arteria🫀

В скарбничку цікавих та якісних онлайн журналів

🟧 Американський мистецтвознавець Джеймс Елкінс у книзі "Що таке живопис?" пише, що "Живопис – це невисловлений і значною мірою невизнаний діалог, де фарба мовчки говорить кольорами, а художник відповідає настроями". 🔶 Фарба фіксує найніжніший жест і найнапруженіший. Вона показує, чи сидів, стояв чи присів перед полотном художник. 🟧 Алхімія пропонує чарівну мову для дослідження того, чим насправді займається художник у своїй студії – запахами, безладом, боротьбою за контроль над неконтрольованим, особливими знаннями, які мають лише художники про те, як кольори змішуються та як вони виглядають.

Ілюстрація Івана Багряного (який також був художником)

Прекрасне принесла Kenojuak Ashevak, "Luminous Char," 2008, stonecut and stencil, 50.8 x 63.5 cm. Printmaker: Qavavau Manumie.

Patricia O’Maille Autumn in Another Time”, ink on paper

Gosia Machon, Droplets, 2024, ink on paper

«Покров Пресвятої Богородиці». Ікона з аналою січової Покровської церкви. XVIII ст. (із фондів Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького; фото із сайту Українського інституту національної пам’яті)

І я нагадую, що в нас безкоштовний вебінар від школи OBRA! https://obra.school/how-to-sell-your-art

lonely funeral of a tree pencil on paper, 2026 myroslava lukashchyk

❤️ Я дуже хвилююся 🥹 🧡 Бо у мене для вас неймовірна новина! Запис розмови з філософом, філологом та професором Стенфордського університету - Гансом Ульрихом Гумбрехтом вже на моєму Ютуб-каналі "Естетичний інтелект"! 🔶 Дивитися https://youtu.be/SJk9eKjvses 🟧 Під час розмови ми говорили про те, як змінилося наше переживання естетичного досвіду за останні двадцять років і чи відрізняється естетичний досвід XXI століття від досвіду XX століття.  🟧 Говорили про тілесність і про те, чи змінилося наше ставлення до власного тіла та тілесного досвіду в XXI столітті. 🟧 Однією з центральних тем стала «Культура присутності». Особливо важливими ці питання стають у контексті українського досвіду війни.

«Видіння святого Бернарда», Німеччина 🇩🇪, XIV ст. Анонімна мініатюра з Рейнської області, виконана чорнилом і аквареллю на папері; 25,5 × 18 см, Музей Шнютґена, Кельн. Твір пов’язаний із візією Бернарда Клервоського, у якій Христос знімає руки з хреста й схиляється до святого, відповідаючи на його молитву. Особливість композиції — кривавий образ Розп’яття, де кров Христа буквально утворює вертикальний потік між розп’ятим і молільниками. Бернард і черниця спрямовані до ніг Христа, перетворюючи зображення на сцену містичного співпереживання Страстям. Така іконографія пов’язана із середньовічною цистерціанською традицією особистої молитви та тілесного переживання Христових страждань. Твір приписують жінці-монахині з Нижнього Рейну. Отже, перед нами не лише зображення чоловічого святого, а й жіноче осмислення містичного досвіду через образ Бернарда.

я

Rain: Munich, 1931 by Kechie Tennent (1888 - 1968) , watercolor and pencil on paper

нічне видиво квітів 🥀

Karin Luts - Maastik raagus põõsastega (Tartu Art Museum)

🪡 Коли голка стала пензлем: як селянки з околиць Шанхаю перетворили вишивку й витинанки на нову школу живопису 🪡 Дивіться, яку красу я для вас знайшла! Це дзіньшаньський селянський живопис (金山农民画). Найсмішніше, що, коли я вперше побачила ці картинки, то була впевнена: ну ясно, якась старовинна китайська традиція, яку бабусі століттями передавали онукам. А от і ні.   🪡 Цьому мистецтву трохи більше 50 років, і народилося воно в 1970-х, коли в селі на околиці Шанхаю місцевих жінок почали вчити малювати. Тільки швидко з'ясувалося, що вчити їх мистецтва трохи безглуздо, бо вони вже були мисткинями. Вони вишивали, ткали, робили паперові витинанки, прикрашали одяг і домашні речі. Просто все це не висіло в рамах на стіні і не називалося «живописом».   🪡 Коли їм сказали: «Уявіть, що папір — це тканина, пензель — голка, а фарби — кольорові нитки», справа пішла набагато краще. Одна з перших художниць, Цао Дзіньїн, якій на той час було вже за сорок, намалювала величезного золотого дракона так само, як до того вишивала драконів на тканині. А її наступна картина, «Рибний ставок», узагалі залишилася недомальованою — і саме тому стала всесвітньовідомою.   🪡 Дзіньшаньська школа живопису одночасно метафорична й повсякденна. В ній майже немає статичного світу. Люди то працюють, то святкують, то просто кудись ідуть. Навколо весь час щось росте й квітне, щось ловлять, щось збирають, щось сушать, щось їдять. Усе постійно змінюється, щезає й виникає, але водночас залишається дивно позачасовим.   🖊 Я написала великий пост на Substack про цю школу живопису: як вона розвивалася, чому саме жінки стали її рушійною силою, як вона постійно змінюється і поєднує традицію та модерновість. А головне — принесла туди багато-багато картинок. Заходьте та підписуйтеся на Substack!   🤩 1.     Шен Пу, «Нічний причал в старовинному місті» 2.     Джу Йондзінь, «Кошик з овочами» 3.     Джов Дзяньґво, «Народна мисткиня» 4.     Ван Ані, «Зелений Дракон» #історія #мистецтво #живопис #жінки

Бачу, що 1K, хочу подякувати що ви тут. Ця артерія жива 🩸, сподіваюся вас більшатиме, а не меншатиме, що цей канал має щось особливе для вас. Я ж в свою чергу старатимусь якісно та регулярно наповнювати його.

1. Alain Cuny 2. Hans Wigert 3. grascieux 4. sculpture from China, Hongshan Culture