Paint It Black

В одному чаті написали, що всюди тільки критика протестувальників, а пропозицій не знайти. Зважаючи на абсурд зі всілякими "спільнотами підтримки Федорова", думаю, що варто сформулювати інший напрям для думки — бо нинішні "вимоги" цілоковито збудовані на інфантильних фантазіях. В чому ж полягає проблема того, хто не є Федоровим? Що таке унікальне робить Федоров, що не може робити кактус? Основне, що зрештою має бути в цій історії — звітність про діяльність міністерства. Бажано щоб вона була такою, яка показує реальні результати й дає всім можливість бачити, наскільки ефективно воно працює. Перша теза така, що всі ці протести пов'язані з відсутністю належної комунікації з громадскістю та споглядаємої оцінки якості управління. Відповідно до цих двох аспектів, з'являється таке питання: якщо більшості неважливо, навіщо існує парламент (який мав би сам оцінювати роботу міністерства, але парламентаризму в нас немає) — як заспокоїти людей і показати, що міністерство це не одна людина і не треба малювати картонки за людину X? Все що буде далі — це я так бачу. Перше — публічний план роботи МО. Після призначення міністр має представити нинішній стан міністерства, кордони його діяльності, стратегічні завдання, строки і метрики, по яким буде видно прогрес. План має обговорюватися з профільним комітетом Ради (за потреби і кабміну). Частина показників через реалії війни можуть бути закритими, але для громадськості має існувати агрегована версія без чутливих даних. Сам план має залишатися після зміни міністра. Новий міністр показує, що він продовжує, що змінює і з якої причини — включно з основними процесами, статусом структурних одиниць міністерства. Друге — переформатування вже наявної ген. інспекції МО. Вона є, але знаходиться у вертикалі міністра, діяльність якого має оцінювати. Для нормальної незалежності потрібен окремий, захищений законом орган оборонного контролю. Подібна модель існує в США — DoD Inspector General (і да, в них під це ще окремий ОФІС). Ген. інспектора варто було б призначати кабміном після відкритого конкурсу на фіксований строк з захищеною процедурою звільнення. Під нею має працювати професійний апарат. Кілька незалежних людей краще включити до конкурсної комісії та зовнішнього контролю якості роботи самої інспекції. Інспекція має отримати доступ до вихідних даних, включно з закритою інформацією, і перевіряти достовірність звітності МО, виконання затверджених завдань, ефективність управління і використання ресурсів, якість даних, виконання попередніх рекомендацій та спроби приховати проблеми чи змінити показники. Поганий результат має запускати план корекції зі строками і відповідальністю. Критичні чи повторні проблеми виносяться на розгляд кабміну і профільного комітету, а ознаки правопорушень мють бути санкційні. Третє — звітність для громадськості. МО формувало би щокрватиальні звіти, а ген. інспекція перевіряла би ці дані і показувала, що підтверджено, що не підтверджено, де погані даних, які рекомендації не виконані і де їй обмежували доступ. Звіт мав би мати, крім відкритої частини для громадськості, ще й закритий додаток для депутатів. Кста, є такий кейс на прикладі АОЗ, ініціований за "Умерова" — корпоративізм в управлінні треба масштабувати. Бо це запорука переходу від персоналізованої довіри до інституційної підзвітності. А ще важлива теза, в цілому до можновладців, що "народове вече" це не баг, а можливість інституційно переглянути систему (звісно, якщо тобі не потрібні міндічі з цукерманами).