Записки диванного архівіста

Кажуть, хто довго шукає, той зрештою знаходить — тепер і знижку на сканування інвентарів Отже, стартує акція з промовистою назвою «Інвентарний пазл» — справжнє свято для всіх мисливців за інвентарями, яким завжди бракує ще “одного тому на перевірку”. Тепер можна замовити сканування інвентарів із знижкою 10% за промокодом INVENTARIUM. 📜 Акція діє у таких архівах: - ЦДІАК (наш улюблений бастіон старовини) - ДАКО - ДАК - ДАРО І найприємніше — кожен відсканований інвентар не просто потрапить до вас, а й з’явиться у вільному доступі на Wikisource, щоб інші дослідники теж могли радіти, плакати й захоплюватись разом із вами. Замовити скани можна у пані Радани: 📬https://www.facebook.com/radannna 📸 https://www.instagram.com/radana_genealogy/ 📧 Radana.genealogy@gmail.com Тож якщо ви давно прицілювались до якогось старенького інвентаря, але все “не на часі” — можливо, саме цей промокод стане тим самим архівним поштовхом!

​​Друзі! Як ви знаєте, волонтери Інвентаріуму не з тих, що сидять склавши руки. Вони копають, шукають, розгрібають архіви — і ще й діляться досвідом, де саме найцікавіші інвентарі водяться Цього разу радість завітала до дослідників Закарпаття: пан Роман Козак підготував чудовий гайд про те, як шукати інвентарі в угорських архівах. Покроково, зрозуміло, з прикладами — саме те, що треба! Читайте тут 👉 Пошук інвентарів в архівах Угорщини Підтримайте наших дослідників та зокрема Романа — лайком, поширенням і добрим словом. Бо архіви самі себе не розкопають 😉

Товариство, якщо маєте бажання приєднуйтеся до нашої розмови з Каміллою, або в Instagram або на Youtube https://www.youtube.com/@genealog_i_ja

Друзі! У цю суботу, 25 жовтня, о 17:00 у вас буде чудова нагода послухати, як я з розумним виглядом розповідаю про генеалогію, краєзнавство та інвентарі — тобто про все те, що робить наше життя цікавішим, але точно не простішим. Організовує це все пані Камілла — та сама, що тримає в тонусі цілий генеалогічний світ завдяки своєму проєкту genealog.i.ja. Вона з тих людей, хто може перетворити навіть розмову про документи XVIII століття на захопливе ток-шоу. Якщо ви ще не підписані на її сторінку — час терміново це виправити. А якщо маєте нестримне бажання послухати, як двоє архівних романтиків обговорюють старі папери — ласкаво прошу підписатися на Каміллин Instagram або мій профіль, і приходьте до нас у суботу о 17:00. --- P.S. Кажуть, можливо буде ще й YouTube-трансляція — але це як у архівній справі: «є, але не точно — треба перевіряти». Проте цікаво буде гарантовано. Не проспіть!

Товариство! Інвентаріум не стоїть на місці. Щодня додаються нові інвентарі, розширюється географія, а ми разом занурюємося у все глибші історичні шари. І все це — завдяки нашим невтомним волонтерам-дослідникам. Саме вони роблять доступ до інвентарних описів простішим і зручнішим. Дякуйте їм, де тільки можете — вони справді цього варті. А тим часом команда розробників — у моїй особі — теж не сидить склавши руки. Тож зустрічайте новинку: експериментальний інструмент “AI Асистент”. Це наш цифровий знавець інвентарів, якого ми навчили відповідати на ваші запитання про них (і, повірте, він справді багато знає). На головній сторінці сайту ви знайдете кнопку “AI Асистент”. Натисніть її — і в чаті можна поставити будь-яке запитання, наприклад: “Знайди інвентарі Махнівки.” У відповідь отримаєте добірку з п’яти інвентарів, що найкраще відповідають вашому запиту. 🟡 Кілька важливих моментів: Це експериментальна функція, тож іноді AI може помилятися. Не варто вести з Асистентом філософські розмови про життя чи непросту долю генеалога — для цього існує ChatGPT. Наразі користування Асистентом оплачується з мого гаманця, тому згодом умови доступу можуть змінитися — усе залежить від того, наскільки вам буде цікаво і корисно. 💬 Якщо маєте ідеї, як покращити Асистента, або помітили помилки — залишайте зворотний зв’язок тут: 👉 inventarium.org.ua/feedback Ваша думка для нас справді важлива. Тож користуйтеся новим помічником — і нехай вам щастить на архівні скарби!

Побачив сьогодні в твітері цікаву згадку, якою поспішаю з вами поділитися. Пам’ятаєте дитячий генеалогічний віршик «Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...»? Напевно, ви теж вчили його в дитинстві й, можливо, несвідомо саме через цей віршик зацікавилися генеалогією. Та виявляється, він зовсім не дитячий! Ось правдива історія Гарбуза, яку від нас увесь час приховували: https://archive.org/details/aleksandrov-v.-s.-pisnia-pro-harbuza/mode/1up

Ще одна цікава знахідка: "Села Вернигородка житель живущий на своей собственной земле [...]" Рік запису - 1841-й, чиншеву шляхту вже декласували, до маніфесту про скасування кріпацтва ще 20 років. Цікаво, хто цей Мойсей Васильович, колишній чиншовик, який не зміг довести шляхетство, але зберіг право на свою землю? Чи селянин який викупив у графині Тишчевич, яка володіла селом, клапоть землі?

Вперше зустрічаю в метриці, що хтось одружується з покриткою, хай навіть вдівець. Звісно такі випадки існували, але от я вперше натрапив

​​Панове шляхтичі і посполиті! В наявності знову є моя книга "Люди без облич", новий тираж, щойно з друкарні. Книгу можна замовити тут: https://forms.gle/1idLzW9pjvJQzJtX9 Про що книга: "Люди без облич"- це розповідь про історію однієї української родини від середини 18 століття і до нашого часу. Ця історія заснована на сімейних переказах й архівних документах, які я збирав та відновлював по частинках з 2011 року. Навіщо вам купувати цю книгу: Якщо ви досліджуєте власний родовід і думаєте, яким чином можна викласти сімейну історію, аби це було цікаво і захопливо — ця книга для вас може стати гарним прикладом. Якщо ви цікавитеся "малою історією" історія родини, історія, населеного пункту, історія регіону — ця книга може розповісти вам про долю цілої родини з Правобережжя крізь століття. Ну і якщо ви просто хочете прочитати як я страждав розплутуючи сімейні загадки розкопані в архівах, а ще прочитати цікаві художні вставки, де я намагаюся оживити героїв книги — то книга "Люди без облич" точно для вас! Прочитати відгуки від тих, хто уже прочитав книгу можна тут https://www.goodreads.com/book/show/60885644?ac=1&from_search=true&qid=n187NMHqn9&rank=1 або тут https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5898158520279954/ або тут https://www.facebook.com/groups/UAGenealogy/posts/5265408343554978/ Тож якщо ви надумали замовити книгу — заповніть форму https://forms.gle/WdurFqxPvHaBkA2W9

Зустрів в метричних книгах цікаву примітку про померлого: "Села Верболоз посполитий, верболозький титор Петро Коломієць ... 90 років" Отак долучився чоловік до будівництва церкви в молодості, а йому потім це на смертному одрі в 90 років пригадали, в метрику записали. В тепер ми і через 200 років це пам'ятаємо. Не закликатиму вас жертвувати на церкву зараз. А проте є справа, яка може увіковічнити ваше ім'я на століття - донатьте Збройним Силам України, які винищують росіян на нашій землі і колись про вас так само згадають.

Читаю зараз книгу психотерапевта Ірвіна Ялома "Ліки від кохання" і знайшов там один гарний вислів: "Якщо людина хоче навчитися жити з мертвими, вона має спершу навчитися жити з живими" Це справді гарно ілюструє тезу про те, що генеалогія це справа не для кожного. Треба любити свою родину, аби витрачати стільки часу на пошуки інформації про них. Водночас, ці дослідження також допомагають прийняти своїх рідних, зрозуміти їх неідеальність, обставини, в яких вони жили, зрозуміти, чому вони стали саме такими людьми. Отже наші мертві також вчать нас жити поруч з нашими живими. Це теж своєрідна психотерапія

Друзі, я тут знову збираю на різні корисні будівельні штуки для артилеристів 40 ОАБр. Їм треба облаштовувати нові позиції майже щодня, а на це потрібно багато будівельних матеріалів. Хочу їм купити 5 рулонів сітки рабиці, 5 рулонів будівельної плівки і запчастини до бензопил. Разом виходить 24155 грн. Розумію, що це можливо трохи скучний збір, не на дрони, які всі так люблять, але думаю ви і самі розумієте, що це теж збір на корисну справу. Тому якщо є можливість закинути пару гривень, то буду вам крепко вдячний https://send.monobank.ua/jar/6FuCrXxR9p

У нас з дружиною відбувається "генеалогічне змагання". Суперечка у кого з наших предків було більше дітей. Поки лідирує мій прапрадід Йосип з рахунком 18 дітей. Але йому на п'яти наступає Федір, прапрапрадід дружини - 17 дітей. P.S. Але у Федора є ще потенційна можливість виграти - кілька років, за які поки відсутні документи.

А оце вже дуууууже цікаво! Я продовжую йти слідами Бердичівських чекістів, які полювали за "контр-революційною організацією" на Правобережжі в 1920-х і натрапив на одну дуже цікаву згадку. В однієї з арештованих під час обшуку було знайдене фото з підписом "Попович". На допиті вона прокоментувала, що мова про Олександра Поповича який вбитий більшовиками під Крутами. Я погуглив, дійсно такий чоловік був захоплений після бою і страчений. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Цікаво що фото Олександра не збереглося, але можливо воно досі десь лежить серед матеріалів справи!

Один рік, одне село, один і той самий сповідний розпис. В ньому: Давид Федорович Тучак (56 років) його дружина Олександра Гнатівна (54 роки) їхні діти: Віктор (22 роки) Гнат (19 років) Олександр (16 років) Параскева (11 років) Трохи нижче в цьому ж тексті: Давид Федорович Тучак (47 років) його дружина Олександра Гнатівна (42 роки) їхні діти: Віктор (21 роки) Гнат (19 років) Олександр (13 років) Євдокія (17 років) От мені цікаво, це п'яному дяку двоїлося в очах, чи два Давиди Федоровичі вирішили пожартувати з мене через століття?

Зараз читаю документи справи, яку бердичівські чекісти вели в 1920-х. Мене в цій справі дуже бісять дві речі: По-перше постійні довбані скорочення "пед.сов", "Б.У.Ч.К", "нач.мил" - та напиши ти вже нормально речення, що ти тварина комуняцька, чорнило економиш чи папір!? А по-друге, звичка на документах писати резолюції червоною ручкою так, що потім неможливо прочитати ні текст, ні резолюцію.

​​Працюю зараз над матеріалом про підпільну організацію, що діяла в 1920-х роках і натрапив на один дуже цікавий документ. Це записка агента ЧК, наведу її повністю: "В комендатуре ЧК в "предварилке" содержится семинарист Перковский, который в частной беседе со мной, по секрету, указывая на арестованного с простреленой рукой, сказал, что это командир повстанческой сотни, был ранен в бою и затем арестован. Я попробовал разговориться с ним, но он отвечал уклончиво и неохотно. И в свою очередь задал мне вопрос "Скажите, пожалуйста, на чем все это держится?" Разумея под словом "это" советскую власть. И тут же сам дал ответ "Только на насилии...." Уявіть собі: На вулиці 1921-й. Усе Правобережжя живе в передчутті великого антибільшовицького повстання. Залишки армії УНР воюють в навколишніх лісах. Ви 21-річний семінарист, майбутній вчитель, на очах в якого розгорталися події Української Революції. Ви бачите, що творять навколо комуністи, як лютує ЧК. От надходить і ваш час - арештовують. У тій же камері, де ви опиняєтеся, ви бачите повстанського сотника і здається, що надії геть немає, що боротьба програна. Ще вчора у вас була держава і армія, надія на майбутнє повстання. А сьогодні - холодна підлога камери і підсадний агент, який випитує ваші таємниці. І навіть в цей момент ви тонко відчуваєте світ, усвідомлюєте на чому втримується ця радянська влада... Тільки на насиллі. Маленька записка, кілька слів Йосипа Перковського, а яка болюча і трагічна історія за ними ховається

Любі друзі! Пробачте, що давно не було навкологенеалогічного контенту (я обіцяю виправитися). Але зараз я збираю трохи грошей на купівлю дизельного генератора і ремонт 4 старлінків для Артилеристів з 40-ї ОАБр Тому якщо маєте можливість, закиньте копієчку от сюди і поділіться посиланням на збір. Дуже дякую! send.monobank.ua/jar/8FLxxmUJE8

Дорогі друзі! Хочу щиро подякувати всім читачам каналу "Записки диванного архівіста" за те, що ви цього року не лише читали дописи на каналі, а й приймали активну участь в обговореннях, рекомендували наш канал своїм друзям і знайомим. Ви - справжня підтримка і натхнення для мене. Дуже вам усім дякую! У 2023-му році ми разом дізналися багато нового і цікавого: провели розслідування вбивства, читали унікальні архівні матеріали і дослідження. Ось деякі найцікавіші дописи за минулий рік, якщо ви щось пропустили: 1. Розслідування вбивства Теодора Кумановського (цей допис і кілька наступних) 2. Допис про **Унійні візитації церков на Правобережжі у 18 ст.** 3. Міні-стаття Селяни Житомирського повіту на службі в надвірному полку Потоцьких 4. Історія про те, як радянська влада переслідувала вчителів в 1930-х роках 5. Декілька дописів про мій досвід організації генеалогічно-краєзнавчого дослідження: перший “Про управління генеалогічними досліденнями”, а другий: “Швидкий пошук по описах фондів” 6. Два дописи про дива ДНК-тестування. Перший допис про те, як я знайшов мою 4-юрідну сестру. Другий - про те, як за допомогою ДНК-тесту донька знайшла свого батька Ваші коментарі і рекомендації допомогли мені створити ще більше цікавого контенту. Без вас, моїх читачів, наш канал не був би таким цікавим. Ви - моя головна драйвова сила і я завжди вдячний вам за вашу підтримку. Бажаю вам успішного 2024-го року, наповненого цікавими відкриттями і новими архівними пригодами! А Україні - перемоги! Редакція каналу "Записки диванного архівіста"

Технології штучного інтелекту уже поруч :) Запитав у Microsoft Copilot, що він знає про родину Кумановських, а він мені накидав цитат з моєї ж статті в Локальній історії, але все переплутав :))