vanillartism
前往频道在 Telegram
29
订阅者
无数据24 小时
无数据7 天
无数据30 天
帖子存档
Щоб ви розуміли я це малював паралельно переглядаючи такі треш-шоу як "Хата на тата". Вирішив, що потрібно себе якось розважити поки працюю. Заодно й посміятися :]
Ніколи не любив академізм до цього, та все ж це був приємний досвід 🫂
І до речі: я люблю жінок 💋
+1
Новий рік - нові випробування!
Придбав на подаровані гроші скетчбук, таким чином повернувшись до традішки, бо попередній скетчбук я запартачив конкретно.
З лицем трошки не вийшло, та все ж це була непогана спроба. В цей раз я дійсно відчув як став ближче до штрихування! В основному потрібно буде попрацювати із контуром, бо в одних місцях він має бути світлішим, в іншому - темнішим, в одному місці тоншим, в іншому - жирнішим. У кожному малюнку, принаймні близькому до реалізму, ми маємо бути пильними за плавним переходом від світла до тіні.
Насправді я усвідомив, що малювати традішкою може бути досить таким корисним досвідом для любого художника, оскільки, на відміну від діджитала, воно вимагає від тебе обережності та правильності ще на самому початку, аби ми не напартачили :*
В діджиталі, тим часом, можна накладати скільки завгодно шарів і не перейматися про виправлення косяків.
Невеличкі зміни на моєму каналі:
Тепер кожен бажаючий може писати коментарі, навіть не приєднуючись до окремого чату як повноцінний учасник
Пережили цей рік - і це чудово!
З Новим Роком вас, любі українці!
І, звичайно ж, нашому любому Захару 🤗💖
Щось я розпиздівся останнім часом, але водночас і не малюю нічого 😁
Гдє кантєнт, Ваніла?!?
Поки ви пишете, то я теж напишу.
Особисто для мене цей рік не виявився чимось особливим. Майже все як було - так і залишилось. Та я б не сказав, що для мене це якось погано: це вже з якого боку дивитися. Особисто для мене це навіть добре (тому що не стало гірше).
Разом із цією темою я задумався над тим, що в нашому житті є нав'язливим, а конкретно про наші найперспективніші цілі чи навіть мрії. Чи мають місцю бути цілі та мрії в нашому житті? Безперечно, оскільки саме це є однією з базових елементів формування нашої особистості. Діяльність, яка спрямована на здійснення мрій та інших довгострокових бажань, доказує особистість як перспективну, стаючи прикладом для інших. Тоді чи можна назвати людину, що не діє заради власних цілей, ледачою чи неперспективною? Отут, на мою думку, відповідь неоднозначна.
Насправді я замислювався над тим, що у другого типу людей цінності можуть виявитися в якомусь плані навіть більшими, ніж у першого. Справа у тому, що другий тип людей живе сьогоденням та насолоджується моментами, в той час як перший тип не може почувати себе повністю щасливим до того, допоки не отримає бажане. Але тим часом у другого типу людини такі інстинкти дозволяють зануритися глибше у процес, аби те саме бажане врешті отримати. Тому що хіба можна сказати що, насолоджуючись сьогоденням, ти прагнутимеш більшого? Я веду до того, що складно описати якийсь тип людини, як той, що краще або гірше за протилежного.
Та все ж існує певна невизначеність. Якщо ми все ж маємо змиритися з існуванням кожного з них, чому тоді людям, які живуть сьогоденням, нав'язують ідею прагнення довгоперспективних цілей? Звідси і зароджується проблема, що заважає нам визначитися з тим, що таке щасливе життя. Нам нав'язують біографічні історії успішних людей, успішні стартапи, усе, що тільки не можна успішне. І деколи це призводить до того, що ми купляємо курси лохотронські, або ті, що не дають нам значних результатів в нашому житті. Для когось це працює, та не для всіх, бо багато є тих, хто користується нашою невизначеністю.
Отже в цій темі ми відіграємо дві основні ролі: мрійник або реаліст, людина коротко- або довгоперспективна. Думаю кожен з вас це знає, та все ж може ми й досі з цим не визначилися або взагалі про це забули. Чи не пора нам замислитися? І реаліст не обов'язково в тому плані, що прийняв тяжку реальність (яка чомусь в нас асоціюється як щось тяжке), а в тому, що живе сьогоденням.
Щасливе життя можна не радити, а лише нав'язувати, тим самим зруйнувавши чиюсь долю, подарувавши йому невизначеність.
Я не знаю, чому в 20 років я досі замислююся над цією, здавалося б, банальною темою. Та все ж, можливо, ця тема багатогранна і не піддається лиш одному поясненню навіть протягом багатьох років накопичення досвіду.
І ось на такій ноті я хочу привітати вас з прийдешніми святами. Нехай все буде у вас добре і боріться з невизначеністю 🤗 І не забуваємо про наших ЗСУ-котиків, бо завдяки їм ми й досі живемо 🫂💖
Додам ще кілька нотаток, які допоможуть мені зорієнтуватися в рисунку
Зазвичай я це роблю, бо так краще запам'ятати щось, тим більше для когось це, можливо, здасться цікавим чи навіть корисним :Р
Отже якщо ми хочемо якісно намалювати якийсь об'єкт, ми маємо якісно намалювати і його частини, тобто підоб'єкти. Наприклад якщо ми малюємо лице - ми маємо думати про рот, ніс, очі та волосся таким чином ніби ви їх малюєте окремо. Тобто ми не маємо сприймати об'єкт як одне ціле: це збиває нас з пантелику і через це ми зазвичай не можемо щось намалювати якісно, бо ми сприймаємо це як одне ціле. До того ж варто пам'ятати, що кожен об'єкт має свою форму, силует, який ми маємо відчути.
Існує такий закон, який називають законом Кідліна. Закон говорить: "Якщо ти можеш описати проблему чітко - ти вже на півшляху до її вирішення". До того як я випадково дізнався про цей закон мій власний досвід дозволив зрозуміти його сутність раніше. Це закон, на який, на мою думку, мають звернути увагу більшість. Це дійсно дуже ефективно, тому що більшість наших проблем існують через те, що ми їх не можемо чітко описати або не можемо зрозуміти. Люба інформація - безцінна, тож це наш найперший пріоритет.
Так само стосується і малювання. У ваших невдачах існує чітка причина: погане розуміння об'єкта, погане розуміння кольорів і так далі. Багато хто звик виправдовуватися, що в них якийсь умовний артблок, який взявся як з повітря, чи руки якісь "не такі", "неправильні", "не з того місця виросли", чи "в мене немає таланту". І цих виправдань комусь вистачило для того, щоб не досліджувати свої проблеми якомога детальніше. Зізнаюся: я сам був частиною цієї аудиторії, та зрозумів, що це лапша, яку вішають на вуші. І в таких людей ще й аудиторія немала, що змушує нас повірити в них, мов в справді якихось досвідчених художників. Скажу відверто: більшість художників, яких ви знаєте та спостерігаєте - це або балабони, або ті, приклад яких ви не маєте брати. Ви маєте думати власно. Не існує і ніколи не існуватиме в світі якоїсь єдиної методички, завдяки якому могли б всі навчитися малювати. Всі малюють абсолютно по-різному, і так, як зручно саме їм. Не можна просто взяти і використати чийсь досвід для того, щоб навчити іншого.
Мені подобається медитація. Випробувавши на собі таку практику, і не один раз, я зрозумів її філософію, яка говорить про те, що більшість наших проблем знаходяться саме в нашому тілі. Для мене це виявився тим досвідом, який не описати словами. Шукати проблему в своєму тілі та нейтралізувати його силою думки відчувається просто неймовірно.
Якщо в цьому плані переходити ближче до повсякденності, то коли я сиджу за комп'ютером, умовно кажучи, малюю - я можу зазнати невдачі у спробі щось намалювати. Моє тіло звикло не помічати такі деталі, оскільки звик, та якщо я шукатиму проблему в моєму тілі, я зрозумію, що мої стегна від сидіння втомилися. Отже я розумію, що мені потрібно виконати вправи на розтяжку ніг.
До речі це якраз вже новий пункт в моєму нотатнику. Ми маємо бути дуже пильними за своїми ногами, оскільки ми тільки те й робимо, що стоїмо на них, сидимо, або ходимо (бігаємо). Вони потребують особливого догляду, тож вправи на розтяжку ніг в нашому житті просто більш, ніж необхідно. Та й загалом я б радив займатися й іншими різноманітними вправами, які допоможуть нашому тілу "прокинутися" та почувати себе свіжо, витративши хоча б 1 хвилину на день. Не варто змушувати себе займатися вправами годиною чи більше. Якщо ми хочемо почуватися впевнено - варто починати з чогось малого. Повірте: це буде в рази ефективніше, ніж ви будете змушувати себе на більше.
Не нехтуйте цим питанням. Ми у вкрай поганому становищі. Наразі збройні сили потребують нашої допомоги як ніколи. Тож давайте допоможемо їм прямо ЗАРАЗ!!!
Як художник я збагнув дещо, що мав би збагнути давно, але мені про це ніхто не говорив раніше.
Малюючи об'єкт ми маємо уявляти не настільки об'єкт, наскільки простір, в якому цей об'єкт розташований. Тоді буде краще уявлення про об'єкт, тому що наші враження йдуть не настільки від самого об'єкта, наскільки від відчуття простору навколо нього, атмосфери, навіть якщо, здавалося б, цього простору немає. Якщо фону немає, це не означає, що ми маємо думати лише про об'єкт.
Дивлячись на якісні роботи (навіть без фонів) ми поринаємо в їхній світ, і ми відчуваємо об'єкт таким чином, ніби ми до нього можемо торкнутися. Саме це нам приносить задоволення. Що простір, що об'єкт всередині нього взаємозалежні, і, як би ми цього не хотіли, ми не можемо відібрати з них щось одне, тим самим зберігши якість.
Можливо саме нерозуміння цього і є причиною того, що я не можу нормально почати свої роботи.
Ось чому мені здається, що попередні мої роботи - лише одиниці робіт, які мені просто пощастило зробити, серед сотні невдалих.
Багато речей можуть здаватися банальними, та часто ми їх забуваємо.
Ті самі думки о 2-й ночі :Р
Смішки смішками, а пізда горішками а в мене дійсно з цим проблеми.
Я вже давно вийшов з того стану, де я розвивався базово. От тоді я міг малювати що завгодно, навіть якщо це не відповідало моїй темі, щоб відточувати свої навички, а за цим - і знайти свій власний стиль.
Тепер аудиторія не може мене впізнати, бо я сам не знаю, чого я хочу від себе. В мене досі немає якоїсь конкретної теми, за яким я міг би бути впізнаваним для інших.
В мене затримка робіт відбувається саме через оцю невизначеність. У всіх художників є якесь конкретне вподобання в цьому плані, а в мене... хоть полицею складай.
Дозвольте запитати: ким бачите vanillartism'а саме ви?
Ну й іще з голови я намагався щось намалювати в стилі реалізму. Ця робота не ідеальна, але я не думав, що можу навіть так. Я відкрив для себе якийсь новий стиль 🫣
