Релігійно-інформаційна служба України

Неділя після Пасхи у християн візантійського обряду називається Томиною (Антипасхою), а в латинському обряді — Білою неділею. Цього року вона припадає на 27 квітня. Особливе відзначення цієї неділі має під собою біблійні підстави. У сам день Христового Воскресіння, коли Він з’явився своїм учням, апостола Томи не було з ними. Про зустріч з Воскреслим він почув пізніше від співбратів, на що сказав: “Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!” (Йо. 20, 25). Христос, “щоб його з невірства до віри привести” (стихира Вечірні Томиної неділі), ще раз з’явився через вісім днів своїм учням, серед яких вже був Тома. Звідси й назва “Антипасха”. Грецький префікс “анти” (“замість”) в поєднанні з назвою події, що відбулася вісім днів тому, вказує на її повторне та оновлене пережиття. “Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!” (Йо. 20, 27) — сказав Ісус Томі. А потім додав: “Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Йо. 20, 29). В результаті цієї особистої зустрічі Тома визнав: “Господь мій і Бог мій!” (Йо. 20, 28). Літургійне представлення цієї події бере свій початок з Єрусалиму. Паломниця Сильвія Аквітанська (Етерія) розповідає про процесійні моління в Єрусалимі IV ст. в неділю після Пасхи, які під проводом єпископа відбувалися у різних частинах міста й закінчувалися на Сіоні читанням євангельського уривка про зустріч Томи з Воскреслим. Сьогодні Томина неділя є днем, який іде одразу після періоду найурочистішого святкування Христового Воскресіння — Світлого тижня. Але водночас продовжує пасхальний період, який триватиме до Вознесіння. Богослужіння усього наступного тижня після Томиної неділі будуть спонукати вірних до роздумів над подією зустрічі Томи з Христом після його Воскресіння. Детальніше

Сьогодні вшановують апостола і євангелиста Марка 25 квітня християни візантійського і латинського обрядів святкують пам’ять апостола Марка, автора одного з чотирьох Євангелій. Марко не входив до числа дванадцятьох учнів Ісуса. Подаючи перелік сімдесяти апостолів, грецькі Мінеї розрізняють євангелиста Марка і Йоана, прозваного Марком, котрий подорожував з Павлом та Варнавою. Передання вважає, що це про себе Марко пише в Євангелії, коли в Гетсиманії схопили Христа: “Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий” (Мр. 14, 51-52). Пояснюється це тим, що згаданий епізод є тільки в Євангелії від Марка і мав би мати для євангелиста особливу вагу, оскільки той помістив його в розповідь. Як відомо, Євангеліє, яке стоїть другим за порядком у каноні Святого Письма, написане в Римі для людей латинського походження між 65 і 70 рр. і має за основу розповідь Петра. Як стверджують Отці Церкви, починаючи від Папія бл. 110 р., Марко списав та переклав на грецьку мову спогади верховного апостола про Ісуса. Далі перед нами постає давня Олександрійська християнська традиція, яка своїм засновником вважає Марка. З неї походить Літургія, приписана св. Маркові, яку тривалий час служили в Єгипті, Сирії, Вірменії, Калабрії та Венеції, поки внаслідок уніфікації Літургії у візантійському обряді вона не відійшла на задній план. Сьогодні деякі Православні Церкви служать її в день пам’яті апостола і євангелиста Марка. Таке шанування апостола в Єгипті зумовлене тим, що згідно з Переданням, Марко з Риму вирушив проповідувати Євангеліє до Олександрії та деяких інших єгипетських міст. Тут він зазнав мученицької смерті. У IV ст. на цьому місці збудовано церкву на честь апостола. Коли в ІХ ст. Олександрію захопили араби, мощі святого вивезли до Венеції. Там спорудили собор св. Марка. Так апостол і євангелист став також покровителем Венеції, а символ з його ікон — крилатий лев — прикрашає герб цього міста, нагадуючи про царську місію Христа, котрого Марко проповідував словом і ділом. Детальніше

Він був людиною простої побожності, - кардинал Микола Бичок про Папу Франциска Кожен понтифік надає Церкві свій особистий характер. Святіший Отець Франциск був Папою для маргіналів та тих, хто на периферії. Про це у себе на ФБ написав єпарх Мельбурнський Микола кардинал Бичок. "Він був людиною простої побожності, яка прагнула наблизити церкву до людей. Він вільно дарував свої дари і мав унікальний особистий підхід до всіх, кого зустрічав. Він жив відповідно до свого девізу Miserando atque Eligendo ("Низький, але обраний")",- зазначив він. За словами кардинала Папа Франциск був Папою миру. "У світі, спустошеному війною, він закликав до миру та справедливості. Я вдячний за покійний Святійший Отець часті звернення про справедливий мир в Україні та за зусилля Святого Престолу, які він наглядав, відомі і таємні, які чимось чином допомагав принести полегшення ув'язненим Святіший Отець був сильним захисником життя і гідності кожної людини. Він працював над зціленням розділів між Сходом і Заходом та більшим розумінням інших конфесій, будуючи на тому, що у нас спільне, а не наші відмінності. Спираючись на роботу свого видатного попередника Бенедикта XVI, благословенної пам'яті, Папа Франциск вибачився перед тим, хто пережив насилля, і встановив прості Почав впроваджувати культуру захисту найбільш вразливих. Робота, яка має продовжитися в майбутнє. Прошу всіх католиків і людей доброї волі молитися за вічний упокій покійного Святого Отця, який дякує за його життя і дари, якими він вільно ділився", - зазначив єрарх.

Папу Франциска поховають у базиліці Санта Марія Маджоре у Римі Папу зазвичай ховають у гробниці під базилікою Святого Петра, у криптах біля попередників. Проте для свого поховання Папа Франциск обрав базиліку Санта Марія Маджоре в Римі. Це місце має для нього особливе значення через ікону “Salus Populi Romani”, перед якою він молився перед і після кожної апостольської подорожі. Традиційно понтифіків хоронять у криптах під базилікою Святого Петра. Детальніше про обряд поховання понтифіка

Обрання Папи відбувається на Конклаві, в якому беруть участь кардинали з правом голосу. Термін Конклав походить від двох латинських слів cum clave «під ключем», оскільки кардинали-електи під час обрання нового єпископа Рима перебувають в повній ізоляції від зовнішнього світу. На 15 день (або не пізніше 20-го дня) після смерті чи зречення з уряду Папи кардинали збираються в Соборі Святого Петра на месу proeligendo Papa та просять допомоги Святого Духа в обранні нового понтифіка. Конклав відбувається в Сикстинській каплиці. Перед початком вибору кардинали входять до каплиці урочистою процесією під спів Veni Creator. Детальніше читайте: Як обирають Папу?

У Ватикані повідомили про смерть Папи Римського Франциска. Як пише Vatican News у соцмережі Х, він помер 21 квітня у віці 88 років. Глава Католицької Церкви помер у своїй резиденції у ватиканському будинку Санта-Марта.

Нехай Бог наблизить нашу перемогу, - Предстоятель ПЦУ привітав з Великоднем Христове воскресіння для нас не є подією, що давно минула і не є символічною розповіддю про перемогу добра над злом. Віра у Христа воскреслого і життя у згоді з цією вірою – наріжний камінь нашого сповідання, бо завдяки воскресінню Спасителя смерть подолана, зло вже не має над людиною абсолютної влади і пекло зазнало поразки. "Святкуючи Христове Воскресіння, ми сьогодні оновлюємо свою надію на перемогу правди й добра, отримуючи від Бога зміцнення для подальшої боротьби проти темряви й гріха як у самих собі, так і в навколишньому світі. І, ділячись великодньою радістю одні з одними, прославляючи Христа воскреслого та засвідчуючи свою особисту віру в Нього, ми як самі наповнюємося світлом, так і примножуємо світло навколо нас, відганяючи морок зла. Тому вітаймо наших ближніх і всіх зі Світлим Христовим Воскресінням!", - зазначив першоєрах.

«Воскреслий Христос є надією українського народу», — Патріарх УГКЦ привітав українців з Великоднем Сьогодні ми бачимо Христа, який переможно виходить з гробу, Христа, який смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував. Глава УГКЦ зазначив, що «свято Воскресіння Христового — це є подія, рух, дорога. Це подія, яка відкриває нові горизонти для людини, людських мрій, людського життя, веде нас поза межі лише земного життя, поза межі лабет смерті». «Пасха — це є рух. Сьогодні Христос усіх нас запрошує рухатися разом з Ним. Сьогодні Він кличе нас стати разом з Ним на цю дорогу, якою він нас веде до Воскресіння. Бути на дорозі Воскреслого Христа — це є символ, наче синонім християнської віри. Бути християнином означає бути в дорозі з Христом, в дорозі до Воскресіння», — пояснив Блаженніший Святослав.

Це сталося: Христос Воскрес із мертвих і смертю смерть подолав!

Сибіга: Удар РФ по пекарні з пасками у Страсну пʼятницю - це проти християнських цінностей Міністр закордонних справ Андрій Сибіга засудив російський удар по хлібзаводу в Сумах, де випікали паски, внаслідок якого загинув водій і постраждала працівниця. Він нагадав, що в Страсну пʼятницю в Україні, коли люди готуються до Великодня і печуть паски, Росія о 5-ій ранку випустила безпілотник типу "Шахед". БПЛА пошкодив сумську кондитерську, вбив підприємця, який приїхав по хліб, та поранив працівницю. "Так багато про "традиційні християнські цінності" Росії. Вдарити по звичайній кондитерській, убити підприємця, знищити паски – це проти Господа, будь-якої віри, будь-яких людських цінностей. Це зло, з яким ми маємо справу щодня", – наголосив глава МЗС України. Додамо, російські війська вдосвіта 18 квітня атакували трьома безпілотниками типу "Шахед" хлібозавод у місті Суми. Унаслідок атаки загинув 61-річний водій, який завантажував продукцію, 55-річна працівниця підприємства дістала поранення.

Кардинал Паролін: Позбавляти українців права на самозахист було б негуманно Святий Престол дуже стурбований загрозою ескалації війни в Україні, що може спричинити «подальші страждання і нові жертви», визнаючи при цьому, що «позбавляти українців права на самозахист було б негуманним». Таку позицію висловив Державний Секретар кардинал П'єтро Паролін в інтерв'ю для італійського часопису «La Repubblica». Підкресливши «відправну точку», тобто, що Святий Престол «однозначно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України», кардинал Паролін зазначає, що «саме українці повинні вирішувати, про що вони бажають вести переговори або чим, можливо, готові поступитися з цієї точки зору». Справедливий і тривалий мир, на думку кардинала, буде можливий тільки в тому випадку, якщо він буде заснований на «повазі до справедливості і міжнародного права».

Серце літургійного року: сьогодні ввечері у римо-католиків Пасхальна Вігілія Вершиною Пасхального Тридення є Літургія Пасхальної Вігілії, яка відбувається у Велику Суботу після заходу сонця. Сьогодні — Велика Субота. Цей день у Церкві є днем тиші й очікування. Для учнів Христа то був день великого випробування. Згідно з Традицією, апостоли розбіглися по смерті Ісуса, а єдиною людиною, хто витривав у вірі, була Богородиця. Тому кожна субота у Католицькій Церкві стала марійним днем. У суботу по заході сонця вже починається Великдень. Після хресної смерті й покладення до гробу згадується сходження Ісуса у відхлань («до пекел», але не в пекло у його нинішньому розумінні). Чимало стародавніх текстів описують Христа, який «будить» зі сну смерті до нового життя Адама і Єву, які разом з усім людським родом перебували у відхлані, в Шеолі. Детальніше

Велика Субота є унікальним днем церковного року: плач перетворюється на радість Це єдина субота в році, котра є днем строгого посту: Літургія (св. Василя Великого) у цей день відбувається ввечері. У тематиці цього дня сполучаються найглибший кенозис Слова Божого, «навіть у пекло зійшовшого» у пошуку занепалого Адама, і початок перемоги над пеклом і смертю. «Субота ця преблагословенна, бо нині мертвий Христос воскресне на третій день», — співається в кондаку Великої Суботи. Перебуваючи посередині між Хрестом і Воскресінням, Велика Субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Утреню Великої Суботи часто називають службою «поховання плащаниці», хоча насправді похованню тіла Спасителя літургійно відповідає винос плащаниці на вечірні Великої П’ятниці. А ходіння із плащаницею навколо храму у Велику Суботу, за зауваженням прот. Олександра Шмемана, означає переможну ходу Ісуса Христа пеклом і руйнування пекла. Детальніше

#ЦитатинаВеликийПіст

Воскресінню Ісуса Христа передували його страждання, розп’яття на Хресті і смерть. Християни візантійського і латинського обрядів літургійно згадують ці події у Велику п’ятницю, яка передує неділі Пасхи. Цього року вона припадає на 18 квітня. Богослужіння цього дня у візантійському обряді тепер є зміщені у часі. Їх починають звершувати у Великий четвер. Адже Вечірня з Літургією св. Василія Великого, яка в цей день служиться зранку, і Утреня Страстей увечері насправді є богослужіннями Великої п’ятниці. Для різних тем, пов’язаних зі Страстями Христовими, спомин яких звершується протягом Великого тижня, характерним є плавний перехід від однієї до іншої. Протягом Великого четверга вірні молитовно переживали Тайну Вечерю та те, як після неї Юда довершив зраду Ісуса. Ці теми ще присутні у Вечірні з Літургією св. Василія Великого. Однак на її євангельському читанні вже чуємо продовження цих подій — про схоплення Ісуса, про суд над ним, про відречення Петра. Вже незабаром почуємо про них знову на наступному богослужінні — Утрені Страстей. Її особливістю є читання дванадцяти Євангелій про події від фрагменту з Євангелія від Йоана (13,31-18,1), де Ісус на Тайній Вечері дає апостолам останні напоумлення, до його зняття з Хреста, покладення до гробу і виставлення сторожі біля нього. Детальніше

#ЦитатинаВеликийПіст

Ікона Тайної вечері відображає події Великого Четверга, коли Христос та апостоли зібралися в приміщенні на горі Сіон для пасхальної трапези, тоді ж було встановлене Таїнство Євхаристії або Причастя. Джерелами іконографії є розповіді чотирьох Євангелистів, а саме: Мт. 26, 20-29; Мк. 14, 12-25; Лк. 22, 14-23, Ів. 13, 21-30, а також згадка про вечерю у Першому посланні ап. Павла до коринтян 11, 23-29. Христос поділив між учнями хліб і вино, які назвав своїм Тілом і Кров’ю, та вказав на учня, який його мав видати. А перед трапезою Учитель умив ноги своїх учнів, заповідаючи їм покору та взаємну любов. Керуючись цими основними моментами під час останньої вечері перед Страстями, митці вже двадцять одне століття роблять у своїх творах різні акценти, зображаючи одну і ту ж подію. Причому сцена вмивання ніг отримала окреме місце, а момент встановлення Євхаристії — ділення тіла та крові Христа — два окремі способи зображення. Детальніше: Іконографія Тайної вечері: Причастя та зрада

У Києво-Печерській лаврі встановили освячений хрест на Троїцьку надбрамну церкву У Києво-Печерській лаврі освятили та встановили відреставрований хрест на Троїцьку надбрамну церкву. Встановлення хреста знаменує старт завершального етапу реставрації памʼятки. Обряд освячення хреста на Соборній площі звершив намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Православної Церкви України єпископ Авраамій. В міністерстві додали, що встановлення цього елемента знаменує старт завершального етапу реставрації однієї з найдавніших і найцінніших архітектурних памʼяток та святинь України. "У дні, коли Україна переживає важкі випробування, повернення хреста на святиню є твердженням того, що ми стоїмо, дбаємо та зберігаємо своє", - підсумували у Міністерстві культури. Троїцька церква - одна з небагатьох споруд на території лаври, що збереглася практично без перебудов з часів України-Русі. У добу Івана Мазепи вона була оздоблена у стилі українського бароко, доповнена ліпниною і живописом.

Церкви Європи запропонують оновлену «Екуменічну хартію» Конференція Європейських Церков (КЄЦ) та Рада Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ) 26 та 27 квітня 2025 р. офіційно представлять у Вільнюсі оновлену «Екуменічну Хартію». Цей документ сприятиме єдності, миру та спільним діям між європейськими Церквами. Ця подія, як зазначається у комюніке, яке поширила Рада Єпископських Конференцій Європи, збере представників різних християнських традицій, щоб відзначити важливий етап в екуменізмі. Йдеться про те, що текст «Екуменічної хартії» був підписаний у 2001 році очільниками ССЕЕ та КЄЦ і вже понад два десятиліття є «наріжним каменем європейської екуменічної співпраці». «Переглянута версія, – читаємо в комюніке, – має на меті відповісти на сучасні виклики та відобразити мінливі реалії європейського суспільства та християнства». Процес перегляду, який розпочався у 2022 році, відбувався під керівництвом спільної робочої групи. Детальніше

#ЦитатинаВеликийПіст