Лабораторна миша

Широкомасштабні грудні якісь особливо важкі. З одного боку, цей місяць - це завжди звіти, підсумки, оклигування після осінніх депресій, звикання до холоднечі та обвітрених вуст. З іншого - нині абсолютно відсутній присмак свята. "Один вдома", гірлянди, святково-прикрашені магазини, сніг і очікування прикрашання ялинки - стали чимось вигаданим, несправжнім, з пап'є-маше. Якщо раніше різдвяні мелодії якось надихали та змушували мліти, то нині джінглбелси та решта яскраво-червоної з золотавими зірочками музики змушують мої очі закочуватися. Що характерно, обличчя продавців магазинів та заправок, де ці хіти грають, демонструють ті самі емоції. Загалом, зараз такий період, що мені не важливо, що в мене в горнятку - еспресо, лате, американо чи капучіно. Аби з кофеїном, щоби вивезти до кінця року. Так само мені без різниці, як таки називається тачка, яку ми із Вами придбали і відремонутували з грошей, які Ви накидали мені на каву на День народження. Лавандовий раф, еКспресо, фрапучіно, лавандовий рсріз чи лювак. Варіанти хороші, немає питань. Але, по-перше, Костянтин Бакуемський, який у нас відповідав за наліпки на лобове скло, нині місить багно в полях і ночує в обіймах зі зброєю у наметі, з якого йому на голову капає вода. Тому обійдемося без наліпок. По-друге, важливий сам факт: Сьогодні ми із Вами передали на 241 бригаду тачку 30/42 Volkswagen Transporter T5. Передали б на пару днів раніше, але вчасно помітили сновигання обертів двигуна на холостих і виявили недостатність тиску паливного насосу. Переробили. В комплекті передали: Lopata Zubata від Лисенко Віталій Книга Дугласа Адамса від Olexii Ignatenko Світлодіодні ліхтарі від таємних родин Олени та Катерини. Міні-буржуйки та окопні свічки від Светлана Третьяк та Сергей Третьяк. Електродриль та каністру від Олександр Радченко Цього року для мене щось схоже на свято настане тільки тоді, коли ми встигнемо передати у війська тачки 21/42 для Вовків да Вінчі, 33/42 для 3 ОШБр, 35/42 на 114-ту бригаду, 44/42 на 31-шу та X/42 на бригаду, яка досі не вийшла на зв'язок. Амбіційно і схоже на диво? Дива трапляються. Дякую Вам, що втілюєте їх у життя. Ви найкрутіші Святі Миколаї і Санта-Клауси цього року. Весь проєкт тут https://42trucks.online/ І я нагадаю, що до 21 грудня маєте змогу взяти участь у мистецькому розіграші та отримати один з 28-ми фантастичних призів від нас із Мартин Брест Деталі https://t.me/mouselab/5976 Переможемо, шановні.

- Величезне Вам спасибі, що Ви придбали для Сил оборони цей пікап. Можна питання? Яка Ваша мотивація? - Мотивація?.. - Так. Мене завжди цікавить мотивація людей. Вона, базово, зрозуміла. Та все ж мені все одно цікаво, як вони це артикулюють. - Мотивація... Я просто хочу жити в Україні. Чесно кажучи, можна навіть скоротити - я хочу жити. Ось і вся моя мотивація. - Зрозуміло. Дякую Вам. - Я дуже рада допомогти. А підкажіть, на яку бригаду піде ця машина? - ... розумієте... тут є проблема... Коли вчора ми передавали у війська тачку 29/42 на 110 бригаду і завдяки Олена Монова завершили післяаварійний ремонт пікапа для 127 бригади, я Вам обіцяв, що сьогодні буде хороший день. Ось він настав. Пані Світлана, яка категорично відмовилася бути публічною, придбала нам на проєкт цей чудовий пікап SsangYong Actyon. Не просто придбала, а зголосилася оплатити його повний ремонт і підготовку перед передачею у підрозділ. Що це означає? Що черга стрімко посунулася і хтось отримає машину значно швидше. Але цей наш із Вами хороший день має поки що незрозумілий присмак. Незрозумілий присмак, який, насправді, мені дуже добре знайомий. Вже втретє я запевняю себе, що мені це здається. Що все не так і все буде добре. Що попередні рази були просто невезінням, а тут просто якась затримка. Відсутність зв'язку. Затягнуте перебування на позиціях. Помилка. Підрозділ в черзі, якому мала б іти ця машина, не відповідає. І одна справа, коли мені телефонує мій друг і каже: чи немає у тебе в [назва прифронтового села] знайомих бійців, щоб з Нової пошти забрали наші посилки собі, бо його бійців вже немає... Інше діло, коли за дуже важливу для культурної спадщини України по евакуації вцілілого майна прифронтового музею вже нікому вручати подяки... А тут. Це ж ми. Я з посмішкою на селфі і Мартин Брест зі своїми несмішними жартами. Це ж наш проєкт. З нами такого точно не повинно траплятися. Загалом, ми чекаємо. Машина заїжджає на дефектовку і ремонт. Ми чекатимемо і повторюватимемо спроби вийти на зв'язок. Звісно, по готовності машина автоматично перескочить на наступний в черзі підрозділ і поїде воювати. Але поки що ми чекаємо і віримо. Як каже мій друг, що мобілізувався і перетворює простих росіян на хороших вже півроку поспіль: Все буде добре. В крайньому випадку - х...йово. І це істина нашої реальності. Тому лупаємо далі. Майте тиху ніч.

Але не будемо про погане і про клоунів в дорогих костюмах. Сьогодні дуже хороший день.І ми робимо все для того, щоб завтра був ще один такий. Дякуємо, що допомагаєте Силам оборони бути мобільними. Весь проєкт тут. https://42trucks.online/ Нагадую, що триває розіграш, де можна отримати один з 28 цінних мистецьких призів. Майте тиху ніч.

Сідайте колом, розповім, чому сьогодні дуже хороший день. 1. Взаправду, дива трапляються. Трохи більше тижня тому в безглуздій київській автотрощі цивіли мінуснули 127-ій бригаді бойову Ніссан Навара, яка після короткого візиту в столицю поверталася на фронт. Уважно подивіться на перше фото. А тепер на друге. Воно сьогоднішнє. Після того, як я написав пост про цю аварію і повідомив, що наш проєкт, на жаль, не може оперативно покрити ремонт розбитої машини, за 2 хвилини в особисті повідомлення постукалася Олена Монова і сказала, що покриє ремонт військового пікапа самостійно. З моменту початку робіт минуло 4 дні, диво-механіки та майстри кузовних робіт вигрібли з тачки стріляні гільзи (буквально, це не жарт), розібрали авто, витягнули пошкоджені елементи, переварили кузов і перезібрали тачку наново. Проміжні етапи робіт можете бачити на фото три, чотири, п'ять, шість. Олена сплатила за ремонт 89480 гривень і машина, яка минулого тижня здавалася безнадійною, стала на хід. СТО Автокомп Сервис, дяка за оперативність. Машину ще чекає підфарбовування елементів в майстерні Светлана Третьяк та Сергей Третьяк в Ірпені і роботи по дрібницях, але базово - машина їде воювати в бойову бригаду на гарячий напрям. Олена Монова, моя невимовна подяка. Бійці там взагалі в шоці і трєпєтє, але вони розберуться з тобою самі :) 2. Сьогодні ми із Вами передали на 110 бригаду тачку 29/42 Volkswagen Transporter T5 (фото номер 7). І наче це стандартна для нас історія, але Ви маєте знати два нюанси: - "тушку" машини придбали на проєкт таємні родини Наталі та Ярослава, а також пані Олени Т. За що ми їм дуже вдячні. Ми ж із Вами її довели до пуття. Зокрема, основну головну біль тачка принесла по ремонту коробки передач. Але все подолали. Це був перший момент. - Другий... на жаль, я не маю права називати ПІБ людини, якій ця машина була сьогодні передана і яку вона терпляче чекала в черзі 5 місяців, але якщо Ви мене читаєте ще з доширокомасштабки, то Ви 100% знаєте цього пана і його науково-популярний продукт. Зокрема, Ваші діти його точно дивилися чи дивляться. Так, цей розумник зі зброєю в руках 1,5 роки гарує на фронті. І завдяки Вашій підтримці у їхнього підрозділу тепер з'явився хороший транспорт, який допоможе робити росіянам боляче ефективніше. Ми з Мартин Брест дякуємо, що підтримуєте наукову популяризацію в Україні. Без смайликів і жартів. Тому що шанси лишитися живим збільшилися. Олександр Радченко, дяка за електроінструмент і каністру. Lopata Zubata і Лисенко Віталій - дяка за саперну лопату. Таємним родинам Олени і Катерини подяка за світлодіодні ліхтарі. Olexii Ignatenko, книгу Дугласа Адамса забувся покласти. Відправлю новою поштою. 3. Зверніть увагу на останнє фото. Воно теж сьогоднішнє. На підйомниках одночасно три машини. Всі в роботі. Ліва Ніссан Навара - 33/42 - для 3 ОШБр, на яку назбирали дружини полеглих бійців на Музично-поетичний фестиваль "Маємо Жити" . Тачка ремонтується на Ваші кошти. Середня - Навара 127 бригади - доробляють дрібниці. А права машина - Джіп Чірокі - належить підрозділу, який всі ці холодні ночі закриває наше небо. ППОшники північного напряму. І, щоб Ви розуміли, поки тачка в ремонті, бо геть вмерла, боєць змушений їздити попутками між позиціями. Попутками. Між позиціями. Знаєте, до чого я це пишу? Так, з одного боку, я Вам повідомляю, що ми разом із Вами ремонтуємо тачку для ППО. В максимально стислі терміни. Дякую Вам. Ви забезпечуєте нас з Мартин Брест достатнім ресурсом, щоб встромляти в планові ремонти отакі випадки. З іншого, послухавши фрагменти засідання Київради, де окремі персонажі розповідали, що держбюджет має фінансувати війну, а міські бюджети - якусь цивільну срань, можу порадити депутатам Київради скинутися ППОшникам на кілька автівочок, щоб на їхні цивільні бюджети у яскраво-неоновому Києві не падали Іскандери і С-400. Бо економічний фронт тримається в три ряди автівок на в'їзд до ТРЦ і це трохи бентежить на фоні нестачі машин на фронті реальному.

Я не знаю, що Вам написати про оце інтерв'ю, яке у мене взяла Софія Середа. Напишу лиш, що ось воно. З одного боку, суспільству, особливо під час війни, варто нагадувати, наскільки є важливою наука для обороноздатності. З іншого, у мене вже закипає каструля від волонтерства і стосунків волонтерів з державою. З третього, Мартин Брест нещодавно показували в телевізорі, а мене ще ні. У нас в проєкті все має бути порівну. Якщо серйозно, було дуже приємно, що пані Софія ставила предметні питання і була в контексті моєї діяльності. Вдвічі приємніше спостерігати роботу монтажера, бо мені здавалося, що інколи мої думки плутаються і я погано пояснюю. Ну, і мені подобається це відео. Тут наочно видно, що постійні поїздки за кермом і заїдання стресів моїм улюбленим тортом "Київський дарунок" - не найкраще поєднання. Але чому подобається? Бо мама вже точно не скаже, що я знову схуд. Мама завжди про це непокоїться. Будемо лупати далі. Дякую, що підтримуєте. Майте тиху ніч.

- Зара, чекай, треба залити зимову омивачку. Я смикнув важіль і потягнув за капот, матований фірмовим кольором "Брест в болоті". Мартин Брест звичним жестом очікування будь-чого з будь-якого напрямку поліз за пачкою цигарок і запальничкою. Рожева рідина "мінус 22" рівномірно і прямолінійно булькала у пляшці, а я чомусь згадав, що це машина з Дня народження. Дня народження мене. Рівно місяць тому попросив у Вас грошей на каву, Ви мені накидали, ми взяли цей Фольксваген Транспортер кольору небесної блакиті, а тепер він вже відремонтований, пофарбований в Ірпені руками Светлана Третьяк та Сергей Третьяк і чекає на передачу у війська в 241 бригаду. Боковим зором і краєм вуха відчув, що біля Мартіна зупинився великий чорний лакований фольксваген і його водій щось розпитує. -... а мені більше не треба, розумієте? Не влізає. Ви ж це військовим? Заберіть, га? - Та ну... - Беріть. Навівши різкість в очах, побачив, що водій передає Бресту розпочату пляшку "мінус 22", щоб ми долили у нашу військову тачку. - Дякуємо. - Та немає за що. Бус неспішно котився нічним проспектом. Мартін байдуже-стомлено дивився у вікно. А мені з голови не йшла думка, що на Новій пошті мене чекає дві посилки, одна з яких - від Розетки. І тут було два варіанти: або я геть здурів, бо я не міг пригадати, щоб я щось замовляв в онлайн-магазині, або ж це якась помилка. Оператор винесла два пакунки. В одному були в'язані шкарпетки від Оксана Гриценко та майстринь з самісінької Німеччини. Не Гепардами, як то кажуть, єдиними. Щоб у хлопців нозі були в теплі. Дякуємо. В іншому - з Розетки - набір хороших ключів. Хтось їх нам придбав... "Це ж від Жені... Він обіцяв, що кожного місяця забезпечуватиме проєкт одним набором таких от ключів". Yevhenii Movchaniuk, дякуємо. Неоціненна річ. А ще в проєкт в'їжджає тачка 44/42 на 31 бригаду. Це просто здача з кави на мій День народження. Так, вистачило і на Фольксваген, і на його ремонт і на оце монопривідне мінівенівське диво. Чому 44/42? Тому ж, чому вже було 43/42: логіки нема (с). (насправді, якщо серйозно, не повнопривідні авта і не буси ми вирішили маркувати поза межами 42-х тачок. Але під парасолькою проєкту. Але поза межами. Загалом, не шукайте логіки). Дякуємо Вам за підтримку. Вся ситуація по проєкту 42 тачки на ЗСУ тут https://42trucks.online/ І я нагадую, що Ви маєте змогу взяти участь у розіграші купи мистецьких призів за зовсім невеличкий донат. Подробиці тут https://t.me/mouselab/5976 Майте тихий вечір. І, так, тримайте ноги в теплі.

Як отримати шанс на виграш? 1) До 15 години середи 20 грудня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті). Більше нічого не потрібно. Ні скрінів, ні повідомлень (але при проплаті якось підпишіться, щоб Вас можна було ідентифікувати). 20 грудня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест). 2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш одного з 28 лотів. 3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість. 4) У середу 20 грудня о 18.00 годині ми з Мартін Брест заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер. Сподіваюсь, в машині працюватиме пічка. Дякуємо Вам за всебічну підтримку, а авторам - за цінні призи. Світло переможе. —---------------------------------------- Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт 42 тачки на ЗСУ: Моно: 4441114443028624 PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com Приват: 4149499371016518 —------------------------------------------------- Весь проєкт тут https://42trucks.online/ Майте тиху ніч.

З тих пір як прамавпа спустилася з дерева і схопила палицю, минуло дуже багато часу. Достеменно не відомо, нащо ця ж істота потім взяла до рук пензля, нотний стан чи оту штуку, якою Мікеланджело висік “П’єту”. Плюс до того, мистецтво чи пристрасть до нього однозначно не роблять гомосапієнса автоматично Людиною, не мають раціонального пояснення та й сенсу, як такого. Але кого це хвилює, коли в тебе бігають мурахи шкірою від коней Марлі, картин Босха чи 4 пір року Вівальді. У нас з Мартин Брест не Лувр і не Гранд Опера. Не Дрезденська картинна і навіть не Галерея Д12. Але ми готові запропонувати Вам розіграш “Мистецький” для того, щоб зібрати гроші на тачки для Нацгвардії, 5 ОШБр та ГУР. Все, що Ви побачите нижче - передано якраз з цією метою друзями нашого проєкту, за що ми їм невимовно вдячні. Кожен лот - це години кропіткої праці, творчого задуму і душі автора. Отже, що ми Вам пропонуємо: 1. Вишитий рушник від Баби Каті. Авторка рушника ніяка не бабуся, а звичайна дівчина з Києва, яка давно і системно підтримує проєкт 42 тачки на ЗСУ. Я не знаю, скільки ночей вона не доспала, щоб ви мали змогу отримати собі таку красу, але це взаправду неоціненна робота. 2. Комплект з двох вишитих рушників від Галини Доцяк. Вона просто вишила ці рушники, написала щемливого листа, який я Вам… нє, поки не покажу. Спитаюсь дозволу. І віддала на розіграш. 3. Скриня від снарядів, розписана в Петриківському стилі. Так, коли ППО з Півночі Київщини віддало нам на проєкт простий дерев’яний ящик, я попросив Anastasiia Zvyagintceva віддати його комусь, хто зможе його творчо перепрацювати. Бажано, розписати Петриківським розписом. Я уявляв, що це буде гарно. Але не до такої міри. 40 годин невпинної роботи майстрині Лялі Сміян (https://www.instagram.com/lialia_smiyan/) і… власне, ось. 4. 3 Гільзи від гранатомета MK19, відстріляні по росіянам руцями 5 ОШБр, і відгравійовані фантастичною Оксана Бондарь та перетворені на підсвічники. Гільзи професійно пофарбовані порошковою фарбою на потужностях Лисенко Віталій. 5. 3 гільзи 42 тачки на ЗСУ, так само відгравійовані Оксаною Бондарь. 6. 3 гільзи з розписом від Лялі Сміян. Якщо не зраджує пам’ять, калібр 12,7 мм, 23 мм та 30 мм. 7. 2 ковпаки від FPV-дрона з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA== 8. 2 ковпаки від FPV-дрона з гербом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA== 9. 3 брелоки зі збитого на Київщині аналоговнєтного бомбардувальника СУ-34 від Oleksandr Zakopaiko https://t.me/Zakopajokupanta 10. Герб з гільз від студії WoodZo https://www.instagram.com/wood_zo/ 11. Тубус від вогнемету РПВ-16 з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA== Далі іде комплект призів, люб’язно переданий нам БФ Народний Тил - Реабілітація. 12. 2 вишиті подушечки від Антоніни Якобчук, чоловік якої загинув у 2014-му році і яка виховує трьох синів. 13. Комплект з 6 в’язаних гачком серветок від Вікторії Маркіної, чоловік зник без вісти в 14 році. Виховує сина Артема і дочку Настуню. 14. Картина “Пір’їна” від Олекси Світлої, котра почала писати картини після подій на Майдані в 2014-му році, а нині віддає кожну третю свою роботу з метою допомогти нам перемогти у війні. 15. Картина “Наш котик” від Трушика Антона, вихованця школи в Володимирі Ірини Смірнової. Чоловік пані Ірини загинув в 2014-му році. 16. Робота пам’яті Олександра Мацієвського - випалювання по дереву вручну. Автор - Андрій Зозуля, батько загинув на війні. 17. Квітка з бісера - в травні 2023 року наші дівчата, які овдовіли з 24 лютого, їхали на 10 днів в Італію. Керівником групи була Оксана Корець, вдова з 14 року. Вона провела майстер-класи у себе в Любешові і діти зробили багато цікавих подарунків для італійських меценатів, приймаючої сторони. Це одна з поробок. Власне, все.

Щотижня я купую книги. Буває, що забігаю в якусь книгарню і соваюсь там між полицями по півгодини. Частіше - просто на розкладках продуктових супермаркетів. Інколи сідаю на підлогу і гортаю сторінки. Або ж терпляче копирсаюся в стосі палітурок в пошуках цікавих. Книги я купую не собі. Бо не до них. Та й ніколи для себе я з такою ретельністю книги не обирав і не купував. Я шукаю, відбираю і купую книги Маркусику. Потім несу їх на Нову пошту і відправляю в Закордоння, чітко усвідомлюючи, що мій якісний вибір тут формуватиме його світогляд там. На моє глибоке переконання особистість дитини, її погляд на світ та, що важливіше, її погляд на себе в першу чергу формують батьки і книги, які ті їм читають, а потім віддають на поталу олівців, розсмикувань і жмакань. Подекуди вдається віднайти скарби. Типу Рік у лісі. Рік у місті. Лабіринти Землі. Карти, нові мандрівки. Велика книга зірок і планет. Полічи до 100. Що роблять кораблі. Абетка від Абабагаламаги. А, взагалі, всі книги від Абабагаламаги - то перлини. Від віршів до казок. Ну, і Віммельбух від Порше - це щось. Загалом, мій книжковий світ нині обертається навколо дитячої літератури. А ще я став амбасадором Національного тижня читання. Він триває з 4 по 10 грудня і має на меті об'єднати спільноту навколо ідеї, що читати - то важливо. Звісно, це так. І тут не може бути іншої думки. Але, як на мене, важливіше плекати ідею, що прищеплювати любов до читання у дітей - на порядки важливіше. Причому, щоб батьки читали разом із дітьми. Я б зараз багато віддав за те, щоб почитати з Марком книгу. З тижнем читання, шановні. Вкладайтеся в книги для власних дітей. Воно того варте. І окрема подяка національним видавцям за те, що тримаєтесь і розвиваєте розмаїття дитячної літератури. Майте тихий вечір. #тижденьчитання2023 #бутисвоїми

Нобелівська премія - це практично завжди про щось важливе, доречне і видатне. З чим складніше - це з поясненням широкій громадськості сенсу досліджень, що були так високо оцінені, та їхнім впливом на життя цієї ж громадськості. І що я дуже ціную у нашій невеликій науково-популярній тусовці, що попри брак ресурсів і часу, вона намагається доносити світло знань туди, де на це існує запит. От і зараз, вже не вперше наукпоп ініціатива Nobilitet запускає фактично лекторій, де бомбічно круті лектори доступно пояснять про літературу (Богдана Романцова), хімію (Юрій Халавка), фізіологію і медицину (Ксенія Гулак), економіку (Світлана Вовк), фізику (Володимир Безгуба) та захист миру (Олена Шевченко). А тепер, мабуть, основне. На відміну від попередніх років сам лекторій буде відкритим, БЕЗКОШТОВНИМ і транслюватиметься на каналі Клятий раціоналіст. https://www.youtube.com/@K.Rationalist Старт - 9 грудня об 11 години. А от потім, о 17.00 у Діалог Хабі буде платна офлайн-подія, де можна буде поспілкуватися з лекторами і послухати дискусію під модерацією фантастичних Ольги Маслової та Артема Албула. Вся інформація про подію, розклад, спікерів, вартість офлайн-заходу тут https://www.facebook.com/nobilitet/posts/pfbid02MLQdAoVgKCbT7ozyxA4MSCJ2Foyv6PevfLBpjsMniVVvtD4J2eTw2bkAGbnGv2J3l і тут https://www.facebook.com/events/266484693035008 Долучайтесь. І покажіть, будь ласка, тим, кому цікаво буде послухати про Нобелівку. Майте тихий вечір.

апдт. Дві хвилини. За дві хвилини після цього посту в особисті прийшла чудова людина, готова покрити ремонт авта. Люди, я люблю Вас. Ви чудові. Деталі згодом.