3 мотопіхотний батальйон

Рідкісні кадри «першої допомоги» у орків зафіксувала аеророзвідка 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр. На штурм наших позицій командири так званої «другої армії світу» відправляють військових без турнікетів. Принаймні в кадрі ми бачимо спробу накладення замість сучасного кровоспинного засобу якоїсь мотузки. Нею пораненому обмотують ногу і навіть не затягують. Нагадаємо, при пошкодженні стегнової артерії смерть може наступити впродовж 5 хвилин. Тож з великою вірогідністю можна говорити про ліквідацію цього окупанта

Вони йдуть, а ми їх нищимо. 3 мотопіхотний батальйон 58 ОМПБр не лишає шансів ворогу. Долучайся до кращих – пали окупантів разом з нами! Телефонуй +380 99 733 6748 (+Viber, WhatsApp, Signal та Telegram)

Володіння стрілецькою зброєю – це база. Бійці 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр підвищують свій рівень постійно. Причому не лише піхотинці, а й мінометники, зв’язківці – усі. Попри те, що сьогодні все більше задач беруть на себе пілоти дронів, стрілецькі бої відбуваються щодня. Завдання сержантського корпусу – підтримувати бійців у формі і постійній готовності. Тому між виходами на позиції заняття з вогневої підготовки проводяться регулярно. Хлопці вправляються у стрільбі з різних положень – лежачи, стоячи, з коліна, в русі, з-за укриття. Вправно стріляти мусить кожен, аби не дати ворогу жодного шансу.

Тактика просочування в росіян працює все гірше. У зоні відповідальності 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр щодня ліквідовуємо окупантів, які поодинці намагаються заходити впритул до лінії фронту. Часто це снайпери або розвідники, які несуть запас БК на собі. У відео – епізод з потужним вибухом цього смертоносного вантажу

– Дронщики вистежили одного руского, другий зайшов уже. Оточили їх уп’ятьох, стали гранатами закидати. Трохи перестрілка з ними була. Тоді кричим: «Сдавайтєсь, работає ССО!» – сміється Ігор з позивним Мальок. – Вилазять, кажуть «Сдайомся!» Із двох їхніх СВД (снайперська гвинтівка Драгунова) одну вдалося донести на позицію. Мальок – командир відділення у 3 мотопіхотному батальйоні 58 ОМПБр. Їхній крайній захід на позиції був дуже довгим – змінили, як тільки з’явилася можливість. Якісь епізоди бійці згадують зі сміхом, та насправді веселого на нулі мало. – Найгірше – те, що з неба летить тобі на голову постійно. По три-п’ять разів на день (як коли буває) з життям прощаєшся, – каже головний сержант взводу Віталій із позивним Поліщук. Сержант – старший на позиції, він відповідає за людей, до нього йдуть зі всіма питаннями в він має знати відповіді. Та коли треба виконувати задачі – усі рівні. Треба копати – сержант показує, де саме, і теж береться до роботи поруч із солдатами. Повністю читайте історію в ФБ

Це найперший виїзд на полігон. Курс БЗВП (базової загальновійськової підготовки) у рекрутів 3 мотопіхотного батальйону почнеться на базі нашої 58 ОМПБр за кілька днів. Хлопці лише вчора отримали речове забезпечення. У одиниць із них є давній бойовий досвід, дехто проходив строкову службу, та більшість раніше не були у війську. З усмішкою бачиш, що один вдягнув фліску поверх кітеля, другий – бронік задом наперед, у третього РПСка (ремінно-плечова система, розгрузка) не підігнана, теліпається. Та вони навчаться всього, і дуже скоро. Головний сержант 3 МПБ Сергій Левицький пересвідчився, чи все хлопцям видали, та розповів, як буде проходити їхнє навчання. Він підкреслив перевагу БЗВП безпосередньо у бригаді – усі без винятку інструктори з бойовим досвідом. Вони навчають не лише «як книжка пише», а звертають увагу нових бійців на практичні особливості застосування навичок. А поки що у нашого поповнення – ознайомчі заняття зі зв’язку, тактичної медицини тощо. Успіхів, хлопці!

Меседж, Мальок, Поліщук, Іванич пробули на позиціях дуже довго. Як тільки зʼявилась можливість провести ротацію – хлопців замінили. Нині вони відновлюються і займаються на полігоні. Обговорили з бійцями бойову роботу, постачання на передній край і що було найскладнішим за цей час. Повне інтерв’ю на сторінках 3 МПБ уже незабаром

Сьогодні – День фахівців військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Застосування такої зброї масового ураження часто сприймають як можливу небезпеку. Та насправді наші бійці вже стикалися з її використанням з боку військ ворога. Ми знаємо, яку небезпеку може нести така зброя і з повагою ставимося до тих, хто стоїть напоготові. Війська РХБЗ насторожі завжди – навіть у мирні часи вони брали участь у ліквідації техногенних катастроф. Вітаємо вас із професійним святом! Завдяки вам цивільні і військові знають, хто прийде на допомогу в тяжку годину. Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Ми завжди поруч – піхота і танкісти. Багато бойових задач можна виконати тільки разом – не поодинці. Ви прикриваєте вогнем, а ми закріплюємося на рубежах. Танки – та міць, що самою присутністю може змінювати ситуацію на фронті ще до першого пострілу. Ворог намагається протидіяти дронами, та йому це не дуже допомагає. Танки були і лишаються мобільними фортецями. Злагоджені екіпажі – на вагу золота. Бо в бою важлива кожна секунда. Розуміння – з півслова, дії – без вагань, виконання наказу – без зволікання. Разом ми – сила! Вітаю вас, побратими! Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Військову машину легко впізнати за антенами РЕБ. Без цих засобів навіть у відносному тилу небезпечно – мусимо глушити ворожі FPV на радіокеруванні. Фахівці з радіоелектронної боротьби є у багатьох підрозділах, і вони рятують життя. Великі спеціалізовані з’єднання РЕБ виконують тактичні та стратегічні завдання. У підрозділах спеціалісти працюють у полі. Вони засліплюють ворога і заважають завдавати ударів по побратимах. Це робота, у якій немає готових рішень на всі випадки. Противник змінює частоти, тактику й технології – і наші фахівці мають знаходити відповідь. Усіх причетних – із Днем військ РЕБ! Нехай системи працюють надійно! Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Російське командування шле піхоту на просочування - ми її утилізуємо. Ось одна зі стежок в зоні відповідальності 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр на півночі Харківщини. Це буквально «тропа смерті» для росіян. Уздовж стежини назбиралися вже десятки тіл окупантів. Поруч зі спаленими ворогами – рюкзаки, б/к, зброя, гільзи дробовиків, якими вони намагалися захиститися від наших дронів. Безуспішно. Вони не пройдуть. Працюють пілоти 3 МПБ 58 ОМПБр.

Парадних фоток по формі не буде. Бо це – взвод розвідки, чиї обличчя «світити» не можна. На попередньому місці служби Олександр із позивним Кропива так само очолював взвод розвідки. А коли прийшов до 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр близько року тому, розвідвзвод нашого бату фактично формувався заново. – Більшість наших бійців також раніше служили в різних місцях. Вони воюють вже багато років, мають досвід та мотивацію. Війна стає інтенсивнішою, і вимагає більш твердого характеру. У них він є, – каже Кропива. Зміни у війні розвідка бачить першою і відчуває їх, мабуть, найгостріше. Наприклад, спостереження за активністю ворога зараз майже повністю перейшло до операторів БпЛА батальйону. Виходи на спостережні пункти все ж відбуваються, та це радше винятки для виконання особливих завдань. – З іншого боку, в нас теж є власна аеророзвідка, яку ми використовуємо для виконання задач, поставлених перед взводом, – зауважує Олександр. Повністю історію читайте на нашій сторінці в ФБ

На крок попереду. Розвідка завжди іде першою – вони обирають позиції і заводять туди піхоту. У них загострене відчуття можливих небезпек і загроз. Вони бачать і розуміють більше, ніж інші. Дощ, туман, сніг для них – найліпша погода, а сутінки – найкращий час. Та вони вміють бути непомітними для ворога за будь-яких умов. Війна міняється постійно, але незмінними лишаються ключові речі: для успіху завжди треба знати реальну обстановку. Ці відомості здобуває розвідка своєю відвагою. І так буде завжди, які б нові засоби нам не приніс прогрес. З Днем військової розвідки! Нехай кожна місія буде успішною! Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Зараз більше працюємо по укриттях, та орків пілоти 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр на півночі Харківщини теж не лишають без уваги

Почесним нагрудним знаком «Сталевий приклад» нагороджений головний сержант однієї із рот 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Олександр з позивним Санітар. Ця нагорода запроваджена у 58 бригаді саме для сержантів за зразкове виконання обов’язків. Адже саме вони служать прикладом для особового складу. Нагороду вручив під час занять підрозділів батальйону головний сержант 3 МПБ Сергій Левицький. Також він оголосив про дострокове присвоєння Олександру звання старший сержант і вручив новий погон

П’ятий навчальний рік починається в Україні під час повномасштабної війни. Уроки знову будуть перериватися повітряними тривогами і спусками в укриття. Тисячі дітей знову вчитимуться дистанційно. Ворог робить усе, щоб наші діти не отримали якісних знань: палить книжкові склади, нищить видавництва. Це все удари по майбутньому України, адже освічені люди – це сильна нація. Найтяжче школярам і вчителям прифронтових міст і селищ. Евакуйовані мусять адаптуватися до нових умов, а де ще лишаються школи, розклад залежить від тих-таки тривог, які тривають годинами. Школа вчить не лише предметам – вона закладає цінності, формує погляд на світ. Сьогодні, у День знань, ми дякуємо вчителям, які попри все лишаються з дітьми. А школярам бажаємо, хай там що, – успішного року. Ми прикриваємо. Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Контакти з громадами, де розташований підрозділ, відвідини поранених бійців у шпиталях і ще багато різних обов’язків у секції цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Та, мабуть, найважча частина роботи – спілкування з родинами загиблих бійців і зниклих безвісти. – На повідомленнях, що отримують родини, – мій телефон, – каже Юлія Овсієнко, керівниця секції ЦВС 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр. – Коли бачу у батальйонній групі доповіді що з такої-то позиції не виходять на зв’язок, я вже знаю, що дзвонитимуть. Хоча завжди сподіваюся, що це лише технічні проблеми. Повністю історію читайте на нашій сторінці в ФБ

У кожного з нас в телефоні є контакти, видалити які не підіймається рука. Хоча з цих номерів нам уже ніколи не скажуть у Вотсапі «по плюсах». Війна – це втрати. З кимось ти курив одну на двох на позиції, когось знав лише за позивним. Але це завжди біль, який ми ховаємо, бо вважаємо, що показати його буде слабкістю. За роки війни багато хто з нас служив у різних підрозділах. Із різних напрямків чорні звістки доносять побратими. Ми не можемо повернути загиблих – нам залишається тільки пам’ятати, підтримувати родини полеглих та робити все, щоб загибель наших друзів не була марною. Поки ми тримаємо оборону – все недаремно. Перемога – наш обов’язок перед полеглими. Командир 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр Майор Артем МАКСИМЕНКО

Цю роботу не бачить ніхто, та її чекають на позиціях щодня. Точніше – щоночі. Важкі дрони 3 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр летять не лише на бомбування ворожих цілей або дистанційне мінування. Вони доправляють на нуль необхідне. Раніше можна було доставити провіант, воду, б/к, пальне тощо до евакопункту, а звідти хлопці носили це все пішки за кілька кілометрів на нуль. Тепер логістика ускладнена ворожими дронами зі скидами та FPV. Рятує «авіапошта». Посилки комплектують у підрозділах побратими, пакують і передають до стартової позиції БПЛА. Вночі важкий дрон з підвішеними мішками замість боєприпасів рушає до лінії зіткнення. Крихкі вантажі з висоти не скинеш. Посилки з інструментом, генераторами тощо доставляють на спеціальних троса. У виняткових випадках доставку проводять і по світлому – рідкі архівні кадри є у відео. Для пілотів це теж не легка робота. Дійти до точки скидання непомітно, не засвітити нашу позицію, повернутися без «хвоста», аби не спалити точку зльоту. Дивіться у відео, як це виглядає

Учора, в День незалежності, відбулося нагородження у 58 ОМПБр. Серед бійців інших підрозділів нагороду отримав і Михайло із позивним Балу із нашого 3 мотопіхотного батальйону. Заступник командира бригади підполковник Дмитро Мельницький вручив йому відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «За незламність». Цей почесний нагрудний знак вручається військовослужбовцям, які перебували в полоні. Мишко мав такий досвід. Та після звільнення він повернувся до лав ЗСУ, воював у роті вогневої підтримки нашого батальйону, тоді ще 16 ОМПБ. Нині він займається рекрутингом. Також заступник комбрига вручив бійцям ордени «Богдана Хмельницького», відзнаки Міноборони, почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ, відзнаки Командувача військ ОК «Захід» та Командувача УОС. А ще – цінні подарунки командира 58 ОМПБр. На врученні нагород був присутній заступник начштабу 14 армійського корпусу полковник Володимир Коробка. «Вірю, що наступний День незалежності ми будемо зустрічати вже у мирній Україні», – сказав він.