🟢Nasha Idea

📖 «Сталевий алхімік» (5-8 томи) ✍🏻 Хіросуму Аракава Отже. Продовження з кожною сторінкою стає гнітючішим. Ед дізнається жахливу правду про філософський камінь — його створюють із людських життів. І оцей момент, наразі, кульмінаційний, бо перед героями постає вибір: отримати бажане ціною чужих життів чи шукати інший шлях. Особливо боляче спостерігати за Алом, який починає сумніватися у власних спогадах і навіть у тому, чи справді він колись мав людське тіло. Його криза виглядає дуже правдоподібно. Наразі йому співпереживаю найбільше Ще ми трохи більше дізнаємось про Вінрі. Про її батьків і про те, що вони загинули під час Ішвальської війни. І тут Аракава вкотре показує, що війна в її світі не є якоюсь далекою історією. Вона продовжує жити в людях, у їхніх травмах, у почутті провини і ненависті. Нам, українцям, це близько і зрозуміло. Також тут починають глибше розкривати лікаря Тіма Марко та поступово показувати, наскільки страшні речі відбувалися в Ішвалі. А ще дуже сподобалось, як у цих томах поступово збираються докупи маленькі деталі, які потім, я більше ніж певна, будуть важливі для кінцевої «картини» Нова арка — нові харизмати антагоністи. З’являється Ґрід, наразі мій краш. Він егоїстичний, нахабний, жадібний, але водночас чесний щодо власних бажань. Через нього ми дізнаємося більше про гомункулів і починаємо розуміти, що вони набагато складніші, ніж здавалися раніше. Ще зустрічаємо притрушеного Баррі-Різника. Шрама. Ну і куди без Хіті… Також починають серйозно розкривати історію Ішвальської війни. Ми бачимо, що державні алхіміки, яких раніше могли сприймати як героїв, брали участь у жорстокій військовій кампанії. Особливо сильно вражає історія Мустанґа і лікаря, який вбив батьків Вінрі. Морально нас гойдають на небаченої амплітуди емоційних гірках Мені страшенно подобається, що Аракава робить буквально всіх персонажів з сірою мораллю. Мустанг має амбіції, але його мучить минуле. Скар прагне помсти, але за цим стоїть страшна особиста трагедія. Ед упертий і часто егоїстичний, і протягом всієї історії внутрішньо бореться, щоб зберегти якусь людяність Варто зазначити, що з кожним томом манґа стає похмурішою. У перших томах було багато пригод і гумору, а нині відчувається постійна тривога. Багато, дуууууже багато, страшних таємниць. І чим далі, тим сильніше розумію, що надруся ще «скла». Ця історія підіймає великий пласт соціальних тем. Вона про те, як жити після трагедій, як не втратити себе через ненависть і чи можна взагалі спокутувати гріхи, якщо їхня ціна вимірюється людськими життями Аракава дуже красиво все це поєднує. Тут є гумор, екшен, купа харизматичних персонажів, на нутрі яких нема живого місця від ран минулого Видавництво Наша ідея 🌟