Спільнота підтримки Михайла Федорова (СПФ)

https://www.youtube.com/watch?v=QGFTuUxZB54 посилання на повне інтервʼю Федорова

ну що друзі? Як ваші враження?

ми побачили, як твориться історія. Дякую Михайло Альбертович! Дякую всім до цього причетним! Цей час настав!

Державою, де інституції сильніші за прізвища. Де результат важливіший за лояльність. Де правда важливіша за політичну зручність. Де корупція не краде наше майбутнє. І де український народ — не спостерігач. Український народ є джерелом влади. Держава існує для громадянина. Інституції існують для результату. Армія існує для захисту країни. А влада існує для служіння Україні. Ніколи — самій собі. Таку Україну ми маємо побудувати. Таку Україну ми маємо захистити. І саме таку Україну ми повинні залишити тим, хто прийде після нас. - Федоров

Наші люди вже давно готові до іншої країни. Тепер наша держава повинна стати гідною своїх людей.

Ми бачили наших військових, які щодня роблять неможливе. Ми бачили наших інженерів, які за місяці створюють технології, на розробку яких великим міжнародним компаніям потрібні роки. Ми бачили молодих українців, які не чекають, поки хтось вирішить проблему за них, — вони знаходять рішення самі. Ми бачили людей, які після безсонної ночі через обстріли вранці виходять на роботу і продовжують будувати країну. Ми бачили тих, хто втратив дім, бізнес, близьких — але не втратив віру в Україну. І коли ми бачимо таких людей, то розуміємо: проблема України точно не в українцях.

Ми не повинні дозволити путіну вирішувати, коли українцям можна обирати свою владу. Українська демократія не має залежати від доброї волі кремля.

Вибори — це не лише бюлетень. Це момент, коли влада знову приходить до громадянина і говорить: «Ось що ми зробили. Тепер ви вирішуєте, чи довіряєте нам далі»

Ми не маємо права дозволити старій системі забрати в українців цю надію. У нас уже є ворог. Це росія. росія хоче не просто забрати нашу землю. Вона прагне довести, що українська модель свободи не працює. Саме тому Україна повинна довести протилежне. Україна може одночасно воювати і залишатися демократією.

Саме тут має існувати простий принцип нового суспільного договору: громадянин довіряє державі — держава говорить із громадянином чесно. Громадянин виконує свій обов’язок — держава виконує свій. Людина захищає країну — країна захищає людину.

Якщо ти отримав повноваження — відповідай за результат. Якщо отримав бюджет — покажи, що було зроблено. Якщо отримав посаду — поясни, яких результатів досяг. Люди можуть пережити надзвичайно важкі часи. Українці вже це довели. Але є одна річ, яку дуже складно витримувати нескінченно: відчуття несправедливості. Коли людина на фронті ризикує життям, а хтось у тилу краде на війні. Коли бізнес платить податки, а натомість стикається зі свавіллям правоохоронців. Коли талановита людина не може змінити систему, тому що вона «не своя». Коли суспільству просто повідомляють про рішення, але ніхто не пояснює, чому їх ухвалили. Так поступово руйнується найважливіше — довіра між громадянином і державою.

Управління парламентом повинно будуватися на Програмі більшості, цінностях та принципах, а не на власних приватних інтересах в оборонці, фармі, гральному бізнесі, податковій. Бо парламент — це серце української демократії, а не її гаманець

це просто бенгер 🔥🔥🔥

У нас є системна криза управління. Стара система занадто часто живе за власними правилами. Вона захищає себе. Вона боїться змін. Вона повільно ухвалює рішення. Вона може карати за ініціативу й винагороджувати за лояльність. Вона може роками зберігати неефективні структури просто тому, що всі до них звикли.

У мирний час украдені гроші означають гіршу дорогу, лікарню або школу. Під час війни вкрадені гроші можуть означати: дрон, який не купили; боєприпас, який не доставили; систему РЕБ, якої не було; машину, яка не евакуювала пораненого; технологію, яку не запустили у виробництво. Тому корупція під час війни — це не просто фінансова проблема. Це питання нашої здатності вижити й перемогти. Кожна гривня, яка мала працювати на оборону, повинна працювати на оборону. Не на приватну кишеню. Не на політичний вплив. Не на підтримання чиїхось схем. Не на збереження чиєїсь посади.

Але є ще одна причина, чому ця розмова потрібна саме зараз. Люди не можуть нескінченно жити в державі, де вони не розуміють, чому ухвалюють ті чи інші рішення.

❗️❗️ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дасть змогу Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни. Це складно.

ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дасть змогу Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни. Це складно. Потрібно забезпечити право голосу військових. Мільйонів українців за кордоном. Людей у прифронтових регіонах. Потрібно забезпечити безпеку виборчого процесу, незалежність інституцій і довіру до результату.

Ми воюємо саме тому, що хочемо залишитися вільною європейською державою.

У країні, яка щодня бореться за своє існування, оборонна політика не може перебувати в режимі тимчасовості. Але проблема значно ширша за одну посаду чи одне міністерство. Ми повинні відповісти на фундаментальне питання: як має функціонувати держава, якщо війна триває роками?