пані літредахторка

📝 «ріжемо-спрощуємо» № 4: версія «боремося із засиллям “бути”» 🌸 той чистий жах, який можна було побачити на моєму обличчі ➡️ той чистий жах, який проступив на моєму обличчі 🌸 я хотіла просуватися кар'єрними сходами, а для цього треба було показати, на що здатна ➡️ я хотіла просуватися кар'єрними сходами, тож мала показати, на що здатна 🌸 щоразу я був на дві позиції попереду ➡️ щоразу я випереджав на дві позиції 🌸 на автодромах я намагалася бути всюди водночас ➡️ на автодромах я намагалася встигати все й усюди (встигати скрізь одночасно) 🌸 було захопливо бачити, як багато автоспорт означає для кожного члена команди ➡️ мене захоплювало, як багато автоспорт означає для кожного члена команди 🌸 столи були прикрашені мініатюрними композиціями з бамбука та сакури, і тут було гамірно ➡️ столи прикрашали мініатюрні композиції з бамбука та сакури, а залу наповнював ранковий гамір / на столах красувалися мініатюрні композиції з бамбука й сакури, а залою розливався ранковий гамір #редахторське #ріжемоспрощуємо

читаю речення: «Він присів на край ліжка й почав крутити великими пальцями». одразу уявила, який це мало б вигляд, і думаю собі: «шо?» 🧐 дочитую до уточнення: «Не в переносному сенсі, а буквально: зчепив пальці в замок і почав крутити великими пальцями». а в чому тоді полягає переносний сенс? 🧐 отже, у німецькій є фразеологізм Däumchen drehen, який дослівно перекладається як «крутити великі пальці», а означає — байдикувати, сидіти без діла. як ви вже могли здогадатися, сюди майже ідеально лягає український відповідник «сидіти склавши руки», адже він дає змогу обіграти і сам фразеологізм, і рухи персонажа. тож після редагування вийшло таке: «Він опустився на край ліжка й сидів, склавши руки (тут, до слова, і кома підказує, що сенс не переносний). Не в переносному сенсі, а буквально: зчепив пальці в замок і заходився крутити великими пальцями один навколо одного». дрібниця, а приємно!☺️

♻️ довгочит про ставлення до правок, але з боку редакторки. на каналах перекладачів я регулярно натрапляю на запитання про те, як реагувати на правки. а особливо коли ти перекладач-початківець і ще не намацав алгоритм роботи. 1⃣ найперше, що хочеться підкреслити: не варто сприймати правки близько до серця або ж брати їх на свій карб. під час редагування моя головна мета полягає в тому, щоби покращити текст наскільки можливо, а не в тому, щоби переписати його під себе, тицьнути носом у помилки, самоствердитися чи поставити під сумнів професіоналізм перекладача. і як людина, яка й сама трохи перекладає, я добре розумію, наскільки важко й навіть боляче дивитися на червоний текст після того, як днював і ночував із ним тижнями чи місяцями, після того, як перебрав у голові десятки варіантів, а потім редактор прийшов і переписав. окремо зауважу, що далеко не кожна правка = помилка. як на мене, найчастіше правки стосуються ритму, стилю, милозвучності, логіки або ж просто спроби знайти влучніше формулювання. усе-таки переклад — не математика, тож існує не один правильний варіант, а декілька однаково робочих. 2⃣ відповідно — другий і надважливий пункт: не соромитися казати редакторові прямо, що саме та, зокрема, чому вам не подобається. пошук компромісів — невід'ємна частина нашої з перекладачами роботи. подекуди доводиться по кілька днів перебирати варіанти в пошуках підхожого для обох — і це нормально! (однак, звісно, впиратися до останнього теж не варто, бо дедлайни не гумові🗿). також особисто від себе додам, що значно легше працювати з перекладачем, який у лоб напише: «оце мені не подобається, краще так чи так». тоді я матиму від чого відштовхуватися далі й чіткіше розумітиму вподобання людини. 3⃣ третє: велика помилка вважати, що лише перекладачі бояться редакторів! 🍁 щоразу, починаючи співпрацю зі ще незнайомим перекладачем, я так само хвилююся: чи сподобається йому результат; чи не образиться він на велику кількість правок; чи не подумає, що я хотіла зачепити, а нормально сприйме примітки й зауваги; чи влаштує його мій стиль спілкування. і ще безліч усякого й також немало дурничок, через які насправді не варто перейматися, але ж вони все одно крутяться в голові! тож усі ми люди зі своїми бзиками — не варто про це забувати. 4⃣ і четверте, найсолодше: потрібно одне одного хвалити. це ж так приємно й додає мотивації, скажіть? якщо чесно, грішу 🫣 я часом просто забуваю відзначати моменти, які мене особливо вразили. у потоці роботи, коли тут тре відредагувати, там узгодити, а потім вичитати, усе й одразу летить до рук, іноді важко спинитися й оцінити, як уміло перекладач викрутився в тому чи тому місці. буває, усвідомлення доходить десь аж на N-ній вичитці. і все-таки похвала вкрай цінна — і для просто комфортної співпраці, і для стосунків між перекладачем та редактором. я вважаю, найздоровіше ставлення до правок починається із уже банальної, проте важливої думки: ми всі працюємо не проти одне одного, а на один текст, і редактор не приходить ламати переклад, а перекладач не зобов’язаний мовчки ковтати кожну зміну.

як я почуваюся, коли балансую між «та», «але», «однак», «утім», «проте» й «тільки» — і все це на одній сторінці 🔥

📝 одна з тих речей, які доводиться виправляти найчастіше (колись напишу й про інші, якщо не забуду 💻). допис, навіяний останніми розділами книжки, із прикладами звідти: ✴️став глухим, хрипким ➡️ приглух, захрип ✴️ставав сумним ➡️ смутнів / сумнішав / хмурнів ✴️ставав гучнішим ➡️ гучнішав ✴️думки ставали яснішими ➡️ у голові прояснювалося ✴️ставав важчим ➡️ важчав ✴️ставав м'яким ➡️ м'якшав ✴️ставав упевненішим ➡️ набував / набирався впевненості ✴️ставав світлішим ➡️ світлішав ✴️повітря ставало все більше трав’янистим ➡️ у повітрі дедалі виразніше пахло травою ✴️щоки стали червоними ➡️ почервоніли / налилися рум’янцем / запашіли ✴️ставав тихішим ➡️ тихшав / стишувався #редахторське

📣 суботній ранок почався не з кави, а з пробіжки до поштомата, бо приїхали редакторські примірнички! трішки пораділа, а потім згадала, що це ж тепер треба всі полички перебирати, щоб їх впихнути... 😭 #редахторськіпримірники

🪷 от знаєте, японська така ✨проста✨ мова — варто лише звикнути до інакшої писемності. самі посудіть: ➡️усього два часи: минулий та неминулий ➡️майже немає граматичного роду ➡️дієслова не змінюються залежно від особи ➡️фактично жодних відмінків (хоча їхню роль частково виконують частки) ➡️немає обов'язкового граматичного числа («книга» й «книги» однаково 本) ➡️займенники не обов'язкові (речення на кшталт «купив хліб» цілком ок — підмет найчастіше просто опускають) ➡️немає узгодження прикметників із іменниками ➡️жодних відносних займенників ➡️жодних артиклів класно ж, напевно? але, бляха, коли перекладаєш із японської або ж звіряєш переклад із ориґіналом, більшість цих речей доводиться крихта за крихтою виловлювати з контексту. адже якщо в реченні немає ані роду, ані числа, ані особи, то залишається тільки сидіти й збирати пазл докупи: хто, кого, коли й у якій кількості кудись відіслав 🤔

🪷 продовжуємо нашу рубрику «ріжемо-спрощуємо»! особливо обожнюю, коли довгу й заважку конструкцію вдається замінити всього одним словом 🤩 🪻 жінка просто не знала, як реагувати, побачивши, як до її крамниці… ➡️ жінка аж розгубилася, коли до її крамниці… 🪻 не змогла стримати того, що з моїх вуст злетів лише ледь чутний шепіт ➡️ не змогла стримати ледь чутного шепоту 🪻 деякі люди просто не створені для того, щоби бути батьками ➡️ деякі люди просто не створені для батьківства 🪻 проходячи повз, я помітив… ➡️ мимохідь я помітив 🪻 промовила жінка, не здригнувшись ні єдиним м’язом на обличчі ➡️ промовила жінка з кам'яним обличчям («навіть бровою не повівши» або взагалі «незворушно») 🪻 бо вона його донька, і він перекриває їй шлях, тоді як для тебе зробив усе, щоб ти досяг успіху? ➡️ бо він перекриває шлях власній доньці, а задля твого успіху відчинив усі двері? 🪻 і мені знадобилася хвилина, щоб звикнути до того, що сутеніє вже по обіді ➡️ і ще хвилину звикав до того, що сутеніє вже по обіді 🪻 контракт був рясно всіяний примітками ➡️ контракт ряснів примітками #редахторське #ріжемоспрощуємо

🫖 учора так засиділася за редагуванням книжки, що аж уночі побачила анонси від нашої ідеї. тож! для червневих передзамовлень я наредагувала... шкільну романтику, університетську романтику й дорослу романтику 😝 ну, і «Пунпуна» 🙂 🌟 особливо хочу порадити серію «Досконалий світ» усім, хто ще з нею не знайомий. це інклюзивна історія («Кохання на кінчиках пальців», до речі, теж, але там не настільки сильний і серйозний акцент саме на інклюзивності, як на мене), що порушує не зовсім очевидні для більшості людей теми, у всій наготі розкриває аспекти життя людей із інвалідністю та труднощі, з якими їм доводиться зіштовхуватися щодня, а також, звісно, питання безбар'єрності. словом, украй актуальна для нас річ, хоч і в зовсім інакшому сетинґу. 🌟 ну, а потім можна добити себе «Пунпуном», якщо вам бракує екзистенційної кризи в читацькому списку☹️ #анонси

🤩 я думала, японці вже нічим мене не здивують, а потім натрапила на «Повний посібник із самогубства». та хвильку подумавши, зрозуміла, що насправді тут нічому дивуватися. книжка вийшла 1993 року й відносно швидко стала мільйонним бестселером, особливо серед молоді. офіційна сторінка видавця заявляє про понад 1,2 млн примірників. 🤩 з одного боку, посібник оформлений як довідник із техніки безпеки, тільки навпаки: сухий виклад інформації, розділи, таблиці, схеми, оцінки, приклади з реальних випадків, місць і медійних історій. а з іншого боку, за цією, так би мовити, інструкцією ховається різкий жест проти японського суспільного тиску: школи, роботи, родини, соціальних норм. сам автор висловлював через неї нестерпність життя в задушливому суспільстві. самозрозуміло, що книжка обросла скандалами та критикою, адже що робити з текстом, який формально не порушує закону, але може реально впливати на вразливих людей? однак у 1994 році… виходить наступна частина! а точніше — збірка «Наш "Повний посібник із самогубства"», у якій автор зібрав листи читачів, гнівні відгуки й власні відповіді на медійні напади. суспільство відреагувало на книжку як на небезпечну річ, але її популярність показала, що небезпечним був не лише текст, а й те, що він потрапив у нерв часу. Японія 90-х — після економічної бульбашки, з відчуттям застою, тиском школи й роботи, самотністю молоді, жорсткими нормами. і посібник тільки розбурхав дискусії про 生きづらさ (ікідзураса) — «важкість життя». згодом автор писав саме про це: соціальну втому, стосунки, капіталізм, способи жити легше, а не тільки про смерть. у пізніших інтерв’ю та статтях його описують як письменника, що після цієї книжки продовжив працювати з темою «жити у світі, у якому жити важко». наприклад, у 1998 він видав книжку з красномовною назвою «Танець у клітці». 🤩 авжеж, мені стало цікаво, чи посібник досі в продажу. і попри те, що в окремих префектурах його включили до офіційного списку шкідливих видань, книжку й зараз можна придбати. звісно, якщо вам уже виповнилося 18. та й от таке 🎶 наостанок, мабуть, важливо проговорити очевидне: цей допис не про романтизацію самогубства, а радше про те, як суспільство іноді створює такі умови, у яких небезпечна книжка стає дзеркалом епохи й симптомом. бо найстрашніше в цій історії не те, що хтось написав таку книжку. найстрашніше — що багато людей у ній себе впізнали й, ба більше, деякі нею скористалися.

😡 правка, яку я бачу тільки так:

😝 інформація, яка вам украй необхідна! 🐈 як котики муркочуть японською мовою? 💜ゴロゴロ (ґоро-ґоро) також ця ономатопея передає гуркіт грому, бурчання живота й гарчання. 🐈 а як нявчать? 💜にゃん (нян) 💜にゃんにゃん (нян-нян) 💜にゃーん (няан) 💜にゃあ / にゃー (няа)

📚 думаю, чом би не перетворити різанину тексту на рубрику? зібрала з останнього розділу книжки ще порцію прикладів, як можна облегшити текст: 🤩відчиняла всі двері, які були потрібні, щоб наблизитися до моєї великої мрії ➡️ відчиняла всі двері, що вели до моєї грандіозної мрії 🤩шотландське повітря здавалося таким, ніби воно завжди жило в моєму серці ➡️ шотландське повітря ніби завжди жило в моєму серці 🤩підняти кулаки вгору ➡️ підняти кулаки 🤩спуститися драбиною вниз ➡️ спуститися драбиною 🤩я зрозуміла, на що вона натякає ➡️ я вловила її натяк 🤩іноді він переходив межу, сам того не помічаючи ➡️ іноді він не помічав (відчував) межі #редахторське #ріжемоспрощуємо

коли в хаті дві кішки, доводиться працювати і в таких умовах… якщо раптом зірву дедлайни, отже, у мене не вийшло продертися до ноута 🌟 #киціпомічниці

🌟 поки я тут балансую між проєктами, Nasha Idea показала травневі анонси. ну, а я показую, над чим із того працювала. цього разу три томи, і всі — продовження серій. хоча у випадку «У пошуках слави» — це другий і вже останній. манґа: 🌟 Ґачіакута. Том 5 🌟 Токійські Месники. Том 15 що там, що там зараз розгортається драма — усім нелегко 😮‍💨 маньхва: 🌟 У пошуках слави. Том 2 (завершено) «Слава» стала одним із моїх перших проєктів (а я і досі не звикла до китайських імен 😰). раджу всім любителям історій про мистецтво й пошуки себе. до того ж вона біографічна, а певна її частина присвячена Тайваню часів колоніального тиску. #анонси

😚 не секрет, що після редагування текст зазвичай виходить коротшим, ніж до, адже око швидко замилюється й перестає чіплятися за зайві конструкції, які легко прибрати або спростити. тож я тут насмикала із нещодавніх перекладів кілька показових прикладів: 🌟я відчула, як серце защеміло -> серце враз защеміло 🌟я відчула мурашки по всьому тілу -> на шкірі виступили сироти 🌟він підняв торбинку, в якій я побачила характерний блиск впізнаваної коробочки -> він підняв торбинку, в якій блиснула впізнавана коробочка 🌟поспішно я знову обернулася вперед, мої пальці вчепилися в телефон -> я поспіхом відвернулася, стиснувши телефон міцніше 🌟руки стають гарячими -> руки гарячішають 🌟на душі стає спокійно -> на душі спокійнішає 🌟коли чужі батьки робили вигляд -> коли чужі батьки вдавали 🌟випускник поспішив уперед, щоб отримати свій диплом -> випускник поспішив уперед по диплом #редахторське #ріжемоспрощуємо

пов: уболівальниці Формули-1 дали на редагування книжку про Формулу-1 🌟

⭐ оскільки я переважно працюю з коміксами, то окрім простого редагування тексту часто доводиться синхронізувати його з тим, що нам, власне, показують. отож маю маленьку пораду для колег, яка допоможе не лише позбутися зайвого «цекання», а й оживити написане у випадках, коли це не вдарить по сенсах. нещодавній приклад із манґи (а там люблять тицяти, а не називати прямо, бо й так усе ж ясно з контексту): 🌟«Я це поміряю?» на панельці дівчина тримає сукню. отже, спокійно заміняємо «це» на «її» (вочевидь, сукню). або ж: 🌟«Ти це скуштуєш?» і бачимо тістечко: «це» > «його». 🌟«Можна забрати це?» а на столі стоїть, скажімо, пляшка вишневого Живчика: «це» > «напій богів» «пляшку» / «її» / «Живчик». коротше, принцип зрозумілий. не варто обмежуватися, коли можна обіграти зображене на картинці в тексті й витягнути щось живіше за «це». #редахторське

🌟 після тривалої павзи я повернулася до вивчення японської й останніми вечорами маю собі цікаву й корисну розвагу: лупаю тренажер відмінювання дієслів і прикметників. переходите на сайт, у налаштуваннях вмикаєте потрібні категорії слів — і вперед галопом по часах, рівнях ввічливості, ствердженнях/запереченнях, пасиву, て-формі й інших забавах. після n-ої спроби вже значно менше думаєш, шо куди та як. словом, класна штука. 🌟 схожий тренажер є й на nihondex (тут ще й функціонал ширший, тож також рекомендую, наприклад, як доповнення до підручника).

❕ показовий приклад того, чому не варто сліпо довіряти онлайн-коректорам. обидва виправлення Grammarly тут зайві, адже: 🌟 слово «навчати» вимагає родового відмінка, а не давального; 🌟 частини речення, що виражають наслідок, зазвичай відокремлюються комою (або іншими знаками — залежно від ситуації). #редахторське