У своїх поїздках я пропустив історію з Львівським ІТ Кластером. У мене немає жодних інсайдів, бо я особливо не спілкуюся зі львівською ІТ-спільнотою останні роки, а конференцію відвідував винятково як рядовий учасник, хоча колись привозив до них американського спікера, а востаннє був частиною делегації Люксембургу.
Але я в івент-бізнесі з 2006 року: 6 країн, 200+ івентів, які я організовував та співорганізовував (iForum, IDCEE, SVOD, Startup Crash Test, Silicon Valley Best Practice — Kyiv master classes, Bridge Ukraine — Israel, Tech Networking Party та інші), а також партнерства з великими історіями на кшталт TechCrunch40/50, TechCrunch Disrupt, LeWeb, DLD (Munich, TLV), Pioneers Festival, DEMO, Launch. Але ще з 2003 року експериментував із форматами івентів.
Я бачив і брав участь у кількох судах у різних країнах, коли засновники конференцій розходилися чи «кидали» один одного.
Зараз я організовую miltech-конференцію в Європі за підтримки 6 міністерств оборони країн ЄС. Тож трохи розуміюся на цьому і можу написати про це.
Звісно, ситуація некрасива. Якщо вона така, як виглядає, то, радше за все, історія IT Arena закінчилась, на жаль. Після того, як оргкомітет iForum вирішив не проводити конференцію, вважаючи ризики ракетного удару по місцю проведення, у країні залишилась єдина велика ІТ-конференція. Але зараз є дуже великі ризики, особливо після того, як історія стала публічною. Я бачив кілька разів таку ситуацію і можу спрогнозувати: у ситуації спору навколо торговельних марок буде дуже важко розмовляти не тільки зі спонсорами, а й навіть із партнерами. Ніхто не хоче брати на себе ризики (особливо в Європі) та підтримувати торговельну марку, права на яку обґрунтовано оспорюються в суді. Я впевнений, що лист від ІТ Кластера власнику приміщення є причиною розірвання контракту; я не кажу про етичність цієї історії.
Загалом усі конференції — це історія про бренд і команду. Бренд важливий, але команда та відносини з партнерами значно важливіші. Якщо команда піде та зробить окрему конференцію, то в неї є шанси: така історія була на ринку неодноразово. Добре бути «старим» і бачити зсередини такі історії. Чому TechCrunch50 раптом перетворився на TechCrunch Disrupt? Почитайте. Бо коли Аррінгтон вишвирнув зі своєї конференції Калаканіса, щоб мати чисте IP, конференція змінила назву. Калаканіс був незадоволений, але формально зробити нічого не міг, тому він запустив Launch як альтернативу. Таких історій було кілька. Я бачив кілька договорів про придбання конференцій, зокрема великих: там IP було важливою частиною, але не основною.
Тому, якби команда IT Arena пішла та зробила свою конференцію, використовуючи зв’язки та багаторічні напрацювання, то в них, радше за все, вийшло б, а у Кластера не вийшло б без команди зробити. І це було б «нічого особливого, просто бізнес». А зараз це виглядає як банальна крадіжка, а крадіжка під час війни нагадує мародерство. В Україні таку історію ще можна підвести під кримінальну справу. Треба розуміти, що компанії, які сформували Кластер, мають велику вагу та можуть (і вміють) відстоювати свої права в судах, мають репутацію та вплив. Тому тому, хто вчинив із ними нечесно, буде важко. Як так вийшло — я не розумію. Люди не вміють прораховувати на кілька кроків уперед.
Окремо скажу: коли я наполягаю, що корпоративне врядування, особливо в ГО, дуже важливе, то я маю на увазі й такі історії. Незважаючи на те, хто правий, а хто ні, я впевнений, що Наглядова рада тут недопрацювала (думаю навіть, що про це можна зробити окремий кейс для вивчення на курсах із врядування). І дивлячись на оргкомітет iForum, розумію, що ми щось зробили правильно: дивлячись на цю історію, бачиш неможливість такого сценарію.
Тому я не виключаю, що історія може закінчитись компромісом, але наслідки будуть: і для конференції, і для команди, і для Кластера також. На жаль, бо, як я вже писав, це була єдина велика ІТ-конференція в країні.
Але зараз у DOU Days велике вікно можливостей — трохи змінити формат, розширити цільову аудиторію та зайняти те місце, яке є.