Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Індіанське селище в Нью-Мехіко, від мандрівника, митця й майстра деревориту Йошіди Тоші. 1956. #Японія #мистецтво

Сьогодні день самореклами. За посиланням можна скачати книгу "Книга Кістка шамана: тюркський шаманізм у Великому Князівстві Литовському". В книзі розглядаються рукописні пам'ятки, в яких зафіксовані тюркські шаманські практики в історії Великого Князівства Литовського. У дослідженні проаналізовані тексти, що містять описи магічних шаманських ритуалів і мантичних практик. Зокрема, описи таких ритуалів, як скапулімантії та метеорологічної магії.

🖼️«Мисливці і собака», від японського художника й майстра деревориту Ішії Рьосуке. 1930. #мистецтво #Японія

🗺️Якщо ви скучили за подорожами, тримайте детальну карту світу з «Книги морів», від османського адмірала й мореплавця Мохаммеда Пірі-бея, або ж Пірі-Реїса (1525). Колекція Художнього музею Волтерс, США. ✍️Першу свою карту світу адмірал створив у 1513 році на основі більш ніж 20 арабських, португальських, іспанських, давньогрецьких, індійських та китайських зразків. Для свого часу вона була на диво актуальною, адже відображала останні географічні відкриття у Новому світі, в т.ч. експедиції Колумба. 📌Першим на карти Пірі-бея звернув увагу німецький богослов та дослідник «біблійної старовини» Адольф Дейсман, оглядаючи у 1929 році колекцію рукописів султанського палацу Топкапи в Стамбулі. #Османська_імперія #карта #мистецтво

📷Будда у печерному храмовому комплексі Юньґан (5 ст. н.е.), китайської провінції Шаньсі. Фото зроблене в червні 1937 р. Гілбертом Хові Гросвенором (1875-1966), одним з засновників фотожурналістики та першим штатним редактором журналу National Geographic. У кадрі біля статуї його дружина Елсі. #Фото #будда #Китай

✍️«Можливо у глибині душі ви й любите нас, але ваші душі від нас відвернулись». Із прощального слова Сун Мейлін, «мадам Чан Кайші», до американських радіослухачів. 8 січня 1950. 📕Трохи книжкових новинок українською: "Мао, Трумен і народження сучасного Китаю, 1949". Дослідження американського журналіста Кевіна Перайно, присвячене переламному моменту для китайсько-американських відносин - приходу до влади комуністів у найбільш густонаселеній країні світу в розпал Холодної війни. Які важкі дилеми постали перед адміністрацією Трумена після падіння влади Чан Кайші, та у чому витоки сучасного стану відносин КНР, США й Тайваню? Автор намагається дати відповіді на ці питання з перспективи думок і вчинків Гарі Трумена, Мао Цзедуна, держсекретаря Діна Ачесона, мадам Чан Кайші та інших ключових гравців цих подій. 📌Рецензія на книгу від The Wall Street Journal тут. Але краще прочитайте саму книгу. #книга #чтиво #фото #Китай

Для тих, хто зараз у дорозі: 🖼️"Протягом дня", від сучасного японського художника Казуюкі Суто. 2009. #Японія #мистецтво

⚡Володимир Зеленський нагородив Халука Байрактара орденом "За заслуги" І ступеня, за важливу роль у збільшенні потужності українських Збройних Сил в боротьбі з агресором. #новини #Туреччина #Україна

⚡В Києві перейменували 38 вулиць і 2 площі. Серед нових назв у нас тепер є вулиці: Джохара Дудаєва, Ічкерійська, Ісмаїла Гаспринського, Омельяна Пріцака та провулок Караїмський.

🇯🇵Японія підтримує Україну регулярними поставками нелетального, але вкрай важливого обладнання, що безпрецедентно для країни з таким суворим експортним і оборонним законодавством. Як це відбувається, у деталях та цифрах читайте тут. #Японія #новини #текст #Україна

Трохи про спадщину авторитетних класиків та деколонізацію сенсів у світових музеях: ✍️«Чи настав час взагалі перестати дивитись на Гогена?» - з цього риторичного запитання 2 роки тому почалась велика виставка у Національній галереї (Лондон), що була присвячена геніальному постімпрессіоністу Полю Гогену (1848-1903). Більшість представлених у галереї картин створені протягом життя художника на островах Французької Полінезії, адже цей період став найбільш продуктивним й революційним у його творчості. Історія Гогена на Таїті сприймається романтично – покинув набридливу «цивілізацію», щоб жити і творити серед «дикунів» на райських островах, серед сексуальної свободи та відсутності земних клопотів (проблем з грошима). На цій ідеї побудовані навіть круїзні турне у цей регіон, куди щороку тисячі туристів прибувають у пошуках мистецького натхнення, жадаючи побачити екзотичний світ з картин знаменитого митця. А коли не знаходять його, то дуже ображаються на місцевих... Для кураторів цей аспект став найбільш делікатним у роботі з відвідувачами. І не лише тому, що Гоген представляв корінних жителів цих «райських місць» у орієнтальних категоріях «дикунів» та «дітей лісу», віддзеркалюючи за їх рахунок власні екзистенційні пошуки (с). Але й через моральну сторону: митець мав привілейоване становище в колонії, користуючись яким здійснював сексуальне насильство над неповнолітніми дівчатами (12-14 років), які позували для його портретів, ставали дружинами художника й народжували для нього дітей. Для корінних жителів Полінезії ці люди мали імена й голос. І їх життя змінилось не у кращий бік після прибуття європейського художника. 📌Тож, як концептуально представляти цю частину спадщини Гогена у публічному просторі? Яким чином розповідати про людей з його портретів? А також навіщо враховувати думку суспільства, чутливого до (пост)колоніальних проблем? Про це читайте у статтях: «Руйнування міфу про Поля Гогена» (The Atlantic) та «Чи пора Гогена скасувати?» (The New York Times). #мистецтво #музей #колоніалізм #деколонізація #Таїті

📷Королева Єлизавета ІІ та 250 тисяч слухачів. Індія, Нью-Делі, 1961. #фото

📷Дізнався про смерть Тіма Пейджа (1944-2022), культового британського гонзо-фотографа, який здійснив сильний вплив на уявлення про візуальний образ В’їтнамської війни, з усією її суперечливістю, прямотою та відвертістю. В 17 років він втік з дому щоб побачити світ: Близький Схід, Індія, Камбоджа, Лаос, Непал, В’єтнам, Афганістан. У цих країнах він фотографував для Time and Life, UPI, Associated Press, Rolling Stone та ін. Емоційний та глибоко суб’єктивний стиль став впізнаваним брендом Пейджа, як і його постійні ризики «на вістрі леза» (пережив 4 тяжкі поранення й кілька клінічних смертей). Писали, що в роботі він навіть не намагався бути «стороннім глядачем», що насправді було й неможливим у такій війні, як в’єтнамська. Адже це був останній конфлікт часів Холодної війни, коли «фотограф-фрілансер» міг просто взяти камеру й опинитись у самій гущі подій. #фото #Вєтнам

🖼️Серія "марокканських портретів", від іспанського художника-орієнталіста Хосепа Тапіро і Баро (1836-1913). #Марокко #мистецтво

Михайло Коцюбинський про знаменитий кримський азіз Малік-Аштера в Ескі-Юрті. Уривок з оповідання «Під мінаретами» (1905): 🌙«Сумно, безлюдне у святому місті – Азізі. Пишні «тюрбе» – мавзолеї – самітно сіріють на полі між будяками і грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними. Червоною купою заснув на землі монастир – «теке», а над ним стоїть мінарет, як білий привид. Не сплять лише цвіркуни і фонтани, та кліпа очима-зорями небо… Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли. Дзвінко дзюрчала вода. Високі тополі все шелестіли…». ✍️За сюжетом, описані події відбуваються в с. Азіз, під Бахчисараєм. У 1904 р. Коцюбинський відвідав цю місцевість, де знаходився один з 8-ми найшанованіших азізів Криму. У тутешній текіє-джамі регулярно збирались бахчисарайські дервіші. Дослідник Олексій Гайворонський навіть зміг поспілкуватись з Мемет-агою Османовим, корінним мешканцем Ескі-Юрту, який ще у 1920-х роках відвідував урочистості на свято Мевліда (ніч народження пророка Мухаммеда), під час якого дервіші виносили на огляд реліквію – волосину з бороди пророка («сакал-і-шеріф»). #Крим #кримські_татари #література

🍁А вже, між іншим, осінь. Атмосферна осіння підбірка від Оцу Казуюкі, сучасного художника й мастра деревориту, який майже 40 років працював у знаменитого Кійоші Сайто (1907-1997). #мистецтво #Японія #осінь

🖼️Традиції і модерн у естетиці сучасного китайського художника Хуанг Чжун-Янга (1949 р.н.). З дитинства він вивчав каліграфію й давній китайський живопис. У роки культурної революції (1966-1976) вимушено залишив школу й працював в сільському господарстві, але після смерті Мао Цзедуна зміг отримати художню освіту в Академії мистецтв та ремесла у Гуандуні (1982). Згодом вивчав «західне» мистецтво в Канаді, яку називає тепер «гаванню миру і свободи». Тут на нього сильний вплив здійснили роботи Рембрандта й французьких імпресіоністів, що відчувається у формах та настрої багатьох картин. #мистецтво #Китай

Чому особистий колоніальний досвід не завжди робить тебе чутливим до чужих колоніальних травм? 📌New York Times опублікували інтерв’ю з Джоаною Гомес, 72-річною чиновницею з Гвінеї-Бісау та ветеранкою війни за незалежність у Західній Африці. Після початку вторгнення в Україну вона не вагаючись виразила підтримку росії, адже Радянський Союз озброїв і вивчив кілька поколінь її співвітчизників, що згодом допомогло «Португальській Гвінеї» здобути незалежність. У 1964 р. Джоана прибула до СРСР вивчати медицину й російську мову. З ностальгією вона згадує навчання та перший свій приїзд, під час якого отримала в подарунок тепле пальто й шапку в холодному аеропорту. У цій історії є одне «але» - майже 5 років вона навчалась і жила не десь «в росії», а конкретно у Києві, столиці УРСР… ✍️Здавалося б трагічне колоніальне минуле Африки має викликати більше емпатії до визвольної боротьби України. Але не все так просто. Радянський дипломатичний спадок, популярність «антизахідних ідей» та відсутність системної інформаційної присутності в регіоні буде й надалі викликом для українського МЗС. І одночасно великим полем для моливостей. #Африка #Гвінея_Бісау #текст #інтервю #Україна #колоніалізм

🖼️«Дзеркальна зала» (1882), від іранського художника-реаліста Мохаммеда Гаффарі (1859-1940). На картині зображений Насер ад-Дін Шах Каджар, який сидить у залі палацу Голестан, в Тегерані. Це перша робота Гаффарі після отримання звання «Kamal-ol-Molok» («Земна досконалість»), з якої іноді починають відлік модерної доби перського мистецтва. #мистецтво #Персія #Іран

🎥«Джальма», режисера Арнольда Кордюма. 1928. Знакове кіно від «українського Голівуду» (Всеукраїнського фотокіонуправління, 1922-1930): ✍️Серед мальовничих гір Кавказу точиться війна між білогвардійцями й більшовиками. Чеченська дівчина Джальма випадково знаходить пораненого українського хлопця Миколу Барабаша, якому рятує життя та допомагає одужати. Молоді люди закохуються та одружуються, після чого Микола повертається в Україну вже з молодою чеченською дружиною. Джальма потрапляє в традиційне українське село, де стикається з труднощами, забобонами й упередженнями, які долає на фоні процесу колективізації та механізації села. 📌Трохи більше про стрічку тут. #кіно #Україна #Кавказ