321
订阅者
无数据24 小时
+17 天
+1230 天
帖子存档
321
Зараз єдина ціль в житті - знизити рівень стресу. Сука, це як з реклами слова, але мені вони в перше в житті дійшли по-справжньому.
321
Загалом я зараз від всього закрилась, від спогадів, від усвідомлення, від дій, просто перестала пропускати ці думки. Такий стан якийсь.
Рятую сама себе
321
Іванка цієї зими в музеї ракетних військ та в смішній спідниці з рожевому штучного хутра. З зими ми і не бачились, час швидко минає
321
Сьогодні у моїх батьків бурштинове весілля —- це 34 роки. Так цікаво, що майже кожен рік подружнього життя має своє значення, назву. Є паперова, наприклад, а їх наступна буде кораловою.
321
Не змогла мамі сказати, що Іванки більше немає, коли вона спитала, як в неї справи. Такі новини треба казати тільки з нормальним зв'язком...
Я не змогла
321
Як же мені тебе вже не вистачає, а попереду ще вічність без тебе. І не буде такої іншої людини ніколи, не існує.
321
Створила щоденник для книги, щоб писалося скоріше. Постараюсь ділитися всім процесом і всякими знахідками, може щось потім візьму з цього і для книги:
https://docs.google.com/document/d/1Jw9v1zA9A8MSCI4BMnW75qo-FxIbnaOJWJ3GXOri0Hg/edit?tab=t.0
321
Напередодні Ваня відправила мені важливого листа і одночасно привітання та побажання на день народження. Це важливо для мене річ.
Я не довіряю матеріальним штукам, тому збережу його тут, щоб точно не втратилося.
Я дуже люблю аудиторію свого каналу, тому ділюсь цим і з вами. Тут вона не писала дуже особистих штук, які я бажала б зберегти в секреті. Навпаки, хочеться показати вам ці слова.
Я їй потім сказала, що не треба навіть ніяких подарунків, достатньо цього листа.
321
+7
Я побачила ці фото і дуже чутливий, болючий пост у твоєї посестри у себе в стрічці. І тут такі фото, така ти... я раптом зрозуміла та закарбувала в собі зараз те, в яких різних світах ми жили останні два роки. Що я, як би не була через журналістську діяльність та стосунки, дружбу з військовими дотична до світу армії, війська, я все рівно дуже далека, як і всі цивільні. Ми розділилися, хоча і намагалися зберегти те, що цінували в нашій дружбі. Тому я не могла прийняти не тільки те, що тебе немає, а й твою нову реальність, а потім і твій вибір йти на позиції. Але час йде, я побачила цей пост дівчини Вероніки, вчергове поревіла і відчула, що зрозуміла тебе. Те, що ти воїнка, бійчиня, медикиня, лицарка, морська піхотинка. Хоробра, витривала, сильна, яка завжди робила наступний крок і не зупинилась на досягнутому, яка у своїй картині світу завжди рішуче брала на себе відповідальність та вибір робити так, як треба, як правильно, не озираючись на власний дискомфорт. Ти прийняла тверде та мужнє рішення і зараз, і два роки тому. Пробач, що я пішла не поряд, пробач, що мені було так складно одразу це прийняти, що більше немає нашого світу муміків та сміттєзвалищ. Я і сама змінилась, але хотіла щось зберегти ще, щось наше, яке здавалося таким вічним. Я не могла змінити свій кут зору і зрозуміти до кінця, що ти, ми тепер інші. Що стільки із запланованого ми не зробимо ще довго, що нам треба буде вчитися розуміти одна одну наново, а тепер взагалі нічого з цього вже не буде ніколи.
Дякую, честь тобі, я схиляюсь перед тобою і твоїм духом. Реву просто як паскуда, вию на всю хату і схиляю перед тобою коліно.
321
+6
Запускаем сьогодні повітряного змія в небо, на честь тебе Іванка. Він спочатку не хотів, а потім як полетів
321
Що ви думаєте про додатковий тираж нашого з Іванкою Зіна "ІНАКШІ - такі, як ми"?
Я сиділа, дивилась фото і найшла це, яке є в зіні (а звалище ми зробили у вигляді розмальовки), подумала, що може хтось би хотів його мати собі.
321
Мене сьогодні попросили поділитися спогадами про Ваню, історіями, словами, чимось важливим — в тексті для статті або поста в медіа. Але я зрозуміла, що поки не можу таке зробити. Але можу тут в каналі своєму ділитися цими клаптиками, що це для мене безпечний простір.
