БОЄ

Демобілізація: коли? Якщо ти не попадаєш під одну з умов для звільнень з армії, то маєш тільки дві інші можливості піти зі служби: отримати дуже важке поранення (тоді будеш лікуватись) чи ампутацію, або загинути. Це факт і від нього нікуди дітись. Він часто демотивує тих хто служать (бо ще мало відпусток, немає ротацій та й платять так собі) і потенційних мобілізованих (розуміння термінів допомагає в прийнятті рішень).

Зараз тривають обговорення як це зробити. Для строковиків це не буде проблемою. Загалом було призвано майже 28 тисяч. Значна їх частина вже давно підписала контракти. Що робити з мобілізованими та коли демобілізувати – це велике питання.

Мобілізація. Поки не вирішиться питання з нею не буде нічого іншого. І ті що на фронті будуть заручниками своїх сусідів, друзів, знайомих, що стали економічним, культурним, блогерським, спортивним фронтами чи ще якимось та кажуть, що «не народжені для війни». Ротація. Якісна і вчасна можлива тільки тоді коли всі бригади будуть укомплектовані на 100% особовим складом. Не можливо проводити ротацію коли немає людей. Умовно, не можна механізовану бригаду міняти на стрілецький полк. Поки немає нормальних ротацій, то не можна буде і якісно демобілізацію провести. То після якого терміну демобілізують (що обговорюють)? ▶️ 18 місяців служби – не запровадять, бо цей термін давно пройшов для перших сотень тисяч, що прийшли у війська. І такого різкого зменшення військ ніхто не допустить. ▶️ 24 місяці – цей термін вже дуже скоро. Для тих самих сотень тисяч не встигнуть підготувати заміну. ▶️ 30 місяців – вважаю, що цей термін (плюс-мінус пару місяців) служби може стати компромісним під час обговорення. Але він теж дуже проблемний для СОУ, бо припадає на пік нашого наступу у 2024 році. ▶️ 36 місяців – це наразі найбільш реалістична тривалість служби. Але він взагалі не враховую права мобілізованих, особливо з перших тижнів вторгнення. Що ще можна запропонувати? ▶️ Звільнення хвилями з мінімальною прив’язкою до терміну служби. Умовно якщо ви відслужили 24 місяці з часу мобілізації ви маєте право на демобілізацію за умову, що на ваше місце призвали і підготували заміну. ▶️ Також можливі різні терміни для різних родів військ. 24 місяці – десантники і штурмовики, 30 – ТРО, 36 – артилеристи і ППО. Справедливо було б прив’язати демобілізацію до часу перебування в зоні ведення бойових двій. 24 місяці на фронті – можеш демобілізуватись.

Держава/армія не захоче відпускати військових, що мають великий досвід. Але і тримати людей до смерті чи інвалідності не можна. Тому має бути зрозуміла система звільнення і повторного призову (а він скоріш за все буде).

Варіанти: ✍️ Заборона ТЦК протягом одного календарного року мобілізувати чоловіків і жінок, що служили після 24 лютого 2022 року і були демобілізовані. Мобілізувати в ту саму частину де служив раніше, на ту саму спеціальність, але дати право людині вибрати чи хоче йти на попереднє місце служби. ✍️ Повторна мобілізація через 6 місяців, але на цей період людина має отримувати певне грошове забезпечення від держави, щоб вона могла відпочити і підготуватись, а не була змушена забезпечувати сім’ю. P.S. Під час прийняття рішень про демобілізацію і мобілізацію треба щоб політичне керівництво держави та депутати відкинули популістичні заяви, щоб задовільнити суспільство в тилу та виходили з розрахунків, що війна буде тривати ще мінімум до кінця 2025 року. Та не забували, що армії потрібні люди, а не голосні заяви в «Єдиних новинах», людей треба підготувати і для цього потрібний час. А головне з повагою ставитись до тих хто вже служать та врахувати їх права.

Зенітно-ракетний комплекс Patriot упродовж повномасштабного російського вторгнення збив 15 гіперзвукових ракет типу «Кинджал». Про це речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат розповів інтервʼю для «Новинарні». Окрім цього, за допомогою Patriot українській ППО вдалося збити ще десятки балістичних ракет, які летіли на Київ. «Patriot себе показав», — наголосив він.

США і мирні переговори   США та Німеччина хочуть змусити Зеленського розпочати переговори з Росією, поставляючи зброю лише для утримання фронту, пише Bild із посиланням на єдине джерело  

Постійно з’являються матеріали про те, що Україну схиляють до мирних переговорів. Частина українських «експертів» вже заявляє про 90% імовірності «замороження» війни. Паралельно всі очікують можливе обрання Трампа президентом США, бо він може сприяти перемозі Росії.

  Але все це дуже сильне спрощення політики, реальної політики…   Інформаційно ми є заручниками публічних заяв американських президентів та урядовців про підтримку демократії, свободи і т. д. Але за цими заявами було дуже мало кроків. Коли нас підтримували реальною політикою не враховуючи думки в Кремлі?  

США ніколи не мала окремої політики щодо України без уваги на думку Москви. І це триває й надалі. Тому коли в них з'являються розмови про переговори це логічне продовження попередньої політики.   Навіть дідусь Байден та його адміністрація не мають окремої політики щодо нашої перемоги. Навпаки вони роблять все щоб не програли як ми, так і Росія. Фактично вони намагаються зберегти попередній статус.

  Позиція «не дати Україні програти» враховує не наші інтереси, а російській.   Коли США та країни НАТО надіятися на мирні переговори вони не хочуть бачити загрози яка виникає для них. НАТО отримає в себе на кордоні велику боєздатну армію на 400-600 тисяч. Для будь-якої армії важливо мати військового, що вміє і знає як воювати. Техніка на другому місці. І ця війна це доводить.   Не тільки українські військові отримали досвід війни. Росіяни теж дуже добре вчаться. Тому переговори дадуть Росії час. І де гарантія для наших партнерів, що наступний російський удар знову буде по Україні, а не країнах НАТО?   Чи готове НАТО воювати: відповідь скоріше «НІ» ніж «ТАК». І це стосується не тільки європейських армій, а й американської.   Поразка Росії – це не тільки перемога України, а й зменшення загрози для НАТО в Європі. Але в США та Німеччині схоже розучились рахувати витрати думаючи наперед. Їм зараз потрібно значно менше грошей, щоб допомогти нам перемогти ніж буде треба коли прийдеться самим воювати.   P.S. Вже неодноразово писав, що нам пора перестати надіятись, що хтось за нас все зробить і готуватись до довгого протистояння з максимальним залученням власних ресурсів. Також НАТО не вирішить всіх наших безпекових проблем до завершення війни, тому тактику зі створення малих союзів варто продовжувати.

Обмани мене   Не тільки марафон «Єдині новини» розказує як вже завтра Сили оборони України переможуть і на фронті все добре.   😧 145 тисяч переглядів відео (а ще є окремі новини й тексти) з нібито експертом Іваном Яковиною (росіянин, що нібито в опозиції до Путіна, вважається вау яким знавцем всього, засмічує своїми висновками український інформаційний простір) де він розказує, що росіяни скоро можуть потрапити в оточення біля Авдіївки.  

Так, ви правильно прочитали – на думку Яковини росіяни можуть потрапити в оточення біля Авдіївки. Просування РОВ на північ і південь від міста для того, щоб його обійти й взяти в оточення СОУ він інтерпретує в майбутню проблему з управлінням і логістикою окупантів. Ми дочекаємось поки вони ще пройдуть далі й тоді можемо оточити, якщо будемо мати резерви.

  Ширина російських «зубів» (так просування назвав Яковина) 5-6 км, РОВ зразу окопуються на нових позиціях і мінують всі підступи (навіть зі шкодою для себе), тому просто перерізати ці виступи й оточити ворога не вийде. Тут не достатньо тільки мати резерви, махнути паличкою і все відбудеться. Можна відтіснити, але для цього потрібні великі ресурси, яких наразі немає.      Як? Як таких «експертів» не тільки слухають люди, а редактори випускають в ефір та передруковують?   Але це ще не все! Він рекомендує тримати місто до 14 грудня, бо в цей день нібито буде висунення Путіна на пост президента. І якщо місто не візьмуть, то будуть «серйозні чистки». Для Яковини і його прихильників уточню: на полі бою керують майори, підполковники та полковники. Тому від зміни генералів ситуація не зміниться. Завдання знищити місто та СОУ як було, так і залишиться.    

Скільки будуть обороняти позиції в Авдіївці й біля неї, буде залежати від активності росіян, їх тиску та кинутих на атаку ресурсів; наших сил та засобів; ризиків для військових на позиціях (оточення чи знищення) підготовки наступної основної лінії оборони чи розробки плану і збирання потрібної кількості сил та засобів для контратаки, щоб ліквідувати загрозу на флангах міста. Всі ці терміни щодо потреби тримати 3 тижні чи більше або менше – велика, велика дурня. Вона провокує дивитись на війну з політичної та інформаційної точки зору, а не військової та з думкою про життя солдата в окопі.  

  І це не поодинокий випадок від Яковини. Також він заявляв, що в росіян не мають великого мобілізаційного ресурсу,  ще пару штурмів і все; у них погана організація та техніка тому ми легко переможемо; ATACMS вражає російські кораблі; F-16 буде знищувати російську авіацію ще на їх аеродромах; перехід Росії на військові рейси заблоковано; росіяни втомились від війни й у них почались антивоєнні рухи. І все це – велика маніпуляція та обман. І так він працює постійно - просто вигадує щось схоже на правду і впевнено переконує в цьому. Головне що це завжди щось позитивне. Але сотні тисяч переглядів – це сотні тисяч переглядів і трохи грошей. А критичне мислення, маніпуляції та бажання обманути українців завищеними очікуваннями не мають значення.     Найгірше в цій ситуації, що українці хочуть цього обману. Так легше жити, коли ти не сприймаєш реальність і живеш у вигаданому світі.  

Реальна політика Про стосунки з Польщею та Білоруссю   Треба забути, що політики, політична влада в Україні чи в будь-якій країні, що є нашим партнером користується рожевими окулярами під час прийняття рішень.  

Ставлення польської влади до України й української влади до білоруської опозиції це чудові приклади того, що будь-які гасла про свободу, дружбу, братерство, демократію та підтримку діють до того часу, поки не зачіпають інтереси однієї з країн.

  ✍️ Для Польщі й польської влади вигідно блокувати нашу економіку, щоб отримати поступку від української влади та більше впливати на наші рішення. Це робиться через збільшення нашого впливу в регіоні та враховуючи потенційний вступ в ЄС. Також це наслідок їх внутрішніх проблем та процесу формування нового уряду.   ✍️ Україні не вигідно зараз підтримувати білоруську опозицію загалом та Тихановську зокрема, бо вони нічого не можуть нам запропонувати. Ті білоруси, що воюють за Україну та Білорусь проти росіян - це маленька частинка білоруської політичної чи громадської опозиції, між ними немає єдності та вони не впливають на ситуацію у своїй країні. Наразі поганий мир з Лукашенком українській владі вигідніший ніж хороша війна.  

Ми позбуваємось комплексу меншовартості не підтримуючи тезу, що українці молодші брати росіян. Але зразу створили нову вигадану ідеологію про братів поляків, що нам допомагають та дружніх білорусів, яким треба допомагати.  

  Не хочемо сприймати, що існує реальна політика, яка часто живе в моменті, використовує пропаганду і вигадані ідеології та сильно відрізняється від очікувань людей.  

Російська армія стоїть в обороні?!   Так в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк.   І це чергова «рожева» теза, яка викривлює ситуацію на фронті. І це не  про оптиміста та песиміста, який при позиційному протистоянні визначає хто в обороні, а хто атакує.  

Російські окупаційні війська атакують по всій лінії фронту. Навіть в Харківській та Сумській областях. Там постійно діють російські ССО і українські військові не в цих районах не відпочивають.

  На цей час саме СОУ в активній обороні й атакують в обмеженій кількості на окремих ділянках фронту.    Особливо абсурдно говорити про те що росіяни обороняються коли ті цілодобово атакують район Авдіївки та Мар’янки, відбивають позиції біля Бахмута та намагаються прорватись до Куп’янська.  

Ще одна теза Подоляка в цьому ефірі викликає занепокоєння: «…на лінії фронту ми бачимо максимально сконцентрований ресурс..». Вона подана так ніби те, що на лінії фронту це все, що є у росіян. Але це не так. Там є тільки те, що не дозволяє нам просунутись, дає можливість ворогу проводити свої наступальні операції та «заморозити» ситуацію до кінця весни.  Росія активно накопичує ресурс у себе в тилу.

  Поки обличчя влади, що постійно коментують війну будуть нести різну єресь про бойові дії у нас будуть проблеми зі сприйняттям та розумінням війни, а відповідно прийняттям рішень. 

Анонімні українські джерела   Те що з іноземними ЗМІ українська влада, військові та «джерела» спілкуються більше ніж з українськими це факт.   Проте виборці партнерів нам тільки допомагають.  

А Українці б’ються, знищують ворога та є головною запорукою, що ми встояли й вони повинні отримувати інформацію першими й спілкуватись напряму через наші медіа, а не читати іноземні інтерпретації та трактування, що часто не враховують контекст.  

  Джерела у вигляді «неназваних українських чиновників» вже трошки дістали. Бо цю інформацію хтось намагається донести до виборців наших партнерів (ніби то українська пропаганда). Але вона потрапляє і в наш інформаційний простір і тут стає джерелом маніпуляцій та російської пропаганди.   «Українські чиновники», що мають доступ до детальної інформації про постачання БК це перелік не більше 10-15 прізвищ, якщо не менше.  

Якщо «українські чиновники» хочуть сказати правду про війну виборцям наших партнерів, то варто це сказати й українцям. І не ховатись за анонімністю, а нести відповідальність за свої слова.

  Бо так вони стають інформаційною підтримкою для т.з. операції росіян «Майдан-3», бо фактично продукують заголовки «США відмовилась підтримувати Зеленського», «У ЗСУ скоро закінчуються снаряди», «Україну кинули» і т.д. Якщо військовим та активістам «махають пальчиком» за їх заяви, то «чиновникам» давно пора нести відповідальність за їх спроби пропаганди, що тільки шкодить.     

Маніпуляція США скоротили поставки снарядів в Україну більш ніж на 30% — ЗМІ   ✍️Ця новина – це не трагедія і навіть не погана тенденція. ✍️30% звучить страшно, але насправді це давно не новина.     Наш максимум використання снарядів на день близько 10 000. Це було під час активної фази наступу. Але тут не тільки калібр 155.  

Публічно повідомлялось, що за 17 повних місяців війни, починаючи з лютого 2022 року,  США та їх союзники передали нам понад 2 мільйони снарядів 155-мм. Це використання близько 118 тисяч на місяць (в середньому 3 933 на день).

  Якщо темпи зберігались (а це не так, бо знаємо, що падали), то нам не додали близько 35 400 снарядів. Це максимум на 9 днів роботи артилерії 155-мм. Але судячи з динаміки постачання снарядів то пік їхньої кількості давно минув і ці цифри трохи менші. Так це впливає на нашу вогневу міць, але не ознака катастрофи чи великої проблеми.    

Так нам потрібні снаряди, так їх треба значно більше, але катастрофи немає в ситуації, що склалась. Вона навіть була прогнозована і без протистояння Ізраїлю і ХАМАС. Скорочення від США мали перекрити партнери з Європи, але вони не справляються.  

  За посиланням розрахунки витрат снарядів 155-мм станом на березень місяць 2023 року http://surl.li/nkbyp. Там дуже добре видно, що те, що ми отримували й близько не дотягувало до повного боєкомплекту, який був нам потрібний. Ситуація не змінилась і під час наступу.   Саме тому нам дали касетні боєприпаси, щоб компенсувати недостачу 155-мм снарядів і скоріш за все дають далі.     Також те, що передали Ізраїлю і так було на складах у них, а вони мали право брати звіти БК за потреби. Ці снаряди потрошки возили в Європу та відправляли в Україну, щоб компенсувати повільне виготовлення БК у США та країнах Європи.  А тепер частину вернули в Ізраїль.   Скоріш за все, те що американці передали це або повністю задовольнить потреби ізраїльської армії, або на 70-80%. Бо в них немає потреби витралювати таку кількість снарядів як нам і для знищення тунелів їм потрібні трошки інша «вундервафля». Тому далі не буде великих передач снарядів цього калібру.  

Як Росія може допомогти вийти з «глухого кута»?   Ситуація яка склалась на лінії ведення бойових дій не дозволяє одній зі сторін зробити прорив та просунутись на десятки кілометрів углиб.   Проте «чорний лебідь» для Росії й прорив для нас може настати завдяки росіянам.   Їх впертість та бажання досягати результатів спалюючи великі ресурси піхоти можуть зіграти нам на руку.  

Потужна, укріплена, суцільна та багаторівнева, замінована лінія оборони росіян не дасть результату, якщо там не буде людей. Саме наявність піхоти, що прикриває мінні поля робить їх такими небезпечними та непрохідними для техніки.  

Одна з основних причин чому вдалась операція зі звільнення Харківщини й частини Донеччини – це відсутність у росіян резерву та достатньої кількості особового складу на позиціях. Це виявилось сюрпризом і для наших військ, а тактична операція переросла у звільнення великої кількості територій.    

Російська влада наразі не спішить оголошувати чергову велику мобілізацію. По-перше, вони не погано справляються із залученням контрактників. По-друге, наразі вистачає тих мобілізованих, що вдається залучати щомісяця. По-третє, влада наразі не ризикує оголошувати велику мобілізацію перед виборами навесні 2024 року.    

  "Основним завданням, звісно ж, буде перебиття шляхів постачання, логістичного сполучення тилової та передових позицій російських окупантів. Якщо нам це вдасться, я думаю, за допомогою погоди - дощів і морозів - ми їх виморозимо", - сказав речник Східного угруповання військ "Хортиця" Володимир Фітьо   Якщо росіяни продовжать м’ясні штурми (як біля Авдіївки), а Силам оборони вдасться озвучене Фітьом, то мінімум на двох напрямках у них будуть проблеми з особовим складом. Якщо у нас будуть техніка та люди, то буде можливість зробити прорив. Це не буде перемога, не буде розгром росіян, але буде тактична перемога, що дозволить швидко перемогти.   Нам треба: якісну мобілізацію, більше техніки, ротації військових; зберегти максимальну кількість життів захисникам та не випиратись тільки заради того, щоб була чергова «фортеця»; для власного наступу теж треба ресурси, як людські, так і «заліза».    

У результаті російських наступів загальні втрати ворога знову сягнули рекордних показників. З 15 жовтня по 15 листопада, за даними Генштабу ЗСУ, втрати РФ становили 26 520 солдатів. Це максимальний показник з початку повномасштабного вторгнення. Матеріал Forbes http://surl.li/nfmif

До кінця року Німеччина збільшить кількість систем IRIS-Т в Україні з трьох до п’яти Посол Німеччини в Україні Мартін Єґер повідомив, що для захисту України від російських атак взимку 2023/2024 років Україна отримає ще дві системи IRIS-Т і матиме п’ять таких систем вже до кінця року. Про це Мартін Єґер заявив під час спеціального заходу NV Формула успіху України, який відбувся 11 листопада.

ЗРК “Бук-М1” адаптували під американські ракети, – ПС ЗСУ ЗРК “Бук-М1”, які застосовує українська протиповітряна оборона, переобладнали під використання американських ракет. Про це заявив речник командування Повітряних сил ЗСК Юрій Ігнат в інтерв’ю Radio NV. За його словами, такі модифіковані комплекси ППО з американськими ракетами вже пройшли випробування на полігоні в США.

“Є оголошення від наших західних партнерів (ми його вже підтвердили), що в нас є гарні результати бойового застосування на полігоні у Сполучених Штатах зенітних ракетних комплексів Бук-М1, які переобладнані, адаптовані під американські ракети, які можуть посилити нашу протиповітряну оборону”, – заявив Ігнат.

За словами речника ПС ЗСУ, на пускові установки українських ЗРК “Бук-М1” радянського виробництва, були адаптовані ракети RIM-7 Sea Sparrow. Він зазначив, що виробництво зенітних ракет для комплексів ППО Бук-М1 та С-300 є лише в Росії, тому Україна має шукати способи “схрещення радянського з американським”.

Знищення двох десантних кораблів Росії: чому це дуже важливо? ГУР офіційно підтвердило, що в окупованому Криму уражено катери класу «Серна» з екіпажем і бронетехнікою. Мінус два (так кажуть джерела кількох ЗМІ) російські кораблі – це не тільки чергове приниження для російської армії, коли країна без флоту знищила вже 23 судна ворога. Це черговий суттєвий удар по російській логістиці. За допомогою таких кораблів росіяни швидко перекидали техніку в межах портів Чорного й Азовського морів. Також це дозволяло їм вийти з під удару українських ракетних військ. Російська логістика на півдні України стає менш мобільна та більш уразлива до наших ударів. Також відомо, що окупанти встановлювали на ці кораблі ЗРК «Тор», тому це ще один удар по їх системі ППО в Криму. Смію припустити, що якщо вони були завантажені технікою (напевно з екіпажем), то мали рухатись в Скадовськ. А звідти техніку мали перекинути в район Голої Пристані і далі для підтримки піхоти, що атакує наші позиції на лівому березі Дніпра. 

⚔️ Загрози та перспективи позиційної війни 🗞 На днях наше суспільство сколихнула стаття Валерія Федоровича у The Economist про те, куди далі йде війна. По суті, Головнокомандувач нічого нового не сказав і лише констатує реальність, яку багато хто боїться озвучувати. 👨‍💻 Проте особисто нас стурбувала реакція деяких високопосадовців на цю статтю. Наприклад, представник ОП Жовква сказав, що "не варто виносити на публіку те, що відбувається на фронті". Одна із лідерок партії "Слуга Народу" Безугла назвала статтю свідченням військово-політичної кризи. Данілов у коментарях для УП заявив, що "людям, які не вірять у Перемогу, не місце у владі та в командуванні". 🤔 Чи можна виграти московію лише вірячи в перемогу над нею? Чи перемога будується на титанічній праці - як воїнів, так і військово-політичного керівництва. Чи на визнанні помилок і подальшим їх виправленням? Чи може на перевазі над ворогом на полі бою? 👍 Почнемо з бази, яку озвучив Валерій Федорович у своєму ессе до статті:

Проте внаслідок багатьох суб’єктивних та об’єктивних причин війна на сучасному етапі поступово переходить до позиційної форми, вихід з якої в історичній ретроспективі завжди був важким як для Збройних Сил, так і для держави в цілому. При цьому продовження війни, як правило, у більшості випадків вигідне одній зі сторін конфлікту. У нашому конкретному випадку це Російська Федерація, оскільки вона дає їй можливість відновити та наростити свою військову міць. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають питання розуміння причин такої ситуації, пошуку можливих шляхів виходу з неї та зміни характеру та перебігу цієї війни на користь України.

💬 Перехід до позиційної війни відбувся не вчора, а триває вже майже рік. Починаючи з відходу ворога з правого берега Дніпра, війна почала трансформацію з маневреної в позиційну. Минулого року перед військово-політичним керівництвом постала дилема - маневрувати, швидко втративши Бахмут, чи вгризтися в оборону, завдавши ворогу в рази більші втрати, але при цьому в рази збільшити власні. В різний час в обороні Бахмутського району стояли або досі стоять бригади з номерами: 3, 4, 5, 10, 17, 24, 28, 30, 45, 46, 53, 54, 56, 57, 58, 60, 61, 63, 67, 71, 77, 80, 92, 93, 128, а ще пару бригад НГУ, "Лють", чимало ТрО, безліч підрозділів ДПСУ, СБУ, ГУР, ССО, ДССТ та інші. Всіх перелічити зараз неможливо. 💬 Станом на зараз, від Василівки (Запорізька) до Кам'янки (Харківська) по обидві сторони лінії зіткнення вже споруджені ешелоновані лінії оборони з численними мінними полями. Весь фронт знаходиться під пильним спостереженням як і нашої аеророзвідки, так і ворожої. По стандартам НАТО ми мали влітку зайти в Крим, повоювати, вийти і так двічі, але в ешелонованої оборони ворога були інші плани. ↗️ Проблема криється не тільки в рожевих окулярах телемарафону. Дійсно, зброї, наданої Заходом, було достатньо для того, щоб підтримувати Україну у війні, але недостатньо, щоб дозволити їй перемогти. 🔊 Ессе апелює до західного споживача, який не розуміє, чому він надав нам 10 "абрамсів", а ми не дійшли на них до Севастополя. Ессе описує реальні проблеми, з якими ЗСУ стикнулися в ХХІ столітті. Воно ж дає реальну оцінку ворога, бо тільки в її призмі можна зрозуміти, що далі треба робити. 🙁 Тим паче, не можна проявляти слабину, коли кацапське ІПСО піднімає тему президентських виборів чи вкидає діпфейки із Залужним. 👤 Найголовніше те, що Головнокомандувач розуміє проблематику. Зараз важливо допомагати Силам Оборони знайти рішення, а не вкидати розбрат. В нас ще небагато часу, аби навести лад всередині для нового виклику. Інакше час вже нас поставить в такий розпіарений термін - цугцванг.

Кращі люди країни Військові говорять російською, військові сексисти, військові агресивні, військові мають праві погляди й т.д. Це те, що не влаштовує російських агентів, окремі соціальні групи, окремих лідерів думок, організації чи спільноти. Мене багато з цього теж би не влаштовувало і я мав конфлікти з деякими хлопцями. І можливо якщо ми виживемо, то матимемо не одну дискусію після перемоги. Але …

Зараз ті, що в армії та воюють – це найкращі люди країни. Так вони не ідеальні, але точно найкращі.

У мене немає питань до них і я радий, що знаходжусь з ними поруч в Силах оборони України. Вам може не подобатись їх мова, вигляд, ідеологія, ставлення до ЛГБТ, церкви чи суспільних правил. Проте саме вони найкращі люди країни. І всі ті, що не на фронті не мають морального права нікого критикувати чи повчати. Бо вони тут можуть нормально жити тільки тому, що найкращі люди країни пішли їх захищати. Так в армії багато тих, що до 24 лютого 2022 року вважались маргіналами, втраченими людьми, некорисними для суспільства. Проте це був тільки тимчасовий вимір відповідно до умов, але в час кризи все змінюється. Під час війни кращими стають не хлопчики з розважальних шоу, не метросексуали з гламурних вечірок, не качки з залів, не ІТ спеціалісти. Всі ці ролі втрачаються. Кращими стають ті, хто пішов воювати й жертвувати собою заради інших. Якщо людям в тилах щось не подобається, то дійте.

Є два варіанти: ідіть на фронт і доводьте там, що ви з найкращих людей країни; або розвивайте суспільство в тилу (україномовне, толерантне, різне, з верховенством права і рівними можливостями для всіх), а не розказуйте, що чекаєте коли хлопці повернуться і все змінять, але зараз маєте багато питань до тих самих людей.

P.S. Вінстон Черчилль мав дуже неоднозначну репутацію у дипломатичних і політичних колах. Його часто вважали огидним, наглим, не професійним, самозакоханим і любителем випити. Але коли після атаки Німеччини він став прем’єр-міністром, то президент США Франклін Делано Рузвельт сказав, що це найкраще що є у британців. І сказано це було не як вирок, а як позитивна характеристика, що британці не здадуться. І вони не здались, а Черчилль став одним з архітекторів перемоги над нацизмом.

ТАК За останні пару днів кількість читачів каналу виросла на 21%. Дякую кожній і кожному за підтримку і цікавість до того, що я пишу. Мене попросили написати щось «легеньке» для нових читачів. Але зазвичай пишу щось «важкеньке». І не вмію писати по-іншому про війну, політику та суспільство. Проте маю «легку» відповідь яка багатьох цікавить: Чому канал називається БОЄ? Я бойко. Бойки - це український етнос, що в основному живе в Карпатах. «Назва бойків походить від частки «боє», яка має різне значення, залежно від контексту, одне з них – «так», «звичайно». Іноді важко вказати на конкретне значення, переважно ця частка вживається як допоміжне слово («піду», «нехай» тощо).»

Удари по Росії й захід на її територію для маневру   Україна немає можливості вести маневрену війну в конкретний момент і за певних умов. СОУ можуть отримати таку можливість, якщо нам допоможуть партнери й що саме треба написав Залужний.   🔥 Проте є ще одна можливість для маневру про яку говорять не часто. Це захід наших військ на територію Росії.  

Але фактично ми маємо заборону на такі дії. Якщо на роботу ДРГ, атаки українськими дронами, удари по військових об’єктах радянськими видами озброєння та російських позицій на глибину до 5 км  не реагують партнери. То щось більше викликає у них чергове занепокоєння.

  Українське командування неодноразово наголошувало, що треба перенести війну на територію Росії. Відповідно нам для цього потрібно щоб ми мали підтримку партнерів. Як політичну, щоб ми не стали агресором, так і військову – дали добро на використання переданої зброї для ударів по Росії.   Так звані операції РДК (насправді ми розуміємо хто їх проводив) показали слабкість російської оборони та проблеми з перекиданням резервів (хоч вони і є). Акція Пригожина теж підсвітила ряд логістичних проблем забезпечення оборони.   Вже писав про те, що й СОУ офіційно можуть зробити такий маневр. Але зараз розвину думку.   Нам потрібен такий маневр вже зараз, а не після звільнення території України для створення демілітаризованої зони та території України.  

Російське угруповання на Куп’янсько-Лиманському напрямку забезпечується через дороги і залізницю що пролягають біля н.п. Валуйки й Уразово (10 і 25 км відповідно). Ці маршрути заходять на окуповану територію. Залізниця прокладена до Старобільська і Новоайдару, далі Щастя і Луганськ. Так завозять техніку й для військ що в Лисичанську та Бахмуті. Автомобільна дорога пролягає на Троїцьке, Нижню Дуванку і Сватово. З одного боку ці маршрути на певних ділянках потрапляють в зону ураження нашої артилерії, але через дуже активну роботу російського РЕБ нам важко швидко провести розвідку і завдавати удару.      

Ситуацію міг би виправити маневр/рейд із заходом наших військ на територію Росії, знищення логістичного хабу росіян та бази розташування військ із подальшим заходом на територію України, яка зараз окупована, в тил до російських окупаційних військ.   Але на такий маневр ми не маємо підтримки у партнерів, бо це захід СОУ на територію Росії. Якби був дозвіл, то ми б не влаштовували «цирк» з операціями РДК.   І над цим питанням має працювати наша політична влада і дипломати.  

Коли видно лідера? За мотивами протистояння політиків і військових Справжній лідер готовий визнати свої помилки. Це не слабкість і не вразливість. А готовність змінюватись заради результату. Тоді лідер викликає емпатію у людей, які попри невдачу готові йти за ним. Головнокомандувач розуміє, що він керує в першу чергу Силами оборони України, а не армією швидкої перемоги. Працює над стратегіями, а не тактиками. Не можна бути лідером тільки тому, що так тебе називає твоя команда, але не визнавати помилок і все далі знаходитись від людей. Верховному головнокомандувачу пора зрозуміти, що він керівник найбільшої країни Європи, що воює вже десятий рік. І лідером демократичної країни його роблять не корупціонери в ОПУ, а українці та військові.   Потрібні стратегічні рішення, а не заяви для медіа. Треба розуміти, що лідер може перестати таким бути коли в його команді люди, що використовують його ім'я для досягнення особистих цілей і замість роботи на спільний результат вигадують ворогів та знищують кращих за себе.    Лідер слухає неприємні для себе думки й дослухається до них. А не спускає «собак», щоб не чути не приємних тез. Виконати свій обов'язок перед народом – це не лідерство і не героїзм. Лідерство це вести людей за собою, чути та розуміти критику, ділитись повноваженнями та довіряти людям, приймати важливі й складні рішення та нести за них відповідальність.   Джеймс Комі, колишній директор ФБР:

«Етичні лідери не ховаються від критики, особливо від самокритики, і не уникають незручних запитань. Вони їх вітають»

Про есе, статтю та коментарі Валерія Залужного ✍️ Це відповідь партнерам чого все сталось не так, як вони думали, це сигнал, що вони досі роблять не правильні висновки, а їх стратегії та тактики не працюють.   ✍️ Це відповідь всім критикам армії та суспільству загалом, якщо ці люди взагалі прочитають оригінали, а не інтерпретації.   ✍️ Це перелік завдань українській політичній владі. Все що нам треба на фронті – це відсутність рішень рік, два, пять тому.    Детальніше:

Залужний дав нашим партнерам те що не змогла дати політична влада (тут мова про країни, ЗМІ, всіх політиків, а не окремим людям, що мають доступ до розвідданих). Чітке розуміння ситуації на полі бою, перелік помилок, що треба зробити і як діяти далі, щоб перемогти. Він забрав позитивну ілюзію і дав покрокову інструкцію для дій нівелювавши не визначеність.

Головнокомандувач показав, що Сили оборони України мають план дій. І це посил до політичної влади, що та теж має мати план дій, а не купу популістичних гасел.

Стаття Залужного – це перелік завдань для Міноборони, Кабміну і президента. Саме над цим мають працювати всі гілки влади й тил, а не над планами про вибори, серіалами, корупційними схемами й створенням образу фейкових героїв війни.   

  Якщо тексти Залужного стали для вас «гіркою криницею», «правдою» і т.д., то ви в рожевих окулярах. Зніміть їх. Для військових (не тих, що у ТікТок воюють і не вилазять з інтерв'ю) та їх близьких у словах Головнокомандувача не було нічого нового. Дещо навіть дуже м’яко подано. Тексти Залужного – це ще випробування для українських ЗМІ. Вони й далі будуть в тренді та робити веселі новини чи почнуть висвітлювати реальність. І якщо ви скажете, що у нас є УП, Громадське де так реалістично все показують, то я вам скажу, а який відсоток ці сюжети займають від загального потоку інформації, що подається через рожеві окуляри. P.S. Після цих текстів тільки команда ідіотів попробує зняти Залужного. Бо в разі його звільнення йому можна буде зразу віддати посаду президента України, якщо вибори таки відбудуться у 2024 році. Але його точно будуть обмежувати ще більше та ставити перед фактом у багатьох рішеннях.   

Роль Арестовича   Сьогодні буде кілька текстів про Залужного і фронт, але почну з Арестовича, бо на мою думку його поведінка пов'язана з іншими важливими подіями.  

Можна довго насміхатись з «розвідника», «пілота», «пропагандиста», «актора», «оглядача», але свою роботу він робить чудово.

  Важливо: щоб не було маніпуляцій, його публічний образ породила попередня влада, а розвинула і закріпила теперішня.   І на мою думку Арестович досі працює на частину команди Зеленського (Єрмак-Подоляк). Він виконує їх завдання і виступає тоді коли треба ОПУ. А додаткові скандали – це просто його спосіб комунікації.   Сприйняття Арестовича як ідіота – не вірне та визначає хибне враження про його завдання і не правильну поведінку з ним.   Скандали, неоднозначні заяви, маніпуляції, трешовість – це вибрана модель комунікації, щоб завжди бути на видноті. Щоб він не написав чи сказав ЗМІ, активісти, блогери, політики – реагують. Це те що йому потрібно.   Для чого він ОПУ?   ✍️ Він постійно створює дуже емоційний інформаційний шум. Не важлива чи вторинна інформація постійно відволікає людей від основних тем, які є в суспільстві.   Один з яскравих прикладів: військові та опозиція починають критикувати військове командування, що наша лінія оборони погано підготовлена; за командування на цій ділянці відповідає улюблений генерал ОПУ; ситуація починає розбиратись, з’являються висновки, але вони не встигають зайти в інформаційне поле більшості українців, бо про погану лінію оборони пише Арестович; яка реакція – Арестович мудак, це все неправда, і вже ніхто нічого не розбирає; про генерала теж ніхто не говорить, бо він стратег, що робить неймовірне.   ✍️ Арестович має стати суперником Зеленського на виборах президента. Зрозуміло, що він не виграє. Але буде уособленням всього російського, поганого та неадекватного з чим ми зараз боремось. Це повтор маневру: Кучма проти Симоненка (для тих хто трошки менш досвідчений в цьому житті – Симоненко колись був лідером Комуністичної партії України).           ✍️ Арестович – це той хто постійно провокує розмови про вибори в інформаційному полі. Всі мовчать. А він говорить. Є реакція, а відповідно з’являються матеріали й розмови.   ✍️ Він робить фон для політичної влади. Так їх досягнення здаються більші. Він почав говорити про «торгівлю» територіями, переговори та домовленості. Він тягне в наш інформаційний простір російські тези. А політична влад «успішно» їм протистоїть своїми заявами. Ви скажете так про це пишуть іноземні ЗМІ. Так, але більшість аудиторій живуть між виступами Зеленського – відео і текстами Арестовича – російською пропагандою – українською пропагандою. Якщо ви живете між великими текстами в іноземних медіа – оригіналом есе Залужного – аналітиками українських та іноземних експертів, то вітаю, у вас є критичне мислення, але це не означає, що воно є в інших.    

Арестович – це як нездоровий зв'язок української влади й українського суспільства зі старими звичками та життям, який треба розірвати, бо не зможемо нормально розвиватись.