Che

Зізнаюся чесно, я мало що тямлю в кіберспорті. Але радію, коли наші перемагають. Бо це Наші, і вони Перемагають. А нам цього не вистачає. Тому з радістю вам повідомляю, що Українська кіберкоманда NAVI щойно виграла великий турнір. Це чемний спорт: без розбитих голів, але з виграним фіналом, нервами з арматури і офіційним кубком. Слава - країні, радість – фанам. Можем, подякувати тим, хто це тягне системно: гравцям, уболівальникам і інвестору Максиму Кріппі. Чому це важливо? Кібери нам потрібні. У найближчому осяжному майбутньому кібери будуть відігравати таку роль, яку сьогодні грають оператори БПЛА. Буде мир і коли саме, - побачимо. А ми мусимо бути до всього готові. Завжди!

В інтерв’ю Сергію Жадану китайський митець Ай Вейвей каже про мотиви війни. Зокрема про таке: коли відбувається вторгнення однієї країни в іншу, навколо цього відразу будується величезний бізнес. З’являється надто багато людей, фінансово зацікавлених в тому, аби війна продовжувалася. В якийсь момент їх може бути навіть більше, ніж прихильників миру (серед тих, хто приймає рішення). І це дійсно так, і це стосується й нашої війни. Мова не тільки про зловживання з державними закупівлями, маніпуляцію з цінами, чи виготовленням неякісного товару. Навіть на ринку донатів і волонтерського руху є великі маніпуляції і махінації з коштами й зборами. Перевірити це майже неможливо, покладання – лише на совість та чесне слово. Окрема тема – подвійний бізнес. Бізнес подвійної моралі. Коли люди з одного боку нібито допомагають Збройним Силам, а з іншого – не гребують «вигідною співпрацею» з ворогом. Так, за даними Служби безпеки України, відомий виробник чаю «Мономах» впродовж війни успішно продовжує торгувати і з Росією, і з Білоруссю. Працюють не безпосередньо від себе: а через посередницькі фірми. Чи гроші не пахнуть? Чи гроші таки пахнуть війною й бідою? І як можна вимагати у відомих іноземних брендів вийти з російського ринку, коли тебе відразу тицьнуть носом в пачку «Зеленого, китайського, байхового, крупнолистового», щойно завезеного окупанту з України. І «Мономах» - це лише поодинокий приклад. Таких бізнесів подвійної моралі – сотні, якщо не тисячі. Звісно, чай це не запчастини до гелікоптерів, але кожен такий «компроміс» подовжує війну, робить її «прийнятною» для багатьох людей. Володимир Мономах (той, що князь, а не чай) якось розбив половців і усунув небезпеку від своєї держави. Бізнес з половцями Мономах не робив…

Коли я був малим, в мене був один «гаджет». Ведмідь. Ведмідь заводився ключиком і бив у тарілки лапами. Ведмідь був схожим на купу рудого гімна, спеченого у духовці. Коштував ведмідь дев’ять піісят. На сьогоднішні ціни, це десь як мільярд доларів. Ми тоді сурово жили, нужденно. А нині для PlayStation 5 виходить S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. І це – космос!!! За свої 56 років я бачив, як постаріли гори і скінчився палеоліт. Ми не свідомі того, як швидко змінюється світ. Американці називають такі штуки «м’яким впливом». В цю гру гратимуть мільйони людей по всій планеті. І ці люди будуть знатимуть, що це зроблено в Україні. В тій загадковій Україні, яка одного разу розбила «другу армію світу» голими руками. Бо Україна – це Спарта, Україна – це фентезі в реалі! Виробник пише: «Це перемога не тільки гравців — це перемога української ідентичності. Ми доводимо, що вміємо не лише тримати оборону, а й створювати продукти, у які грає планета: робочі місця, податки, екосистема, інвестор із України — все своє, без “скрєп”. І поки наші хлопці на фронті б’ються за свободу, наші розробники б’ються за уяву світу». І цей пафос тут абсолютно доречний. Куплю таку штуку Луці на 1-е вересня. Я розкажу Луці про Чорнобиль, бо він про нього ще нічого не знає. Діди потрібні для того, аби були онуки… Правильні онуки!

Не для фб, бо там такого нельзя. Деякі дані свідчать, що рф в можливих близьких «мирних» перемовинах буде тягти тему «руского язика» та його захисту в Україні. В результаті, думаю, в Україні можуть зʼявитися певні групи людей, через діяльність яких говорити на «язикє» в Україні буде трохи сцикотно… Тільки так!

У Росії розбився пасажирський літак, ніхто не вижив… Сподіваюсь колись прочитати такий самий заголовок без слів «розбився пасажирський літак»

Кстаті, чуть не забув вам сказать про главне! Йшла дівчина лучками ))

Росіяни, очевидно з допомогою Китаю, зробила шахед136. Це трохи дивна і дуже іноваційна вещ. Він на ШІ. Ним не керує оператор, він сам летить, і сам обирає цілі. Він - когнітивний. Він думає! З одного боку це нібито й добре, бо він не впаде на твою хату, вона йому не інтересна. З іншого боку - це страшне. Україна начебто й теж такі почала робити. А ще з іншого боку, десь читав, що британці проводять експерименти, аби використати в якості зброї полярне сяйво!!!! І у них виходить! Свого часу Андрій Сахаров (єдина мудра притомна людина в Росії за останні сто років) казав: я дуже шкодую, що я придумав то бомбу. Ми розщепили атом. Ми втрутилися у прерогативи Бога. Такого не можна робить. І ми - просто мавпи. Дурні мавпи

Польща підіймала авіацію під час атаки РФ на Україну - пише УП. От заїбісь! Молодці... Щоб ми й робили без тої польської авіації. Колись до Леоніда Утьосова, в Одесу, привели хлопчика, який співав. На оглядини. Співав хлопчик херово. Утьосов його вислухав. Каже: ну це принаймні краще, ніж горілку пити

Помер Ігор Миронович Калинець. Один з найбільш самобутніх і незрозумілих назагал поетів України. Він писав від Бога! Царство небесне!

Минулого року скважину копали. Глибоку. На ніч залишили, на другий день. Каже чоловік-робочий: накрийте якимсь ящиком. -Навіщо? - -Щоб їжаки не попадали. Пішов ящик шукать. Вертаюся з ящиком, а біля скважини стоїть їжак і заглядає в безодню. - Не роби цього, брат! - кажу! Послухався... ))

Женя Кузнєцова пише: прийшла сусідка, яєць принесла. Каже: йшла дівчина лучками… Все воно взаімноповʼязане. Хоч би їжак не прийшов

Кольори Черкащини…

Селове, базарове. Поїхав на базар, до своєї Марічки, по яйця (Марічка - мій яйцевий діллєр). - Нема яєць, каже Марічка. - Їжак поїв... А на тому боці, там живе Марічка... І їжак там живе. На тому боці. Поїв мої яйця... Сволоч така... ))

О четвертій ранку набрав свата. Ви там живі, здорові? - питаю... Та вроді да, каже сват. - А діти як? - Та діти сплять, як дрова, каже сват... Ото б нам усім так. - Піду я пити каву, каже сват... - Якщо вона є кстаті... Живемо війну, живемо життя...

У Тютюника є таке оповідання "Устим та Оляна". Устим був на війні. Прийшов з війни додому, поранений, в короткій шинелі. І нічого в Устима більше не було, крім осколків в тілі. Оляна йому зраджувала під час війни, бо треба було годувать дітей. Устим про це знав. Устим обіймав свою Оляну, і казав: "Нічого! Нічого! Главне - живі! Главне - живі!"

Цілу ніч так їбашило, що страшне. В селі ніхто ніколи нікуди не ховається, і не лізе в погріб. В нас навіть сирену вирубили, бо обридла. Це не про безпечність і не про легковажність. Ми люди горді. Ми - українці! О 9-й годині село спиниться, повернеться обличчям до клубу, і покладе руки на серце. Хвилина мовчання. І гімн.«Душу й тіло ми положим за нашу свободу!»

Квитки на хор "Гомін" розкуплені до кінця року. Так спрацював "вірус". Але мене це тішить. Бо нас цікавлять пісні й краса, навіть у цю страшну добу

Пролетіли шахеди, за ними - літаки наші, потім - ракети. Потім на веранду з горіха впав кіт. Коли дорослий і самодостатній кіт падає на веранду з горіха - це як ППО. - Я тебе зараз кончу, тварино ти дурна, кажу. Виспались, в общим... Той сон, той сон…

Ой, летіли дикі гуси. Але не гуси, на жаль. Дикі свині летіли. Хоча навіть свиней шкода на таке порівняння