На обмеження щодо технологій штучного інтелекту можна не зважати, бо все це вже заборонено попередніми пакетами, а все, що надходить, — китайські розробки та виробництво. Це ніяк не вплине.
Обмеження щодо рідкоземів майже не впливатимуть, бо 99% надходить із Китаю, а Китай не дуже боїться санкцій ЄС.
Тож 19-й пакет не найсильніший, але він матиме добрі короткострокові наслідки, традиційні довгострокові та навіть призвів до цікавих казусів: блокування постачання сантехніки та окремо хай-тек виробів для сексшопів. Вони стають дедалі інноваційнішими, і обмеження вже починають впливати навіть на цей ринок. Як би неширокі не реготали з цього, це буде добрий сигнал з точки зору непередбачуваності наступних санкцій та індустрій, яких вони можуть торкнутися.
Наступна тема — санкції Білого дому. Навіть не читаючи сам текст, можна сказати, що це мало дуже потужний психологічний ефект. Усі інсайди та наслідки свідчать, що цей крок був неочікуваним до такого ступеня, що в нешироких не було навіть простенького плану Б. Ми не можемо розраховувати, на жаль, на те, що це початок системного тиску, особливо з огляду на фразу Трампа «подивимось за пів року», яка може давати сигнал, що наступні пів року посилення не буде.
Але якщо подивитися на самі санкції, то це дуже потужний удар по нафтогазовій індустрії. Одним махом американці паралізували всі винятки та обмеження застосування санкцій. Особливо — удар по видобутку. Зараз усі некитайські покупці запитуватимуть себе: «чи не наїбуть нас неширокі, продаючи нам лукойлівську нафту, підставляючи під репресивну машину США?». А США одразу показали свої можливості, вдаривши по деяких портах та терміналах.
Оцінка експертами цих санкцій лежить у межах недоотримання бюджетом 2025 від 7 до 15% і впливатиме на 50–70% усього видобутку. Це дасть Китаю аргументи торгуватися щодо дисконту.
На відміну від прогнозованих та більш «вегетаріанських» санкцій ЄС, до яких оркостан уже навчився пристосовуватися, санкції США матимуть стратегічний і довгостроковий вплив. Анонсовані наміри продавати закордонні підприємства РН та «Лукойлу» — це визнання, що в горизонті 12–24 місяців оркостан не бачить можливості адаптуватися. Тому можна розраховувати не лише на наслідки в горизонті до 6 місяців, а й на системні проблеми в галузі.
Цікаво спостерігати за грецькими перевізниками, які досі працювали з неширокою нафтою. Вони мали стратегію поступової відмови від таких клієнтів, але, як кажуть злі язики, у день санкцій вони скасували левову частку контрактів. Як на мене, це потужний результат.
А тепер погляньмо на економічний фон на болотах загалом. Навіть якщо проігноруємо всі звіти про скорочення виробництва, попри те, що неширокі контролюють усю економічну статистику, найважливіший симптом полягає в тому, що центробанк фактично оголосив стан стагфляції в країні, а зміною макроекономічних параметрів це не виправиш. Що відбулося: знизили ставку, щоб стимулювати виробництво, і водночас фактично анонсували негативний прогноз щодо інфляції. Тож маємо стагнацію на тлі інфляції, а ми пам’ятаємо, що традиційні інструменти боротьби з інфляцією та стагнацією суперечать один одному, тому країна фактично потрапила у структурну кризу. До цього додається розбалансована ситуація на ринку праці: в одних індустріях високе безробіття, зокрема приховане (відпустки, простої, скорочений робочий тиждень), а в інших — дефіцит кадрів, який роздуває зарплатні фонди та обмежує розвиток галузей.
Усе це свідчить про те, що кризові явища приховати неможливо, відремонтувати економіку в поточних умовах неможливо, еліти наступні 6 місяців будуть у шоці від зриву очікувань щодо кінця війни. Це нам на руку.
На це все накладаються наші атаки на енергетику та логістику, які дуже сильно впливають на економіку, плюс ніхто не аналізував наші атаки на військові виробництва, які нині є драйвером економіки, — це теж може стати точкою впливу.