interfaces.prjctr | pasichnyk week

Ну що, готові до кружечків про монобанк від Влади Подкуйко? Давайте 20 вогників і відправляю ❤️‍🔥

Щось картинку про розподіл адоптерів поплавило трохи. Тримайте ще раз.

-> Уявіть, що ви любите рамен, але ніхто у вашій родині його не любить. Ви є early адоптером у вашій родині. -> А потім уявіть, що ваша сестра вирішила також розпробувала рамен за вашою рекомендацією. Вона стала early majority. -> Далі ви спокусили тата на рамен. Тепер ви всі ходите у раменну по неділях, але мама тримається та п‘є тільки лимонад та їсть чізкейк. -> Проте через місяць мама здається - їй набридло не їсти з вами - спрацював тиск - їй також починає подобатись рамен. Вона - Laggard - авдиторія, що не готова до змін, але під тиском здається. У будь-яких змінах так само. Коли ви робите редизайн або сміливий реліз - у вас будуть early адоптери, а інші будуть фукати. Згадайте будь-яке оновлення монобанку. Але погодьтесь, вплив early адоптерів моно такий сильний, що early majority швидко під‘єднуються. Ресурс Ще ресурс ➡️ Напишіть у коментарях як ви своїми дизайн рішеннями у минулому впливали на адопшн. А далі на вас чекає ексклюзивний кружечок про адоптерів монобанку від Влади Подкуйко.

Добрий ранок всім! Хтось чув про теорію Purple Cow?

Я вирішила, що кожен день буду рекомендувати вам щось подивитись. 📹 Рекомендація сьогодні - Інтерв‘ю з CEO Revolut. Подивіться завтра до 14:00 та обговоримо.

Ось так бачать люди об‘єкти. Більшість об‘єктів, насправді, ми не зчитуємо, а мозок їх домальовує на основі минулого досвіду. Що це значить для дизайну? Ми маємо зображати елементи так, щоб вони зчитувались а у майбутньому - домальовувались засновуючись на минулому досвіді.

Дизайн і мозок. Мозок вашого клієнта не сприймає об‘єкт цілісно, оскільки за зчитування інформації відповідають різні ділянки мозку. -> Об‘єкти обробляються за мілісекунди на чотирьох рівнях. -> Сприйняття об‘єкту залежить від контексту (де об‘єкт, яка година дня, в якому віці людина, її психічний стан, про що людина до цього говорила тощо). Три речі, щоб через дизайн покращувати adoption продукту через дизайн. 1) У інтерфейса має бути чітка ієрархія із фокусами або знайомим контекстом. Примітивна теза, але я регулярно працюю із екранами, які не відповідають цьому принципу. 2) Якщо мета - збільшувати рітеншн через лояльність, то бренд має бути вагомо присутній та видимий, інакше він не буде запам‘ятовуватись. Таким, щоб периферійний зір зчитував його несвідомо. 3) Progressive Disclosure. Якщо одразу все відобразити, то мозок користувача це не зчитає, а тому - не зрозуміє. Розкривайте інформацію поступово. Ресурс

У мене є ще дві улюблені книги про out-of-the-box рішення: 1) Алхімія - Рорі Сазерленд 2) Творча впевненість - Девід О Келлі. Так 7 років тому я заклала нейронні зв‘язки на алхімічне та креативне мислення, а до книг досі повертаюсь час від часу - такі вони глибокі.

Люблю Канемана та його книгу Thinking Fast and Slow за тези, що науково допомагають обґрунтувати рішення в дизайні. Тези, які найбільш поселились в голові: 1) Мозок людини мислить двома системами: Швидкою (емоційною) та Повільною (аналітичною). 2) Люди не ірраціональні, а діють передбачувано. (Ще існує переконання, що люди на 95% ірраціональні, але Канеман це показує по-іншому). Він будує це на тому, що якщо багато людей діють однаково (ми можемо виявити поведінкові закони, які я вище прикріпляла), то це не ірраціональність, а передбачуваність. 3) Вибір людини залежить від контексту. Дуже примітивний приклад: Час на прийняття рішення та частотність продажів для купівлі житла або автомобіля значно більший, ніж для купівля одягу. Тож і механіки продажу інші. Умовно, для продажу житла потрібно більше контенту та персональний менеджер. Для одягу ж більше працюють механіки на ірраціональність: тимчасова акція, скільки людей переглядають зараз тощо.

А тут - про поведінкові закони, які були використані за допомогою повідомлення «Вирушимо далі коли буде 10+ коментарів». Саша Трегуб підказав мені продукт, в якому зібрані кейси по поведінкових законах - раджу і вам.