Postnatal Support Ukraine

Всі вдягнули? Не вірю! Давайте фото!

"Мати - вовкам віддати" тільки но дізналася про обстріл. Притомні, як ви пережили цю ніч?

Моя улюблена лікарка пише... Сподіваюся, вам щось з цього буде зрозуміло

Притомні, в нас сьогодні професійне свято! Вітаю! ❤️ Хто вже напився, зізнавайтеся?!

Коли таке трапляється, то просто збиває з ніг. Коли лікарю важко? Ось у таких випадках. Коли дитина 1 рік 10 місяців починає кричати ще з порога і коли заходить в кабінет. Заспокоюють її тільки іграшки. Але тільки якщо дитина їх кидає. Гуркіт неймовірний! Бамц! - полетів великий короб. Стурбована мама. Коли вона підходить, дитина починає більше кричати, бо розуміє, що зараз її візьмуть на руки і почнуть роздивлятись. Лікар буквально стає на коліна, щось промовляє спокійно, щоб роздивитись висип, а точніше екзему, контактну екзему біля рота. Ця екзема виникла тому що на дерматит наносили те, чим не потрібно лікувати: траумель та феністил-гель, а потім незрозуміло скільки часу мастили мазями гормональними, що не прибирають додаткове інфікування. Мама потребує зараз здати аналізи на алергени. Бо вона вважає, що це саме харчова алергія (дитина любить рибу і яйця) Дитина кричить в мами на руках. Виривається. Вдержати неможливо! Але мама хоче здати аналізи тут і зараз! Бо дитина на дієті нічого не їсть. А чому дієта? А тому що до того окрім висипу біля рота раптом у дитини піднялася температура, а після температури з'явився висип по тілу. Мама на той час перебувала у лікарні, перелякані тато з бабусею викликали швидку чи ще когось. Багато хто з батьків знає про розеолу (вірусний висип, який проходить самостійно і не потребує лікування), а от той, хто приїхав за викликом про розеолу не знав і не чув. Тому бідній дитині вкололи Дексаметазон та Супрастин. І так вкололи, що потім дитині три дні було боляче ходити, вона не хотіла ставати на ноги. Мамі про це не сказали, що таке трапилось, щоб не турбувати. То мама дізналась, коли вже побачила все на власні очі. А окрім ін'єкції ще було призначено дієту та сорбенти. Дитина схудла. Бо дуже любить рибу. А ще жовток, і ще багато чого, в чому їй зараз відмовляють. І мама приїхала, щоб здати аналізи, тому що це ж все алергія. Аналізи хоче саме зараз. Дитині, яка кричить і виривається. Яка вже всього боїться. Яку просто не втримати! І як їй ще брати кров з вени? І навіщо? Щоб тільки задовольнити потреби мами? Пояснення, що в дитині немає алергії ні на рибу, ні на яйце, що їй тільки потрібно адекватне лікування правильно підібраними лікувальними кремами, ці пояснення не торкаються мами. І так, це не псоріаз. То можна звернутися до дерматолога, щоб і з цим розібратись. І це все крізь шум іграшок, які падають, або крик дитини, яка вже боїться всіх лікарів... Мама робить висновок, що лікар жахливий... _______ І що робити у таких випадках? Берегти дитину від зайвих втручань чи свої нерви? Катерина Хайдакіна, лікар алерголог, Київ

6. Справді впевнені, що проблема не варта такої уваги, а дитина або драматизує, або маніпулює. По-перше, а точно це так? Точно не газлайтинг з нашого боку, тому що не хочемо або не можемо допомогти? Іноді нам настільки погано від проблеми, що найпростішим видається переконати дитину, що проблеми немає. Це ламає довіру і ламає дитину. Але, з іншого боку, для багатьох ситуацій спокійне ставлення дорослого до проблеми заспокоює і дитину. Тому: - точно не варто квохтати і панікувати - за замовчуванням ви можете вирішити будь-яку проблему або знайти тих, хто допоможе (це нормально для дорослого — шукати допомогу) - можливо, ваш спокій одразу заспокоїть і дитину - якщо дитина дійсно маніпулює, це однак не означає, що її емоції неважливі; про це напишу якось іншим разом - отже, "мені небайдуже, що тобі погано, я з тобою, коли ти заспокоїшся, ми пошукаємо хороше рішення для цієї проблеми". 7. Нас просто бомбить. Власна больова точка. Найчастіше діти потерпають, якщо батьків бомбить на тему: - брехні - незакінчених справ - навчання - прибирання. Якщо дорослого бомбить, дитина буде боятися та уникати цієї теми. Бомбить навчання — уникає навчання. Бомбить брехня — бреше, тому що брехня це і є спосіб уникнення. Парадоксально, але зазвичай це працює саме так. Якщо бомбить — це завжди про наш власний травматичний досвід. На жаль, гострі емоції переважно призводять до постійного повторення цього досвіду. Тому тут точно варто попрацювати з психотерапевтом. 8. Ми відчуваємо дитину як частину себе, а не як окрему особистість. Тому контролюємо, психуємо, страждаємо. Дитина теж страждає і або тікає, або стає співзалежною. Це про наші власні кордони та прив'язаність, теж навряд чи вийде без психотерапії. Але. Якщо почати жити власне наповнене життя, це може допомогти. 9. Емоційне неспівпадіння з дитиною. Просто настільки різні характери, що іноді вже у 5-6 років майже неможливо знайти спільну мову. Так буває. І в такому випадку тісний зв'язок завжди буде болючим. Можливо, варто спробувати менше спілкуватися. Навіть якщо дитина маленька. Знайдіть точки, де вам добре разом: спільні місця, спільні теми. Спробуйте зробити так, щоб хоча б половина вашого спілкування була про це. Водночас знайдіть дорослих, які мають хороший контакт з дитиною і яким ви довіряєте. Ви в будь-якому випадку заімпринтовані одне в одного у мозку на найглибшому рівні: це відбувається у перші 6 місяців після народження дитини. Це ваша дитина. А от від того, що ви будете взаємно мучитися від неспівпадіння характерів, контакт скоріше зіпсується. Петро Чорноморець

Чому нам (батькам і взагалі дорослим) складно вирулювати конфлікти з дитиною та будувати з нею довірчі стосунки? 1. Не маємо сил та часу. І проблема лише частково у тому, що треба заробляти гроші, а після роботи вже нічого не хочеться. Під час відпустки буває навіть гірше. Тому що it needs a village to raise a child. Прикол цієї формули не лише в тому, що дитині важливо отримати багато різного соціального досвіду, але і в тому, що психіка більшості людей не здатна приділити весь час і увагу дітям. В когось цей ліміт доволі великий, але все одно не безмежний. А хтось перегорає навіть за кілька годин на тиждень. Без аутсорсу не обійтися. 2. Боїмося бути поганими батьками. Цей тиск постійно є в суспільстві. Здавалося б, він має мотивувати. Але хороше батьківство складається з: - окситоцинової реакції на дитину (ваша вроджена специфіка окситоцинової системи плюс вдале імпринтування після народження) - емпатії (вроджені властивості ваших дзеркальних нейронів і емоціогенних структур мозку плюс вдалий досвід) - здатності відчувати власні та чужі кордони (дзеркальні нейрони плюс напрацьоване вміння) - здатності комунікувати (все те саме плюс розвиток мовних центрів та загального інтелекту; і знову ж вміння, вміння, вміння) - здатності розрулювати проблеми, вирішувати питання і все оте складне доросле; теж вміння. У цьому переліку немає страху. І зокрема страху бути поганою мамою або поганим татом. Цей страх максимум що може дати — це готовність платити гроші. Але він жодним чином не допомагає будувати стосунки та має сумнівну цінність у сенсі підтримки дитини в її адаптації до цього світу. Тому: - озброюємося концепцією "достатньо хороших батьків" - вилучаємо з поля спілкування усіх, хто змушує нас почуватися поганими батьками - вчимося не бути хорошими батьками, а будувати стосунки з дитиною - усі емоційні аспекти цього страху відносимо до психотерапевта. 3. Через дитину ми не живемо своє життя. Не робимо те, що хочемо і робимо те, що не хочемо. Як це заважає стосункам? А) Ми нещасливі, а тому злі. Б) Навіть якщо свідомо ми беремо на себе відповідальність за свій стан, підсвідомо неможливо не звинувачувати дитину в поганому житті. Це все одно є і буде вилізати в пікові моменти. Отже, заради дитини треба не їбошити, а в першу чергу робити себе, батьків, щасливими. Якщо переглянути усе, що ви робите заради дитини, і в чому відмовляєте собі заради дитини — виявиться, що більшість цього можна не робити, а десь віддати справу дитині: - не готувати щодня свіжу їжу; - не гріти їжу, якщо дитина вже здатна робити це самостійно (6-7 років); - не прибирати так часто; - у дитячій взагалі не прибирати; - не збирати дитячі речі в школу і на тренування; - сотні інших пунктів. Можливо, не вийде все це проаналізувати та відпустити самостійно. Тут теж допоможе психотерапевт. 4. Боїмося бути поганими. Не виносимо страждань дитини, звинувачень або ниття з її боку. Це природні батьківські емоції, але на них накладаються нюанси самооцінки, які можуть утворювати вибухову суміш. Рішення дуже залежать у першу чергу від ваших психічних особливостей. Але серед універсальних речей можуть допомогти такі думки: А) Це нормально, що іноді дитина страждає. Не обов'язково вона має отримати все, що хоче. Але їй важливо бачити, що вам небайдуже і що ви знаєте, як задовольнити її справжні потреби у цій ситуації. Б) Дзеркальні нейрони, які змушують нас співпереживати, гальмуються від усвідомлення влади та відповідальності. Якщо ви можете відчути себе великим і сильним дорослим, емпатія автоматично знизиться до адекватного рівня. 5. Не можемо вирішити проблему, хоча вважаємо що повинні. Через це починаємо знецінювати почуття дитини, газлайтити її та робити купу інших поганих речей, які ламають довіру та психіку. Але: насправді не завжди ми взагалі щось повинні (повертаємося до попередніх пунктів). Якщо таки віримо, що саме цю проблему дійсно маємо вирішити ми, але не знаємо як це зробити, цілком нормально сказати дитині: "Я не знаю. Але я знаю, в кого запитати, і зараз це зроблю".

Горе від втрати близької людини не підпорядковується розкладу. Біль інколи вщухає та наростає, а емоції, що здавалися пройденими, знову повертаються. Національний центр надання психологічної допомоги людям в горі проводить группи підтримки та надає психологічну допомогу, якщо ви втратили близьку людину. Тут ви знайдете професійну допомогу, підтримку, розуміння, безпечне місце для вираження своїх почуттів, усвідомлення того що сталося. Групи безоплатні. Ми надаємо допомогу людям, що у скорботі за близькими, які загинули в наслідок наступних причин або з ними немає зв’язку: ▪️Втрата у родині військовослужбовця ▪️Втрата дорослого члена родини внаслідок смерті. ▪️Втрата дитини ▪️Втрата дитини під час вагітності (після 22 тижня) або невздовж після пологів ▪️Втрата члена родини внаслідок самогубства ▪️Відсутність зв'язку з членом родини більш ніж 1 місяць (зниклі безвісти) ▪️Перебування рідних у полоні. ▪️Дитячі групи підтримки. Реєстрація на сайті за посиланням: https://psyaid.center/eight_steps_trauma/

Дівчата, а ви знаєте про відношення в Україні до вакцинації від гепатиту В? Якщо ні, то знайте - її традиційно бояться та нею лякають, навіть, лікарі в пологових. Я давно борюся з цим явищем, але ніколи не розповідала, чому все так склалося з цією вакциною в нашій країні. Давайте розкажу, бо це варте того, щоб знати. Історія така... Ви всі знаєте, скільки знущань від злочинної влади потерпів український народ. Я вже не беру до уваги дорадянські часи. А потім ми мали цю тюрму народів та слідом за нею волю, де краще за всіх було пострадянським корупціонерам та нуворішам - злодіям всіх порід. Тому, саме в 90-ті роки, люди, отримавши свободу, перше, що зробили - проявили тотальну недовіру державі, як такий. На цьому тлі зародився антиваксерський рух, наслідки якого вже в 90-ті й розгрібали, коли діти почали масово хворіти на дифтерію. Не дивно, що, коли з'явилася нова вакцина, всі також звично почали боятися і її, як все, що пропонує та на чому наполягає держава. Але тут ситуація була підкріплена реальними проблемами з вакциною. Не знаю, яка вона була напочатку, але з 2008 по 2013-й це була вакцина харківського біолєку. І з нею пов'язані смерті дітей. Чому все так довго тривало? А тому, що з виготовленням та продажем цієї вакцини був прямо пов'язан син Раїси Богатирьової, що тоді була міністром охорони здоров'я в уряді янека. Мені здається крапку в цьому схематозі поставив саме Майдан. Потім в нас були вакцини виробництва Південної Кореї, але наляканий народ ні в чому розбиратися не хотів. Хоча ця вакцина була стоп'ятсот разів перевірена всіма та сертифікована за міжнародними стандартами. В двох словах - так.

Друзі, ми з сином відкрили терміновий збір для друга моєї сімʼї, що бʼється разом з 3 ОШБ 1 МБ. Корсар потребує приціл нічного бачення, запит є на ПНБ 3+ покоління, що зараз є рідким та коштовним айтемом. Знайшли потрібний в польському ган-шопі, власник якого безкоштовно забронював цей прилад для нас строком на два тижні. Прошу підтримати донатом та репостом! Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/CD5TmxFtU Посилання на пост: https://www.instagram.com/p/CsD41FXtat4/?igshid=NTc4MTIwNjQ2YQ== Тут також будуть звіти про збір⬆️⬆️⬆️

Намагалася кілька разів написати щось дотепне, але, чесно кажучи, тут додати нема чого

Ранку, притомні!

До речі, написала колишньому жоніху з Польщі, а він зараз в Японії. Подорожує людина, я в шоці. Сказав, що ніде не бачив стільки новин про Україну, як на японському тв, а серед населення підтримка, навіть, більша, ніж у Польщі.

Плакат з 37-го протокола Академії Медицини Грудного Вигодовування. "Фізіологічний догляд за новонародженим" Українською переклала педіатр Лідія Бабіч. Повний текст можете побачити в коментарі. Є що обговорити

#консультації