27 SHADOW STRIKE

Хлопці красені кладуть все що летить на Сумщині в зоні їх відповідальності 🇺🇦

No comments 👏👏👏👏

Що творить Страйк, просто оплески👏👏👏

Страйк сьогодні валить все підарське 🫡🇺🇦

Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Полтавщина тримайтесь(((((❤️

Страйк мінусує ще одну підарську молнію 🫡🫡🫡🫡🥳

Страйк мінусує з самого ранку підарську молнію на Сумщині 🫡🤝🥳

Усім тихого вечора 🫡

Кладемо спать підарську фпвшку на Сумщині 🫡🇺🇦

Страйк в ударі ще мінус підарська молнія 🇺🇦🥳

Екіпаж-перехоплювач Страйк мінусує підарську молнію на Сумщині 🫡🇺🇦 27ма-сталева міць🇺🇦🫡

27-ма знищує ворогів🫡

Працюємо далі🫡

Вислів на патчі інколи, як рафаелло-"Замість тисячі слів"😂

Тим часом наш реб кладе ще 2 підарські фпв на Сумщині 🫡 27-ма-сила💪🇺🇦

Щоб всі їхні дрони так палали🎇😡🔥

«Мене питають, коли закінчиться війна. А я міняю питання: а що ти зробив для цього?» - командир гармати Віталій. За стійкою хорошого бару завжди затишно, там пахне меленою кавою, дорогим алкоголем і спокоєм. Людина, яка там господарює, зазвичай знає сотні історій, уміє слухати й розгадувати чужі настрої. Віталій колись професійно створював цей затишок у рідному місті на Сумщині. Сьогодні йому 31 рік, він - головний сержант, командир гармати 2 самохідного артилерійського взводу у складі знаменитої 27-ї окремої артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. На службі його колишня цивільна професія закарбувалася у військовому позивному «Бармен», хоча побратими та друзі часто кличуть його й просто «Пріх» — дружнім скороченням від прізвища. Тепер замість шейкера в його руках важкі снаряди, а замість легких розмов — чіткі команди, від яких здригається земля і випалюється ворожа техніка. Його військовий шлях розпочався ще у 2015 році зі строкової служби, у структурі, що забезпечує безпеку та охорону стратегічних об'єктів. Там Віталій здобув перший серйозний військовий досвід, навчився дисципліні й відчув, що таке справжнє військове братерство. Коли термін служби добіг кінця, командири пропонували кмітливому хлопцю підписати контракт, пророкували хорошу кар'єру, але цивільне життя манило назад. Віталій відмовився, повернувся додому, але дуже швидко зрозумів, що припустився помилки. «Зникло взаєморозуміння з ровесниками, друзями. кардинально змінилися погляди на життя. Світ цивільних раптом став чужим», - згадує Віталій той непростий період внутрішнього зламу. Цей внутрішній компас і привів його назад до війська, але вже у бойову 81-шу бригаду, де він став кулеметником. Потім знову були круті життєві віражі - Віталій коротко каже: «Життя побачив, звільнився», встиг попрацювати за кордоном, але армійська карусель не відпускала. Черговий оберт цієї каруселі привів його до 27-ї артилерійської бригади, ближче до рідного дому на Сумщині. «З кулеметом ми на "ти", тому спочатку я служив у роті охорони, а згодом, після відповідного навчання, мене перевели навідником у батарею. Брав участь в Операції об'єднаних сил на Донбасі. Після повернення мав чудову нагоду проходити службу неподалік від дому. Там, на Сумщині, мене і застала велика війна», — розповідає старший сержант. Ранок 24 лютого 2022 року Віталій пам'ятає у найдрібніших, майже кінематографічних деталях. Каже, що командування бригади  відчувало, що велике вторгнення неминуче, активно готувалися, передислоковували сили. Напередодні підрозділ зробив першу ходу на Харківщину, відігнавши туди техніку та вивівши особовий склад. Віталій із побратимом повернулися назад, щоб забрати іншу бойову машину і знову рушати на харківський напрямок. Але за законами підлості на самому виїзді з міста їхній автомобіль зламався. Спроби відремонтувати його на місці власними силами провалилися, і бійцям довелося викликати на допомогу рятувальників - так пожежна машина з увімкненими мигалками відбуксувала їх назад у розташування, звідки вони щойно виїхали. Була перша година ночі 24 лютого. Хлопці заварили й поспіхом поїли «мівіни», лягли перепочити, а вже о четвертій ранку пролунало страшне: «Війна!». Практично без інструментів, без потрібних запчастин, на чистому ентузіазмі та адреналіні реанімували авто. За плечима Віталія — довгий шлях боротьби за справедливість, який розпочався ще задовго до ООС та повномасштабного вторгнення. Свого часу він був активним учасником Революції Гідності на київському Майдані, бо внутрішньо не міг змиритися з тим, як спеціально навчені, озброєні правоохоронці нещадно й жорстоко били беззахисних студентів. Ця загострена жага до справедливості веде його по життю й досі. «Мене в тилу часто питають: "Коли закінчиться війна?". А я у відповідь завжди міняю це питання і запитую прямо в очі: "А що конкретно ти зробив для того, щоб ця війна закінчилася?". Я свій вибір зробив давно. Я чесно працював, жив у цій країні. Так, вона далеко не ідеальна, але вона моя, рідна. І я категорично не хочу, щоб хтось прийшов сюди, окупував мою землю і знищував мій народ».

Наші засоби реб вже зранку поклали 2 підарські фпв на Сумщині 🫡🇺🇦💪