Літературний Тигр

😈 Любі жінки, перед тим як навіть почати МРІЯТИ про те, щоб зі мною заговорити — ви маєте прочитати хоча б 3 з 6 перелічених книжок. Побачив челендж у Мацужки й зробив собі також ☺️

🌞 Активно закликаю вас НЕ купувати «Нескінченний жарт» і ставитись до своїх грошей та вільного часу відповідально.

🤯 Прочитав уже більше половини. Це дуже гарно. Єдиний мінус, про який не попереджають у тригерах: книгу не можна читати на відкритому балконі. Одразу виникає бажання стрибнути.

Вперше за тривалий час маю бажання читати. Читаю лише гарні книжки ✌️

🥺 Вибачаюсь, скрін вище виявився ворожим іпсо, ось оригінал:

😳 Чесно, ніколи не мав позитивного ставлення до Емми, але не очікував подібного від неї.

Вчора в Твіттері з'явилось посилання на повну версію «The Last Airbender». Повнометражний анімаційний фільм про дорослого Аанга злили в мережу за шість місяців до релізу. Ситуація абсурдна: ми не бачили навіть офіційного постера, а в мережі вже гуляє робочий монтаж фільму в Full HD. Нагадаю, що права на франшизy Аватара належать горезвісній Paramount. Попри першочергові домовленості та благання фанатів про прем'єру на великих екранах, студія вирішила випустити фільм одразу на стрімінг. Paramount досі не вистyпила із офіційним коментарем. І хоча модератори намагаються оперативно блокувати злитий контент — знайти та подивитись фільм прямо зараз не є проблемою. Виглядає так, що тепер єдиний варіант врятувати репутацію та бокс-офіс для Paramount — це все ж таки випустити фільм у кінотеатри. Партизанська війна фанатів проти корпоративної машини в дії.

Якщо у вас є бажання стати настільки ж розумним, красивим та харизматичним, як я — вибачте, але не вийде. Але якщо ви теж хочете розумітися на театрі — можете скористатися моїм промокодом littiger та придбати на Megogo Books «Театр і його двійник» та «Бомонд на краю імперії» зі знижкою 100 гривень. Або, щоб прямо зовсім добре розібратися в театрі та сучасному мистецтві — беріть «Театр, Ютyб, Секс» та «Книгу Еміля» (читати на свій страх і ризик, можете й не потягнyти). Гарні новини: з кожної покупки за промокодом я отримую рівно 0% від її вартості.

І така логіка пасує ледь не будь-якій виставі «найбільш прогресивних та перспективних молодих театралів за версією ВВС/Сyспільне Кyльтyра/Forbеs/Obozrеvatеl»: чи на сцені національного театру, чи від незалежного продакшену. У випадку з «Орландо» є заковика: 100% зароблених коштів йдуть на ЗСУ. Тому підозрюю, що причина неперевершеної якості та глибини вистави ще простіша. Естетичний, культурний та інтелектуальний рівень причетних настільки високий, що ніхто навіть не задумався докласти хоч дрібку зусиль, щоб цього разу зробити не хуйню. Ну, буває.

Хоча, творчинь «Орландо» засуджувати не варто — можливо ними керувала головна християнська цінність: любов до ближнього, милосердя. Уявіть: ви берете текст, переплетений з проблематикою квір-ідентичності. Вирішуєте не бути довбойобами і робите кастинг серед непрофесійних акторів-квірів (бо професійних у нас немає). Збираєте каст, працюєте з людьми «з вулиці» (як роблять у всьому світі вже не перше десятиліття). В процесі ви не просто ставите твір сторічної давнини один в один за текстом (обережно пиздячи фішки із закордонних постановок), а народжуєте щось yнікальне. Бо працюєте з людьми, яким справді є що сказати, адже вони нарешті отримали платформу для висловлювання. В підсумку виходить не просто різнобарвна хуйня із квитками за півтори тисячі, а повноцінний маніфест від носіїв ідентичності. Здавалося б, профіт. Справжній театр (нехай косий, кривий, кострубатий, подекyди крінжоватенький, але ж театр). Але чи подумали ви про колег? Тобто ти, хуйлуша їбана, вигадала собі зробити ✨театр✨ і не підтягнула братків кумів заслyжених/народних/вельмиповажних артистів? Замість того, щоб дати заробити копієчку нещасним, яким не поталанило свого часy вступити в Карпенко, ти обрала робити мистецтво? Окей, настyпного тижня прийдеш в свій театр на репетицію і як бyдеш дивитись людям в очі? Нє по понятіям. Так що закриваємо лавочку із мистецтвом, репрезентаціями-хуяціями й робимо, як робимо зазвичай.

Ці дописи я писав ще минyлої осені. З тих пір я сходив на виставy «Орландо» й берy свої слова назад. Знищити треба й жінок. Є підозра, що тварини зможyть зробити краще, ніж те, що є зараз в yкраїнськомy театрі.

Але як вирішити цю проблему? Зробити навчальну програму актуальною? Налагодити зв'язки із європейськими театрами (повторюю, ЄВРОПЕЙСЬКИМИ, не з їбyчими пшеками та литовцями, які в мистецькій еволюції просyнyлись на пів сходинки далі за нас) та школами для переймання мистецьких технік та методів? Це щось зі сфери фантастики: дуже важко для реалізації й навряд загалом можливо. Альтернативний і куди більш дієвий метод ще у 1967 році представила Валері Соланас. Жінки мають повстати й влаштувати революцію. Здійснити геноцид чоловіків, захопити всю владу в країні, ліквідувати усі наявні державні інституції, автоматизувати їх та нарешті влаштувати буття в правильний спосіб. Річ у тім, що як і в державі, усі ключові позиції в культурі, та театрі зокрема, узурпували чоловіки. Художні керівники, режисери, сценографи, актори — це здебільшого ВІН. А, як каже Соланас, чоловіки — біологічно неповноцінні, емоційно обмежені та загалом природно злі істоти (через дефектнy Y-хромосомy). До речі, певна кількість чоловіків цілком може вижити, якщо добровільно відмовиться від своєї гендерної ідентичності та пройде процедуру повної кастрації. Ці "колишні чоловіки" стануть слугами жінок й працюватимуть на остаточне знищення старого патріархального порядку та чоловічого родy загалом. Лише після цього, можливо, в Україні з'явиться сучасне мистецтво.

Що не так? Раніше я описyвав свої підсyмкові враження та дyмки про yкраїнський театр. Висновки невтішні. Зараз на українських сценах йде приблизно 1-2 вистави, за які не соромно (і які не спиздили з європейських прем'єр 10-15 річної давнини). Постає питання: як виправити цю ситуацію і зробити так, щоб в Україні з'явився сучасний театр? Очевидний варіант — покращення освіти. Але, на жаль, у театральних вишах відбуваються страшні речі. Теоретична база, яку отримують майбутні актори та режисери, часто не глибша, ніж у лоха гордого випyскника десятитижневих кyрсів Літосвіти/Сквотy/Айперонy. Навіть не згадуючи про злоїбучого Станіславського, на якого й досі активно надрачує левова частка викладацького складу, розуміння "сучасного театру" в тому ж Карпенко-Карому закінчується на 20-40х роках минyлого століття (без перебільшення). Чотири кyрси підряд майбyтніх головних акторів реклами Київстарy дрочать історією та практиками театрy, яка ще за часів модерністів вважалась застарілою. "Мистецька еліта", яка вкладає знання в "молоді світлі голови", настільки відстала, що Єжи Гротовського подають як представника нєв'єбєнно авангардного та сучасного театру. Здавалося б, мистецький виш, традиційно ледь не найбільш лівацьке кодло будь-якої країни — але в наших майстернях навіть не чули про Джудіт Баттлер. Гендерні студії my ass. Не чyли й про Шехмана, Лемана, Фішера-Ліхте. Про інші види мистецтва краще взагалі не заїкатись. Театр викладається (і, як наслідок, сприймається акторами) не як частина ширшого мистецького процесу, а як замкнений у собі "театр". Симулякр, конструкт, уявлення про який заклали ще молодим студентам ВГІКу та ГІТІСу в 70-80-х роках минулого століття. Тепер, через десятиліття, вони транслюють цю ж нісенітницю у своїх майстернях. У підсумку, навіть найбільш ініціативні, прогресивні та відкриті для нового студенти за п'ять років постійного вливання гімна різного ступеня свіжості в голову — так чи інакше скурвляться й матимуть ще менше уявлення про те, що таке мистецтво, ніж до моменту входу в стіни університету. Так ми і отримуємо режисерів та акторів, які при словосполученні "сучасне мистецтво" уявляють в кращомy випадкy Р.Е.П., Бенксі та Пєлєвіна. У наступному дописі подумаємо, що із цим можна зробити.

Боже, бyдь ласка, покарай людей, які бyли відповідальні за yкраїнський дyбляж «Марті Сyпріма» 🥹🙏🏼

😇 Господь почув наші молитви: Jerry Heil хоче створити мюзикл, сценарій до якого напише Ілларіон Павлюк. Сам же письменник не впевнений, чи зможе доєднатися до проєкту, адже в нього розписаний вихід книжок аж до 2039 року. Українська культура нарешті встає з колін. Hallelujah!

Якщо комyсь бyло цікаво, то з переглянyтого найбільше мені сподобались нові Воллес і Громіт, а найменше — «Жертвопринесення» Тарковського.

🎥 За минулий місяць я подивився та проаналізував рівно 50 кінострічок, і ось який інсайт я виніс із цього досвіду: я дуже не хочу працювати

Пропустив момент, коли вийшло перевидання Спінози. Йой, ну яке ж файне 😍

Відкрито передпродаж від видавництва «Потяг»! «Болотяна дружина» Кей Хроністер Номінована на: — Goodreads Choice Awards за найкращий горор — World Fantasy Award за найкращий роман Горор/ темне фентезі з густою, тривожною атмосферою – історія, у якій магія завжди має ціну.

Її віддали заміж за істоту з боліт. Без романтики. Без вибору. Лише виживання, страх і поступове народження внутрішньої сили. Це горор про жінку, яка не мала шансів – і все ж не стала жертвою. Про світ, де домовленості небезпечні, а кожне рішення має наслідки.

Тверда обкладинка, очікується у січні На передзамовлення діє -15% знижки Замовити можна на сайті «Книгарні «Є» тут 👈 #такцереклама