anest_blog

Шановне панство, маю для Вас рекомендацію падружки, яка є лікарем імунологом алергологом дитячим (хз, як воно все пишеться). Наразі працює у штатах, а ще має там всілякі рИгалії по типу доктора філософії, тож треба брать. От прямо зараз так раз і підписались, раз і підписались. І вроді, день не дарма пройшов 😀

Друзі, таке питання, я знаю що багато хто вивчає англійську. Можливо, маєте якісь словники з перекладом слів? Бо трошки вкурвлює, що всі словники мають пояснення на англійській 😅

Зараз викладу фото і відео. Для багатьох контент може бути неприйнятним або відразливим, тому просто прогортайте вниз. Але, я хочу щоб тут збереглись кадри того, як підори використовують заборонену зброю проти наших воїнів. І доречі можна задати собі питання, чи хотілось би, щоб щось подібне доставали з тебе? Ні. То кожного дня ми робимо щось для перемоги. Інкаше замість цих людей в окопах будуть сидіти всі ті, кому не на часі війна.

Розказую. Екстрасенси по ютубу сказали бабусі, що Гіркін все ж живий. В принципі, без всіляких там здібностей третього ока скажу, що в найближчий час будемо мати гарні звістки. Я просто супер задоволена. Скажіть, коли людина не боїться хіба вона вбиває всіх конкурентів? Ще трошки списуємо на те, що він хворенький на сіру речовину. А які новини гарні маєте Ви?

Я оце пішла спати, але прочитала що Гіркін здох. І сиджу шукаю пруфи. Ну шо сказати? Земля скловатою. Бункєрний дєд хоче усих вбити до виборів? А взагалі прикольно. Він вже нікого не соромиться. Дуже чіткий меседж або ти за путіна, або в тебе відірвався тромб. Ну або ти випадково шиєю заліз у зашморг. Ну так буває.

В дитинстві в мене була подружка. Одне село, одна вулиця. Її батьки були роботящими селянами, мали корову, свиней та птицю. Вставали засвіта, порались в городі, а її мама ще і працювала в сільській раді. Бувало, пропускали чарку іншу. Ніхто і ніколи їх не засудив, бо мали піднімати дітей. Ми багато в чому були схожі. Окрім одного, її сім’я підтримувала Януковича, мої Ющенка. І в один день моя подружка хизувалась, як батьки повезли її в «город» купляти нову одежу в школу. В мене малої, справжня доросла дублянка викликала заздрість і я щиро мріяла про таку саму. Тільки грошей було не те щоб мало, а зовсім не було. Тоді подружка і поділилась секретом заробітку. Виявилось, її мама разом зі своїми «колегами» підробили бланки голосів. І виглядало так, наче моє рідне село підтримало Яника. Я прибігла додому в сльозах. Дідо мене заспокоїв і сказав, що гідність не продається. Мені малій та гідність була незрозумілою. Хіба гідність така ж гарна, як і нова дублянка з базару? Хіба краще ходити в старих мештах, проте гідно? Через якийсь час дідо мене малу школярку повезе на майдан. На мою першу (і нажаль) не останню революцію гідності. Там у листопаді місяці в синтепоновій курточці в нього на плечах я побачила історію. І тисячі людей, ставших великою помаранчевою рікою, показали мені яка така буває гідність. Більше за все на світі я би хотіла, щоб дідо бачив ось вона я. Не втекла, не зганьбила його честі і жодного з нашого роду. Не зганьбила в 2014, коли тікала від «стражів закону і порядку», коли безліч людей стукали в двері готелів, магазинів, ресторанів, а їх просто зачиняли перед носом, щоб протестувальники не могли заховатись (хто впізнав місто, той молодець, не треба писати). Не зганьбила, коли декан (земля йому скловатою) оголошував мені догану в медичному вузі за мою політичну позицію. І обіцяв вигнати мене цитую «паганай мєтлой». І не зганьблю сьогодні. Я точно знаю, як виглядає гідність. Моя червона синтепонова курточка досі висить в бабиній шафі. І кожен раз, коли я там шось шукаю, я згадую як незручно було в діда на шиї в листопаді, серед тисяч або десятків тисяч людей, яких об’єднала віра в справедливість. Звичайно, я відчуваю відчай. Я ненавиджу систему, яка змушує мене або йти на щоденні компроміси з совістю, або думати про еміграцію. Я ненавиджу корупцію. Ненавиджу, як ми гриземо один одного. Але більше за все я ненавиджу русню. І щиро бажаю пережити їм все те, що пережили ми. Я пишу цей пост, бо вже два роки за мене віддає життя і здоров’я хтось інший. Я пишу цей пост, бо ЗСУ подарували мені два роки у власній хаті, з моєю сім’єю і на моїй роботі. Я живу, тому що хтось не живе. Прошу Вас вшанувати пам’ять тих людей, чия боротьба вже завершилась. І прошу Вас підтримати тих, хто ще боронить нас. Банка в коментарях. Залишилось не багато. Дякую всім, хто читає ❤️

Ну шо, друзі, будемо в цьому році залишати прогнози на майбутній?