BigGOGI

Я не хочу мати одну професію до кінця життя Я якось раніше навіть не дуже про це думав, але якщо подивитися назад, то я вже давно набагато більше, ніж просто покерист. Я був модератором, блогером, стрімером, тренером, коментатором, подкастером, контент-мейкером, співвласником «Еволюції». У мене навіть були нормальна робота до всього цього 😲 Не знаю, чи правильно називати це окремими професіями або етапами, але одна річ для мене вже очевидна: я не хочу все життя залишатися в одній ролі. Колись я теж повівся на цю красиву фразу: «Зроби своє хобі професією, і тобі не доведеться працювати жодного дня». Фігня 😁 Як мінімум, у тебе просто більше немає хобі. Я все ще люблю покер. Мені подобається гра, подобається ставати сильнішим, розбирати нові речі, знаходити рішення, яких раніше не бачив. Але я втомився від самої гонитви. І найбільше мене бентежить те, що покер уже досить давно є в моєму житті не тільки тому, що я його обираю. Мені все одно треба грати. Треба розвиватися. Треба залишатися конкурентним. Так, завдяки «Еволюції», контенту й іншим напрямкам у мене трохи більше свободи, ніж у звичайного рега. Але ключове слово - трохи. І саме тому мене так тягне в інші сфери. Мені цікава ідея бізнесу. Причому не просто заробити ще трохи грошей, а створити власний продукт і навчитися просувати його через свій контент. З «Еволюцією» це вже сталося. Тепер мені дуже хочеться спробувати зробити щось інше, бажано взагалі не пов'язане з покером. І мене абсолютно не лякає, що в новій сфері я знову буду ніхто. Навпаки, в цьому є якийсь кайф. Почати з нуля. Нічого не розуміти. Вчитися. Побачити перший прогрес. Потім ще один. Як для новачків в покері є Zero - так само можна шукати щось аналогічне в інших сферах. З контентом у мене схожа історія. Український покер - це ніша всередині ніші. Дуже маленький світ. І я знаю, що потенційно здатний говорити з набагато більшою аудиторією. Не тільки про покер. Поки в мене на це не вистачає всього одразу: сил, ресурсу, часу, іноді ідей. Тому я не можу сказати, що мої нинішні зусилля марні. Це було б неправдою. Але відчуття, що покер певною мірою обмежує мій потенціал, у мене є. А ким я буду через десять років, я взагалі без поняття. І чесно кажучи, не дуже бачу сенс це зараз вигадувати. Технології розвиваються з такою швидкістю, що найближчі десять років можуть змінити наше життя сильніше, ніж ми зараз здатні собі уявити. Тому в мене немає красивого плану «у 50 років я буду ось цим». Є простіше бажання: я хочу більше встигнути. І це вже не тільки про самореалізацію. Я хочу встигнути спробувати різне. Побудувати щось нове. Навчитися того, чого зараз не вмію. Побачити більше світу. Побути з людьми, яких люблю. Просто пожити. Через це життя іноді перетворюється на суцільну метушню, бо я одночасно поспішаю і реалізуватися, і пожити. ❗️ПОЖИТИ❗️ Не знаю, наскільки це оптимальна стратегія. Але життя принаймні виходить повноцінним. І зараз для мене це важливіше, ніж залишитися вірним одній професії до кінця.