Березовий сік

Чисто я пишу пост зранку в канал, а потім виправляю його 20 разів, бо ще не прокинувся.

Другий за рік альбом Slayyyter вийде 4 грудня під назвою Worst Man In America.

Шкода, що новий альбом Fat Dog не виявився настільки класним, як мені б хотілося. Класно було б мати personally signed вініл із підписом «Yurii, Go Fuck Yurself». Тим більше, що і пісня класна. Але вже як є. Втім, це не означає, що Cancel Me (I’m Tired) якийсь поганий. Навпаки, це значний імпрувмент після дебютника Woof. Пісні стали лаконічніше, мелодії простіше й чіпкіше, менше імпровізації — більше концентрації зухвалої альтернативної попси. Особисто для мене сум полягає в іншому. Сингли такі круті, що решта матеріалу на їхньому тлі вийшла пріснуватою. Ніби пісні дотримуються тих самих правил, але їм бракує отієї надмірної чесності і долі драматичної істерії, що була у промо. Проте, можливо, це мої завищені очікування, а для когось Cancel Me (I’m Tired) вже став альбомом року, з чим я і вітаю. https://www.youtube.com/watch?v=7_SXxLLdYLM

На місці гітариста Turnstile я б теж всрався.

Перший трек з нового альбому Майкла Ківануки тут. https://www.youtube.com/watch?v=gyv7buFhdvk

JMSN нас не послухав і таки приїхав в росію. Сміливо викреслюємо з плейлистів.

З 31 грудня 2027 Enter Shikari йдуть на безстроковий хіатус. Більше тут.

Новий трек Fontaines D.C. https://youtu.be/5OsIwKHppho

0 днів, щоб музичні медіа не підозрювали у змові проти Тейлор Свіфт.

Про три нові альбоми коротко. Хорошо свіжий лонгплей Леона Бриджеса охарактеризував Pitchfork, а саме «new album that keeps the momentum going without ever really getting anywhere». Тож правильно його було б назвати не Happiness Anytime, а Happiness For A Short Time, оскільки він виконує своє завдання лише у відведенні йому 37 хвилин. Так, весело. Так, грайливо. Так, ритмічно. Так, дві третини Jungle привнесли свого звучання і тепер Бріджеса не так сумно слухати, як останні два альбоми. Втім, біда в тому, що після залишається нуль відчуттів і вражень, якими б дійсно хотілося поділитися й комусь порадити Happiness Anytime згодом. Тобто, чистий фуфломіцин, з яким треба себе переконувати, що він дієвий. Leon Bridges — Please Don’t Say Goodbye Повернення Alabama Shakes з першим за 11 років альбомом — хороша новина, бо I Must Be Dreaming звучить солідно, впевнено і дуже привабливо. Скажу навіть більше — цей альбом вважаю їх найкращим, бо тріо дотримується однієї музичної лінії й потреково не розмінюється між блюзом та фольком, як це було раніше. Погана новина в тому, що це повернення майже нікому не було потрібне, судячи з продажів. Це мене дещо здивувало. Бо думав, що Alabama Shakes «зацементували себе» в історії сучасної музики. Ну нічого, нам більше дістанеться. Alabama Shakes — Garden І я не міг обійти стороною Adéla, дівчину зі Словаччини, що брала участь в реаліті шоу Dream Academy. Вона досягла якогось монструозного успіху із своїм дебютним альбомом Prima. Певно, вважається співачкою № Таке стрімке карабкання окремих синглів вгору мене здивувало — значить людям знов необхідний простецький, гумовий, на «два притопи-три прихлопи» поп, але з максимальною earworm складовою. Щось в цій ідеї є. Але цього «щось» недостатньо, щоб хотіти повертатися до Prima свідомо. Хочеться масажувати мозок музикою, але все ж хочеться, щоб вона мала якийсь особливий прикол. У Adéla його нема, проте може колись і зʼявиться. Adéla — Boys

Death From Above 1979 записали новий альбом! 29 січня 2027 вийде перша за 6 років платівка Private Lives. Однойменний сингл вже можна послухати. https://youtu.be/jTU413OX9Ig

Певно, найбільше в новому альбомі Nothing But Thieves мене веселить його назва. Stray Dogs…Ну, можливо, і dogs, але точно не stray. Скоріше, залюблені господарямі, відкормлені й такі, що бунтують в межах винятково своєї домівки, коли їх вчасно не погодували. Це не обовʼязково погано. Особисто мені хотілося, щоб зміст якось метчився із назвою. Бо Stray Dogs це щось таке агрессивне, хитре, навіть принципове. Але знову маємо типовий реліз Nothing But Thieves — з парою непоганих треків та і з великою кількістю ниття на високих нотах. Вже третій поспіль. І це вже така тенденція, яка змушує звертати на новинки від гурту все менше уваги. Черга з дуже нерівних платівок мені дуже нагадує хотіння вміти в американський мікс попси і альтернативи. Щоб класно звучати вдома та вигідно — в інших країнах. В Європі це цілком прокатує. В США ж на Nothing But Thieves з кожним повнофоратником аудиторії все більше пофіг, бо у них свого добра подібного штибу навалом. То може треба спробувати не здаватися кимось, ким ви не є? https://www.youtube.com/watch?v=PejkpC5dQlk

Почнемо цей день з нового синглу Фазера Джона Місті. https://www.youtube.com/watch?v=sLi10D14R-k

Послухав я новий альбом Gurriers — Nobody’s Coming To Save You… …і от скажіть, не можна було отак одразу? Бо чесно, вже трошки втомила ця artsy сторона в сучасному постпанку. Замість того, щоб колоти і зубоскалити, музиканти граються в псевдовисоке і патетичне. Проте Gurriers — виняток з цієї тенденції. Вони не тупотять на місці, а протягом 10 треків підтримують високий рівень енергійності, не видихаються, хоч і гарячково носяться туди-сюди. Це той момент, коли ти відчуваєш, що навіть у відносно повільних треках відчувається наростання напруги, що викликає захват. При тиску, що створює Nobody’s Coming To Save You, він не відчувається суцільною стіною, яка падає на слухача. Певно, тут варто подякувати Марку Боуену з IDLES, який спродюсував цей альбом, і втримав Gurriers на межі між різкими, але драйвовими мелодіями та звуковою навалою. Багато плюсів додає і загальний настрій у Nobody’s Coming To Save You. В цьому контексті, це доволі злий реліз, навіть озвірілий, але взагалі не депресивний. Можна сказати, що це такий собі саундтрек до нашого порядку денного (хі-хі), який добре підкреслює дійсність, і дає вихід внутрішній агресії, яка потихеньку-помаленьку, але накопичується. Коротше, дуже-дуже хороший альбом, який дуже-дуже раджу послухати. https://www.youtube.com/watch?v=VbU1AoPsIIg

O kurwa mac! A dobra dobra…

jazz for your feeding 🐈‍⬛

respect your mother 💀

Єбать сумна новина)))

На росії помер прихильник путіна і колишній ведучий українського «Х-Фактор» Сергій Сосєдов. Попередньо, 58-річний Сосєдов упав зі сходів під час гастролей, отримавши набряк мозку.

Майкл Ківанука підтвердив реліз альбому Fudge. А також розповів, що пережив інсульт (я так розумію) кілька місяців тому. Через це він не поїде в тур, проведе лише кілька концертів в США, які скасувалися через хворобу, а також найближчим часом не планує писати нових пісень.