Postnatal Support Ukraine

Притомні, всім іноді хочеться якогось апгрейду в інформаційному просторі також. Тому, запрошую вас в нову спільноту, де точно не буде нудео6, бо вже багато цікавих людей. Команда модераторів, взагалі, бімба. Я серед них)) https://www.facebook.com/groups/1156127065749057/?ref=share

Про життя мого кота в Німеччині. Я вже писала, що було прийнято рішення залишити його в подруги, що давно вже там мешкає та має своїх котів також. Я дуже сумую за моїм Малишом. Я ж його знайшла буквально на дорозі, коли йому ще й місяця не було. А мій син його виховував та навчав всіляким дурним речам, тобто це був його друг, дитина, молодший братик... Єдина, хто його не любив в нашій родині - це Кісуня. Вона постійно булила дитину, не давала нормально поїсти та сходити в туалет. Коли Малиш підріс, він навчився відповідати, але все одно був під тиском нашої матриархині. А в Німеччині він перші півроку (це буквально) жив під ковдрою, але потім поступово виліз та став паханом котячої зграї моєї подруги. Отак, під овечою шкурою, як виявилося, ховався справжній вовк. Чи тигр))

Читаю про нічний обстріл і ось що бачу

розкажу вам про продуктові лішенія, від яких я тут, в наших єбєнях(закреслено), на святій, Богом даній Сардинщині, потерпаю. Смак оселедця я згадую тільки у снах під час ПМС, квашена капуста мені навіть вже й не сниться, щоб мати на файвоклок нормальний чорний чай, я тарюсь в Німеччині. І, навіть, заварочний чайник мені прислала німецька подруга, бо в місцях, де проживають виключно італійці, такого гімна не тримають. Італійці п’ють каву, вино або воду та ромашковий чай, якщо захворіли. Так, я знаю про існування онлайн крамниць, але перший час, з моменту, як я сюди приїхала, я мала якесь вперте бажання все ж таки знайти чайник в звичайних супер та не дуже маркетах. Окрема тема - кисломолочні продукти. В рідному Харкові, повертаючись додому з роботи, справою честі було купити півлітрову пляшечку ряжанки або айрану та всмоктати це в одне лице із задоволенням, яке не знаю з чим порівняти. І тепер, коли я приїжджаю в Україну, то перші три дні харчуюся виключно ряжанкою та айраном, поки не зрозумію, що ніхто в мене це не відніме і що це можна купити в будь-якій крамниці, майже в будь-який час доби, та переходжу на розумне споживання. А чому? А тому, що тут у нас на Сардинії кефір можна купити тільки в супермаркеті, що знаходиться за 60 км від нашого містечка - не ближче, а ряжанку та айран, взагалі, НІКОЛИ та НІДЕ. Декілька днів тому, не знаю, що сталося, але на полицях нашого супермаркету з’явився кефір. І от ви подивіться на це! Ні, він смачний, густий, як йогурт, але розфасований в баночки об’ємом 170 грамів. Кефір по 170 грамів, ви таке бачили?! І коштує на наші гроші - 60 гривень… Та за шо?!

Добрий ранок!

Читаю зараз про гліцерин, щоб відновити знання хімії, яку я вивчала 3 роки с спец класі та яка повністю стерлася з моєї пам'яті. Знайшла цікаву цитату, що зможе трішки радикальніше подіяти на батьків, які зловживають гліцериновими свічками та бояться зачекати спонтанного випорожнення більше, ніж впливу ліків. Так, ми звикли до ставлення до гліцеринових свічок, як до чогось ну дуже безпечного... #закреп

Притомні, граємося в лікаря - дерматолога. Дано: дитина 3,5 рочків, на попі отаке. Мама в паніці пише о 22.30 з проханням про допомогу. Ваші дії пишіть в коментарях

Якщо ти відчуваєш метеликів в животі - це голод. Все, що треба знати про філософію життя в Італії. Рану, притомні ❤️

Не те, щоб новини, але нагадування та наголос про залізо. Для максимального засвоєння заліза, розділяємо в часі не тільки молочні продукти та препарати заліза, а й всі продукти, що містять кальцій та всі продукти, що містять залізо. #анемія #залізо

А сьогодні я розважаюся на семінарі з дитячої дієтології. Вже дізналася, що потрібно їсти менше солодкого))

Зараз відкривається навчальний семінар від Української Академії Педіатричних Спеціальностей, і шо я бачу? Вірніше, кого я бачу скажеш учасників?! Нашу Галюню - остеопатів. Цікаво, чи відвідує вона заходи з ортопедії?

Фільм жахів в двох частинах

Задовбав ФБ спогадами. Знаєте, вага та позавчора в мене був дуже щільний графік роботи, але працювати було неймовірно важко, бо весь час тягнули подивитися, а що там в БНР та по декілька разів переглядати їх сумні тіктоки. Дуже хотілося побачити їбальники (вибачте, якщо тут діти) своїх бєлгородських родствєннічков, які нам казали раніше, що "потерпите, так надо. Скоро мы вас освободим. Это вас ВСУ обстреливают." Сьогодні в них чергові вибори царя. Не розумію, навіщо він продовжує цю імітацію демократії? Ввів би монархію і крапка.

Мемуари в студію! 5 років пройшло вже. Мене запросили на передачу в якості експерта. Розмова була про догодовування сумішшю в пологовому та про дитячий масаж. Я страшенно боялася. Мені здавалося, що я страшна, тупа, товста, стара... Нічого нового. ))) Записали з першого дублю і всі були задоволені, крім мене, бо я ніколи не буваю задоволена собою) Передача, здається, не вийшла. Хз, чому, бо я побоялася спитати. Побоялася почути у відповідь, щось на кшталт: ну Ви себе бачили?! Вийшло так, що допис про мої страхи, а не про передачу та не про дядю Женю)) чи вже дідуся Женю. До речі, дуже м'яка, емпатична людина в особистому спілкуванні.

З вечора - прищ в оці, при чому, всі побачили цей прищ в різних місцях. З ранку - харчова фобія та страх ботулізму в огірках. Розсольник відмінили, варимо борщ з томатною пастою, яка теж є консервацією. Боїмося цукру з буряку, тому робимо запіканки з бананами, бо в бананах цукор не такий вже й страшний... Шота вас поплавило, притомні 😂 Раночку! ❤️

Фото зі шкільного чату п'ятирічної давнини. Фб нагадав. Зацініть

Улюблене, зворушливе для цього дня 💙💛

Без зайвих слів