Лабораторна миша

Знаєте, дійшли руки до кінця прочитати відгук на книгу Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми». Я нагадаю, що з цією книгою пов'язана гучна історія про плагіат величезних шматків тексту [1]. Автор книги багато разів повторював, що то у нього такий формат, який не зрозуміла і не оцінила громадськість. Знайшлася купа інших людей, які почали автора захищати, мовляв, тема про Голодомор - важлива, то ж хай і так буде. Ну, власне, крапки над і - розставлені. Авторки, які впізнали в книзі цілі шматки своїх текстів та наукових робіт, а саме - Енн Епплбом, Дарія Маттінглі, Оксана Кісь, Наталія Романець, Ірина Скубій - розібрали книгу на "запчастини", зробили порівняльні таблиці про плагіат і... на мою думку, Віталію слід було б вибачитися перед дослідницями. (Я це, до речі, не вперше кажу). Але справи виявилися ще гіршими. "По-друге, недбалий колаж з текстів різних авторів у результаті призводить до внутрішніх суперечностей у викладі, до спотворень фактів і логіки подій, важливих для розуміння Голодомору. Так, у деяких розділах стверджуються протилежні думки або неправильно трактуються спостереження та дані через те, що автор докладно не досліджував відповідні теми і має доволі поверхові знання цілої низки аспектів Голодомору." І далі детальний розбір про помилки в датах, подіях, фактах. Почитайте. [2] Мені от тепер справді цікаво, як пан Віталій у себе на сторінці відреагує на це і що писатимуть його захисники. А тема Голодомору надзвичайно важлива. В цьому немає сумнівів. [1] https://www.facebook.com/share/p/M2h8Xg7HX3WJxSY8/ [2] https://uamoderna.com/backward/plagiat-i-perekruchennya-nedoluga-sproba-populyarnoyi-istoriyi-golodomoru-vid-vitaliya-ogiyenka/ На цьому, сподіваюся, конкретно ця тема вичерпана і закрита. Шкода, що є багато інших подібних. Майте гарний день. P.S. На фото просто красива коробка перемикання швидкостей від Фіат Скудо.

Я не до кінця розумію суспільне обурення. Мене надихають прес-конференції Володимира Олександровича Зеленського. З усіма оцими зашкварами, зневагою до журналістів, підкресленням гнилості гнилого оточення. І все ж це на фоні просто астрономічної корупції з мільйонами євро в багажниках, втікачами ватних виродків через кордон, на якому затримують лише тих, у кого немає депутатського мандата правильної партії, або немає мультильярдів грошей в офшорах. Мене надихають героїчні історії про те, як вистояла Банкова, коли не вистоював бетон в Ірпені і коли бідні цивільні на заклик депутатів правильної партії лишались в пастці. Дехто з них навіки. Надихає… надихає… чому надихає? Бо… якщо при таких проблемах в верхівці український народ (це не якесь метафоричне щось, це спільнота цілком конкретних людей, які попри все працюють на перемогу) відбив першу навалу і продовжує системно третій рік чинити опір росіянам, не погоджуючись на замирення, «задивляння в очі» і всяку таку дичину, то цей народ дуже і дуже ок. Військові, волонтери, вчителі, журналісти, бізнесмени, митці, письменники, шахтарі, робітники… всі-всі-всі дуже ок. А тільки уявіть, якщо того кодла б меншало з кожним днем… У країни фантастичні перспективи. Що там не кажіть, але за 30 років наша країна сильно спрогресувала в плані розбудови сильного і свідомого громадянського суспільства. Звісно, завжди є куди краще. Та все ж, це виглядає як чудовий підсумок 33-ї річниці Незалежності. Я більше скажу. Цінуйте те, що є змога чути, що Він думає, коли говорить без папірця. Було б гірше, якби Він вмів говорити на публіку не те, що думає насправді. Все-все, припиняю розгойдувати. Будьте оптимістами. Всіх обійняв. Майте тиху ніч. P.S. Якщо серйозно, Україні перемога потрібна ще й для того, аби нарешті провести вибори. Всі і всюди. Будь-яка залізна витримка піддається корозії від того мороку, що відбувається навколо. Але все буде добре. P.S. 2. На фото просто красива надихаюча машина з оптимістичним тактичним знаком.

Якщо до чавунного британського моста кінця минулого сторіччя прикрутити колеса і кермо - вийде ленд ровер діскавері. Такий само надійний і вічний, важкий і поважний, з кандєлябрами і бездоганною репутацією. І з такими ж цінами на запчастини - якщо зламається, то всьо, фініш, карамба, закриваємо реабіліТАЧКИ, викидаємо сім-картки з телефонів і прикидаємося серпневими кабачками. Що взяти з кабачка? Роздатку? Гідростійку? Кардан? Ні, кабачок просто лежить на сонці і він кабачок. Ви бачили, як плаче Мартин Брест? Коли він відвертається до бетонованого кутка СТО, де стоять машини-загиблики і він питає в порожнечу між іржавим радянським підйомником та не менш іржавим німецьким МАНом: - Нашо ми беремося за ті ремонти? Купували б тачки, як раніше і горя б не знали! Але потім Мартін бачить усосаний [не наш] ссанг янг рекстон, згадує, що справи бувають набагато гіршими і його відпускає. 103 бригада звернулась до нас із Вами з проханням підняти «з-під паркану» Ленд Ровер Діскавері, який колись був найпрохіднішою (це факт) машиною в підрозділі, що завжди витягала з багна хвальоні л200, недооцінені рейнджери та переоцінені навари. Завдяки Вашій підтримці, тачка поїхала знову воювати на фронт. Подейкують, що робити вона тепер буде на новозвільнених територіях, але це, звісно, байки. Бо ж ми знаємо, що то не новозвільнені, а прадавні українські землі. Факт залишається фактом. Саме Ваша підтримка допомогла повернути в стрій Сил оборони вже 18-ту автівку в рамках проєкту реабіліТАЧКИ. Ми не часто пишемо пости з реквізитами і ще рідше влаштовуємо розіграші цінних призів, але не стомлюємося нагадувати, що кожен донат допомагає пришвидшувати ремонт тачок бойових підрозділів - Збройних сил (особливу увагу ми приділяємо Теробороні), Нацгвардії, поліції Лють, Військово-морських сил, ППО (нагадую, шановні богі, якщо у Вас ще раз зламається Рекстон - запустіть його в шахєд. Це буде героїчний і правильний шлях машини, у якої немає мети. І сенсу 🙂 ). А це… А це була дуже цікава і нєрвна пригода. Але цікава. Мартін, повернись до людей лицем і скажи, що то просто пісок ріже очі. До речі, принагідно ще раз дякуємо бійцям 103 бригади, що просто віддали нам беушну коробку на форд рейнджер, завдяки якому тачка 50/42 на місяць швидше рушила в 120-ту бригаду, а ми із Вами зекономили пару тисяч баксів. Майте гарний день. А осьо реквізити: Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів! PayPal - senenkoanton@gmail.com Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20)) Детальні реквізити: Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906 Рахунок отримувача - 26201691360906 Валюта картки - UAH РНОКПП отримувача - 3136215494 Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ) Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт: Моно: 4441114443028624 PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com Приват: 4149499371016518

Справі вже 13 років, але вона мені настільки здивувала, що я аж присвистнув, коли прочитав. Як би Ви поставилися до ситуації, коли в магазині купуєте хліб, платите за нього гроші, а потім платите ще раз, ще раз і ще раз? Причому Вам видають 4 окремі чеки, нібито Ви придбали 4 різних буханці, а буханець-то один? Або, от іде будівництво дороги. Відремонтували 1 кілометр. А гроші дорожники взяли так, ніби відремонтували 4 кілометри. Причому на різних ділянках. В українській же науці - особливо медичній - таке цілком можливо. Платники податків можуть сплатити за одне дослідження, оплачуюючи потім всі надбавки вченому за ступені і звання, а потім ще тричі оплатити те саме, так само сумлінно фінансуючи за ступені і звання. І всі ці "вчені" вважатимуться професіоналами своєї справи, які зробили неоціненний внесок в "наукову скарбницю" держави. Карочє, в 2011 році було захищено ТРИ медичні дисертації з різницею в кілька тижнів. Все б нічого, але дисертації, як під копірку, схожі одна на одну, а сам "розмножений" текст нахабно передраний з інших джерел без посилань на них. Ось детально описано 3-й випадок "науковиці" Людмили Шахрайчук-Івахової (не жарт) з хмельницького медцентру: https://false-science-ua.odoo.com/liudmila-shakhraichuk-ivakhova-tretii-zakhist-togo-samogo-tekstu-dirigent-prof-oleksandr-iuzko з усіма порівняльними таблицями, в т.ч. з іншими плагіаторами. Науковий керівник - Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Як написано в вікіпедії "Науковий керівник 110 кандидатських та 3 докторських дисертацій..." Ось другий випадок колишньої акушерки-гінекологині Тетяни Парацишеної з Хмельницького: https://false-science-ua.odoo.com/sensatsiia-nova-geroyinia-rozsliduvannia-tetiana-parashchishena-dozvolila-vikriti-dvokh-organizatoriv-zakhistiv-plagiatnikh-disertatsii Керівник - той самий Юзько. Перший випадок - Тетяна Чернега, акушерка-гінекологиня (колишня?) з Івано-Франківська https://false-science-ua.odoo.com/kiyivska-medichna-fabrika-plagiatu-im-shupika-virib-no-4-tetiana-volodimirivna-chernega Кревник - знову Юзько. Ба більше, всі ці роботи або були виконані, або захищалися в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (нині Нацуніверситет охорони здоров'я того самого Шупика). І знову ба більше - ця ж установа, та цей же науковий керівник були задіяні в захисті іще як мінімум трьох плагіатних дисертацій: Раз - Юлія Чорнописька - https://false-science-ua.odoo.com/iuliia-chornopiska-plagiat-pid-kerivnitstvom-profesora-oleksandra-iuzka-z-bukovinskogo-medichnogo-universitetu Два - Роксана Чуприна - https://false-science-ua.odoo.com/na-plagiati-spiimalasia-chergova-likarka-roksana-chuprina-z-ivano-frankivska-khto-spivuchasniki Три - Інна Комісарова - https://false-science-ua.odoo.com/kiyivska-medichna-fabrika-plagiatu-im-shupika-virib-no-3-inna-valentinivna-komisarova Загалом, невтомний дослідник авгієвих стаєнь української науки Oleg Smirnov викрив справжню фабрику фальшивих дисертацій і перелічив усіх причетних, дуже пов'язаних між собою осіб. Але ж не забуваймо, що плагіаторам нічого за їхні діяння не буде, бо Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець своїм зверненням до НАЗЯВО призупинив процеси розгляду та прийняття рішень щодо плагіаторів, які захистилися до 2014 року. Тому платники податків і далі, як дурники, мають платити за цю копіпастну дичину. На цій чудесній ноті бажаю Вам тихого вечора. І ще: дяка ППО. P.S. Так, Ви все правильно бачите. Вони навіть картинки не перемальовують. Ще там про смішні таблиці досліджень почитайте.

- Так… Так… Коли? Добре. Куди підвезти? Плюс. Співрозмовник поклав слухавку і в салоні буса знову залунала музика. - Тату, а що це таке - плюс? - Плюс? Ну… Це тато спілкується з військовими. І коли все зрозуміло, людина згодна і більше не потрібно нічого пояснювати, то вона коротко каже «плюс». Це типу «добре». Зрозумів? Марк, як завжди, завис на секунду, схвально мотильнув головою і мовив: - Так. ———————————— Вечір того ж дня, ті ж самі дійові особи. Підлога вистелена тонким шаром машинок, запчастинок, лєго, маленьких пластмасових кульок із вкрапленими де-не-де дитячими книжками. Я кидаю втомлений погляд на кімнату і кричу у коридор: - Маркусь! Маркусь! Десь чутно слоненятів тупіт і в дверях виникає кудлата голова: - Що? - Маркусь… Поприбирай, будь ласка, іграшки, бо треба лягати спати. - Чого? - Чого шо? Лягати спати чи прибирати іграшки? - І те, і те. - Лягати спати - бо вже пізно. Іграшки прибрати - бо вночі татко може на них наступити. Підлога має бути вільною. То ж поприбирай іграшки, іди чистити зуби і спати. Зрозумів? Марк знову завис, потім усміхнувся посмішкою хижой (с) і сказав: - Мінус. Спочатку зникла кудлата голова, а потім знову стало чутно тупіт слоненяти. От звідки це? Майте тиху ніч.

Кавуновий брейкінг бед Мені відразу не сподобалося, як поліцейський на мене глянув. Не те, щоб якось підозріло, але дуже уважно. Я зробив вигляд, що нічого не помічаю і продовжив сумлінно тягнути два величезні кавуни, від яких відверто відривалися руки. Туди-сюди сновигали інші люди, теж з кавунами, багатьох з них я знав особисто. Ми віталися, пітніли, але продовжували раз за разом носити повз червоний корпус університету КНУ і монумент Шевченку смугастих красенів. На черговій ітерації транспортації з непримітного чорного тонованого Мерседес Віто виліз ще один полісмен і дуже тихо спитав: - Доброго дня. А у Вас тут якась акція? - Шо? - не зрозумів я. - Ну… Вас багато і Ви кавуни туди-сюди носите… - Ааа… Та ні! Це он там (киваю головою) кавуни привезли… Ми до своїх машин носимо. Полісмен на секунду замислився: - А… добре. Я усміхнувся у відповідь, повернувся до нього спиною та почимчикував геть. Аж раптом, чую, навздогін, теж тихим голосом: - А по скіки? ————————- Serhii Marchenko найкращий кавуновий дилер від Полтавщини і до середмістя Києва. Білий Мерседес, завалений смугастими красенями, вишиванка, асортимент товарів («дякую за покупку! А у мене є ше ось що!»), донати на ЗСУ. Колись, можливо, ми почуємо про кавунові війни, контрабанду кавунів і кавуновий акциз. Але поки що в нього цілком легально можна придбати жовтого кавуна. Майте гарний день.

З Днем незалежності, шановні. Дякую Вам. Тачка 54/42 Renault Master Батискаф, придбана Вами для наших Військово-морських сил, доїхала в Київ і встала на ремонт. Спасибі Taras Herasymchuk за підбір і логістику, а Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за допомогу з документами. Можна було б написати ще багато чого, але спасибі Силам оборони, що ми цей День не просто святкуємо, а відзначаємо його тут, в Україні. Майте гарний день.

«Коли наші діти виростуть - хай будуть, ким захочуть, аби були щасливі» (соцмережева коучінгова мудрість про успішний успіх і щасливі родини). Коли ми з Марком їдемо в бусі від одних безумовно важливих справ до інших не менш галактичних, він свої питання ставить настільки ж несподівано, наскільки несподівана їхня суть. - Тату, а що таке університет? Вирівнявши машину, що смикнулась, я спробував пояснити: - Ну, Маркусик… кхм… дивись… Спочатку ти підеш в дитячий садок, так? - Так! - радісно закричав малий. - Там ти будеш бавитись, спати, малювати і гуляти. Потім ти підеш у початкову школу. Там ти навчишся лічити і читати. Потім буде старша школа. Ти опануєш складні знання про фізику, хімію, біологію. А в університеті ти вивчишся якійсь професії… - Якій? - аж висунувся Марк з дитячого крісла, щоб краще мене бачити. Я зібрав все своє натхнення, трохи припилене київськими заторами, і почав: - Ну, захочеш, станеш науковцем, вчителем, музикантом, інженером, пілотом, може і астронавтом… - Я вивчуся на маршрутчика, - раптово жахнув Марк. - Кого? - скидаючи швидкість, перепитав я, сподіваючись, що щось не те почулося. - Маршрутчика. Буду їздити на жовтому бусі по маршруту. Цілий день! Уяви! Цілий день на жовтому бусі! Штош, думаю, найближчі вихідні Марк сповна відчує на собі, що таке жовта маршрутка і що таке цілий день… —————— Тим не менш, сьогоднішній день містив і раціонально-логічне зерно, яке буде корисне в першу чергу Вам. Я зустрівся з Ірина Єгорченко і маю для Вас наступну інформацію: 1. Завтра о 16.00 Дійсна наука організує її лекцію «Математика і вибори». Тема шалено цікава, бо якщо Ви думаєте, що вибори - це про простий підрахунок жмаканих папірців з пташками - Ви помиляєтесь. Я слухав подібну розповідь у викладі Olexii Ignatenko і найцікавіша її частина якраз про те, що наша виборча не надто справедлива. Тож в нормальних виборах повно математики. Певен, що тут лекція буде така ж цікава і ошелешуюча. На подію треба реєстрацію і 300 грн, але не просто так: половина з цієї суми піде нам із Мартин Брест на проєкт 42 тачки на ЗСУ (інша половина - то депозит на заклад для Вас же). Тож ось посилання на Математика і вибори - методи проведення виборів і прийняття колективних рішень. Ірина Єгорченко https://m.facebook.com/events/1877317846098440/ Дякуємо. 2. Пані Ірина подарувала Марку і мені кілька книжок. Може Вам буде корисно: - Книга «Лісові комерсанти» Сергія Вожжова, де І. Єгорченко була науковою редакторкою. Це збірка казок для дітей про лічбу, гроші, пошту, роботу тощо. Видавництво Ранок. - Маркус Чоун, «Необхідне і достатнє. Ключ до розуміння найважливіших ідей науки», теж під науковою редакцією І. Єгорченко. Про складні концепції науки у простіших частинах, а також концентрація саме на головнх ідеях фундаментальних наук. Видавництво Лабораторія. - «Квантова фізика. Дітям про науку». Карлос Пасос. Серйозно, книга про лазери, елементарні частинки, кольори і таке всяке для малюків. Постарався Наш формат. Кириченко Владислав, дякую. - Альбом для творчості «Міфічні Карпати». Видавництво Вишенька. Розмальовка, наліпки тощо. - Майк Барфілд, «Позбався знову цієї книги заради науки». Видавництво КСД. Купа паперу, який можна перетворити на міні-ракету, динозавра, міні-коптер тощо. - Олена Фінберг, «Неймовірні історії кота Бучика», «Лондонський щоденник кота Бучика». Видавництво Дух і Літера. Це збірка оповідань про рудого кота, якого евакуювали з міста Буча на початку вторгнення. Дякую Leonid Finberg за такі цінні книги. 3. Ще пані Ірина передала цінний експонат з підірваного Сєвєромуйського тонеля. Більше нічого не скажу. То на розіграш 🙂 Плюс передала шеврон з Антарктиди, подробиці теж згодом. На цьому все. Майте тихий вечір. І пам‘ятайте, що головне, аби діти були щасливі. Місцями, канєшна, тільки через наш труп (с)

Дисклеймер: пост сповнений дилетантизмом та емоціями. Кілька днів у мене з голови не йдуть думки щодо зарплат в освіті. З одного боку, я прочитав, що згідно з дослідженням мінекономіки, середньомісячна зарплатня в освітній сфері є найнижчою в українській економіці серед усіх видів діяльності - 12649 гривень (середня ж по економіці - 18903 грн). https://osvita.ua/school/92796/ При чому ми, як дорослі люди, розуміємо, що середній показник зазвичай підмасковує справжню катастрофічність ситуації. Медіана була б куди доречнішою. Бо варто погуглити тарифні сітки і зарплатню молодого вчителя - волосся взагалі стає дибки. В цьому плані, у нас дивне суспільство. Воно ніби і усвідомлює, що за такі гроші не те, що няню на день не винаймеш, щоб приглядати за «квітами життя». Доставщик піци чи касирка в магазині ніц за такі гроші робити не будуть. Батьки ж очікують, що вчителі мусять за такі гроші бути вмотивованими вчити дитину, наглядати за нею, саморозвиватися, здавати тонни папірців про плани і перспективи та не імітувати роботу. «Знали, куди йшли працювати» - приблизно така реакція, на мою думку, панує у громадян (щодо науковців теж, до речі). В той же час, при такому відвертому розвалі загальнодержавної шкільної освіти, розгортається ринок репетиторства, де ставки вже ринкові, а освіта - справжня, а не імітована, «галопом по Європах». І хороші знання стають надбанням дітей забезпечених батьків. (Звісно, є рідкісні виключення у вигляді залишків держфіз-мат ліцеїв, але вони лише підкреслюють правило). З іншого боку, я дізнався, скільки коштує вартість навчання в одному з найкращих приватних природничих ліцеїв Києва. Та й взагалі в приватних школах, де не просто беруть гроші, аби батькі були задоволені, а сумлінно вчать дітей. Це десятки тисяч гривень на місяць. І це лиш підсилило мою бентегу, бо це навіть не наслідок, а просто ознака байдужості профільних інституцій до виправлення ситуації в державному секторі відповідальності (назвімо це так). Чому мене це чіпає? Я б тільки за науку мав непокоїтися. Та все просто - Марк росте. За 2 роки нам йти в школу. І я розумію, що знайти вмотивованих вчителів в держшколах на 12 тисяч на місяць буде вкрай важко. Плюс класи по 35-40 дітей в три зміни. І чогось мене напружує, що в освіті багато розмов і яскравих презентацій, багато гасел, що «вчитель в центрі чогось там [підставити чого саме]», але елементарно не визнається факт, що не може спец вчити дитину за такі гроші. Бо не може вижити. Все це пахне ситуацією, що можливості в житті отримуватимуть лиш діти забезпечених батьків. Всі решта - аби вміли читати і писати, щоб ставити хрестик в бюлетені. Може я драматизую, та це мене непокоїть. Я ж просто тато, який хоче, щоб дитина знала умовну математику. Ба більше, я хочу, щоб коло Маркового спілкування було рівномірно освіченим, і рівень освіченості не сильно залежав від району проживання або статків батьків. Мабуть, я багато хочу. До речі, війна тут ні до чого. В тому сенсі, що ситуація виникла не три роки тому, а раніше. Нині просто апогей апофігею. Плюс на підняття майже вдвічі окладів працівникам податкової служби кошти є. https://www.epravda.com.ua/news/2024/07/18/716843/index.amp П - пріоритети чи як воно. І на цій чудовій ноті моєї тужливої туги: Майте тихий вечір. P.S. Як же він швидко росте.

Це цілком новий для мене і дуже відповідальний етап, який, попри всю свою неочікуваність, є продовженням моєї місії - побудови України, заснованої на знаннях. Лиш тепер це ще й про науку та наукоємні інновації для перемоги і відновлення, для сьогоднішнього дня і для майбутнього, в міжнародному партнерстві. P. S. На одній з будівель Національної академії наук США наведено цитату з Томаса Джеферсона: "Liberty is a great parent of science and of virtue; nation will be great in both proportional as it's free". В перекладі: "Свобода є великою матір'ю науки та доброчесності; нація буде величною в обох сферах настільки, наскільки вона вільна." Є над чим подумати. P. P. S. Як і завжди, дописи на моїй сторінці відображають мої погляди і не відображають позицію організацій, де я працюю."