935
订阅者
无数据24 小时
-47 天
-1930 天
帖子存档
Палац Посейдона
✔️Автор: #Томас_Тімаєр
🔸Жанр/Категорія: #дитяча_проза, #хроніки_шукачів_світів-2
🔹Стисло: Усього за кілька тижнів після сенсаційного повернення з Міста заклиначів дощів Карл Фрідріх Донхаузер, який називає себе сином видатного натураліста Вільгельма фон Гумбольдта, береться до нової справи. Йому та його вірним супутникам належить відшукати в Егейському морі причину таємничого зникнення кількох десятків кораблів.
Русалонька із 7-В. В тенетах лабіринту
✔️Автор: #Марина_Павленко
🔸Жанр/Категорія: #дитяча_проза, #русалонька_із_7В - 4
🔹Стисло: І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі з музею полотна.
Місто заклиначів дощу
✔️Автор: #Томас_Тімаєр
🔸Жанр/Категорія: #дитяча_проза, #хроніки_шукачів_світів-1
🔹Стисло: Це історія про людину на ім’я Карл Фрідріх Донхаузер, котрий називав себе сином великого натураліста Вільгельма фон Гумбольдта.
Разом зі своїми вірними супутниками він не раз навідувався до найвіддаленіших і найменш досліджених куточків Землі, стираючи одну за одною з карти «білі плями».
Він відкривав невідомі світові народи й племена, зав’язував дружбу з неймовірними істотами, відшукував фантастичні скарби і звідав при цьому просто-таки грандіозні пригоди.
Таємниця козацького скарбу
✔️Автор: #Кокотюха_Андрій
🔸Жанр/Категорія: #дитяча_проза
🔹Стисло: Перед тобою, любий читачу, справжній детектив, у якому беруть участь твої ровесники — тямущий Данько і спортивний Богдан, дівчинка Галка з навіженим страусом на прізвисько Футбол, кілька дорослих вуркаганів, а також непривітна ватага на чолі з Льонькою Гайдамакою…
Йдеться, звичайно ж, про козацький скарб — бочку золотих монет і золоту козацьку булаву.
Русалонька із 7-В проти русалоньки з Білокрилівського лісу
✔️Автор: #Марина_Павленко
🔸Жанр/Категорія: #дитяча_проза, #русалонька_із_7В - 3
🔹Стисло: І знову — суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі — два бездонні озерця. Коси — до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину… Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перервах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники…
