Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

Прийшов до вас із цікавою новинкою. Підготував сценарії двох лекцій про Бахчисарай та міську культуру Криму для проєкту «УКультура». На основі цих сценаріїв відзняли два випуски, в рамках «УКультура. Школа» - циклу лекцій популярного формату, орієнтованих на учнів та молодь, які хочуть більше дізнатись про історію української культури, підсилити шкільну програму, поглибити знання про різні регіони України. ✍️Коли мова заходить про Крим, більшість уявляє собі степові простори, лісисті гори чи морське узбережжі. Але окрім природних ландшафтів, в Криму існувала самобутня міська культура, яка виникла в результаті поєднання різноманітних традицій, світоглядів, способів життя тощо. В добу Кримського ханства, міська структура відображала не лише владні відносини, але й конфесійний, соціальний, господарський\професійний чи гендерний поділ населеного пункту – з відповідним набором споруд та взаємодією людей у цьому середовищі. 🎥Власне про все це коротко та у доступній формі можна послухати тут. Приємного перегляду: #Крим #кримські_татари #Бахчисарай #відео #текст 📌Багчасарай у XVI – наприкінці XVIII ст.: https://www.youtube.com/watch?v=yra5-gLfbpQ 📌Міська культура Багчасараю: кав’ярні, вулична їжа, ремісничі цехи: https://www.youtube.com/watch?v=mChD5zDNtCM&t=2s

Музей книги та друкарства м. Острог виклав у відкритий доступ «Острозький Коран» - цінну рукописну пам’ятку волинських татар, яку переписав у 1804 р. Адам Алі Мустафа з роду Лебедзів. У рукописі представлено 114 сур, а також молитва, яку читають після завершення всього Корану. Написаний текст в арабській графіці, але з використанням українських та польських слів, записаних теж арабицею. Татарська громада існувала в Острозі щонайменше з другої половини XV ст., проживаючи компактно на вул. Татарській, у Зарванському передмісті, а також в найближчих селах і містечках. Служили вони у Татарських хоругвах коронної армії, надвірних військах князів Острозьких, Заславських та іншої місцевої знаті. Нерідко були послами, дипломатами, перекладачами зі східних мов. За службу їм надавали землю, привілеї й право сповідувати власну релігію – іслам. Завдяки цим факторам вони століттями зберігали ідентичність та пам’ять про свій історичний зв’язок з Кримом та Причорномор’ям. Волинські татари, як і польсько-литовські татари загалом – це тюркська за походженням, але не тюркомовна спільнота. Рід Лебедзів з’являється на Волині найвірогідніше з XVIII ст., а походить він з давньої "татарської шляхти" Великого князівства Литовського. Волинські татари з таким прізвищем у ХІХ ст. проживали в Тудорові та Звягелі (Новоград-Волинському). Ну і певний час в Острозі (чи найближчих до нього селах), де й був переписаний цей рукопис. «Острозький Коран» довго зберігався в місцевій мечеті, а згодом - як сімейна реліквія. З 1992 р. був переданий в музей нащадками волинських татар. П.С. Скоро в Музеї книги та друкарства м. Острог буде цікава виставка. Так що буде більше цікавого про волинських татар. #татари_липки #Волинь #Острог #музей https://starodruky.ostrohcastle.com.ua/manuscripts/ostrozkyj-koran/?fbclid=IwRlRTSANJuFZleHRuA2FlbQIxMQABHjqo_tvx_vYUQMq-9QFh4XMO0DTbIAy6W3KsTJvXOtIRqQXMhPCz84CmWe5c_aem_NOcc9O0-B93vIwiAycMn2Q

У новому випуску Локальної історії, який присвячений Богдану Хмельницькому, вийшла моя стаття про кримського хана Іслама ІІІ Ґерея та його шлях до союзу з українським гетьманом. Щиро дякую команді журналу за співпрацю! ✍️Постатьхана Іслама ІІІ Ґерея є однією з центральних у сюжетах про повстання Богдана Хмельницького та перші успіхи Козацької революції середини XVII століття. З огляду на місце, яке «кримський напрямок» посідав у подальшій політиці Гетьманщини, це не дивує. Водночас для багатьох українців Іслам ІІІ Ґерей досі є радше літературним образом, аніж історичною персоною. Якою була його юність ішлях до престолу? Звідки кримський хан знав «козацьку мову»? Та найголовніше, що переконало його підтримати Богдана Хмельницького? Далекосяжні амбіції, гостра політична потреба чи щира прихильність до козаків? А можливо - усе в сукупності? Спробував подати ці відомі історичні події з іншої точки зору та пролити трохи світла на особистість Іслама Ґерея, який пройшов тернистий шлях від заручника при дворі польського короля – до становища володаря Криму й союзника козаків. 📌Замовити випуск журналу можна за посиланням: #стаття #Крим #Кримський_ханат https://publishing.localhistory.org.ua/product/bogdan-hmelnyczkyj-6-2025/

Давно не було кураторських екскурсій, тож цієї неділі запрошую, щоб провести в хорошій атмосфері останні теплі дні осені. Зараз готую ще одну статтю по темі, тож поділюсь новими цікавинками про міську культуру, кав'ярні та ювелірну справу. 📌28 вересня, о 13.00. Київ, вул. Лаврська 9. https://nmiu.org/events/excursions-and-activities/184?fbclid=IwdGRleANDFr1leHRuA2FlbQIxMQABHkPSQ3CG5JLnWq38CsgwVWMu6Pg2WEH5WiYyxXjrv9044pV_F7VA_loroZL__aem_WuTY34tn57puJoqiwAqcxw

🖼Трохи осінньої атмосфери, від Хірокадзу (Хіроші) Фукуди (1944-2004), японського художника й майстра деревориту, який дуже любив природу та цінував приємні миттєвості повсякденної рутини. #мистецтво #Японія #настрій

🖼️"Кавові торби", або ж "скатертини", з колекції палацу Топкапи в Стамбулі. Приблизно з середини XVII ст. кава в Османській імперії стає частиною палацового "протоколу". Процес частування відображав тут соціальну ієрархію та достоїнства учасників аудієнції. Палацові чиновники й слуги слідкували за порядком подачі частувань та відповідали за безпеку правителя чи гостей (разом з дегустаторами). Першочергово, гостя у палаці "обкурювали" бахурами. Далі проводили на аудієнцію, де подавали каву у потрібний момент. За подачу кави відповідав "каведжи баши"-високопоставлений посадовець, який організовував роботу інших слуг. Вони використовували вишуканий посуд: кавники, цукорницями, порцелянові філіжанки та підстаканники. Посуд розставляли на "кавових тобах", які часто були оздоблені орнаментальною вишивкою. Після частувань, брудний посуд швидко забирали від гостя, стягуючи мотузочку на цій "скатертині", перетворюючи її на "торбу". Ця процедура була максимально відпрацьована до деталей. #кава #османська_імпеія #фото

🖼️Джанібек Ґерей (1568-1636) та кримськотатарське військо у поході проти Персії (1618). Відома й цінна ілюстрація, на який видно зброю, обладунки, кінську збрую, знамена та одяг. Мініатюра з «Шахнаме Надірі» (колекція музею палацу Топкапи в Стамбулі), авторства Ганізаде Мегмеда Надірі, османського поета та чиновника. Твір присвячена історії правління османських султанів Агмеда І та Османа ІІ. Охоплює важливий період напередодні та під час Хотинської війни 1621 р. На мініатюрі зображено один з епізодів невдалої для османів кампанії на Кавказі, яка завершилась Серавським миром 1618 р. Джанібек Ґерей ставав ханом тричі. За свою «каденцію» встиг повоювати на широких обширах Східної Європи, Балкан та Кавказу. В 1621 р. воював у Хотинській кампанії проти Речі Посполитої. В 1630-х роках діяв на користь Річі Посполитої під час Смоленської кампанії проти Москви. #мистецтво #кримські_татари #Крим #Кримський_ханат

Пʼятничне: 🖼️"Чоловік в кафе", від Фаїка Хасана (1914-1992), впливового іракського художника та скульптора, який захоплювався європейським імпресіонізмом і кубізмом, поєднуючи їх з національними сюжетами та стилем. #мистецтво #Iрак #чай #джума

Є цікаве зображення, яке найчастіше підписують «Алі Ґерей у битві під Віднем 1683 р.», або «Портрет невідомого татарського вершника». Цей портрет представника роду Ґереїв створив Якоб вон Зандрарт (1630-1708), відомий німецький гравер, картограф, видавець та засновник знаменитої Академії витончених мистецтв у Нюрнбергу. Зображення з колекції Veste Coburg (Кобург). Якоб Зандрарт був дуже продуктивним та успішним майстром, який створив більше 400 ілюстрацій та портретів для енциклопедій, географічних, біографічних, історичних та ін. видань. Окремим напрямом його роботи була картографія. Зокрема, він створював чудові карти Східної Європи, й зокрема України (знання про які скоріше за все черпав від Боплана). Зображення «Алі Ґерея» дуже цікаве й деталізоване: з елементами кінської збуї, обладунків, зброї та спорядження. Задній фон теж демонструє сюжет із походу на Балкани (можливо Угорщину), а нижня частина містить пояснення до ілюстрації та титулатуру. #Крим #кримські_татари #мистецтво

29 серпня в Україні кожного року ми вшановуємо пам'ять тих, хто віддав життя за нашу незалежність. Вічна пам'ять героям. "Соняшник", від Кацуди Юкіо (1981).

🖼️«Каннон верхи на драконі» (1890), від Харади Наоджіро (1863-1899), японського художника, що працював у західному стилі «йога». Колекція Національного музею сучасного мистецтва в Токіо. За однією з версій, натурницею для образу Каннон була Ямамото Канае, мати художника. ✍️Спочатку Харада Наоджіро вивчав західний стиль в Японії, у школі Такахаші Юїчі. З 1884 р. в Німеччині, у Габріеля фон Макса, під керівництвом якого зацікавився європейським сакральним мистецтвом. «Каннон верхи на драконі» зображена у білому вбранні, з вербовою гілкою та чашею в руках. Картина богині стала своєрідним підсумком «німецького періоду» життя художника. Вона вразила сучасників глибиною та майстерним поєднанням реалістичного європейського стилю з традиційним японським релігійним сюжетом. Після повернення в Японію, художник відкрив власну студію. Нажаль, прожив він недовго та пішов з життя через хворобу у віці 36 років. #Японія #мистецтво #буддизм

🖼️Виїзд султана Магмуда ІІ з воріт палацу Топкапи (Стамбул, 1809). Колекція Музею Вікторії та Альберта. Робота виконана невідомим грецьким майстром, який найвірогідніше працював у майстерні Константина Капидагли, знаменитого османо-грецького палацового живописця. На картині зображено султана Магмуда ІІ, який щоп’ятниці здійснював виїзд на молитву до мечеті, в оточенні власної охорони. Султана майже не видно за пишними головними уборами, прикрашеними страусиним пір’ям. Цю роботу у невідомого грецького майстра замовив Стратфорд Каннінг (1786-1880), британський дипломат ірландського походження й багаторічний посол Британської імперії в Стамбулі. Картина поєднує в собі риси традиційної османської мініатюри з «європейською» візуальною традицією, про що, зокрема, нагадує наявна перспектива у зображенні. Картина є частиною більшої серії полотен про зовнішній вигляд і побут османського двору. #Османська_імперія #мистецтво #Стамбул

Коукей Коджіма, сучасний японський художник, який працює з натуральними пігментами на шовку. У його картинах переважно пейзажі –позачасовий образ гір, лісу та річок, у вічному циклі змін однієї пори року на іншу. Ідилічний образ, який людина ще не пристосувала до власних потреб. Для настрою, трохи меланхолійних вражень від японських пейзажів, які залишив український письменник, мандрівник та сходознавець Степан Левинський (1897-1946): «Гори. Скрізь, де кінчається море, виростають понурі, темнуваті, заокруглені, як яблука. Вони зарисовані білими водоспадами, значать межі людського і Божого. На їхніх шпилях, як на Олімпі, мешкали боги, що потім зійшли униз і запанували над людьми… Збоку оселя, позаду густого бамбукового гаю, високо на узгір’ї схована серед дерев стоїть святиня... Ця скромна святиня, ці кедри, ця тиша, це та межа, що через неї єднаються природа з людиною. Це – немов інтимне й одночасно церемонне побачення з нею, природою, що ним так дорожить японська вдача…». #Японія #мистецтво

Арнольд Джозеф Тойнбі про «радянську дипломатичну школу»: Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975), відомий історик та філософ історії, був експертом у ряді важливих питань повоєнної міжнародної політики. Ще б пак – сучасники називали його одним з найпопулярніших та найуспішніших істориків. Міжнародна політика того часу мала великий запит на приватну аналітику, що стосувалась різних країн, регіонів, народів та їх «цивілізаційних особливостей». І ця аналітика часто впливала на міжвоєнний та повоєнний устрій світу. З 1943 р. Тойнбі був головою дослідницького відділу британського міністерства зовнішніх справ у питаннях післявоєнного облаштування світу. Також, він мав невеличкий (але дуже успішний) приватний «аналітичний центр», який першочергово складався з 3-х людей: його особи, помічника та машиністки, що набирала тексти. Якщо коротко, робота цієї групи полягала у зборі й опрацюванні інформації на потрібну тему, аналіз і створення експертного висновку для «замовника» з питань історії, культури, релігії, спадщини регіону, цивілізаційних особливостей, форми влади, ментальності й актуальної політики, тощо. Вже пізніше його долучали як консультанта під час Корейської війни та багатьох інших питань, що стосувались політики у країнах Африканського та Азійського регіонів. Тойнбі був присутній (в різному статусі) на двох повоєнних міжнародних конференціях в Парижі – у 1919 та 1946 роках. У своєму щоденнику він залишив цікаві думки про особливості укладання угод і ведення переговорів делегаціями різних країн. Зокрема, приділив увагу «радянській школі» дипломатії та особі Молотова, якого називав «професійним» і «потішним». За словами Тойнбі, Молотов міг годинами спокійно зривати процес перемовин, затягувати час навіть у «найелементарніших питаннях» (с), зводячи будь які ініціативи до абсурду. Тобто для всіх ставало очевидним, що він витрачає час виключно для того, щоб сильно роздратувати своїх опонентів та отримати завдяки цьому «психологічну перевагу». Тойнбі підкреслює, що така перевага насправді була дуже несуттєвою - ці «розважальні сеанси» ніколи не приводили до укладання серйозних угод і не приносили значного виграшу у своїх опонентів. Навіть більше, після них інші делегації ставали впертими у тих питаннях, у яких збирались піти на поступки для СРСР: «Слабкість російського стилю дипломатії в тому, що вони переграють. Роблячи ставку на досягненні повної перемоги, причому не лише в суттєвому, але й в дрібницях, вони часто випускають можливість досягти важливої мети, котрої вони могли б досягти, якби не провокували у іншої сторони таке бажання демонструвати впертість…». #текст #дипломатія #чтиво

Уже зовсім скоро почнеться ОКО — фестиваль антропологічного кіно, який цьогоріч пройде в Києві, Болграді, кілька показів планується в Одесі, а також окрема частина у Софії (Болгарія). У програмі багато змін. Наприклад, з'явилися панельні дискусії, де двічі буду і я. Також тепер є віп-абонемент, який відчиняє двері на всі події фестивалю, а коштує насправді символічні гроші за такий пакет. Лише з ним або за спецзапрошенням ви можете потрапити на відкриття фесту 5 вересня на Артпричалі о 18:00. Засновниця фестивалю Тетяна Станєва обіцяє карнавальне дійство з самими болградськими кукерами, Маланкою, бессарабським хоро, вином, бринзою і кавармою. Словом, я йду точно, бо це неможливо пропустити. Буде також: — відкриття муралу сестер Фельдман «Кінострічка життя», фотовиставок Івана Шішієва і Ukrainer, різних художніх експозицій; — прем'єра фільму «Мертва квітка» від Тетяни Станєвої про традицію виготовлення прикрас; — фолькконцерт з гуртами ГуляйГород, Роксоланія, LUIKU. ⭐️Подробиці щодо квитків дивіться тут

Поки у адміна одразу кілька дедлайнів по статтях, тримайте невелику «цікавинку» про гастрономічні вподобання кримського хана Кирим Ґерея, які повідомляє барон Франц Тотт, французький дипломат, авантюрист та мандрівник угорського походження: 📝З 1767 р. барон Тотт служив консулом в Кримському ханстві. Незадовго до чергової російсько-турецької війни 1769 р. хан Кирим Ґерай вдруге посів кримський престол. Дипломат зазначає, що до приїзду хана у свої володіння, він зміг випитав у його посланця про те, що Кирим Ґерей любить рибу та європейську кухню: «Наш володар любить рибу… він знає, що ваш (французький – авт.) кухар приготує її добре; тоді як його кухарі приправляють соус однією лише водою…». Цього вистачило підприємливому дипломату, щоб розпорядитись приготувати найкращу рибу з Дністра та подати її під час аудієнції перед володарем. Після того, як хан прийняв від візитерів та підданих знаки покірності, вечеря від французького кухара його підкорила. Сам барон Тотт написав: «Кухарі хана, попереджені про цю конкуренцію, доклали всі свої старання; але воно (старання – авт.) не могло протистояти винним соусам. Десерт мав не менший успіх і завдяки перевазі французької кухні, я отримав перевагу поставляти хану щоденно по 12 страв…». Описуючи свої позитивні враження від близького знайомства з ханом, Барон Тотт зазначав: «Кирим Ґераю було близько 60 років; він відрізнявся явним зростом, благородною осанкою, невимушеною поставою, величною фігурою та живим поглядом…». Цей правитель Криму, як відомо, дуже любив ще й європейську музику, мистецтво, архітектуру та суспільну думку. Це захоплення, зокрема, відобразилось і на вигляді кількох знакових місць бахчисарайського палацу - того ж таки «Золотого кабінету». #Крим #кримські_татари #їжа

Нещодавно на виставку«Miras. Спадщина» завітав Роберт Кемпбел, письменник, дослідник та директор Sendai mediatheque. Дякую за інтерес до української та кримськотатарської спадщини, емпатію, щиру й глибоку розмову про пам’ять у часи війни. Для мене було дуже цінним дізнатись більше про сучасний японський досвід коммеморації, а також практику надання «другого життя» і нових сенсів речам, пошкодженим підчас катаклізмів в Японії. Ідея відновлення пошкоджених предметів та їх «другого життя» має глибокий символічний контекст. І мова тут не лише по твори мистецтва, але й повсякденні предмети, які у ширшому контексті впливають на формування сучасної колективної пам’яті спільнот. Бачити за такими предметами людські долі, документувати та розповідати їх історії – це теж спосіб зберігати нематеріальний контекст спадщини. Як приклад, пан Роберт презентував підставки для паличок, які виготовили з уламків керамічних виробів, що зазнали пошкодження під час землетрусу на півострові Ното у 2024 р. Жовто-блакитний колір цих виробів був спеціально підібраний перед поїздкою в Україну. На сайті є більше інформації про концепцію і символічне значення цього проєкту, тож можете ознайомитись з ним детальніше. А пану Робету щиро вдячний за бажання розповісти японській аудиторії про українську та кримськотатарську спадщину в часи російської військової агресії. https://cacl.jp/en/story/ #Японія #Miras_Спадщина #кримські_татари #музей

9 серпня о 13.00 запрошую на кураторську екскурсію, присвячену Міжнародному дню корінних народів. https://www.facebook.com/events/773831685205260?acontext=%7B%22event_action_history%22%3A[%7B%22surface%22%3A%22user_timeline%22%7D%2C%7B%22mechanism%22%3A%22attachment%22%2C%22surface%22%3A%22newsfeed%22%7D]%2C%22ref_notif_type%22%3Anull%7D

Вибір між «кавою» та «пивом», як метафора зовнішньополітичного курсу Гетьманщини: Цікавий фрагмент з листування коронного гетьмана Яна Собеського та Юрія Хмельницького 1669 року, у якому український гетьманич жаліється на своє становище бранця в Речі Посполитій. Після нарікань на польську владу й Павла Тетерю, якого він досить "поетично" називає «filius perditionis ethomo abominabilis Tetera…» («син погибелі й мерзенна людина...»), Юрій Хмельницький критикує коронного гетьмана за власний полон, зазначаючи, що не вірить обіцянкам Корони та «…волію вже пити каву турецьку, а ніж німецьке пиво…». Вислів «турецька кава» є посиланням на дипломатичні відносини з Османською імперією і Кримським ханством, де цей популярний напій був частиною повсякденного й палацового етикету. В той же час «німецьке пиво» користувалось попитом серед шляхти, репрезентуючи таким чином польську гостинність. Принаймні так це виглядає з ласта Юрія Хмельницького😅 Юрій Хмельницький був дуже освіченою людиною. В його листах трапляється багато афоризмів і літературних сюжетів, тож їх дуже цікаво читати. #кава #їжа #пиво #дипломатія #Гетьманщина #Османська_імперія #Річ_Посполита