1 413
订阅者
无数据24 小时
+17 天
+3330 天
正在加载数据
吸引订阅者
十月 '2610月 '26
十月 '26
+39
在0个频道中
九月 '26
+25
在1个频道中
Get PRO
八月 '26
+40
在4个频道中
Get PRO
七月 '26
+40
在5个频道中
Get PRO
六月 '26
+26
在3个频道中
Get PRO
五月 '26
+21
在1个频道中
Get PRO
四月 '26
+86
在0个频道中
Get PRO
三月 '26
+27
在1个频道中
Get PRO
二月 '26
+53
在2个频道中
Get PRO
一月 '26
+23
在0个频道中
Get PRO
十二月 '25
+24
在3个频道中
Get PRO
十一月 '25
+175
在0个频道中
Get PRO
十月 '25
+17
在0个频道中
Get PRO
九月 '25
+30
在0个频道中
Get PRO
八月 '25
+36
在3个频道中
Get PRO
七月 '25
+35
在1个频道中
Get PRO
六月 '25
+78
在3个频道中
Get PRO
五月 '25
+53
在3个频道中
Get PRO
四月 '25
+16
在1个频道中
Get PRO
三月 '25
+738
在2个频道中
Get PRO
二月 '250
在1个频道中
Get PRO
一月 '25
+37
在1个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 24 十月 | 0 | |||
| 23 十月 | +1 | |||
| 22 十月 | 0 | |||
| 21 十月 | +3 | |||
| 20 十月 | 0 | |||
| 19 十月 | 0 | |||
| 18 十月 | +1 | |||
| 17 十月 | +1 | |||
| 16 十月 | 0 | |||
| 15 十月 | +1 | |||
| 14 十月 | +1 | |||
| 13 十月 | +7 | |||
| 12 十月 | +10 | |||
| 11 十月 | 0 | |||
| 10 十月 | 0 | |||
| 09 十月 | +2 | |||
| 08 十月 | +5 | |||
| 07 十月 | 0 | |||
| 06 十月 | +1 | |||
| 05 十月 | 0 | |||
| 04 十月 | 0 | |||
| 03 十月 | +1 | |||
| 02 十月 | 0 | |||
| 01 十月 | +5 |
频道帖子
Бронежилети, Толкін та “Анігіляція”.
Військовим\ветеранам і так важко дивитися всякі бойовики, бо вони бачать забагато деталей, є цілий жанр на ютубі коли військові дивляться якісь такі фільми і ржуть над факапами. Я вмію миритися у фільмах багато із чим, але одна деталь мене прямо от вибиває — коли видно, що у героїв немає плит у бронежилетах. Ну прям все, фу. Якого дідька хоча б страйкбольний муляж полінувалися вставити?!
Толкін у своєму ессеї “Про чарівні історії\казки” використав термін вторинної віри, опонуючи поняттю добровільного зменшення недовіри (але не про це сьогодні). Це інструмент отримання задоволення від вигаданої історії. Так, у цьому світі є дракони, щоб я в них повірив, просто не підсовуйте мені під носа відверту нелогічність їхньої біології або поведінки. У військового в фільмі\книзі можуть бути якісь особливості, але плита в бронежилеті має бути! Окрім “Падіння чорного яструба”, звісно.
Нещодавно з другом глянули фільм “Анігіляція”, що по книзі Джеффа Вандермеєра. З його книг я читав тільки “Дивопис” тому можливо в романі, який екранізували, все було краще, але в фільмі є жахливий вбивця вторинної віри, і треба сказати, що він ну дуже розповсюджений у літературі, кіно та іграх. В Анігіляції за три роки військові, які були залучені до експедицій у аномальну зону, не спромоглися нормально організувати рейди у цю саму зону, хоча це зміг би спланувати командир взводу розвідки бкдь-якої ОМБр.
Бо загалом автори взагалі не розуміють роботу військових (та екстрених служб загалом, як і наукових експедицій теж), яка вже від рівня командира відділення полягає у зборі інформації, її аналізі, прийнятті рішення та організації втілення того рішення у життя. Для пришвидшення дій у критичних ситуаціях є всілякі протоколи та алгоритми MARCH, TLP, RIGS+SOSRA і так далі, від першої допомоги і до організації штурму. Як казав, навіть командир взводу, після того як у Мерехті зникла попередня група або дві (по сюжету більше 10) не полізе просто так “в той бік”, а організує поступову розвідку, аналіз отриманої інформації і так далі.
Авторам з одного боку лінь розбиратися у військовій науці, а з іншого, занадто вже зручно використовувати два сталих архетипа військових — тупий з квадратною щелепою, який тільки стріляє\підриває та “ПТСРний сержант Ілаєс”, наче розумний, але занадто вже жертва війни на якій не хотів бути.
Є ще таке кліше бойовиків\фантастики — якщо з’являється якась тактична група спецназу, то вмре вона максимально швидко та тупо. У Джон Вік 3, це ну дуже сильно кидається в очі під час сцени штурму готелю. Вік атакує з-за кута чувака який проходить повз. Навіть на найнижчому рівні розуміння тактики, цей чувак має продивитися найближчу загрозу, себто зазирнути за кут. Дуже нубська помилка руйнує сприйняття загрози, бо ти не можеш повірити у те, що Вік зараз воює з професіоналами. Загалом підготовлена та злагоджена тактична група, це дуже велика (а може і нездолання) небезпека для героя.
Де військові дійсно такими виглядають, так це у Роберта Вегнера, у циклі “Оповістки з Меєкханського прикордоння” у главах про Кеннета-лив-Даравит. У главах про гірську варту прям відчувається запах казарми та армійських затягів ))
P.S. Коли писав відповідні частини “Стежок мерців” то прям планував операції з умовною мапою та писав часові графіки, щоб ніде конфузу не вийшло.
| 2 |  没有文字... | 1 |
| 3 |  Ситуація bitter sweet.
З одного боку наклад “Стежок Мерців” майже закінчився, залишилося буквально пару десятків примірників. З іншого вартість нового накладу, з урахуванням 1000 примірників, зросла на 50к гривень.
Якось античного поета Есхіла, запитали про самвидав і поет відповів: Хто вчиться, той мусить страждати.
Ну, я пішов по стадіям прийняття… | 486 |
| 4 |  Такий термін як бойова втома (battle fatigue) під різними назвами був відомий ще з античності, а потім і сам Наполеон казав, що “на війні моральний фактор важить до фізичного як 3 до 1”.
Найкраща зброя лише шматок заліза у руках зневіреного та занепалого духом воїна. Гендальф, що був каталізатором опору Саурону, мав кільце Нар’я, головною властивістю якого було вселяти надію, проганяти розпач та додавати душевних сил для боротьби. Тож хоча Гендальф і не був нікому прямим начальником чи командиром (не стояв на посаді) але виконував лідерські функції з психологічної підтримки особового складу. Що по-перше ріднить його з сержантським корпусом, а по-друге показує, що саме Толкін вважав найголовнішою спроможністю для того, хто буде серцем опору злу, у той час коли великі та розумні закрилися у своїх прихованих долинах, ставлять агентів ворога на важливі посади та “збирають трави, поки Чорний Володар збирає армії”. | 983 |
| 5 |  Десь рік тому писав про ситуацію, коли на полігоні різко вискочив заєць і я його на автоматі застрелив (з автомата…). Як тільки я зрозумів, що зробив то одразу ж про це пожалкував.
Не зважаючи не тільки на військовий досвід, а й досвід полювання, невмотивоване вбивство заїньки мене прям засмутило. І тут треба розуміти, що є цікава кореляція, у тому як люди ставляться до тварин, між особистим досвідом зустрічей із ними та його відсутністю. Наприклад, в тих місцях де вовків часто зустрічають в середньому майже на 60% ставлення до них гірше, ніж серед містян, які про вовків знають тільки зі smut новел. Це звісно до попереднього допису про дурачка та тигра.
Але логіку дурачка можна прослідкувати. Я колись виклав допис де казав, що дуже люблю собак, але спокійно вб’ю собаку, якщо вона буде становити загрозу, наприклад, дитини. Ну і в коментарях відкрився портал у пекло. Люди які ніколи не бачили справді небезпечних собак і мають тільки ідеалізоване їх сприйняття (ну оче все про собака краще за людину) завели класичну шарманку про поганих людей і хороших собак, які самі ніколи не нападають. Я вкотре гірко пошкодував про відео, яке загубилося під час змін ноутбуків, де була підбірка нападів собачих зграй на людей і багато з них закінчилися для людини летально.
Фізична дистанція до об’єкта небезпеку ну дуже сильно викривляє її сприйняття. На жаль, це стосується не тільки тигрів, вовків та ведмедів, але й різного роду криміналу та звісно ж військової машини росії теж. До речі, був цікавий кейс: у 2015 чувак з Дніпропетровщини поїхав до псковської області та провів там п’ять років у рабстві. | 845 |
| 6 |  В Британії майбутній номінант на премію Дарвіна заліз до амурського тигра. Тигр його роздер, але я хочу показати це відео з інших причин: зверніть увагу, що у ситуації коли хижак вже кусає головного героя, останній не відбивається, не намагається тікати (а саме ці дії видаються найлогічнішими) але погрожуючи пальцем щось каже тигру. Це прям хрестоматійний приклад фіксованого комплекса дій у стресовій ситуації, який вмикається автоматично, те що у Броньованому Розумі описано в сексії “Автопілот”. У критичній ситуації ми робимо не те, що треба, а те до чого звикли. | 878 |
| 7 |  Шикарнючий подарунок до дня народження від художниці (в інст @andromache_art) та за сумісництвом чемпіонки світу з HMB, за мотивами прийдешньої книги. | 829 |
| 8 | Є така українська письменниця Ольга Брильова. Вона колись написала книгу “По той бік світанку” про Берена та Лютієн. Якщо чесно я її не читав, але в їхньому з сином пабліку на Fb “Fat&Furrious” вона колись виклала цикл дописів про росіянських епігонів Толкіна, типу всратого Пєрумова чи притрушеного Єськова і от цей цикл мені ну дуже подобається.
Мій друг зібрав посилання на окремі частини цього циклу для зручності. Приємного читання, якщо після цього вам захочеться поділитися думками з цього приводу, я б з цікавістю почитав.
- - -
ЯК РАДЯНСЬКІ ДІТИ ЧИТАЛИ ТОЛКІНА (російською)
Предисловие
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid04sLqfB8cYXZsCd65mMo2XJTrvon3senTPNb73BNp1BuM5eUuR4KYPbGyPPh476GNl
“Последний кольценосец”
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid08bMrr3zprojfFYzESJDxpE6WYokNbZokRohx37CPieQqzHQXQ6Fyv8ijf6VuWk5Zl
“Кольцо Тьмы”
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid0hZdVC13eTAHfJUFtexnbuMxy7E4Z6BKcJkFEK5cBahgeocDo2HB542yFchNMn9CRl
Черная книга Арды
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid02esTWsjEfcLcT5iPzSorDvS2LHvAoDomkrE4iiFVQHiy7CaB4VZqPshBtCeA11iT5l
По ту сторону рассвета
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid02t2couyKm4EuezQDRBDNAWBSCDnXd8QeeqHGu4HqpD3Cgj3KD6wNY4ZstoxZj73eml
Край без короля
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid02AENYR9ib7GiqjdbbVx9dCwkQmLJQaDTCfabSaEmdC7NRu6ygamPtn1kpEgVfQihDl
Епілог:
https://www.facebook.com/Mmmmandm/posts/pfbid06tXRQdxnggoPiJ3mE7scvV97M4LDLLkyNvoUsEftfPvxdz5HV8ScBMHmYcXUABd3l | 866 |
| 9 |  Головне завдання блогера\лідера суспільної думки, це подобатися якомога більшій кількості людей, адже цю прихильність він конвертує у прямий, або непрямий, прибуток.
Наприклад, якщо ви збройний блогер у США, то вам вигідніше бути MAGA, адже там більше людей які цікавляться зброєю і вам треба їм подобатися. Наші блогерочки діють рівно за такою самою логікою. Вони дивляться на переважаючі у їхньої аудиторії реакції на щось і підлаштовуються під них. Коли людям не подобалися заходи проти COVIDу, купа блогерочків стали ковіддесидентами. Зараз блогерочки вирішили, що людям не подобається мобілізація та армія, от вони і грають на публіку. Ще блогерочки звикли до безкарності (особливо блогерині, бо у них є рота сімпів) от вони, в силу свого розуміння, роблять щось таке, що сподобається аудиторії.
Про ксенофікацію військових я писав якийсь час тому і ситуація з цією Дашою просто ще один її приклад. Вона просто арєстовіч в обтягуючих штаніках та на моцику.
Чого не хочеться розуміти ні блогерочкам, ні пересічним громадянам - ворог мониторить настрої у суспільстві країни, з якою збирається воювати. Потенціал до спротиву суспільства буде дуже важливим у прийнятті рішення на атаку. Бо ніхто не починає війну з наміром у ній програти. Чим більше прикладів того, що суспільство проти армії та ідеї захисту своєї країни, тим більше мотивації у ворога до війни. | 831 |
| 10 |  Якось дуже давно зробив собі подарунок на день народження і прогуляв школу. Була чудова погода і парк КПІ, хоч і був тоді доволі занедбаний, теж був чудовим. За наступні роки, і особливо за останні дванадцять, часто казав собі — ну, головне, що сьогодні у школу йти не треба. | 920 |
| 11 |  Прям напередодні дня народження прийшла от така красотєнь від харківської майстрині!
В інстаграмі @babushka_koza | 899 |
| 12 |  Навздогін попередньому допису.
Я завжди дивувався от чисто орчому вмінню кацапні гордовита стояти у обосраних штанях.
Його країну їбуть дронами кожен день, протягом місяців, палають військові об'єкти та НПЗ, обісцяні солдати массового стрілють собі у голови, але він радісно відмічає важкий для Києва тиждень. | 954 |
| 13 | ЧАСТИНА ДРУГА
Чого прагнуть орки постійними обстрілами (тут згадайте термін турбуючий вогонь)? Увімкнути в людях автоматичні реакції, бо знають, що якась частина з них, знову таки автоматично, обирає гниле яблуко — інформацію, що підсилює страх, таку що підвищує рівень небезпеки у сприйнятті. Це призводить до самоповторюваного циклу злякався-підживив страх відосами з анонімного телеграм каналу-почитав істеричні коменти-злякався ще більше і так по колу.
За законом Йеркса-Додсона, чим більше у людини рівень стресу, тим менше у нього інструментів, щоб впоратися із джерелом стресу. Просто іронія у тому, що багато хто з нас штучно його підсилює, обираючи “гнилі яблука”.
Днями на очі трапився коментар (жалкую, що не заскрінив) від якоїсь жінки про обстріли Києва — “вони (орки) просто граються з нами. роблять що хочуть”. Та курва ні, це не так. Мордор навсирачки, З УСІХ ЩО Є СИЛ, нас атакує. Вони самі вже на самій межі. Просто у даному циклі адаптації ситуація от така — по містам прилітає. Це війна. По Мордору прилітає не менше (а може вже і більше), просто наляканий любитель гнилих яблук цього помічати не хоче, бо така в нього автоматична реакція. Але, наша задача та відповідальність, прям як Атрід, довести свою людськість та прикласти всіх зусиль, щоб крувати цим автоматизмом, обираючи хороше яблуко.
От ви подивилися на зруйновану будівлю. Дайте собі відповідь навіщо? Ця інформація якось покращить вашу тактику виживання? Якщо ні, це значить, що вона вам не потрібна. Ремарка (для тупих), це не про “не дивитися вгору”, не про заперечення загрози. Так, реагувати на тривогу треба і мати запас їжі і вогнегасник (бо все це суб'єктивізує контроль) просто додатково “не накручувати себе” хай яким звичним це є.
Багато людей виробило у якості життєвої стратегії роль жертви. Ти плачешь, тобі страшно\важко і хтось тебе пожаліє, вирішить твої проблеми. З великим світом це не працює. Наразі у всіх виснажений ресурс, всім важко (тою чи іншою мірою) і витрачати цей ресурс на того, хто сам його не береже… може навіть дратувати.
Так, дійсно, іноді людина настільки виснажена, що не може знайти моральних сил щоб перебороти звичну реакцію. Що це значить? Що треба шукати шляхи відновлення ресурсу. Від хардової частини — пити таблетки, які призначив фаховий лікар — до софтової — йти до психотерапевта. Як не це, то прочитати “Броньований розум”, щоб знати які механізми сприяють редукції сили стресорної відповіді. От як перебування у групі та соціальні зв’язки.
В якості стрес протективних заходів, треба зустрічатися з друзями, мати якусь спільну активність (крім як напитися) у моєму дописі від 02.04.2024. як раз наведено як це можна організувати.
Є важкі ситуації, коли допомгти може лише крапельниця у психіатричному відділенні, але до того є купа способів зменшити психологічний тягар війни, просто обираючи правильне яблуко. Більш того, це прямий обов’язок та відповідальність перед близькими, яким так само погано. Якщо покласти підгниле яблуко до інших, воно не перестає гнити, але передає свою гниль іншим. Це саме так як і працюють “епідемії страху”.
Якщо немає сил для вибору не гнилого яблука, значить треба сконцентруватися на пошуку способів перезарядити батарейку, іноді просто попросивши про допомогу, хай як сильно це б не лякало.
Орки хочуть щоб ви були налякані, зневірині та виснаженими. Суньте їм середній палець під носа та захистить себе, зруйнуйте їх срані плани. Особливо сьогодні у День захисників та захисниць України.
Freedom ain't free. | 836 |
| 14 |  Перед вами лежать два яблука. Одне красиве, стигле та червоне, а інше з великою коричневою плямою гнилі. Яке яблуко ви оберете, щоб з’їсти самому? Яке дасте вашій дитині або коханій людині?
Чи є ситуації в яких згодиться і гниле яблуко? Так, коли ви помираєте від голоду, а інших альтернатив немає. В усіх інших випадках людина візьме перше яблучко.
Очевидно, я не про яблучка, а про те, на що людина фокусує свою увагу в критичних ситуаціях і дуже часто об’єкт цієї уваги визначає те, як людина пройде (або не пройде) через цю ситуацію. Для “маючих очі” це вже було гарно помітно під час ковідних карантинів. Проте епідемія лихо знеособлене, тому не таке ілюстративне, на відміну від великої війни, а ще точніше тої її частини, яка спрямована на тил, цивільних та “простих людей”.
Чи є руйнування жилих осель жахливими? Безсумнівно так. Чи є трагедією смерті городян? Теж так, хоча не більш трагічними, ніж смерть військового на передовій. Просто головна різниця у канеманівській евристиці — на фронті смерть та руйнування це щось звичне, а от у місті де я прожив 40 років такого бути не може, а якщо трапляється, то це більш лякаюче.
Коли людина лякається (а значить вмикається стрес реакція) то з більшою вірогідністю її дії стають автоматичними. Наприклад, вродженими для нас є два типи реакції бій\біжи та завмри, все інше це нашарування наших звичок, фіксованих комплексів дій та поведінкових шаблонів (часто неусвідомлених). Суттю бойової підготовки є виробити автоматичні дії, максимально релевантні бойовій ситуації. Оскільки у цивільного підготовки немає, то його реакція буде… якоюсь. І цією реакцію ворог хоче керувати.
Щоб понизити рівень усвідомленого спротиву жертви, її треба залякати, увімкнути у ній автоматичні реакції. Можливо, ви пам’ятаєте у “Дюні” головного героя випробовують болем. Суть випробування проста — сильним болем увімкнути у Полі автоматичну реакцію, що призведе до його смерті, хіба він “доведе що є людиною”. Себто може контролювати свої реакції та діяти не так як вказує тваринна частина, а способом найбільш підходящим до ситуації, таким щоб вижити (до слова про бойову підготовку).
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ | 767 |
| 15 |  Фейсбувк нагадав, як у 2021 році давав свій коментар Белсату про тодішні події у Мінську. | 736 |
| 16 | ЧАСТИНА ДРУГА
Перш ніж вивчати або відкидати військовий досвід попередніх епох, треба розуміти так що ж це таке.
Військовий досвід минулого, це приклади мислення. Як розуміти обмеження наявних сил та засобів, використовувати максимально ефективно те що є зараз, ставити до роботи винаходи та інновації, знаходити больові точки ворога і все це в умовах місцевості, погоди та шляхів постачання. Наполеон з дронами навоював би набагато більше, але й без дронів він залишається Наполеоном, а Грачьов (міноборони РФ, під час битви за Грозний 1994 - 1996 рр) залишиться Грачьовим навіть з ними.
"Перемога не вчить нічому, - сказав Танні. - Тільки коли людина програє, можна зрозуміти ким вона є насправді". (с) Джо Аберкромбі "Проблеми із миром"
У перший день Битви на Соммі (1916) загинуло майже 20к британців, а французів, що атакували в іншому місці, тільки 1.5к. Мабуть, ви б хотіли бути серед других, а ще хотіли б знати чому саме так сталося, яким же чином можна підвищити свої шанси на виживання та перемогу. В історії багато прикладів військових катастроф через брак компетенції командирів, неналежне планування, недооцінку ворога та браку уваги до логістики. На нашій війні причини невдач рівно такі самі, бо наша війна унікальна рівно тою мірою, що були унікальні всі війни до неї та ті, що будуть після. | 1 036 |
| 17 | Війна ніколи не міняється (с)
Найсталішою та найнезміннішою частиною війни є її мінливість. Це виражається як у її внутрішніх циклах адаптації так і в тому, що від однієї війни до іншої змінюються деякі умови, або додаються нові виміри. Наприклад, кіберпростір, в якому дуже зручно проводити ІПСО, але ІПСО, як тип цілеспрямованого впливу, існував задовго до його появи.
Також абсолютно незмінним є, універсальний для всіх воєйн, цикл Бойда: вам треба побачити поле бою (для цього Цезар лазив десь на пагорб, а Драпатий дивиться на монітор), далі проаналізувати побачене (тут грають роль бойові потенціали і купа цифр), прийняти рішення на бій (мати запасний варіант) та ефективно втілити його у життя, щоб побачити результати ваших дій і піти на нове коло циклу. Чим швидші ви на кожному з етапів, тим з більшою вірогідністю переможете. Наприклад, у вас розвідники на швидких конях, або гарно працює ПУР, себто, ви скоріше отримаєте інформацію про поле бою, ворога — раніше почнете планувати, організовувати і т.д.
Воєнна і військова розвідки грали свою роль у всіх війнах нашої історії, просто у них змінювався інструментарій, але не їхня суть. Коли ж людина цієї суті (розвідки, чи іншої складової) не розуміє, а бачить тільки ту частину війни яка безпосередньо перед її очима, це призводить до викривлення сприйняття. По-перше зверхнього відношення до тих, хто воював у інших війнах — хоча відсутність бомбардувальників у першу світову війну не робилу ту війну прогулянкою для її учасників — та знецінення їхнього досвіду (як індивідуального так і інституційного). По-друге, це нерозуміння того, що війна не така, якою виглядає конкретно зараз. Приклад: де б ми не служили, завжди насаджували маршеву підготовку (береш свою зброю, рюкзачок і пішов), хоч це не сексі та швидко набридає. Військові 22 - 23 років регулярно намагалися нам заперечувати, стверджуючи, що на сучасній війні вже ніхто ногами не ходе і ходити не буде. Хтось був просто лінивим, а хтось, звикнувши заїжджати на позицію, щиро думав, що війна завжди була такою і такою ж буде. Кіллзона у десятки кілометрів, яка змушує навіть мавікістів довго ходити ногами, показала, що вони помилялися. А можливо хтось пам’ятає, як під час “артилерійської фази” війни було прийнято сміятися з індивідуальної вогневої підготовки та коліматорних прицілів.
Обидва ці прояви викривлення сприйняття війни призводять до того, що людина вважає, що ніде немає інформації або досвіду, які може бути їй корисним та чому варто повчитися. Тож сама позбавляє себе важливих знань. Якщо така людина командир — це коштуватиме життів його підлеглим.
Якщо ви уважно подивитися на те, що розповідають про операцію “Вівальді”, то помітите, це хрестоматійний приклад військової операції, просто “як книжка пише”. Наразі “Вівальді” демонструє помітну ефективність. Тому що слідує універсальним правилам війни. І це, насправді, дуже круто, замість того, щоб експериментувати, поставивши життями солдат на кон, “Вівальді” робить “по книжці”, досягає результату та зберігає їм життя. Можливо, коли-небудь, вона стане у підручниках з військової справи у ряд з багатьма іншими прикладами “як треба”. Стане частиною військової історії та військового досвіду, яким теж будуть нехтувати ті, хто не бачив жодної війни крім своєї, яка буде колись потім.
ПРОДОВЖЕННЯ В ДРУГІЙ ЧАСТИНІ | 875 |
| 18 | що атакували в іншому місці, тільки 1.5к. Мабуть, ви б хотіли бути серед других, а ще хотіли б знати чому саме так сталося, яким же чином можна підвищити свої шанси на виживання та перемогу. В історії багато прикладів військових катастроф через брак компетенції командирів, неналежне планування, недооцінку ворога та браку уваги до логістики. На нашій війні причини невдач рівно такі самі, бо наша війна унікальна рівно тою мірою, що були унікальні всі війни до неї та ті, що будуть після. | 1 |
| 19 | Війна ніколи не міняється (с)
Найсталішою та найнезміннішою частиною війни є її мінливість. Це виражається як у її внутрішніх циклах адаптації так і в тому, що від однієї війни до іншої змінюються деякі умови, або додаються нові виміри. Наприклад, кіберпростір, в якому дуже зручно проводити ІПСО, але ІПСО, як тип цілеспрямованого впливу, існував задовго до його появи.
Також абсолютно незмінним є, універсальний для всіх воєйн, цикл Бойда: вам треба побачити поле бою (для цього Цезар лазив десь на пагорб, а Драпатий дивиться на монітор), далі проаналізувати побачене (тут грають роль бойові потенціали і купа цифр), прийняти рішення на бій (мати запасний варіант) та ефективно втілити його у життя, щоб побачити результати ваших дій і піти на нове коло циклу. Чим швидші ви на кожному з етапів, тим з більшою вірогідністю переможете. Наприклад, у вас розвідники на швидких конях, або гарно працює ПУР, себто, ви скоріше отримаєте інформацію про поле бою, ворога — раніше почнете планувати, організовувати і т.д.
Воєнна і військова розвідки грали свою роль у всіх війнах нашої історії, просто у них змінювався інструментарій, але не їхня суть. Коли ж людина цієї суті (розвідки, чи іншої складової) не розуміє, а бачить тільки ту частину війни яка безпосередньо перед її очима, це призводить до викривлення сприйняття. По-перше зверхнього відношення до тих, хто воював у інших війнах — хоча відсутність бомбардувальників у першу світову війну не робилу ту війну прогулянкою для її учасників — та знецінення їхнього досвіду (як індивідуального так і інституційного). По-друге, це нерозуміння того, що війна не така, якою виглядає конкретно зараз. Приклад: де б ми не служили, завжди насаджували маршеву підготовку (береш свою зброю, рюкзачок і пішов), хоч це не сексі та швидко набридає. Військові 22 - 23 років регулярно намагалися нам заперечувати, стверджуючи, що на сучасній війні вже ніхто ногами не ходе і ходити не буде. Хтось був просто лінивим, а хтось, звикнувши заїжджати на позицію, щиро думав, що війна завжди була такою і такою ж буде. Кіллзона у десятки кілометрів, яка змушує навіть мавікістів довго ходити ногами, показала, що вони помилялися. А можливо хтось пам’ятає, як під час “артилерійської фази” війни було прийнято сміятися з індивідуальної вогневої підготовки та коліматорних прицілів.
Обидва ці прояви викривлення сприйняття війни призводять до того, що людина вважає, що ніде немає інформації або досвіду, які може бути їй корисним та чому варто повчитися. Тож сама позбавляє себе важливих знань. Якщо така людина командир — це коштуватиме життів його підлеглим.
Якщо ви уважно подивитися на те, що розповідають про операцію “Вівальді”, то помітите, це хрестоматійний приклад військової операції, просто “як книжка пише”. Наразі “Вівальді” демонструє помітну ефективність. Тому що слідує універсальним правилам війни. І це, насправді, дуже круто, замість того, щоб експериментувати, поставивши життями солдат на кон, “Вівальді” робить “по книжці”, досягає результату та зберігає їм життя. Можливо, коли-небудь, вона стане у підручниках з військової справи у ряд з багатьма іншими прикладами “як треба”. Стане частиною військової історії та військового досвіду, яким теж будуть нехтувати ті, хто не бачив жодної війни крім своєї, яка буде колись потім.
Перш ніж вивчати або відкидати військовий досвід попередніх епох, треба розуміти так що ж це таке.
Військовий досвід минулого, це приклади мислення. Як розуміти обмеження наявних сил та засобів, використовувати максимально ефективно те що є зараз, ставити до роботи винаходи та інновації, знаходити больові точки ворога і все це в умовах місцевості, погоди та шляхів постачання. Наполеон з дронами навоював би набагато більше, але й без дронів він залишається Наполеоном, а Грачьов (міноборони РФ, під час битви за Грозний 1994 - 1996 рр) залишиться Грачьовим навіть з ними.
"Перемога не вчить нічому, - сказав Танні. - Тільки коли людина програє, можна зрозуміти ким вона є насправді". (с) Джо Аберкромбі "Проблеми із миром"
У перший день Битви на Соммі (1916) загинуло майже 20к британців, а французів, | 1 |
| 20 |  Поставив крапку у другій (з трьох) частині книги. Залишилося зробити останній ривок. На даному етапі вже 32,5 авторських аркуша, що у два рази більше за “Стежки Мерців”.
Можливо, якщо все вийде, книга буде у двох варіантах — попроще і з додатковими ілюстраціями.
“Кожна нова подорож, це маленьке життя. Переродження. Шанс. Той, хто не відпливав від рідного берега, хто не залишав за спиною знайомий світ, задля незвіданого, ніколи не зможе цього зрозуміти”. © Септимах, верховний жрець-епістим з храму Великого Мандрівника, що в Астрі, столиці острівної імперії. | 1 429 |
