Щоденник читачки Насті

Чудово розумію цього чоловіка 😅

🎓 В десятому класі за програмою обміну я рік навчалась в американській школі в місті Омаха. 👉Багато уроків проходили по-іншому, і зокрема, мови і літератури. В моїй Запорізькій школі товстезній книжці ми могли присвятити один - два уроки. Більшість творів ми мали прочитати влітку, на канікулах, і звісно, текст з голови вивітрювався ще до початку навчання у вересні.🥴 👉В американській школі навпаки - ми за рік проходили усього 5-6 книжок і могли обговорювати одну главу весь урок: події, сенси, мову, як ця глава змінила героя і тп. Іноді ми читали вголос цілі сторінки. Чому я про це згадала? Натрапила днями на інстаграм-пост про read aloud ретріти Page Break в Нью-Йорку. А ви ще не отямились після посту про читацькі рейви 😅. Отже, Page Break це: ⚡️вікенд читання вголос разом з 15-ма людьми. ⚡️тематичні сніданки/обіди/вечері, натхненні книгою. ⚡️винні дегустації. ⚡️перерви, під час яких можна відпочити, повисіти в гамаку і потеревенити з іншими. Як з'явилась ідея проводити такі ретрити? Засновник думав долучитись до традиційного книжкового клубу, де учасники читають книгу вдома, а потім зустрічаються і обговорюють. Але з'явились думки: а що як читання перетвориться на домашнє завдання? а що, як стане нудно, а дочитати для клубу потрібно? 👉Натомість на таких ретрітах учасники могли по ходу справи розібрати з іншими незрозумілі моменти або покрінжувати з героїв, що робило навіть нудну книжку веселою. А читання вголос збільшувало відчуття зв'язку і довіри до інших. Від себе додам, що в американській школі мені подобався цей формат, бо рівень розуміння тексту покращувався точно. Ну і фаново було слухати, як деякі читали в особах 😁. А ви що скажете, пішли б на такий ретріт? 👀 P.S. Якщо що, я не кажу, що в Америці уроки були кращі, правильніші. В обох форматів були свої плюси і мінуси, бо прочитати 5-6 книг за навчальний рік якось не солідно 🙈. Думаю, що має бути щось середнє ☺️.

Після сьогоднішньої важкої ночі хочу побажати всім спокійного, повільного, тихого дня. Сподіваюсь, всі цілі і в порядку 🙏

Я здалась 😭. І вже почала "Колапс", не дочитавши нонфікшн, тож буду продовжувати ці дві книги паралельно 😌. Ще тільки прочитала "стислий" виклад подій 1ї книги на 8 сторінок і Пролог, а вже в голові в мене таке:

З якою книжкою я відпочиваю після "Літопису сірого ордену" 👀? Якщо пам'ятаєте, я писала, що хочу емоційно відпочити після трилогії, а тепер і перед "Колапсом" Кідрука 🫠. 👉І ось цей нонфікшн виявився вдалим вибором, і дуже для мене актуальним. ⭐"Твій внутрішній компас. Як знайти свої цінності і жити за ними". Так вийшло, що мені часто бракує внутрішньої опори і розуміння, куди рухатися далі. А тут сама назва натякнула, що мої цінності зможуть скерувати мене. ➡️ Читаю я повільно, по-іншому з цією книжкою не можна. Кожен розділ має зовсім невеличкий вступ, а далі практика: вправи, техніки, і головне - дії 🏃‍♂‍➡️. 👉Довелось прийняти, що цінності - це завжди про дії 🙈. Наприклад, турбота про себе є моєю цінністю тільки тоді, коли я регулярно роблю фізичні вправи. А не тільки лежу на дивані, як я люблю 😅. Хоча лежати - це теж про турботу, коли в міру. ➡️ Книжка написана супер легко, але при цьому автор, АСТ-психотерапевт, посилається на підходи в психотерапії, на базі яких створені вправи, і в кінці кожного розділу є посилання на наукові джерела. ➡️ Що я вже встигла зробити на половині книги: - визначити "чорновик" своїх цінностей. Чорновик, бо цінності можна приміряти, практикувати, і зрештою, деякі відкинути. - спланувати три останні дні за своїми цінностями. - п'ять разів засумніватись у собі і своїх виборах 😅. З останнім пунктом книга теж допомагає. Продовжую читати далі 🙌. Ставте 👍, якщо хочете щоб я поділилась основними думками з книги, коли дочитаю.

Світ характерників з «Літопису Сірого Ордену» виходить за межі сторінок 🖤 🐺Представляємо колекцію мерчу трилогії, до якого входить: ▪️худі ▪️торбинка для книжок ▪️дармовис ▪️піни-клямри ▪️3D-наліпки Замовляйте на сайті starylev.com.ua або шукайте у книгарнях-кав'ярнях Старого Лева! Ставайте частиною улюбленої історії. Нехай Мамай Допомагає ⚔️

👀 Оце новина!! Точно хочу пін - срібну клямру. І ще думаю над худі ☺️. А ви щось би з цього хотіли? 👀

🎶 Пісня, яка надихнула Павла Дерев'янка на написання "Літопису сірого ордену" ✍️ Згідно з інтерв'ю, на яке я натрапила, готуючи попередній пост, все було так 👀 🎬2018 рік. Автор прогулюється Андріївським узвозом. Грає пісня Nokturnal Mortum "Дика вира". І на словах ..

Воїни-вовки, хижії звіри, в багряній імлі очі горять

..він бачить хлопця, який грає на кобзі. Але не на фоні дуба. А на фоні сучасної машини. І от Павло задумався, як би виглядав світ, в якому збереглось кобзарство. На думку прийшли козаки, повстання Хмельницького, а згодом і характерники, які могли наводити ману на ворогів і володіли магічними здібностями. То як же Хмельницький з такими воїнами міг програти? От якось так, навколо пісні і кобзаря, народився задум "Літопису". 👉 Повне інтерв'ю можна подивитись тут. 🎧 Послухати пісню тут.

🥁Вводжу формат #деконструкціякниги. 🤨Що це таке? Це - розкладання по поличках того, що, ❗️на мою суб'єктивну думку ❗️, робить текст успішним. І першим моїм піддослідним стане Літопис сірого ордену Павла Дерев'янка, адже останнім часом ця історія здобула неабияку популярність через перевидання трилогії Видавництвом Старого Лева. Поїхали! 🤨 Стоп-стоп, а спойлери? 🫣 Їх не буде. Я ж хочу, щоб ті, хто не читали, зацікавились і купили книги! 🐺Спершу дуже стисла анотація🐺 Книга про п'ятірку друзів, молодих характерників. Це - воїни, які можуть перекидатися на вовків, і добровільно стають на захист держави. Сеттинг такий: 1845-й рік. Гетьманат вижив, Росії не існує, її поглинула так звана Смарагдова Орда, яка і становить основну загрозу для України. Друзі шукають своє місце в світі, закохуються, намагаються приборкати Звіра в собі, і мають не тільки захищати Україну, а й захищатись від українців. Отже! Чому Літопис сірого ордену хіт? (на мою скромну думку) 💥 Характерники - це такі собі супергерої коміксів часів Гетьманату. Зі своїми силами і вразливостями. (це порівняння вжив автор в одному інтерв'ю, коли розказував про образ характерника з українського фольклору). А хіба ж це не цікаво - супергерой в Україні? 💥 Це - не high fantasy. Так, тут є міфічні істоти, є світ Потойбіччя, але в центрі людина. Хоч і та, яка перетворюється на вовка. І більшість подій тут відбуваються із людьми. Тому тим, хто зазвичай не любить фентезі, можна сміливо братися 🙌. 💥 Головні персонажі глибокі, справжні, і далеко не завжди симпатичні. Так, вони герої війни, але в кожного свої гризоти і трапляються сумнівні вибори. І тому мені було так цікаво за ними спостерігати. Розвиток персонажів від першої до третьої книги колосальний. Пошук себе, дорослішання, зміна цінностей, подолання Звіра в собі. Саме для цього і потрібна така кількість сторінок: щоб був час для подій, які змінюють героїв. 💥 Події і фрази в книзі надзвичайно актуальні і перегукуються з нашими реаліями. Це попри те, що автор написав книгу ДО повномасштабного вторгнення. 💥 Вражаюча фентезі складова. Попри те, що вона на другому плані. По-перше, характерники перетворюються на вовка досить "правдоподібно", якщо можна так сказати про нереальну ситуацію 🤭. По-друге, цікаво інтегровані міфологічні істоти і гарно виписана історія Потойбіччя. А фентезі-сцени красивезно промальовані. Чого тільки варті сцени з відьмою! Ті, хто читав 👋. Думаю, ми всі погоджуємось, що нам потрібен спін-офф про Ковен! 💥 Баланс подій, розмов і описів. Так, в книжках багато сторінок. Ні, ви точно не знудитесь. Кожна сцена діалогу чи опису рухає сюжет вперед. А окремі діалоги і думки хочеться виписувати 👀. 💥 Композиційна краса. Можливо, для цього є певний термін 🙈, але я назву це симетрією оповіді 🤓. Помітила, що деякі сцени/події повторюються двічі, але помінялись персонажі. Це цікаво і звісно, що зроблено навмисно. Крім того, певні фрази також повторюються, але з іншим сенсом кожен раз. Це змушує зупинитись і задуматись, як саме змінились герої. 👀 Це точно неповний список ЧОМУ, але я думаю, ви вже і так зрозуміли, що ... це - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️/5 Однозначно раджу до прочитання 🙏.

Поки чекала на подругу, забігла в Сенс на Хрещатику. Побачила тут красивезний "Буремний перевал" від видавництва "Атена" 👀 Зараз ця книга надзвичайно популярна завдяки новому фільму з Марго Роббі і Джейкобом Елорді. І от думала взяти, але згадала, що чула про цю книгу: там жодного адекватного героя. І токсичні стосунки 🥵. Подумала, що краще візьму з цієї ж серії "Атени" "Дракулу" або "Франкенштейна". Там, якщо і є токсичні стосунки, то хоча б не в центрі сюжету 😅.

Вчора дочитала трилогію "Літопис сірого орден". 🥲Фуууух, це було надзвичайно красиве, щемке, актуальне, і дуууже сумне читання. 🕵️Поки я перетравлюю ці книги, хочу сказати, що готую пост-деконструкцію трилогії. Хочеться для себе насамперед зрозуміти, чому Літопис заходить такому широкому колу читачів. 🫠А ще мушу зізнатись: мені треба перерва від фентезі і фантастики, щоб не вигоріти в читанні цих жанрів. Тож, пам'ятаєте, в цьому пості ви голосували, яку з книжок читати першою - Катабазис чи Колапс. Так от, наступною я візьму якусь ближче до реальності 😂. А вже потім одну з цих двох. Але яку з них вирішить голосування! Доречі, там поки що нічия 🙈. Якщо ще не проголосували, запрошую 👀.

Єдиний рейв, на який я би сходила 😅. 👀 Читацькі рейви в Швейцарії влаштовує організація Silent Reading Rave. Як це відбувається? 👉Бачиш в календарі на сайті подію 👉Приходиш в парк, кав'ярню, музей 👉Протягом приблизно 2 годин читаєш в тиші разом з незнайомими людьми. 🤌Мені така ідея подобається тому, що ти ніби і вийшла між люди, але водночас немає тиску спілкуватись. Перешіптуватись можна, але не гучно і недовго 😃. Піти теж можна в будь-який час. ☝️Але є певне але. Якщо би я побачила когось, хто читає книжку, яка мені сподобалась, мені би хотілось обговорити героїв, теми, сюжетні повороти і тп. А довго і гучно говорити не можна! 🫠 Книголюби погодяться, що коли справа стосується улюбленої книжки, важко говорити тихо і мало, бо емоції б'ють через край! Напевно, тому організація розпочинає ще формат Louder - книжковий клуб, де всі читають одну книгу. 🤔 Мені б підійшов формат, де збирається 7-8 людей, читають кожен свою книгу, і далі кожен за бажанням розказує, про що її/його книга і свої враження. А що ви думаєте про такі "рейви"?

Новина топ 😃! 🐺Прочитала в каналі Літературне меню, що Павло Дерев'янко на презентації в Одесі, на яку вчора ходила авторка каналу, анонсував вихід НАСТОЛКИ по "Аркану вовків"! Поки що задум на ранній стадії, але настолці бути💫. Настолки - це моє улюблене заняття в холодні місяці, тому чекаю з нетерпінням, і вже бачу, як змушуватиму всіх зі мною грати 😅. Буду грати за персонажа Савки (зразка другої і третьої книги). А ви б за кого грали? 👀 P.S. Перепрошую за погану якість картинки, кращої не знайшла. Сподобалась мені ця версія дагеротипу з Аркану вовків. Такі вони тут ще юні, життєрадісні і наївні 🥹.

Допоможіть мені вибрати, що читати після Літопису сірого ордену! Вже отримала свої головні бажанки цього року і хочу читати обидві! Про ці книги писала тут. Нагадаю, що Катабазис - це фентезі в сеттингу дарк академії, де головні герої мандрують пеклом. А Колапс - реалістична наукова фантастика про наближення кінця світу і колонізацію Марса. Голосуйте! 🫵 Якщо хочете, щоб я читала першу чи другу книжку наступною і лишила відгук, ставте: 😈 - за Катабазис 🌚 - за Колапс Чекаю на ваші голоси 🙌 UPD. Голосування припинено, з перевагою в 1 голос переміг Колапс 🌚

Я вже на фінішній прямій "Тенет війни", і в захваті! Тому вирішила записати свої думки: чому мені так подобається? Це частина #1, бо пост вийде завеликим, якщо включу все. 🐺 Неоднозначні, живі і симпатичні головні герої. Северин, Ярема, Гнат, Пилип і Савка не ідеальні. Вони припускаються помилок, роблять часом дуже сумнівні вибори, але змінюються і ростуть. А ще кожен з них по-своєму симпатичний 😊. 🐺 Емоційний баланс. Книги повні хвилюючих пригод і важких подій. Але ти не тонеш в сумі і переживаннях, бо саме вчасно автор додає кумедні або зворушливі сцени, як от сцена зі сварливим агентом-польовичком, або Дума про характерника і відьму. 🐺 Кінематографічність! Чого варта сцена з ритуалом Ліни в лісі? Або ж поїздка Яреми в Трансильванію - та там же просто сцени з Агента 007, тільки замість Бонда бородатий і кремезний характерник. При цьому тут явно був ризик скотитися в пафос, якби герої говорили клішованими фразами. Але ні, діалоги живі, і кожне слово рухає історію вперед. 🐺 Історія про наших, українських, героїв - не вікінгів, не лицарів короля Артура, а саме характерників, і саме з нашою міфологією. Цим вона така цінна. Як закінчу читати трилогію, напишу частину #2 🙌

👀 Показуйте, розказуйте, хто що читає зараз. Я от на другій половині "Тенет війни". Найближчим часом планую написати тут свої попередні роздуми про те, що саме робить ці тексти Дерев'янка такими захопливими. А що у вас? Що читаєте/купили/хочете купити? 😃

🧳 Раптом хтось збирається у відпустку, ось вам ідеальна валізка 😅. Купа книжок влізе, і є шухлядки для якихось дрібничок. ..... А якщо серйозно, це - вінтажний письмовий стіл Louis Vuitton. Правда, не зрозуміла, як на ньому писати 😅. 👉Всередині міститься 39 антикварних англійських і французьких книг. Серед них — одна з книг Шекспіра, надрукована у 1813 році 👀. Що скажете, нада брать? 🌝

Сьогодні Міжнародний день боротьби за права жінок! 💪 Чи знали ви, що організований жіночий рух в Україні заснувала саме письменниця? Я не знала. Наталю Кобринську називають однією з перших українських феміністок. Ще у 1884 вона започаткувала «Товариство руських жінок» — першу організацію, метою якої була боротьба за права і просвіту жінок. Згодом Кобринська разом з Оленою Пчілкою видала першу велику збірку творів українських авторок “Перший вінок”, і це був один із перших подібних проєктів у Східній Європі. “Перший вінок” включав твори 17 письменниць — поезію, прозу і наукові розвідки. Альманах відносно недавно у нас перевидали Creative Women Publishing. Крім творів, книга містить збірку есеїв про те, як жили, любили і творили ці 17 авторок.

▶️ Сьогодні принесла вам відео, яке мене дуже розчулило. 📚 Параска Пилипко, бібліотекарка в гірському селі Яблуниця на Буковині, носить книги літнім, маломобільним читачам вже понад 20 років. 👵 Серед них Євгенія Гонтар, 92-річна мешканка села, яка читає до 100 книг на рік. Любить історичні, а нещодавно зацікавилась любовними романами 💃. Каже, що раніше збирались в неї сусіди поспілкуватись, а зараз вже повмирали, тож вона знаходить розраду в книзі. 💔 Відео бачила ще восени, до того, як почала вести канал, і от сьогодні згадала про нього. Вирішила, що більше людей мають знати про цю прекрасну бібліотекарку 🥹. https://youtu.be/TI8UC0sHnkU?si=W2wWhpI8xDuTnKnA