ТФП: новини, інформація

Чи існує любов без нарцисизму?  Зазвичай нарцисизм розглядають як протилежність любові.  Проте Отто Кернберг показує, що саме таке протиставлення є одним із найбільших спрощень у розумінні любовних стосунків. У своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology” він зазначає, що:  “Оскільки обраний партнер відображає власні ідеали людини, закоханість і любов безсумнівно пронизані виразним «нарцисичним» компонентом. І оскільки існує свідомий і несвідомий пошук комплементарності — від захоплення та задоволення тим, що інший здатний приймати й витримувати в собі, тоді як сама людина цього не може, до прагнення подолати обмеження власної статі через створення «бісексуального» союзу з партнером, — навіть така комплементарність служить «нарцисичним» цілям”.  Іншими словами,  партнер нерідко стає носієм тих якостей, які людина цінує, ідеалізує або прагне інтегрувати у власне психічне життя. Саме тому любовні стосунки майже завжди містять елемент нарцисичного задоволення. У психоаналітичному розумінні це саме по собі не є ознакою патології. Наприклад, людину може приваблювати партнер, який здатний відкрито проявляти агресію, витримувати конфлікт або переносити близькість без страху втрати автономії. Таке захоплення може відображати несвідомий пошук психологічної комплементарності, а не лише романтичний потяг. Водночас, тією мірою, якою інший задовольняє як потреби у турботі, так і едіпові потреби, а також виявляє вдячність за те, що отримує, любовні стосунки, безперечно, мають «об'єктний» характер. Вони містять альтруїстичні риси, які в незліченних формах інтегрують егоцентризм і самопожертву, відданість іншому та задоволення власних потреб.  Саме цей баланс між власним задоволенням і здатністю сприймати партнера як окрему особистість Кернберг вважає однією з характеристик зрілої любові.  Отто Кернберг наголошує, що нормальний нарцисизм і об'єктні стосунки взаємно доповнюють одне одного. З клінічної точки зору це означає необхідність окремо розглядати, з одного боку, той патерн взаємодії, на якому стабілізувалися або «застигли» стосунки пари, а з іншого — структуру особистості кожного з партнерів. Наявність нарцисичного розладу особистості в одного або обох партнерів, безсумнівно, накладає відбиток на характер їхніх взаємин, і в окремих випадках розв'язання глибоких, тривалих подружніх конфліктів залежатиме від модифікації структури особистості одного чи обох партнерів. У таких випадках зміна лише поведінкових патернів або комунікативних навичок може виявитися недостатньою. Стійкі зміни можливі лише тоді, коли терапевтична робота торкається організації особистості. Проте значно частіше розв'язання патологічної взаємодії за допомогою психоаналізу, психотерапії або ж через розлучення виявляє, що значна частина того, що здавалося проявами нарцисичної патології в одного чи обох партнерів, насправді була наслідком несвідомої взаємної змови, заснованої на взаємній експлуатації та агресії, які походили з інших внутрішніх конфліктів. Саме тому Кернберг пропонує аналізувати не лише особистість кожного з партнерів окремо, а й несвідому організацію їхніх взаємин. Те, що на перший погляд виглядає як прояв індивідуальної патології, нерідко виявляється продуктом специфічної взаємодії двох особистостей, у якій кожен із партнерів несвідомо підтримує патологічний баланс стосунків. Ці та інші аспекти любовних стосунків ми детально розглядаємо у НОВОМУ клінічному циклі семінарів: «Любов, Секс та Агресія».  Викладач - Отто Кернберг, MD Онлайн Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

нарцисична жінка, яка вийшла заміж за відому публічну особу, може й надалі насолоджуватися його суспільною популярністю. Проте в приватному житті вона може переживати глибоку нудьгу, окрім несвідомих конфліктів, пов'язаних із заздрістю. Відсутність спільних цінностей унеможливлює відкриття нових сфер інтересів, які могли б подарувати новий погляд на світ або на інших людей. Відсутність щирої цікавості до внутрішнього світу партнера, стосунки, у яких реакція виникає лише на безпосередню поведінку іншого, а не намагається зрозуміти його внутрішню реальність, становлять центральну проблему нарцисичної особистості. Вона пов'язана з дифузією ідентичності та недостатньою здатністю до глибокої емпатії, що фактично закриває шлях до розуміння життя іншої людини. У таких стосунках бракує справжніх джерел задоволення. Переважають нудьга, нездатність стримувати спалахи люті, хронічна фрустрація та відчуття ув'язнення у взаєминах. До цього додаються неминуча актуалізація несвідомих конфліктів минулого та спалахи фрустрації й агресії в інтимному житті пари. Найдраматичніше ці процеси проявляються у сексуальній сфері. Несвідома заздрість до іншого перетворює ідеалізацію його тіла на його знецінення, сприяє тому, що сексуальне задоволення замінюється переживанням успішного «вторгнення» та символічного привласнення іншого, руйнує багатство примітивних об'єктних стосунків, які активуються в нормальній поліморфно-перверсній сексуальності, і зрештою призводить до нудьги.» Цей уривок — лише невелика частина того, як Отто Кернберг пояснює природу любові, сексуальності та патологічного нарцисизму. Детально ці теми ми розглядатимемо на НОВОМУ клінічному циклі семінарів: Любов, Секс та Агресія Викладач - Отто Кернберг, MD Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Нарцисична організація особистості здатна докорінно змінити саму здатність любити. Те, що зовні може виглядати як сильне почуття, нерідко виявляється спробою подолати давню фрустрацію, привласнити якості іншого або втекти від нестерпного внутрішнього переживання. Саме тому психоаналітичне розуміння любовних стосунків нарцисичних особистостей виходить далеко за межі звичних уявлень про «егоїзм» чи «самозакоханість». Отто Кернберг показує, що відмінності між здоровою здатністю до любові та патологічним нарцисизмом стають особливо помітними саме у близьких стосунках. У своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology”, 1995 він зазначає: « Психоаналітичне дослідження любовних стосунків нарцисичної особистості можна розпочати з порівняння пар, у яких один або обидва партнери страждають на нарцисичний розлад особистості, з парами, у яких таких ознак немає. Людина з непатологічним нарцисизмом здатна закохуватися та підтримувати любовні стосунки протягом тривалого часу. Найважчі випадки нарцисичної патології характеризуються нездатністю закохуватися, і саме ця нездатність є патогномонічною ознакою патологічного нарцисизму. Навіть ті нарцисичні особистості, які здатні закохуватися на короткий час, істотно відрізняються від людей із нормальною здатністю до любові. Коли нарцисична особистість закохується, ідеалізація коханого об'єкта може зосереджуватися на фізичній красі як джерелі захоплення або на владі, багатстві чи славі як рисах, якими захоплюються і які несвідомо привласнюються як частина власного Я. Едіповий резонанс, притаманний усім любовним стосункам, спонукає нарцисичну особистість несвідомо прагнути до стосунків, у яких агресія домінує не менше, а іноді й більше, ніж любов. Причиною цього є глибока фрустрація та образа, що походять із минулого, яке у фантазії має бути магічно подолане завдяки сексуальному задоволенню, отриманому від нового об'єкта. Едіпове суперництво, ревнощі та невпевненість додатково посилюються доедіповою агресією, зміщеною в едіпову сферу. Нарцисичні пацієнти виявляють несвідомий страх перед об'єктом любові, пов'язаний із проєкцією власної агресії. Водночас вони демонструють разючу відсутність внутрішньої свободи по-справжньому цікавитися особистістю іншої людини. Їхнє сексуальне збудження визначається несвідомою заздрістю до іншої статі, глибокою образою через пережите в ранньому дитинстві фруструюче позбавлення задоволення, жадібністю та ненаситністю, а також надією привласнити те, чого вони були позбавлені в минулому, щоб назавжди позбутися болісного прагнення до цього. Для нарцисичного партнера життя перебігає в ізоляції. Залежність від іншої людини викликає страх, оскільки означає визнання як власної заздрості, так і вдячності за цю залежність. Замість залежності формується самовпевнена вимогливість і фрустрація, коли ці вимоги не задовольняються. Образи накопичуються й важко долаються навіть у моменти близькості; значно легше вони розв'язуються шляхом розщеплення різних переживань, що дозволяє підтримувати зовнішній мир ціною фрагментації самих стосунків. У найважчих випадках формується задушливе відчуття ув'язнення та переслідування з боку партнера. Невизнані й нестерпні аспекти власного Я проєктуються на партнера, щоб захистити ідеалізований образ себе. Несвідома провокація партнера поводитися відповідно до цих проєкцій поєднується з подальшими нападами на нього та його відкиданням як людини, яку тепер сприймають викривлено. Символічне привласнення захопливих рис іншої людини може слугувати джерелом нарцисичного задоволення. Наприклад,

Програма циклу: 26 Вересня 2026 - Патологія сексуального функціонування. Гомосексуальність. Нарцисизм. Перверсії. Зокрема, в межах семінару будуть розкриті теми: - Континуум сексуальної патології — від невротичного рівня до межового з кооптацією сексуальності агресією - Вплив дифузії ідентичності на сексуальну патологію - Психодинамика тривоги відкидання - Диференціація поліморфно-перверсної сексуальності та справжніх перверсій - Структурний підхід до перверсій: відмінність невротичних перверсій (як захисту від кастраційної тривоги) від важких перверсій при межовій організації - Агресія в перверсіях - Сексуальність на службі агресії - Специфіка нарцисичної сексуальності - Патологічне грандіозне Селф при нарцисизмі як структурна основа порушення любові - Нарцисична сексуальність: роль несвідомої заздрості та механізмів знецінення - Нарцисична фантазія про «двостатевість» та вибір партнера за типом «дзеркального близнюка» - Нарцисична фіксація на часткових об’єктах - Злоякісний нарцисизм та інфільтрація сексуальності агресією - Нарцисизм та стирання меж - Еротизація болю та ненависті - Гомосексуальність у нормі - Гомосексуальність на континуумі структурної організації: невротичний рівень, межовий рівень, нарцисичний спектр - Психодинамічний погляд на поліаморію, полігамію, відкриті стосунки, свінг та ін 24 Жовтня 2026 - Сексуальне гальмування у чоловіків та жінок. Сексуальний проміскуїтет. Серед тем семінару: - Первинне сексуальне гальмування - Вторинне сексуальне гальмування - Страх анігіляції в контексті сексуальності - Дисоціація ніжності та еротизму - Радикальне розщеплення - Сексуальне гальмування — континуум від невротичного до межового рівнів - Зниження або відсутність статевого потягу, аверсивний розлад сексуального потягу - Затримка або блокування стадій збудження - Труднощі з досягненням оргазму або його відсутність - Сексуальне уникнення та фобічні реакції - Синдроми чоловічого сексуального гальмування (еректильна дисфункція, передчасна еякуляція, відсутність еякуляції, аноргазмія) - Синдроми жіночого сексуального гальмування (розлад збудження, сексуальна ареактивність, затриманий оргазм, аноргазмія, диспареунія, вагінізм) - Важке сексуальне гальмування - Асексуальність - норма чи наслідок сексуального гальмування - Компульсивна мастурбація - Проміскуїтет у чоловіків і жінок – психодинамічні витоки - Природа сексуального проміскуїтету при нарцисизмі - Динаміка донжуанізму 21 Листопада 2026 - Терапевтичні виклики в лікуванні любові та агресії. У фокусі семінару: - Оцінка прогнозу терапії пари - Еротичний та еротизований трансфер і контртрансфер - Особливості нарцисичного трансферу - Спотворення вільних асоціацій при нарцисизмі - Синдром зарозумілості - Негативна терапевтична реакція - Управління афективними бурями - Управління контртрансфером - Перенесення сексуального відігрування в аналітичний простір - Стратегія інтерпретації - Показники структурних змін - Інтеграція кохання, сексуальності та агресії Час проведення семінарів: 15:40 – 22:00 за Києвом Формат та мова проведення навчання: Навчання онлайн українською.Синхронний переклад з англійської. Що включає в себе пакет учасника навчання? Участники отримують: – Доступ до української версії та оригіналу на англійській мові – Роздаткові матеріали для аналізу клінічних кейсів – Доступ до запису воркшопів на 12 місяців – Електронний іменний сертифікат. Поспішайте зареєструватися на навчання, яке зробить психотерапію ефективним інструментом у роботі з пацієнтами! Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminar2?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чи достатньо побачити симптом, щоб зрозуміти пацієнта? Часто, за схожими симптомами можуть стояти зовсім різні внутрішні конфлікти, різна структура особистості та різна психодинаміка. Саме тому клінічне мислення починається не з опису симптомів, а зі спроби зрозуміти психічні процеси, які стоять за ними. Саме цьому присвячений цикл із трьох клінічних семінарів: Любов, Секс і Агресія Викладач - Отто Кернберг, MD Протягом трьох семінарів доктор Кернберг розгляне, як взаємодія Любові, Сексуальності та Агресії допомагає зрозуміти психодинаміку найскладніших клінічних випадків — від сексуальних дисфункцій і нарцисичної патології до еротизованого трансферу, негативної терапевтичної реакції та психотерапії пар. Реєстрація на цикл можлива з розстрочкою від Українського інституту вивчення розладів особистості.

Чи справді нарцисична особистість здатна любити тільки себе? Таке уявлення є досить поширеним. Проте Отто Кернберг пропонує зовсім інше бачення цієї проблеми. На його думку: «Дилема полягає не в тому, чи інвестується психічна енергія у Я-репрезентацію чи в об'єкт-репрезентацію, тобто не в протиставленні Я-репрезентації та об'єкт-репрезентації.  Питання полягає в тому, яке саме Я є об'єктом інвестування: Я, здатне інтегрувати любов і ненависть під домінуванням любові, чи патологічне грандіозне Я» (Otto Kernberg, “Love Relations: Normality and Pathology”, 1995). Як зазначив ван дер Ваалс (1965), «справа тут не в тому, що «нарцис» любить лише себе і нікого більше, а в тому, що він любить себе так само погано, як і Іншого». Але Кернберг іде ще далі. Він ставить питання, яке стосується вже не лише нарцисичної патології, а й природи зрілої любові: Яким чином у стабільних любовних стосунках задоволення власного Я пов'язане із задоволенням від Іншого та внутрішніми зобов'язаннями перед ним?  Оскільки обраний нами партнер відображає наш ідеал, закоханість і любов мають виразне «нарцисичне» забарвлення. І оскільки існує свідоме й несвідоме прагнення доповнити себе — від захоплення й задоволення тим, що Інший приймає і навіть цінує в нас те, що ми самі в собі не могли прийняти, до подолання обмежень власної статі в «бісексуальній» єдності з партнером, — це доповнення служить «нарцисичним» цілям. Водночас, оскільки Інший забезпечує задоволення як потреб у прив'язаності, так і едіпових потреб, а також відповідає вдячністю за те, що сам отримує, любовні стосунки, безперечно, є «об'єктно орієнтованими». У них присутні альтруїстичні риси, які по-різному поєднують егоцентризм і самопожертву, відданість Іншому та власне задоволення. Саме тому Кернберг робить важливий висновок:  нормальний нарцисизм і об'єктна орієнтованість взаємно доповнюють одне одного. Ці ідеї мають і безпосереднє клінічне значення. Вони вимагають окремо аналізувати, з одного боку, той патерн взаємодії, у якому стабілізувалися або «законсервувалися» стосунки пари, а з іншого — структуру особистості кожного з партнерів.  Нарцисичний розлад особистості в одного з партнерів, без сумніву, накладає відбиток на їхні стосунки, і в деяких випадках розв'язання глибокого, тривалого подружнього конфлікту потребує модифікації структури особистості одного або обох партнерів. Проте значно частіше розв'язання патологічної взаємодії за допомогою психоаналізу чи психотерапії — або ж через розлучення — виявляє, що те, що здавалося нарцисичною патологією в одного чи обох партнерів, насправді було наслідком несвідомої взаємної мовчазної згоди на експлуатацію та вираження агресії, породженої іншими внутрішніми конфліктами. Іншими словами, далеко не кожна проблема в парі є наслідком нарцисичного розладу особистості. Нерідко джерело руйнівної взаємодії приховане у несвідомій динаміці, яку партнери спільно підтримують у своїх стосунках. Запрошуємо вас глибше дослідити ці питання разом із Отто Кернбергом на семінарі: «Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям)» 18 липня 2026 року Онлайн Під час семінару буде розглянуто, як едіпові конфлікти впливають на формування любові, сексуального бажання, нарцисизму, почуття провини, моральних заборон і партнерських стосунків, а також як ці несвідомі процеси проявляються у клінічній практиці. Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чи завжди нарцисична психопатологія в парі є наслідком нарцисичного розладу особистості одного з партнерів?  Отто Кернберг, доктор медичних наук, пропонує значно складніше розуміння цієї психодинаміки. У книзі Love Relations: Normality and Pathology (1995) він показує, що нарцисична психопатологія в парі може набувати різних форм і не завжди безпосередньо відображає структуру особистості кожного з партнерів. За його словами:  “Нарцисична психопатологія в парі має багато варіантів прояву: Одна пара свідомо прагне підтримувати в очах оточення нереалістичний образ своїх стосунків як картину повного взаємного задоволення.  Інша пара несвідомо укладає мовчазну угоду, відповідно до якої один партнер безжально експлуатує іншого.  Психоаналітичне дослідження показує, що в союзі типового нарцисичного партнера з мазохістичним партнером їхня взаємодія не обов'язково безпосередньо відображає характер патології кожного з них. Загалом можна сказати, що несвідома ідентифікація партнера з власними розщепленими та спроєктованими аспектами Селф у поєднанні зі взаємною індукцією комплементарних ролей за допомогою проєктивної ідентифікації нерідко призводить до такого розподілу ролей у парі, який створює хибне враження про психопатологію кожного з партнерів. Наприклад, безцеремонна егоцентрична експлуатація чоловіком дружини може відображати його тяжку нарцисичну психопатологію та її несвідоме прагнення залишатися в ролі жертви.  Проте дослідження свідомих і несвідомих взаємодій у парі може показати, що саме вона несвідомо провокує чоловіка й проєктує на нього власне садистичне Супер-Его.  Водночас глибина його стосунків і вірність своїм зобов'язанням у взаєминах з іншими людьми свідчать радше про інфантильність, ніж про нарцисичну патологію. Таким чином, за словами Отто Кернберга, ми маємо справу з двома взаємопов'язаними проблемами: нарцисичною психопатологією одного або обох партнерів і своєрідним «обміном» особистісними аспектами, унаслідок якого в парі формується патологічний патерн взаємодії, що не відповідає індивідуальній структурі особистості кожного з партнерів.” Ці аспекти підкреслюють важливість аналізу не лише особистості кожного з партнерів, а й несвідомої динаміки, яка формується між ними. Саме вона нерідко визначає характер конфліктів, розподіл ролей і спосіб, у який партнери переживають любов, провину, агресію та близькість.  Запрошуємо вас глибше дослідити ці процеси разом із Отто Кернбергом на семінарі: «Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям)» 18 липня 2026 року Онлайн У фокусі семінару перебуватимуть такі питання: - Природа едіпового конфлікту та його витоки для розвитку сексуальної пристрасті - Дисоціація та патологія любовних стосунків - Нарцисична заздрість до едіпальної пари - Конкуренція в парі - Тріангуляція та динаміка тріангуляції - Подружня невірність та довготривалі любовні трикутники - Передчасна едіповізація та вплив прегенітальної агресії - Супер-его пари та соціальний контроль - Групова динаміка проти інтимності пари - Патологія Супер-его в любовних стосунках - Регресія великих груп та соціально санкціонована жорсткість, зокрема проти меншин - Соціальне санкціонування сексуалізованої агресії та насильства Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чи може позашлюбний роман утримувати шлюб від розпаду? Звично вважати, що позашлюбний зв'язок неминуче руйнує стосунки. Проте Отто Кернберг у своїй книзі “Love Relations: Normality and Pathology” (1995), описує клінічні ситуації, у яких позашлюбний зв'язок певний час виконує протилежну функцію. За його словами: Іноді стосунки одного з партнерів із третьою особою стають передумовою руйнування пари: шлюб або союз розпадається, поступаючись місцем новим стосункам. А іноді - присутність третьої особи, навпаки, ніби стабілізує шлюб. У такій ситуації можливі різні варіанти розвитку подій. Досить часто позашлюбний зв'язок одного з партнерів стає способом стабілізації нерозв'язаних едіпових конфліктів. Наприклад, жінка, яка залишається сексуально холодною щодо свого чоловіка, але отримує сексуальне задоволення від коханця, може свідомо переживати сильне збудження й почуття задоволення, що допомагають підтримувати шлюб. Проте несвідомо вона використовує чоловіка як ненависний трансферентний образ свого едіпового батька. У цих подвійних стосунках вона несвідомо переживає тріумф над батьком, який колись мав владу і над її матір'ю, і над нею самою, тоді як тепер саме вона контролює двох чоловіків. Бажання мати позашлюбний зв'язок може також походити з несвідомого почуття провини через переживання власного шлюбу як едіпової перемоги, водночас не наважуючись повністю ідентифікуватися з едіповою матір'ю. У результаті конфлікт між бажанням і провиною розігрується у формі своєрідної «рулетки зі шлюбом». Парадоксально, але чим глибшими й повноціннішими стають ці паралельні шлюбні та позашлюбні стосунки, тим сильніше вони наближаються до саморуйнування. Це відбувається тому, що розщеплення образу об'єкта, яке підтримувалося завдяки трикутній ситуації, поступово втрачається. Чи залишаються такі стосунки таємними, чи стають відкритими, залежить від інших чинників, зокрема від того, наскільки важливу роль у шлюбній взаємодії відіграють садомазохістичні конфлікти. «Відкритість» щодо позашлюбних зв'язків найчастіше сама по собі є формою садомазохістичної взаємодії й відображає потребу або виразити агресію, або захиститися від почуття провини. Іноді справжні стосунки пари приховуються за зв'язком, який виник під впливом соціальних, політичних чи економічних обставин. Наприклад, двоє людей можуть мати справжні, глибокі, часто таємні стосунки, які існують паралельно з суто формальним союзом, таким як шлюб за розрахунком. Існують і такі ситуації, коли обидва паралельні зв'язки у трикутній конфігурації є переважно формальними та ритуалізованими. Таке можна спостерігати в окремих субкультурах, де наявність коханця або коханки вважається ознакою соціального статусу, очікуваною від представників певного середовища. Отто Кернберг наголошує, що трикутні стосунки, особливо ті, які включають тривалий і стабільний позашлюбний зв'язок, можуть по-різному й досить складно впливати на основні стосунки пари. Стабільні любовні трикутники зазвичай є компромісними утвореннями, що відображають різні варіанти нерозв'язаних едіпових конфліктів. Вони можуть захищати пару від безпосереднього прояву окремих форм агресії, однак у більшості випадків ціною такого захисту стає поступова втрата справжньої глибини та інтимності стосунків. Запрошуємо вас глибше зрозуміти психодинаміку любові, сексуального бажання, ревнощів, зради, любовних трикутників і патології інтимних стосунків, запрошуємо вас на семінар: Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям) Викладач — Отто Кернберг, MD. 18 Липня 2026 Онлайн Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чому успіх коханої людини іноді приносить не радість і гордість, а роздратування, завуальоване знецінення, несвідому заздрість? Це питання Отто Кернберг вважає одним із ключових для розуміння конкуренції в інтимних стосунках. На думку Отто Кернберга: “зріла любов передбачає здатність переживати розвиток, успіх і психологічну окремість партнера без втрати власної психічної рівноваги. Вона ґрунтується на інтеграції любові й агресії, толерантності до амбівалентності, зрілій ідеалізації та здатності отримувати задоволення не лише від власного розвитку, а й від розвитку Іншого. Саме тому успіх партнера не переживається як загроза власному Я, а стає джерелом спільної радості”. (Otto Kernberg, Love Relations: Normality and Pathology, 1995). Коли ж така інтеграція не формується, досягнення партнера починають активувати значно глибші психічні конфлікти. Професійне визнання, кар'єрне зростання, авторитет серед колег або навіть успішні стосунки з дітьми можуть несвідомо переживатися як підтвердження власної меншовартості, поразки чи втрати винятковості. Саме тоді партнер перестає бути лише об'єктом любові. Він стає суперником. За Отто Кернбергом, конкуренція в парі нерідко відображає активацію ранніх едіпових конфліктів, у яких любов до об'єкта від самого початку поєднується із суперництвом, заздрістю та агресивними імпульсами. Якщо ці конфлікти не інтегруються в процесі розвитку особистості, вони продовжують організовувати інтимні стосунки вже в дорослому житті. У клінічній практиці ми нерідко спостерігаємо пари, у яких після професійного успіху одного з партнерів різко зростає кількість конфліктів. Інколи це проявляється у постійній критиці, знеціненні досягнень або прихованому саботажі. В інших випадках — у втраті сексуального бажання, емоційному віддаленні чи хронічній боротьбі за те, чия думка є важливішою, чия кар'єра — успішнішою, а чий внесок у сімейне життя — значущішим. На думку Кернберга, за цими проявами часто стоїть нарцисична заздрість. Вона виникає тоді, коли досягнення Іншого більше не переживається як цінність любовного об'єкта, а стає нарцисичною загрозою для власної самооцінки. У такому разі психіка прагне не інтегрувати успіх партнера, а знецінити його, щоб відновити внутрішню рівновагу. Кернберг підкреслює, що здатність щиро захоплюватися партнером без переживання приниження власної цінності є одним із показників зрілої сексуальної любові. Вона можлива лише тоді, коли лібідинально та агресивно навантажені репрезентації Селф і Об'єкта інтегруються в цілісну систему внутрішніх об'єктних стосунків. Саме ця інтеграція дозволяє одночасно любити Іншого, конкурувати з ним у реальному житті та не перетворювати суперництво на боротьбу за психологічне виживання. Саме тому конкуренція в парі для психотерапевта часто стає проявом нарцисичної організації особистості, патології агресії, едіпової динаміки та недостатньої інтеграції любові й агресії. Саме ці психодинамічні процеси ми детально розглянемо на семінарі: Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям) Викладач — Отто Кернберг, MD. 18 Липня 2026 Онлайн Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

Чому для одних людей любов і сексуальне бажання природно поєднуються в одному стосунку, тоді як для інших це виявляється майже неможливим? Саме це питання Отто Кернберг, доктор медичних наук, вважає одним із ключових для розуміння патології любовних стосунків. За Отто Кернбергом: “зріла сексуальна любов є одним із найскладніших досягнень психічного розвитку. Вона передбачає інтеграцію сексуального бажання, ніжності, агресії, амбівалентності, зрілої ідеалізації, здатності до відповідальності та толерантності до психологічної окремості Іншого. Лише за цих умов любовний об'єкт переживається як цілісний, а не як сукупність окремих, суперечливих репрезентацій” (Otto Kernberg “Love Relations: Normality and Pathology” (1995)). Коли ж така інтеграція не відбувається, лібідинально та агресивно навантажені репрезентації Селф і Об'єкта залишаються розщепленими. Пов'язані з ними інтерналізовані об'єктні стосунки не інтегруються в єдину структуру, а продовжують функціонувати як дисоційовані афективні діади. За цих умов любов, сексуальне бажання, агресія, залежність і почуття провини перестають організовуватися навколо одного любовного об'єкта. У клінічній практиці ми нерідко спостерігаємо пацієнтів, які зберігають глибоку емоційну прихильність до чоловіка чи дружини, але не здатні підтримувати сексуальне бажання в цих стосунках. Тоді як переживання інтенсивного еротичного збудження можливо лише у позашлюбних зв'язках, тоді як сімейні стосунки залишаються простором турботи, відповідальності та взаємної залежності. Попри спроби завершити один із цих зв'язків, внутрішня конфігурація стосунків відтворюється знову. Саме в цьому місці Отто Кернберг пропонує принципово інше розуміння подружньої невірності. За Отто Кернбергом: “довготривалий любовний трикутник нерідко відображає нездатність інтегрувати сексуальне бажання, любов, агресію та моральні заборони щодо одного й того самого любовного об'єкта. У таких випадках різні партнери починають виконувати різні психічні функції: один стає об'єктом ніжності, турботи, стабільності та сімейної прихильності, інший — носієм сексуального бажання, ідеалізації, едіпового суперництва або нарцисичної регуляції самооцінки” (Otto Kernberg “Love Relations: Normality and Pathology” (1995)). Таким чином різні любовні об'єкти починають виконувати різні психічні функції, які за умов зрілої організації особистості мали б інтегруватися в межах одного любовного зв'язку. У своїх роботах Кернберг неодноразово підкреслює, що подружня невірність не завжди відображає втрату любові до партнера. Значно частіше вона свідчить про нездатність інтегрувати любов і сексуальність, а також про збереження примітивних механізмів захисту, передусім розщеплення, які підтримують дисоціацію внутрішніх об'єктних стосунків. Особливе місце у формуванні довготривалих любовних трикутників Кернберг відводить едіповій тріангуляції. На його думку здатність витримувати існування третього є одним із центральних досягнень психічного розвитку. Якщо ж едіпові конфлікти залишаються недостатньо інтегрованими, трикутна конфігурація перестає бути етапом розвитку і перетворюється на стійкий спосіб організації любовних стосунків у дорослому житті. У таких випадках третя особа виконує не випадкову роль, а стає необхідним елементом підтримання внутрішньої психічної рівноваги. Саме тому терапевтична робота з такими пацієнтами не може обмежуватися аналізом самої невірності чи моральною оцінкою їхніх вчинків. Центральним предметом дослідження стає структурна організація особистості, ступінь інтеграції репрезентацій Селф та Об'єкта, функціонування Супер-Его, характер внутрішніх об'єктних стосунків і здатність пацієнта інтегрувати любов та агресію в межах одного любовного зв'язку. Саме ці та інші питання стануть предметом нашого семінару: Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям) Викладач — Отто Кернберг, MD. 18 Липня 2026 Онлайн Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news

«Хто головний у стосунках?» Нерідко саме навколо цієї теми роками точиться прихована боротьба за владу, вплив і визнання. Один із партнерів прагне контролювати важливі рішення. Інший — відстоює свою незалежність. Конфлікти виникають через кар'єру, фінанси, виховання дітей, через розподіл обовʼязків, через розподіл того, хто в парі має більше прав, або навіть через те, чия думка має більшу вагу. На думку Отто Кернберга, подібна боротьба за домінування в парі нерідко є проявом значно глибших внутрішніх конфліктів. У своїх працях Кернберг розглядає любовні стосунки як простір, у якому активізуються несвідомі об'єктні стосунки, що сформувалися ще в ранньому дитинстві. Саме тому партнер може переживатися не лише як об'єкт любові, а й як суперник, від якого починає залежати переживання власної цінності, безпеки та психологічної переваги. У таких стосунках прагнення до взаємності поступово поступається місцем боротьбі за контроль, визнання та домінування. Успіх партнера може переживатися як власна поразка, а близькість — як загроза автономії або власній самооцінці. На думку Кернберга, зрілі любовні стосунки можливі лише тоді, коли людина здатна інтегрувати любов і агресію щодо однієї й тієї самої людини, витримувати амбівалентність і відмовитися від потреби перемагати партнера задля підтримання власного почуття цінності. Боротьба за владу в парі нерідко є лише одним із проявів глибших внутрішніх конфліктів, пов'язаних з едіповою динамікою, сексуальною мораллю та несвідомими заборонами. Саме ці питання Отто Кернберг розглядатиме під час семінару «Едіпові конфлікти. Сексуальна мораль. Соціальний та політичний контроль (над еротичним життям)», який відбудеться 18 липня 2026 року. Запрошуємо вас разом з Отто Кернбергом дослідити вплив едіпових конфліктів на розвиток особистості, любовні стосунки та сексуальність, а також психоаналітичне розуміння формування сексуальної моралі й механізмів соціального та політичного контролю над еротичним життям. Деталі та реєстрація: https://edu.uipds.org/clinical_seminars?utm_source=tg&utm_medium=lia&utm_campaign=news