BRD24 - Бердянськ 24

ЦІНА ПЕРЕСЕЛЕННЯ, ПРО ЯКУ НЕ ГОВОРЯТЬ (Нестандартні новини Бердянська | Випуск 14) За роки війни ми звикли рахувати втрати квадратними метрами, виплатами та компенсаціями. Але є речі, які неможливо повернути жодною програмою підтримки. У цьому випуску — про справжню ціну переселення: втрачений дім, звичний світ і життя, яке довелося будувати заново. У випуску говорять бердянки Владислава Балан та Тетяна Кучарська. 👇 Що стало вашою найбільшою втратою після переїзду?

Знищення логістики та економічна блокада. Дмитро Снєгирьов про успіхи ЗСУ на південному фронті Сили оборони України успішно руйнують логістику російських військ. Це дозволяє послабити тиск окупантів на фронті та звільняти наші території. Про те, як зараз змінюється ситуація на передовій і до чого готуватися жителям ТОТ в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів співголова громадської ініціативи «Права справа», військовий експерт Дмитро Снєгирьов. 😎 Читати інтервʼю 📪📫📬 Дивитися інтервʼю

Літо 2017–го. День незалежності України. Тоді в Бердянську на одній сцені зійшлися два абсолютно різні за вайбом, але однаково потужні гурти. Першими градус підняли Kozak System – це був чистий фолк–рок драйв, під який танцювала вся набережна. А далі – повна зміна атмосфери. Гурт СКАЙ виконували щемливі та спокійні композиції, під час яких бердянці включали ліхтарики на телефонах. Це був вечір свободи. Наш вільний, галасливий і мирний Бердянськ, спогад про який не стерти нічим. 😎 Більше деталей та повний матеріал читайте на нашому сайті.

ЯК ВОЛОНТЕРИ ДОПОМАГАЮТЬ ВИЇХАТИ З ОКУПАЦІЇ І ВЛАШТУВАТИСЬ В УКРАЇНІ Організація Save Ukraine допомагає виїхати з окупації сім’ям з дітьми та неповнолітнім без супроводу рідних. Волонтери віддалено супроводжують кожну родину від рішення покинути дім до прибуття на підконтрольну територію України. В організації зазначають, що для кожної родини розробляється індивідуальний безпечний маршрут. Вивчають склад сім’ї, враховують стан здоров’я та особливі потреби, оцінюють ризики. Про те, як відбувається виїзд і на яку допомогу можуть розраховувати сім’ї «Бердянськ 24» дізнався з тг-каналу Центру національного спротиву. Щоб покинути окуповану територію треба мати перелік документів. Оригінали та копії: • Свідоцтв про народження дітей; • Українських і російських паспортів; • Документів про родинні зв’язки; • Медичних доідок.

«Для перевірок буде створена єдина легенда для всієї родини. Маленьким дітям краще не знати кінцеву точку маршруту. Старшим дітям варто спокійно пояснити правила поведінки на блокпостах. Чим менше дитина знає про деталі, тим легше їй проходити перевірки», -запевняють експерти.

Волонтери зустрічають родину одразу після перетину українського кордону. Вони допомагають пройти реєстрацію, отримати українську SIMкарту та продуктові набори. Сім’ям організовують відпочинок, гаряче харчування та розселяють. За потреби допомагають дістатися далі. Тих, кому нема куди їхати та потребують часу на адаптацію, розселяють у центрі «Надії та відновлення» під Києвом.

«Мають можливість безплатно проживати у комфортних умовах до 3 місяців, з можливістю продовження. Повністю облаштовані кімнати з меблями й технікою. Індивідуальний супровід для кожної родини. Одяг, засоби гігієни та все необхідне на перший час», – розповіли в Save Ukraine.

Переселенці під опікою організації отримують безплатні юридичні послуги, їм допомагають відновити документи. Також в Save Ukraine обіцяють психологічну реабілітацію для дітей і дорослих, медичний супровід і допомогу з лікуванням, а також освітні послуги та допомогу дитині в надолуженні навчання. Сім’ї без дітей і ті, хто виїжджають самостійно, без допомоги волонтерів, також можуть розраховувати на підтримку в Україні. Організації, які займаються евакуаціюєю та допомагають мешканцям ТОТ: • Мінреінтеграції – 15-48, WhatsApp/Telegram/Viber: +38 (096) 078-84-33; • Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини – 0 800 50 17 20; +38 (044) 299 74 08; +38 (093) 406 80 17; • Save Ukraine – +38 (044) 333 81 29; чат-бот: @SaveUkraineOfficial; • Helping to Leave – +38 (093) 177 64 58; Telegram: @helpingtoleave_bot; • Український Червоний Хрест – 0 800 332 656; • БФ «Право на захист» – +38 (068) 507 50 90; +38 (099) 507 50 90; +38 (093) 507 50 90; • Українська мережа за права дитини – Телефон / Viber / Telegram: +380 50 015 58 46; • МОМ – 0 800 215 015; • БФ «Плахта» – Telegram: @Plakhta_BF; e-mail: plakhta.org@gmail.com

ВІД ВУЛИЧНИХ ТЕГІВ ДО КРЕСЛЕНЬ У «ПАРУСІ». ІСТОРІЯ АРХІТЕКТОРА ОЛЕКСАНДРА НОВІКОВА Олександр виріс на узбережжі Азовського моря та пройшов шлях від підліткового захоплення графіті в Бердянську до проєктування сучасних просторів у столиці. Бажання створювати простір і змінювати сірі міські локації з’явилося в Олександра ще в перших класах школи. Тоді це були звичайні малюнки на куточках зошитів, на шматках паперу чи просто навколо дірок у стінах. У п’ятому класі хлопця віддали до художньої школи в Бердянську. Малювати олівцями пейзажі на морозі було дивно, але саме цей досвід заклав хорошу базу.

Приносить задоволення, напевно, вигадувати, створювати простір. І тому, коли я малював графіті, це вже було початком, тому що мені подобалось розфарбовувати простір. І сірий, і нецікавий. І бажано в таких місцях, котрі акцентно помічаються людьми, – розповідає Олександр.

Згодом хлопця захопило телешоу «Overhauling» на каналі Discovery, де американський аерограф Майк створював неймовірні малюнки на автомобілях. Олександр так надихнувся, що після школи навіть закінчив курси машинобудівельного креслення. На той момент він довго не міг визначитися з майбутнім фахом: думав про роботу художнього реставратора, фарбувальника в цеху чи конструктора, який збирає і креслить машини. Усе змінилося після переїзду до Києва. В інтернеті Олександр познайомився з киянином, який активно займався графіті й саме завершував навчання на архітектурному факультеті. Спілкування з ним допомогло зрозуміти, що Олександру цікаво не просто розфарбовувати готові поверхні, а створювати повноцінний об’ємний простір. Так вуличне хобі трансформувалося у вибір професії. Графіті, гра «Getting Up» та перші затримання Вулична культура в житті Олександра почалася в рідному місті приблизно у 2003 році. Тоді вийшла культова комп’ютерна гра «Getting Up» про малювання графіті від третьої особи. Спочатку підліток просто копіював шрифти з екрана, але швидко зрозумів, що треба створювати щось своє. На вулицях Бердянська він писав нікнейм «Смайл» або «Либа» – так його називали друзі, бо хлопець постійно усміхався. Спершу він просто клеїв свої паперові скетчі скотчем на стіни в шкільних коридорах, а згодом перейшов на справжні балончики з фарбою.

Я пройшов через різні стилі: від швидкого «бомбінгу», де малюнок або контур треба нанести буквально за хвилину чи десять секунд, до складних 3D-шрифтів та заплутаного «вайлдстайлу» з 90-х. Щоб малювати великі деталізовані роботи і не псувати приватну власність, доводилося шукати компроміси.

Олександр згадує, як повністю обмалював будівлю теплогенераторної у дворі за магазином «Лакомка». Власник ділянки облаштовував там майданчик для онуків і попросив зобразити казкові сюжети – букет квітів та Карлсона. На зароблені гроші Олександр одразу купив нові балончики, щоб піти й нелегально намалювати те, що хотілося йому самому. Звісно, не обходилося без затримань. Один раз Олександра спіймала охорона школи №1 біля медичного училища. Хлопців змусили взяти побілку і замалювати свій малюнок. Вони все прибрали, але на сусідній чистій секції паркану знову залишили свій тег і швидко втекли.

Іншим разом у приватному секторі біля ринку так легко відбутися не вдалося. Назустріч нам вийшли міцні чоловіки. Одного з друзів спіймали, тому нам з другом довелося повернутися, щоб не кидати товариша. У підсумку нам трохи побили, але потім пригостили пивом і сказали прийти наступного дня все відтерти. Ми прийшли і все чесно прибрали.

Зараз Олександр чітко розділяє вандалізм і мистецтво. На його думку, прості швидкі теги не мають з’являтися на архітектурних пам’ятках чи на входах до метро в центрі столиці. Для цього є звичайні дворики чи чорні входи офісних будівель, де фарбу за кілька днів без проблем змиє прибиральник. Але якщо вулична робота має глибокий місцевий чи політичний посил, як у Бенксі, вона доречна навіть на історичних спорудах.

«Ми ж в майбутнє йдемо, чого нам так сильно трястися за минуле», – розмірковує архітектор.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇

КОЛИШНІМ ОСВІТЯНАМ З БЕРДЯНСЬКА ПОВІДОМИЛИ ПРО ПІДОЗРУ В КОЛАБОРАЦІОНІЗМІ Серед підозрюваних - колишній декан БДПУ та ексдоцентка кафедри української мови й славістики Донецька обласна прокуратура заочно повідомила про підозру шістьом колишнім освітянам Донеччини, які, за даними слідства, після окупації частини регіону обійняли посади у так званих освітніх закладах, створених окупаційною владою. Серед фігурантів є колишні викладачі, пов’язані з Бердянськом та Бердянським державним педагогічним університетом. Про це «Бердянськ 24» дізнався з повідомлення Донецької обласної прокуратури. За інформацією прокуратури, один із підозрюваних – колишній декан факультету комп’ютерних технологій і систем БДПУ. В Україні він очолював Інститут освітніх інженерно-педагогічних технологій, входив до складу Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки та мав понад 130 наукових праць. Після окупації, за версією слідства, чоловік працевлаштувався до фейкового «мариупольского государственного университета имени А. И. Куинджи днр» та обійняв там псевдопосаду «завкафедри педагогики и начального образования». Також у цьому ж псевдовиші, за даними прокуратури, викладає колишня доцентка кафедри української мови та славістики з Бердянська. Після перепрофілювання у Москві вона очолила «кафедру русского языка и литературы». Слідство вважає, що підозрювані забезпечують впровадження російських освітніх стандартів, розробляють програми практики, затверджують плани виховної роботи, беруть участь у заходах з російськими колегами та взаємодіють з батьками учнів і студентів. У прокуратурі заявляють, що така діяльність сприяє русифікації дітей та молоді, витісненню української ідентичності, мови, культури та історичної пам’яті. Усім шістьом заочно повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 111-1 КК України – колабораційна діяльність. Вони перебувають у розшуку. Досудове розслідування здійснює ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено в законному порядку та не встановлено обвинувальним вироком суду.

У КОЛИШНЬОМУ АМСТОРІ В БЕРДЯНСЬКУ МОЖУТЬ ЗАКРИТИСЯ ТОРГОВІ ТОЧКИ ТА ДИТЯЧИЙ ЦЕНТР Орендарям у ТЦ Улєй підняли оренду у 2,5 раза. Частина бізнесів може припинити роботу вже цього тижня. У бердянському торговому центрі «Улєй», який до окупації працював як супермаркет «Амстор», орендарям різко підвищили плату за користування торговими площами. Про це «Бердянськ 24» дізнався з власних джерел. За інформацією співрозмовників редакції, орендна плата для підприємців зросла приблизно у 2,5 раза. Через такі умови частина торгових точок може припинити роботу. Джерела стверджують, що орендарям, які відмовились переукладати договір оренди не дали можливості допрацювати до кінця місяця. Під загрозою закриття, зокрема, дитячий розважальний центр, який працює у приміщенні ТЦ. За словами бердянців, це єдиний подібний простір для дитячого дозвілля в окупованому Бердянську. У центрі були батути та інші розваги для дітей. Джерела припускають, що різке підвищення орендної плати може бути способом витіснення чинних орендарів із приміщення. Офіційно такі наміри не підтверджені, однак для малого бізнесу в окупації підвищення платежів у кілька разів фактично означає неможливість продовжувати роботу. Ситуація з ТЦ “Улєй” схожа на інші випадки перерозподілу майна та тиску на підприємців в окупованому Бердянську. Раніше “Бердянськ 24” повідомляв, що окупанти продали Центральний ринок. Перед цим підприємцям також суттєво підвищували орендну плату. Також бердянський підприємець Олександр Кохович заявляв окупаційним медіа про рейдерство з боку псевдовлади. За його словами, на одному з міських ринків підприємців примушували підписувати незрозумілі документи, підвищували платежі та зрештою опечатали магазини. Після окупації Бердянська російська псевдовлада системно перебирає контроль над комунальним і приватним майном, а місцевий бізнес дедалі частіше опиняється перед вибором: працювати на нав’язаних умовах або залишати торгові місця.

13 РОКІВ ЗА ПЕРЕКАЗИ НА ЗСУ. ОКУПАНТИ ЗАСУДИЛИ ЖИТЕЛЯ ТОКМАКА. Окупаційний суд призначив 70-річному чоловіку 13 років колонії за 27 переказів на підтримку ЗСУ Окупаційний суд визнав 70-річного жителя Токмака винним у так званій «державній зраді» за російським кримінальним кодексом. Про це «Бердянськ 24» дізнався з повідомлення окупаційної прокуратури Запорізької області. За версією окупаційного слідства, з листопада 2023 року до травня 2025 року чоловік нібито «систематично надавав фінансову допомогу іноземній державі» у діяльності проти безпеки росії. У повідомленні окупантів окремо зазначається, що чоловік мав «антиросійські погляди». Окупаційна прокуратура стверджує, що через мобільний банківський застосунок житель Токмака здійснив 27 переказів на загальну суму 4100 гривень. За версією російської сторони, ці гроші були спрямовані на рахунки, які використовувалися для фінансування Збройних сил України. Окупаційний суд призначив чоловіку 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму. Також йому призначили один рік обмеження волі. Вирок поки не набрав законної сили. Такий вирок суперечить нормам міжнародного гуманітарного права. Зокрема, стаття 43 Гаазького положення 1907 року зобов’язує державу-окупанта поважати чинні закони окупованої території, якщо цьому немає абсолютної перешкоди. Стаття 64 IV Женевської конвенції також передбачає, що кримінальне законодавство окупованої території має залишатися чинним. Натомість окупанти застосовують до жителя Токмака російський Кримінальний кодекс і фактично карають громадянина України за підтримку власної держави та її Збройних сил.

🏠 Що б ви поклали у свій шопер зі спогадами про Бердянськ? Море, ракушки, маяк, ключі від дому, запах літа чи той самий сушений бичок? Наш новий шопер створений для тих, хто носить Бердянськ не в сумці, а в серці ❤️ В наявності в магазині в двох кольрах - https://shop.brd24.com/shoper-berdiantsia/

ЯК ЖИВЕ ОКУПОВАНИЙ ПРИМОРСЬК? ІНТЕРВ’Ю З ЕКСОЧІЛЬНИЦЕЮ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ СВІТЛАНОЮ МАКЕДОНСЬКОЮ Приморськ – сусіднє з Бердянськом містечко, яке проживає ті самі труднощі окупації. Втім у медійному просторі майже немає інформації, що там відбувається зараз. «Бердянськ 24» вдалося поспілкуватися з ексочільницею Приморської військової адміністрації та директоркою приморської гімназії №1 Світланою Македонською. Вона розповіла, як жителі міста зустріли окупантів і яким було їхнє життя останні чотири роки. Спротив містян і терор окупантів Ексочільниця Приморської військової адміністрації згадала, що у 2022 році місто чинило спротив, а український прапор залишався на всіх адмінбудівлях до квітня. Сотні приморців щодня збирались на центральній площі та патріотичною ходою з українськими стягами та піснями йшли містом. Ба більше, активісти звільняли людей, яких окупанти тримали в заручниках.

«Був випадок, коли окупанти забрали жінку, вона була відома підприємниця аграрного бізнесу, вони арештували її, шукали військову техніку. Всі учасники ходи, дізнавшись про це, разом пішли її визволяти. Ми відправилися до місця, де її тримали та вимагали звільнити. Солдати з ЛНР, ДНР, які охороняли об’єкт, висловлювали агресію до людей. Вони транслювали те, що говорить їх пропаганда: «9 лет бомбили Донбасс, теперь ответите за все….». На щастя того ж дня жінку відпустили», – розповіла Македонська.

Вона розповіла, що у 2022 році окупанти пограбували бази відпочинку. Вивозили телевізори, холодильники та сантехніку, знімали навіть лінолеум з підлоги і устилали їм окопи. Мародерили й у будинках приморців.

«Я у квітні спостерігала як вулицею приватного сектору їхав БТР і він був навалений різним мотлохом, навіть велосипеди зверху лежали. Звідки вони це взяли? З будинків людей. Грабували все. Всі бази відпочинку використовували як житло для військовослужбовців. Незважаючи на анонси курортного сезону на «звільнених територіях» вони не змогли залучити багато туристів. З 2022 року влітку працювала лише база відпочинку «Дорожник», там були помічені відпочивальники переважно з ЛНР і ДНР», – зазначила приморчанка.

Напочатку окупації в Приморську загинуло кілька цивільних містян. Їхні автівки розстріляли російські військові.

«Люди просто їхали на Таврії та не зупинилися на вимогу окупантів, які стояли на блокпосту. І вони просто їх розстріляли. Трупи ще два дні лежали в машині доки їх не забрали та поховали. До речі, місцевий священник на той час домовлявся, щоб віддали тіла людей. Ще була страта цивільного також на блокпості, через те, що він не зупинився. А скільки людей закатовано. Є такі, яких у 2022 році окупанти забрали та відвезли в невідомому напрямку. Ми досі не знаємо долю цих людей», – розповіла освітянка.

Македонська поділилася, що коли почалася окупація, вона вивезла зі школи апаратуру. В пошуках шкільної техніки російські війська здійснювали тиск на адміністрацію, проводили обшуки у вчителів і забирали їх на підвал.

«У мене там кримінальна справа за їх законодавством на суму в багато мільйонів, що я начебто обікрала школу. На початку квітня люди вже не могли збиратися масово на центральній площі. Одного ранку люди побачили, що на даху адмінбудівель сидять озброєні військові. У місто заїхала росгвардія щоб придушити спротив людей. У середині квітня ситуація загострилась, почали затримувати людей, тож я розуміла, що мені та моїм дітям загрожує небезпека. Я виїхала 4 травня, майже через місяць затримали мого чоловіка. Він рік без одного тижня пробув у полоні. Його спочатку тримали через цю техніку, але він не знав, що її в школі немає», – розповіла освітянка.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇

В Бердянську через порив водопроводу частина міста залишилась без водопостачання

Англійська як спосіб повернути нормальне життя: досвід Тетяни Сербінової Розмова із засновницею «English School Result» Тетяною Сербіновою. Про те, чому її учні вчать мову не для оцінок, а щоб вижити за кордоном, і як особиста стійкість однієї жінки об'єднала викладачів та студентів від Києва до Канади.

ЗРАДА? В ОКУПАЦІЙНИХ ПАБЛІКАХ ЗВИНУВАТИЛИ «ЮГМОЛОДОЙ» В РОЗКРАДАННІ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ І ФІКТИВНІЙ РОБОТІ Російський молодіжний рух є дітищем Міністерства молодіжної політики області та фінансується урядом. Організація окремих заходів «ЮгМолодой» коштує бюджету по 20 мільйонів рублів. Головні цілі: пропаганда та мілітаризація підростаючого покоління. За даними самої організації, вона налічує близько двох тисяч учасників. Втім, навіть серед любителів "руського міра" є ті, хто розуміють, що такі проєкти швидше відмивання грошей, ніж реальний результат. Так російський тг-канал «Запорожская правда» сумнівається в користі молодіжної організації. Про це «Бердянськ 24» дізнався з дописів пабліка. Пишуть, що нема ані патріотичного виховання, ані популяризації волонтерства.

«Немає жодного реально діючого проекту чи майданчика, де б ці діячі когось (крім своїх «соратників») навчали хоч чогось (бажано корисного та описаного російською мовою) чи виховували. «Популяризацію добровольчості» – ТАЧ ДАУН! Знову нічого! Під час НС або коли потрібно було волонтерами попрацювати на роздачі населенню гуманітарної допомоги або допомогти працею, даних товаришів виявлено не було! Кожен «волонтерський» виїзд у «ЮгМолодой» це 10 хвилин для фоточок і розійшлися», – написали в тг-каналі.

Автори допису звинуватили організацію в «розпилі» бюджетних коштів. Також активісти впевнені, що вся робота молодіжного руху фікція. Нагадаємо, що чотири роки поспіль «ЮгМолодой» проводить свій фестиваль в одному з дитячих таборів окупованого Бердянська.

«Мертвонароджений організм, мета якого розпил бюджетних коштів на десятки мільйонів рублів на рік. Цілі та завдання свої організація не виконує, а вся медійна звітність вказує на те, що робота проводиться фіктивно. Чисельність організації завищена кратно, швидше за все для звітності та створення фіктивної картини діяльності для управління в Москві», – наголосили в дописі.

Зрештою активісти запропонували російській прокуратурі перевірити орагнізацію, а краще закрити молодіжний рух. Натомість вважають за краще створити спортивні майданчики для молоді, де їх тренуватимуть і проводитимуть «патріотичні бесіди» студенти-фізкультурники.

ІСТОРІЯ БІЖЕНСТВА. ЯКІ ВИПРОБУВАННЯ ХОВАЮТЬСЯ ЗА ФОТОГРАФІЯМИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ  До нашої редакції надійшов лист від бердянки, яка поділилася своєю історією вимушеного переїзду до Європи. Це сповідь про те, що реальність біженства далеко не завжди схожа на успішні розповіді в інтернеті, а за безпеку рідних часом доводиться платити самотністю та нескінченним чеканням. Я часто читаю успішні історії бердянців, які виїхали за кордон та влаштували там своє життя. Інколи бачу гарні світлини в соціальних мережах своїх знайомих і здається, що війна лише покращила їхнє становище – живуть в Європі, знайшли непогану роботу, діти адаптувалися в новом середовищі, багато подорожують іншими містами, чоловіки поряд зі своїми дружинами. І, насправді, я радію за наших земляків. Та моя історія біженства не така успішна, як хотілося б. Я виїхала влітку 2022-го року, коли народилась донька, бо почала тривожитись за її безпеку. Чоловік – військовий, вдома буває рідко, тож наполягав, щоб ми їхали з України. Тим паче в Європі живуть мої батьки, які могли стати підтримкою у вихованні внучки. Проте реальність європейського життя виявилася далекою від глянцевих картинок. Коли перша ейфорія від безпеки минула, накотилася важка хвиля адаптації. Виявилося, що навіть присутність батьків не може заповнити ту величезну порожнечу, яку залишила відсутність чоловіка. Поки інші родини за кордоном будували спільний побут, моє життя перетворилося на нескінченне очікування коротких дзвінків із фронту. Бути мамою немовляти в чужій країні – це окреме випробування. Мовні бар’єри, чужа бюрократія, неможливість повноцінно реалізувати себе в професії через те, що вся увага віддана дитині, – усе це тиснуло щодня. Інколи, гортаючи стрічку новин і бачачи успіхи інших бердянців, я відчувала провину. Мені здавалося, що я застрягла на місці, що моя історія – це історія паузи, а не руху вперед. Але з часом прийшло важливе усвідомлення. Мій успіх не вимірюється кількістю подорожей чи престижністю нової роботи в Європі. Мій успіх у тому, що моя донька росте під мирним небо, не знаючи звуків вибухів. Мій успіх у тому, що я зберегла віру, тримаю наш тил і залишаюся опорою для свого чоловіка, якому там, на передовій важливо знати, що ми в безпеці. Наша історія біженства не ідеальна, вона повна туги за домом, тривоги та тихих сліз у подушку. Але вона така. І коли-небудь, сидячи на березі нашого вільного Азовського моря, ми з чоловіком будемо розповідати доньці про ці часи як про найважчий, але пройдений іспит у нашому житті.

«БЕЗ 10 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ НА СТАРТІ, ІДЕЯ БЕЗНАДІЙНА» ІСТОРІЯ БЕРДЯНЦЯ, ЯКИЙ ВИГРАВ ІПОТЕКУ ПО ДЕРЖПРОГРАМІ, АЛЕ ВІДМОВИВСЯ ВІД НЕЇ Переселенець з Бердянська став переможцем одного з відборів програми пільгового кредитування Держмолодьжитло. Вона дозволяє взяти іпотеку заплативши 6% першого внеску лише під 3% річних. Участь у програмі розігрують як лотерею, а рієлтори називають її найвигіднішою в Україні. Чоловік розповів «Бердянськ 24» з якими труднощами зіткнувся при пошуку житла і чому зрештою відмовився від іпотеки. Бердянець розповів, що виграв іпотеку в Держмолодьжитло через місяць після реєстрації. Каже, що для багатьох це неймовірне везіння, але зрештою удача обернулася підвищеною тривожністю, а пошуки того самого житла – розчаруванням. Доплата за квадрати Сім`я чоловіка складається з трьох осіб, тож шукали двокімнатну квартиру. Бердянець пояснив, що програма обмежує учасників за кількома параметрами: вік житла до 50 років, площа до 52,5 метрів квадратних та вартість одного квадрата не більше 54500 тисяч гривень. Перевищувати ці норми можна, але за власний кошт. 

«Ніколи не думав, що знайти квартиру в Києві так важко. Враження, що власники спеціально завищують ціни лише тому, що їх майно підходить під програму. Двушка з ремонтом у будинку початку 1970х років 60 тисяч доларів, аналогічна квартира в домі 1980х уже 80 і більше», – поділився чоловік.

Перший внесок за іпотекою складає 6% від вартості житла. Бердянець зізнався, що його родина майже не мала збережень. Тож вигравши іпотеку намагались знайти квартиру, яка підходила б під програму за усіма умовами, без доплат «за квадрати». Втім це виявилось завданням з зірочкою.

«Ми порахували, що маємо знайти двокімнатну квартиру площею до 52,5 квадратів, де один квадрат буде не дорожче 1226 доларів. Але за цим критерієм траплялись або голі стіни після забудовника, або убиті квартири, де треба робити ремонт з нуля. Для нас такі варіанти не підходили, ми просто не могли собі дозволити поєднувати оренду, щомісячні платежі за іпотекою та ремонт одночасно».

Пояснюємо, як працює калькулятор програми. Умовно якщо квартира площею 70 квадратних метрів коштує 87 тисяч доларів, ціна за квадрат виходить 1242,8 долари. Програма покриває близько 1226 доларів (залежить від курсу, бо всі розрахунки за програмою проводяться в гривні, – ред.). Тобто різницю людина має погасити власним коштом. Отже за загальну площу виходить 1176 доларів, які треба додати до першого внеску. Чим краще ремонт, техніка та район – тим вище ціна за квадрат, відповідно, більше доплата.

«В деяких оголошеннях доплата майже дорівнювала першому внеску. Коли наче і ціна адекватна, і стан квартири класний, але площа маленька, тож квадратний метр виходить дуже дорогий. Зрештою ми дивились навіть однокімнатні студії, але адекватного співвідношення стан-ціна, щоб вміститися в рамки програми, на жаль, не знайшли. Ми переконані – якщо береш кредит на 30 років, житло має подобатись за всіма параметрами», – зазначив чоловік.

Кредит в гривні, а ціни в доларах Інша перепона, з якою зіткнулася сім`я при пошуку квартири – переважна частина продавців бажають продати нерухомість за готівку та бажано в валюті. Державна програма передбачає лише оплату на банківський рахунок і лише в гривнях.  Тут випливає наступна проблема – покупець компенсує курсову різницю. Тобто від моменту подання документів до погодження кредитного комітету, нарахування коштів і підписання угоди купівлі-продажу курс долара може значно зрости. Ціна ж за квартиру фіксується попередньо в гривнях. Отже, якщо зріс долар – зросла і ціна квартири в гривні. 

«Зараз долар дорожчає чи не щодня. Один чоловік розповідав, що з моменту подання документів до підписання основної угоди, довелось доплатити за квартиру дві тисячі доларів. Тобто до першого внеску одразу додається ризик курсової різниці, можлива доплата за ціну метра квадратного та, звісно, витрати на нотаріуса, податки та послуги рієлтора. Навтіь, якщо ви знайшли оголошення на ОЛХ, оплату за послуги рієлтора покладають на покупця. А це від 3 до 5% від вартості житла».

ПРОДОВЖЕННЯ В КОМЕНТАРЯХ 👇

ДАЛИ ЧАС ДО КВІТНЯ. ПЕНСІОНЕРАМ ПОДОВЖИЛИ ТЕРМІН ДЛЯ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО НЕОТРИМАННЯ ВИПЛАТ ВІД РФ

ФОНД РІНАТА АХМЕТОВА КУПИВ КВАРТИРУ ЗАХИСНИКУ З БЕРДЯНСЬКА ОЛЕКСАНДРУ ДОВЖЕНКУ Чоловік боронив Маріуполь і близько двох років провів у російському полоні Захисник Маріуполя Олександр Довженко отримав квартиру за програмою «Вдома». Її реалізує Фонд Ріната Ахметова спільно з проєктом «Серце Азовсталі». Про це «Бердянськ 24» дізнався Фейсбук-сторінки Фонду.

«Вам навіть не передати, у мене аж сльози навертаються. Якби не Фонд Ріната Ахметова і не «Серце Азовсталі», я б залишився зовсім без нічого. У мене все було, я все життя працював. Все залишилося у Бердянську. Починати зараз з нуля мені важко, здоров’я вже немає, мені майже 60 років», – поділився Олександр.

Бердянець служив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді. Під час оборони Маріуполя зазнав важкої контузії через вибух КАБа. З заводу імені Ілліча разом із побратимами Олександр вийшов у полон. За два роки катувань у російській неволі чоловік втратив близько 40 кг, отримав травми спини та ніг і проблеми з нирками.

«Всесвіт про нас піклується». Історія бердянської логопедині, яка працює в Празі Героїня нового інтерв’ю – логопединя та арт-терапевтка з Бердянська Марія Зверяка, яка після місяця в окупації змушена була евакуюватися з сином до Чехії. Попри мовний бар'єр та масштабність Праги, їй вдалося за два місяці влаштуватися на роботу за фахом і стати затребуваною спеціалісткою у чеській фірмі. Марія пройшла складний шлях професійної інтеграції, здобула додаткову клінічну освіту в евакуйованому Маріупольському університеті та відкрила у чеській столиці власний центр «Поляріс». Сьогодні вона безперервно працює з дітьми з аутизмом, волонтерить і координує створення безкоштовних терапевтичних кімнат. У розмові переселенка щиро ділиться спогадами про рідне Азовське море та розповідає чому постійний рух став її головною опорою. 📪📫📬 Дивитися інтервʼю

ДУШИВ МОКРИМ МАТРАЦОМ. БЕРДЯНЦЮ СЕРГІЮ ЦУРКАНУ, ЯКИЙ КАТУВАВ ЗАСУДЖЕНИХ У ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №77, ДАЛИ УМОВНИЙ ВИРОК Його засудили до 5 років ув’язення, але дали три роки випробувального терміну. Чоловік залишився на свободі. Слідство встановило, що протягом 2016 року начальник колонії, його заступник та інші працівники закладу, зокрема Цуркан, вимагали кошти у засуджених і їх родичів. Також вони знущались з ув’язнених і катували їх. Про це «Бердянськ 24» дізнався з судового вироку. Цуркан був оперуповноваженим оперативного відділу колонії. Під час приймання разом з колегами бердянець бив і принижував новоприбулих засуджених. Кожному заломлювали руки за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. Надалі їх шантажували цим, погрожуючи розказати про співпрацю із адміністрацією установи. (За неофіційними правилами у кримінальній субкультурі, засуджені не повинні співпрацювати з адміністрацією, зокрема прибирати, – ред.) Засуджених, які добровільно відмовлялися виконати такі вимоги, катували. Їх замотували в матрац і били руками, ногами та гумовими кийками, викручували руки за спиною, доводили до удушення затискаючи обличчя в мокрий матрац тощо. Після «приймання» знущання тривали. Одного з в’язнів змусили ганчіркою помити унітаз у вбиральні. Разом з колегою Цуркан знімав усе на камеру. Вони погрожували опублікувати відео в Інтернеті та показати іншим засудженим. Це моголо безпосередньо вплинути на ставлення до потерпілого інших в’язнів і подальші умови відбування покарання. Олександрівський районний суд Запоріжжя визнав бердянця винним в участі в злочинній організаці та катуваннях, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Бердянцю призначили п’ять років позбавлення волі. Втім суд дав Цуркану три роки впробувального терміну, якщо протягом цього часу чоловік не порушить закон, то уникне покарання.