Лабораторна миша

Одного разу я трохи не похлинувся кавою, коли один високопосадовець зізнався мені, що мав намір так-сяк зліпити докторську дисертацію, однак через побоювання потрапити в поле зору групи "Дисергейт" - повністю відмовився від цієї ідеї. Як на мене, це наочний приклад впливу "невідворотності покарання" на свідомість громадян. Ага, саме "невідворотність" має попереджати злочини, а не, власне, саме покарання, як факт. І цінність людей, котрі професійно займаються пошуком неправомірних запозичень, тобто, по суті, крадіжок чужої інтелектуальної власності, навіть не в тому, що їм вдалося за рік перевірити 40 дисертацій. Найголовніше те, що тепер ніхто і ніде не може бути впевненим у тому, чия ж "наукова робота" стане наступною для перевірки. Дисергейт став тією бабайкою, якими мали б бути спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій, атестаційна колегія при МОН та, власне, сам МОН. Але поки означені структури є очевидно інституційно неспроможними припинити потік маячні і брехні в науковій сфері, а НАЗЯВО ще не працює, тільки на небайдужих до академічної доброчесності і надія. Прекрасний матеріал про те, яка механіка роботи Дисергейту, кого перевіряють, які наслідки, яка реакція. Цікаво. https://focus.ua/ukraine/422625-nauka-razoblacheniya.html

Не все в країні Гройсман і не весь громадський бюджет Києва витрачається на лінолеуми в школах. Ось тримайте прекрасну новину про відкриття Дитячої школи мікроелектроніки Lampa KIDS. Зауважу, що скоро там розпочнуться абсолютно безкоштовні заняття для дітей, тому не баріться. https://kpi.ua/node/17172

(ото дивіться пост вище) Перші в світі Prometheus не припиняє дивувати Вони взяли найновішу версію найкращого на планеті курсу з основ програмування і першими локалізували її для українців, аби кожен охочий зміг з нуля розбиратися в нуликах-одиничках, алгоритмами, веб-розробці, сі, пайтонах, джаваскріптах та інших речах, без котрих важко уявити сучасні реалії. Цей курс з Гарварду такий крутий, що його вчать студенти Єльського університету. Окрім цього, зверніть увагу, що в Харкові, Кривому Розі, Дніпрі, Львові та Києві діятимуть офлайн-хаби, куди кожен охочий зможе звернутися за порадою/консультацією. Звісно, що все - безкоштовно. Тому якщо усі попередні спроби опанувати ай-ті казали Вам врешті "ніт" (с) - дуже раджу спробувати ще цей варіант. Повірте, воно злетить. Піс, лав, сіесфіфті.

Агов, друзі! Це насправді сталось! Стартував курс «Основи програмування CS50 2019» – це перша у світі локалізація свіженького матеріалу прямо з Гарварду! Хочете навчитись програмувати? Вам точно сюди! Простими словами та буквально на пальцях ви дізнаєтесь про двійкову систему, алгоритми, цикли та функції, опануєте основи програмування на С, JavaScript, Python, вивчите особливості роботи із веб та базами даних. На допомогу вам – офлайн-хаби у великих містах, форум та мільйони сторінок в інтернеті. Програмувати навчатись можна у будь-якому віці, головне – правильна база та навички. Ви готові? Найпопулярніший курс із основ програмування в одному кліку від вас і вже українською! Переклад курсу став можливим за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду BrainBasket. Міжнародний фонд «Відродження», заснований Джорджем Соросом, є однією з найбільших благодійних фундацій в Україні, яка розвиває відкрите суспільство на основі демократичних цінностей. Фонд BrainBasket є некомерційною організацією, мета якої – сприяти розвитку освіти українців в сфері ІТ. Записатись на курс можна за посиланням: https://goo.gl/dPY278 Аби приєднатися до офлайн-хабу, потрібно заповнити анкету: https://goo.gl/jBafgb.

Сльози радості на очах :) Не міг уявити, що дівчину, яка прийшла в нашу лабораторію ще студенткою, вижила в аспірантурі і тепер готова до захисту дисертації, на сторінках крутезного науково-популярного видання Куншт назвуть "Богинею молекул". Це таке мі-мі-мі, що в мене аж серце швидше закалатало. Ні, тут ще розказано про роботу чудових розумниць Дарію Добричеву та Марічку Рибак, у всіх прекрасні фотографії та історії... але ж мі-мі-мі: Ярослава Лопатіна, ти надзвичайно крута. Дасиш автограф. Прекрасний матеріал. P.S. Коли завершиш милуватися - марш на кухню. Молекули погано проварені. gifts.kunsht.com.ua/sciencekitchen

8. Після пані, що займається астрофізикою, можна почитати і про вчену-математика Олена Ванєєва - чи завжди жінки могли займатися наукою на рівні з чоловіками, який зара гендерний баланс, чи важко робити науку в Україні та, знову ж таки, як підсадити дітей на математику. https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/pro-nauku-bez-gendernyh-stereotypiv 9. Ну, оскільки в попередньому пункті щось проскочило про гендерну рівність, тримайте розповіді вченої-історика та антрополога про те, чи був в українських жінок 100 років тому високий суспільний статус чи, навпаки, умови їхнього співіснування з чоловіками були суворими і жорсткими. Дуже смачне інтерв'ю, особливо в частині, де фемінізм - то не про те, щоб "повбивати" всіх чоловіків або обмежити їх у правах, а про звичайну рівність. Дуже раджу. https://dt.ua/interview/oksana-kis-feminizm-ce-pro-lyudey-304340_.html 10. Ого, виявляється, що етнологи не тільки досліджують походження та розвиток українського борщу, але й активно про нього пишуть англійською в популярних виданнях. Ніколи не чув про "борщовий пояс" та про викидання горщиків з борщем у колодязі, тому було дуже цікаво. http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=4671 Інджой.

Поки мандрував американськими землями, практично не було часу стежити за цікавинками в науковій та навколонауковій сфері. Тим не менш, дещо з того, що траплялося на очі, я сумлінно зберігав "на потім". Тому, якщо Ви теж минулого тижня були зайняті, можливо, мій типу дайджест стане Вам в нагоді. 1. Майбутнє вже тут. Усі ці фантастичні комікси та фільми, де герої приймали якусь пілюлю і отримували надможливості - стають реальністю. Поки що чудодійні ін'єкції, що дозволяють бачити у темряві, отримали лабораторні миші, але я впевнений, що дуже хутко в ту лабораторію понабігають командувачі сил спеціальних операцій і будуть терпляче чекати фінішної розробки. https://scienceukraine.com/allnews/health/meds/infrared-vision-in-mammals/ 2. Дитяча школа мікроелектроніки Lampa KIDS оголошує безкоштовний курс з основ 3D друку та 3D моделювання для школярів 13-15 років. (я думаю, що якщо Ваша дитина дуже вже смарт, але молодша, то можуть бути вийнятки). https://www.facebook.com/lampa.kids/posts/316374695902489 3. Ілон Маск фактично розпочинає завершення (обожнюю це словосполучення) процедури поховання Роскосмосу, запустивши в тестовому режимі на орбіту корабель SpaceX Crew Dragon, що поверне в США власну пілотовану космонавтику. Відео процесу стикування з МКС тут https://goo.gl/ozFHKT Все про корабель зрозумілою мовою тут https://goo.gl/QgbAJ1 4. Надзвичайно важливе фундаментальне інтерв'ю Олексія Колєжука та Світлани Арбузової. Фактично, це короткий опис того, що вдалося реформувати в українській науці за останні пару років: що треба було зробити, що фактично зроблено, що не зроблено і хто винен. Певні частини цього матеріалу хочеться розбирати на цитати, як-то: "По-перше, керівництво держави має нарешті усвідомити, що наукова реформа — це і є шанс України не чекати 50 років, щоб "наздогнати Польщу". Кошти на науку і освіту мають бути інвестиціями, а не соціальними виплатами, а сама наука і освіта — фактором конкурентоспроможності, а не декорацією. Відповідно, і поводитися держава повинна як інвестор, тобто розуміти економічну мету, виділяти кошти не "на проживання", а сумірні із завданнями, забезпечувати умови для нормальної роботи, водночас прискіпливо стежачи за тим, щоб ці кошти використовувалися якомога ефективніше. Це вимагає кардинальних змін у законодавстві, це важко, але це єдино можливий шлях. Академічна недоброчесність на цьому тлі має автоматично кваліфікуватися як шахрайство, як спроба ошукати інвестора." https://dt.ua/interview/katalizator-zmin-304333_.html 5. Новостворений Національний фонд досліджень, про який докладно розповідається у попередньому матеріалі, свторює базу міжнародних рецензентів для незалежного прозорого експертного оцінювання наукових проектів. Отут на спеціальному порталі https://www.ua-portal.science/ є анкетка, яку можуть заповнити всі бажаючі закордонні вчені, аби допомогти Україні отримати чесний конкурс. Тому буду вдячний за розповсюдження цієї інформації в середовищі розумних колег. https://www.facebook.com/uasciencecops/posts/2007988729269249 6. На ВДНГ відкриють музей науки. Що я можу сказати? Давно пора. Дуже і дуже вітаю цю ініціативу. Так, звісно, з одного боку, трохи дивно в країні, в якій наука поступово зникає, робити науково-популярний простір. Однак, очевидно, що наступним поколінням вже зараз потрібно прищеплювати любов до критичного мислення, наукових див і т.і. Хто знає, якби під час зародження свідомості у теперішніх "еліт" держави їх мама з татом водили в музеї науки, може б вони трохи уважніше ставилися до підтримки науки в Україні та її потенціалу для зростання ВВП. Детальніше про концепцію музею - тут https://www.youtube.com/watch?v=IJNRLlfh04E Спасибі, Євген Мушкін 7. А от і підтвердження попереднього пункту - Дарія Добричева вляпалася в астрофізику саме через науково-популярний центр з астрономії в Чернігові. І вона дала класне інтерв'ю про те, як докотилася до такого життя, чим конкретно вона займається, чому важливо підсаджувати на науку дітей та як це надійніше зробити. https://womo.ua/nauka-u-mistetstvi-yak-zatsikaviti-ditey-astrofizikoyu/

Що ж... За минулий тиждень ця вишиванка для мене стала наче уніформою. Нарешті я можу дати їй трошки перепочити. Мер міста Спрингфілд Джеймс ОЛенгфелдер з Джанет Кінні нагородили нас сертифікатами з програми Open World і ми домовилися товаришувати країнами :). Дуже сподіваюсь, що ми змогли гідно представити Україну, фахово підтримувати дискусії та залишили по собі гарне враження. Принаймні, американцям це точно вдалося. Коли я переживу джетлаг (синдром зміни часового поясу) і розшкербу усі справи, що накопичилися в Україні, почну опрацьовувати накопичений матеріал та ділитися цікавинками. Поїздка завершилася, але робота тільки починається. Будемо інституційно спроможними. І, звісно, переможемо.

Допис Ірини Кучерук (https://www.facebook.com/ira.kucheruk/posts/1999414196779508): "Дуже часто у своїй повсякденній лексиці я використовую фразу «матеріально-технічне забезпечення», щоправда, одразу додаючи «недостатнє». Так от, представляю вам надзвичайне місце, де ця фраза є недоречною (господи, ви тільки уявіть!) - Lincoln Land Community College. Днями ми відвідали основний кампус, який знаходиться у Спрігфілді, і, маю сказати, враження просто неймовірні. Кілька фактів про LLCC: • LLCC є громадським коледжем, у США це означає, що основною метою його діяльності є надання якісної освіти місцевим жителям. 95% студентів коледжу - місцеві. • Навчання у коледжі триває 2 роки. Після нього можна продовжити навчання в університеті або піти працювати за спеціальністю, отримавши відповідний сертифікат. • Начання у будь-якому віці дуже вітається. 35% студентів старші 25 років. • Орієнтованість на роботодавця. І це не просто слова яскравої брошурки для абітурієнтів. Адміністрація коледжу постійно комунікує з місцевим бізнесом визначаючи вимоги до компетенцій майбутніх працівників, що підвищує шанси випускників успішно працевлаштуватися. 60% студентів вже під час навчання знаходять роботу part time. • Окрім основного кампусу, коледж має філії у Бердстоуні, Джексонвілі, Лічфілді та Тейлорвілі, загальною площею 4,115 кв миль. • Найбільш популярними, після яких отримують сертифікати та можуть приступати до роботи, є програми навчання на молодшу медсестру, водія вантажівки, екстренного медичного техніка та спеціаліста у промисловій електроніці. Але повернемось до головного - приміщення та обладнання. Найсучасніші пічі, духовки, кухонні девайси невідомого мені призначення, симулятори їзди по полю на агротехніці, мустанги як матеріал для студентів по виконанню кузовних робіт - все це реальність. І, особливо круте - десятки видів медичних манекенів, від найпростіших (ну як найпростіших - з «кров’ю» всередині), на яких вчаться робити ін’єкції, до найкрутіших, що керуються комп’ютером та можуть імітувати процес народження дитини або найрізноманітніші медичні стани. Що можу сказати? Дві речі. Перше - заздрю заздрістю усіх кольорів! Це неперевершено! І друге - я тепер точно знаю, чого прагну, бо професійно-технічна освіта моєї мрії виглядає саме так."

Якщо Ви мали бажання коротко дізнатися про американські коледжі, то Ірина прекрасно все розписала. Окремо наголошу - оті дорогезні автівки, включно з ягуарами, мустангами, фордом ф-150 та корветами, безкоштовно передані коледжу для навчання студентів. Вони дбайливо механізм за механізмом їх нищитимуть (буквально), навчаючись ремонту складних систем. Непокоїтися не варто - у більшості авт фатальні ушкодження двигуна або інших вузлів, тому простіше віддати їх на "препарування", аніж копирсатися із запчастинами. По медичному коледжу - кожен манекен, про який пише Ірина - вартує від 2 до 10 і більше тисяч доларів. І їх у коледжі - десятки. Так, для того, аби медсестри вміли ставити крапельниці, забирати кров та не губилися у критичних станах пацієнтів. Конкретно у цьому коледжі - понад 50 спеціальностей: кухарі, слюсарі, автомеханіки, водії вантажівок (ага, отих великих американських траків. Ми на власні очі бачили, як вони вчаться на майданчику), електрики, спеціалісти з ремонту холодильного та нагрівальноо обладнання, зварювальники, типу агрономи тощо. Тут навчається 7000 студентів, середній вік студентів - 27 років. В найбільшому коледжі штату Іллінойс - навчається від 20 до 30 тисяч студентів. Кількість коледжів в Іллінойсі - 45-50. 2 роки навчання і твоя медіанна зарплатня стартує від 40 тисяч баксів, наприклад, для автомеханіка до 55 тисяч на рік для електрика. 4 тижні - і ти сідаєш за кермо вантажівки з 15-метровим причепом та 10-ма швидкостями в коробці перемикання передач та початковою зарплатнею в 30 тисяч у перший рік. По суті, професійно-технічна освіта продукує кров для економіки США. І тому її матеріально-технічне забезпечення - перш за все. Вже сьогодні вони вчать спеціальностям мехатроніки, сонячної енергетики, вітрогенерації. Я окремо потім зроблю альбом зі своїх фото, але дуже хочеться аби наші технікуми були такими і за оснащенням, і за місією, особливо у плані тісної взаємодії з реальним бізнесом. Вірю, що прийде час, коли громадяни усвідомлять, що вища освіта усім підряд не потрібна, а професія, наприклад, фахівця розумного енергоощадного будинку є більш потрібною і шанованою, аніж статус безробітного випускника вишу з дипломом, що базується на дослідженні лептонного бога і дискурсу космічної педагогіки в контексті амбвівалентно-тенденційної шкільної освіти. P.S. Курси англійської для нетутешніх у коледжі абсолютно безкоштовні.

Ще раз: вони стоятимуть поруч доти, доки стоїмо ми. Будуть питати "Хау ар йу" доти, поки буде кому відповідати. Будуть радити до тих пір, поки їхні поради буде кому втілити в реальність. Тому, тре лупати і не журитися. Занурюючись у їхню історію, у історію місцевих родин-імігрантів, вдивляючись у каміння старих і нових капітоліїв, крокуючи залами судових кімнат та доріжками студентських кампусів, стає зрозумілим, що скиглення ще ніколи і нікому не допомагало. Переможемо. P.S. Так, відповідно до фото, ми не тільки першими вліпили мітку України у будинку губернатора, але й сьогодні наш Андрій Солодько був в ефірі місцевої радіостанції. Думки, висловлені в пості, є суто моєю особистою думкою, не є істиною в останній інстанції і необов’язково співпадають з офіційною точкою зору Центру лідерства “Відкритий Світ” та організації American Councils.

Ви мусите дещо знати. Я просто маю Вам це сказати, зважаючи на зростаючу кількість демотивуючих речей у зв'язку з наближенням виборів. Тут, у Сполучених Штатах, окрім того, що ми мали робочі зустрічі і лекції у Вашингтоні, ми намотуємо десятки миль на день Спрингфілдом, штат Іллінойс, та його околицями заради спілкування з місцевими інтелектуальними елітами. Графік дуже напружений - вчора я мав першу зустріч о 7 ранку, інколи останню ми завершуємо о 18-19, але встигаємо багато. Вже спілкувалися з Головою казначейства штату Іллінойс, виконавчим директором з питань етики штату, місцевим конгресменом-республіканцем, керівниками найбільш просунутих місцевих шкіл, коледжів та університету Іллінойса у Спрингфілді, всією міською радою, Головою міської канцелярії, мером Спрингфілда, Іллінойською радою з питань вищої освіти, суддею у відставці, лобістами, членами Ротарі-клубу (благодійна організація), усім місцевим активом, який тут тільки є. Попереду ще генеральний прокурор штату та працівники медіа. Пощастило з відвідинами місцевої тюрми з усією її сумною і відвертою правдою про пенітенціарну систему, нам демонстрували, на якому вартісному обладнанні готують місцевих медсестер, і на яких симуляторах вчать комбайнерів (можна почитати у Ірини Кучерук тут https://goo.gl/N9jNBU). Ні про що поки що по суті не пишу, бо колосально стомлююся, адже, окрім офіційної програми, я намагаюся по-повній побачити все, що тільки можна у США, наприклад, бідні райони, у які не варто ходити навіть вдень, місцеву інфраструктуру з очищення води, базу Національної гвардії, збройні магазини тощо. За це я дуже вдячний родині, у якій мешкаю (про них я окремо напишу, але якось так пощастило потрапити до спеціаліста по ліквідації катастроф по всьому світу - від землетрусів до повеней, у якого син конструює паливні системи ракет, в т.ч. займався розробкою паливних систем для Спейс-Шаттлів, а дочка - запускає свої наукові експерименти на МКС на ракетоносії SpaceX-Dragon). Вони просто питають, що я хочу бачити, телепортують мене туди і не намагаються змалювати країну під зоряно-смугастим прапором кращою, ніж вона є насправді. (в такі моменти мені згадуються наші потьомкінські дєрєвні). Так от. Місцеві інтелектуальні еліти працюють дуже напружено і багато. Вони мислять загальнодержавницькими категоріями і, на мою скромну думку, саме тому США є найсильнішою країною, бо складаються з отаких свідомих юнітів. (зворотньо - саме через відсутність справжніх еліт в Україні ми живемо від виборів до виборів). Напружено вони працюють тому, що в США багато проблем. Просто колосально багато. Так, звісно, їхні проблеми - то наша мета на наступне століття. Однак. Незважаючи на брак часу і ресурсів, вони витрачають колосальну кількість зусиль на нашу делегацію: розповідають, пояснюють, відповідають на усі наші наївні чи серйозні і ґрунтовні питання. Вони розпитують про Україну і охоче діляться своїми думками. То що ж я хочу сказати... Переможемо. Знаєте чому? Пані та панове, разом із нами за нас б'ються потужні союзники. І битимуться вони до тих пір, поки ми не опускатимемо руки. Повірте, що усі лідери думок і рішень в курсі як російської агресії, так і проблем із корупцією. Будь-які тези щодо "їм наплювати", "вони далеко" - нерелевантні. Я не знаю, хто саме просуває наші меседжі в США, але це працює, попри усю російську пропаганду та фейкову реальність. Тутешні розуміють, як важко будувати громадянське суспільство, потужні інституції, системи важелів і противаг, ще й під тиском агресії та при протидії старої системи. Їм прекрасно відомі вади демократії і чому слово "свобода" - це, в першу чергу, про відповідальність. І за нас б'ються не тільки військовою допомогою, тренінгами чи Джавелінами, але й отакими зустрічами, консультаціями та лекціями, метою яких є допомога у розвитку бюджетного, освітнього, наукового секторів тощо. (Не знаю, чи варто наголошувати, що саме платники податків Сполучених Штатів фінансують весь цей потужний вир дискусій і обговорень...)

По-четверте, СТЕМ - не означає, що діти виростають калькуляторами (до речі, табличку множення туточки вивчають у 2-3 класі, але калькулятори ніхто не ховає). Освіта є комплексною. Центральними елементами є Наука, Математика, Література, Історія, Читання, Письмо. І отут слід зупинитися окремо, бо Письмо - то не про каліграфію чи орфографію. То про логічність викладення думок та здатність зрозумілою цікавою мовою донести інформацію, яку ти віднайшов-опрацював, і презентувати її класу. Учнів заохочують говорити, ставити питання та бути проактивними. По-п'яте - це "схибленість" на науковому методі. У кожному класі є чітке пояснення, що воно таке, у класах повно смітсонівських книжок (головні музеї у Вашингтоні - теж смітсонівські, засновані англійським науковцем Джеймсом Смітом, і загалом - це знак якості), а спонукання до постійного ставлення запитань сприяє процесу навчання. По-шосте, всюди в класах є купа мотивашок для дітей, чому треба вчитися і чому наука - це круто, починаючи від цитат Карла Сагана (Наука - це певний спосіб мислення, а не просто сукупність знань) і закінчуючи цитатами Джона Кеннеді (Людський розум - наш головний ресурс). Найбільше ж вразила чесна порада дитині, що робити, якщо вона вважає, що не вміє в математику: треба просто тренувати мозок для математики. Якщо перекласти нашою мовою - якщо Ви вважаєте, що у Вас гуманітарний тип мислення - час просто припинити лінуватися. По-сьоме, обладнання кімнат фізики та хімії. Воно повноцінне, є мікроскопи, витяжні шафи, водопровід, електрика, повно реактивів (чомусь поліція США не бере приклад з українського МВС, яке у купі реактивів бачить прекурсори), гора лабораторного посуду. Що ще Вам розповісти... мабуть поки що все. В наступних дописах розповім про таки фінансування науки, місцеве "профтехучилище" та університет. А... ледь не забув. Яке ж питання мені поставила американська школярка, на яке я ледве щось пробулькотів? Коли ми завітали до одного з класів, вчителька запропонувала дітям на своїх макбуках віднайти в гугл-мапсі Україну та помандрувати вулицями Києва. Ми тицяли пальцями в екрани, демонструючи Софіївську чи Михайлівську площі, Майдан, Ярославів Вал тощо. Аж, раптом, одна дівчинка ставить мені питання, суть якого змусила мене засумніватися у тому, що в мене не слухові галюцинації. Я попросив її повторити запитання. Дівчинка серйозно на мене подивилася і чітко та розбірливо перепитала, тицяючи в свій монітор, на якому відображалася якась київська вулиця (останнє фото до цього посту): - Нащо Ви в Україні фарбуєте стовбури дерев у білий колір? Я завмер, пробулькотів щось про дивні національні традиції, потім відійшов в бік і тихо до сліз несамовито волав. У американської дівчинки в голові більше розуму, ніж у наших дорослих людей, що з віниками щовесни нібито захищають дерева від шкідників. Тож я й дивлюся, що в Штатах через відсутність побілки ніде немає рослинності. Суцільна пустеля (сарказм). І, незважаючи на відсутність побілки дерев і бордюрів, штатівські провінційні вулиці виглядають чомусь в рази кращими за столичні. Але ми це подолаємо. І переможемо. Стей тьонд. P.S. Думки, висловлені в пості, є суто моєю особистою думкою, не є істиною в останній інстанції і необов’язково співпадають з офіційною точкою зору Центру лідерства “Відкритий Світ” та організації American Councils. Дякую Ірина Кучерук за одне з висвітлених фото.

Сьогодні звичайна американська школярка під час нашого візиту у школу невеличкого міста Спрингфілд, що є столицею штату Іллінойс (більшість думає, що столицею є Чикаго, бо воно велике, але ні), поставила мені таке питання щодо України, від якого в мене відібрало мову. І я, дорослий українець з науковим ступенем та у вишиванці реально закляк на десяток секунд, перш ніж зміг щось промимрити у відповідь. Чесно кажучи, ця подія мене настільки вразила, що я вкотре відклав написання посту про фінансування науки в США, і вирішив розповісти Вам про школу, від якої в мене стався цуценячий захват. Lincoln Magnet School не можна назвати типовою американською школою. Вона характерна тим, що в ній поглиблено вивчають STEM - Science, Technology, Engineering and Mathematics - наука, технології, інженерія, математика. Це щось типу нашого фізмат ліцею, але має певні колосальні відмінності. Знайомство зі школою починається з того, що вона щороку отримує відзнаку від Apple за, по суті, потужну фізико-математичну освіту. Про це сповіщають банери, що підвішені під стелею при вході. Взагалі, я не експерт в школярстві, але базово Ви маєте знати, що у США кожен має право і змогу отримати безкоштовну освіту у початковій (десь з 5 до 11 років), середній (11-14) та старшій школі (14-18). Якість школи, її оснащення тощо дуже залежать від району, до якого вона відноситься - чим він багатший, тим більше податків у ньому сплачується з житла, тим більше грошей має освітня система. Lincoln Magnet School - це середня безкоштовна школа, і завдяки своєму "інженерному" спрямуванню, вона є першим квитком дитині у світ високих технологій, НАСА, Спейсікс, генетичної інженерії, цікавого наукового життя та долучення до розвитку нашої Цивілізації. Щоб потрапити сюди - батьки вишукуються в чергу: вони залишають заявки, а лотерея вирішує (так-так, лотерея), хто з дітей матиме честь тут навчатися. В мене зара трохи відшибло від перевиснаження пам'ять, але статистика така, що конкурс десь 2-3 дитини на місце (потім у колег уточню). Черга з вчителів - ще більша, і викладають тут найкращі. Школа працює без паперу вже років 8, бо кожен учень має комп'ютер. Так, це макбуки від тієї ж Apple, але школярам їх надає не компанія, а бюджет району. Батьки сплачують лише страхування від нанесення ноутбуку шкоди. Все. (ноути є в кожного учня в кожному класі, повірте на слово, аби я не забивав пост фотографіями звідусіль). Що саме вражає? Ні, не приміщення. Такі приміщення та оснащення (я не про ноутбуки, звісно) я вже бачив в Дніпропетровській області, де школи відбудовуються "з нуля" завдяки зусиллям тамтешньої ДніпроОДА (ось тут про це писав https://goo.gl/bNQax1). Єдино що - хочеться, аби такі дніпро-стайл заклади ширилися всією країною. Вражає ж організація навчального процесу. По-перше, вже з 6 класу тут проводяться уроки кар'єрного спрямування, де дітям розповідають про різні професії, що треба вчити-робити, аби їх опанувати, що таке резюме чи співбесіда тощо. По-друге, вчитель на уроці має право говорити хвилин 10. Все. Весь інший час мусять говорити-демонструвати-дискутувати-працювати діти. Урок починається з фрази "Діти, під'єднайтеся до сервера", а далі вчитель лише спрямовує школярів шляхом шикарних навчальних матеріалів і тестів; вчить їх шукати інформацію, опрацьовувати її, виокремлювати головне, критично мислити (так, Інтернет в чомусь замінив дітям книжки, хоча книжки теж є, і їх вчать з ним поводитися правильно), робити презентацію та демонструвати, що ж вийшло. Я те все бачив і чув. Ба більше, юний пан, до якого я підсів, на моє прохання продекламував свою роботу про вулкани та причини їх виникнення. По-третє, діти вивчають науки блоками: науки про життя (6-й клас - екосистеми, 7-й клас - клітини, 8-й клас - генетика), фізичні (енергія-сила-рух, магнетизм-електрика, хімія), науки про Землю - концентруючи увагу на одній темі упродовж тривалого часу, опановуючи її повністю (на скільки пам'ятаю я, у нас було типу - годину на тиждень повчив магнетизм, а потім чекаєш наступного тижня, повністю забуваючи, що ж ти вчив минулого).

У мене на комп'ютері 300 Гігабайт фотографій. Я перебрав їх усі і немає жодної, якою я можу похвалитися і написати: "Це - видатний вчений Олег Браун". Чому немає? Бо я спокійно можу попросити завмерти для фото чи селфіка практично будь-кого: колег, співаків, політиків тощо. Але попросити зробити це Олега - духу ніколи не вистачало. Бо він - класик. Класик в науці - це саме той титан, на плечах якого стоять інші вчені, чиїми теоріями та результатами вони користуються і сунуть науку далі. Немає класиків - немає цілих наукових напрямів. Їх просто не існує або вони нагадують дитячий садочок з чавунними іграшками, пригвинченими до підлоги. Його англомовна величезна стаття, більше схожа на книгу, була першою в моїй студентсько-науковій свідомості, яку я опанував повністю від першої до останньої сторінки і відчув, що почав розуміти світ краще. Набагато краще. Це "Nanotribology: Microscopic mechanisms of friction". Трибологія - то наука про тертя. Типу як Ви в школі чіпляли пружину до дерев'яного бруска і тягнули його по столу, вимірюючи ньютони, але Олег вивчав тертя на атомарному рівні. На атомарному. Так, коли одна купка атомів чіпляється за іншу купку. І він тямив, що там відбувається. Наприклад, навіть пітекантропу ясно, що чим більше мастила в реальному житті між поверхнями, що труться, тим краще. Однак, на мікрорівні - все не так просто. Інколи мастило шкодить, інколи воно зовсім не потрібне, інколи поверхні можна зробити такими, що тертя між ними стане дуже-дуже малим. Його робота - надзвичайно важлива, адже тільки у США тертя "з'їдає" 6% ВВП, що становить кілька сотень мільярдів доларів щороку. Часом мені здається, що у сукупності Олег попоїздив європейськими трибологічними та механічними лабораторіями більше, аніж бував на моєму поверсі. І штука в тому, що в мене на комп'ютері 300 Гігабайт фотографій, фото із ним немає і... вже ніколи не буде. Вчора Україна поховала видатного науковця Олега Брауна, класика трибології. Навіть нанотрибології. Це, в принципі, все, що я хотів написати. Просто тепер Ви будете в курсі, які круті люди бувають в Україні. І по ним лишаються монументальні праці, важливі для усього людства. Він пішов, але я впевнений, що ми про нього та його доробок ще почуємо. Майте гарний день.