Павлік Шерлок️ | УМК 🐘

Я кажу як цей кал попав у фінал, мені кажуть це Британія вони там автоматично😁

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА ДОЛИНИ КАПІБАР Про нагородження відзнакою Президента Долини Капібар «Герой Долини Капібар» За самовіддане служіння Долині Капібар, визначні особисті заслуги перед державою, невтомну працю та вагомий внесок у розвиток торгівлі, участь у відбудові й реалізації масштабних будівельних ініціатив, а також за постійну допомогу містам і громадянам Долини Капібар Постановляю: Нагородити відзнакою Президента Долини Капібар «Герой Долини Капібар» з врученням Ордена Держави Пана Назару125Ст. Президент Долини Капібар - Maroonplay м. Капітолій 16 травня 2026 року

Я багато працював заради того, що маю зараз. Я будував НБК тоді, коли в нас майже ніхто не вірив. Я був у меншості й терпів повністю «зелений» парламент, не влаштовував істерик і не кричав про несправедливість на кожному кроці. Ми просто працювали далі. І ось зараз, коли НБК отримала не просто сильний результат, а половину парламенту, ми не почали душити всіх навколо й забирати владу собі повністю. Навпаки - уряд НБК має представників майже всіх партій, окрім ГП, бо вони самі відмовилися від посад. Це, по суті, безпрецедентна ситуація: партія, яка могла б контролювати весь парламент, свідомо дає можливість працювати іншим. Але, виходить, я все одно поганий. Завжди поганий - за будь-якого сценарію. Коли я був у меншості — усім було байдуже. Коли моя партія почала отримувати підтримку людей, коли виборці оцінили нашу роботу й проголосували за нас - раптом виявилось, що я «всіх купив», що НБК «все підлаштувала», а я обов’язково якийсь «доктор Зло». І знаєте, що найбільше болить? Не критика. До критики я давно звик. Болить те, що люди часто не бачать років праці, нервів, безсонних ночей і моментів, коли хотілося все кинути. Вони бачать тільки результат - і одразу шукають у ньому бруд. То скажіть мені чесно: це нормально, коли будь-який твій успіх автоматично робить тебе «винним» в очах інших?

Я не відмовляюся від своїх слів. І мої слова - це не спроба когось образити чи принизити. Навпаки. Мої слова - це спроба змотивувати людей працювати так, як колись працював я і мої однопартійці. Бо я дуже добре пам’ятаю часи, коли в нас майже ніхто не вірив. Я пам’ятаю насмішки, знецінення й слова, які багато кого могли б просто зламати. Але найбільше я пам’ятаю одну фразу. «Ти - політичний труп». Це сказав мені Пан Клавнер півтора року тому. І, чесно, я міг тоді образитися, опустити руки, почати всіх ненавидіти або просто здатися. Але сталося інакше. Ці слова стали моєю найбільшою мотивацією. Кожен раз, коли було важко, коли хотілося все кинути, коли руки опускалися від втоми - я згадував саме ці слова. І замість того, щоб доводити щось криками, я починав працювати ще більше. Саме тому я хочу, щоб ви зрозуміли одну просту, але дуже болючу істину: результат не приходить просто так. Перемога не падає з неба. Повагу не дарують за красиві слова. Усе, що ми маємо сьогодні, побудоване безсонними ночами, нервами, постійною працею й моментами, коли ти залишаєшся сам проти всіх. Люди бачать тільки фінал. Вони бачать сильну партію, результати, підтримку, посади. Але вони не бачать того шляху, де тебе щодня переконують, що ти ніхто. Не бачать моментів, коли ти мовчки ковтаєш образи й продовжуєш іти вперед, навіть коли в тебе вже майже немає сил. І якщо мої слова звучать різко - то лише тому, що я знаю ціну праці. Я знаю, як це - будувати щось із нуля, коли в тебе не вірить майже ніхто. Я знаю, як це - перетворювати біль і приниження на мотивацію. Тому я не хочу, щоб люди просто ображалися на критику чи важкі слова. Я хочу, щоб вони навчились перетворювати це на паливо для власного росту. Бо в кінці кінців тільки клопітка, виснажлива й чесна праця дає справжній результат.

- Павлік Шерлок для Новин ім. Ксана 😎

🔪 ІВЕНТ "ГОДИНА ГЕРОЇВ" 🔪 Біля м. Коралія було виявлено напівзруйновані будинки. За чутками, терористи утримують там заручників. Але в людей ще є шанс на порятунок – на допомогу вже вирушають супергерої Долини ♥️ Ви також можете долучитися до рятувальної операції та допомогти героям врятувати безвинних мешканців. Проте будьте обережні! Наша головна ціль – не знешкодження ворогів, а збереження життів мирних людей Якщо ви бажаєте стати частиною цієї важливої місії, приходьте вже сьогодні о 18:00 до порталу в м. Коралія. (🌎 -6556 79 -2714, 📛 Незер: -829 134 -342, Червона гілка)

Павлік слоняра🐘

Я не злюся. Я спеціально говорю більш жорстко й емоційно, щоб ви зрозуміли одну просту річ: якщо ви хочете щось отримати - ви маєте щось для цього зробити. Не буває так, що хтось один чотири дні поспіль готується до дебатів, витрачає сили, нерви, час, щоб достойно виступити, а інші просто не приходять, а потім щиро дивуються, чому НБК отримала стільки місць. Який підхід - такий і результат. ГП не прийшли. Партія Піратів не прийшли. Медворд не прийшов. СІ не прийшли. Ксан прийшов - і отримав гарний результат. Партія Біомів, навіть попри слабкий виступ, попри програш двох дебатів, перших дебатів і навіть власної пресконференції - усе одно отримала хороший результат. Чому? Бо вони були. Бо вони хоча б намагалися. Бо люди бачать тих, хто виходить вперед і бере відповідальність. Коли прикладені зусилля - тоді є результат. І це правило працює всюди. Подивіться сьогодні на видатних діячів Долини Капібар. Вони стали видатними не тому, що їм усе впало з неба, не тому, що їм просто пощастило. За кожним із них стоять безсонні ночі, нерви, помилки, падіння, праця й постійна боротьба із самим собою. Ніхто не прокидається великим. Великими стають через працю. Робиш чесну роботу - отримуєш чесний результат. Іноді болючий. Іноді несправедливий на перший погляд. Але чесний. Бо успіх любить не тих, хто найбільше говорить, а тих, хто приходить, коли важко, хто працює тоді, коли інші вже здалися, хто не шукає виправдань, а шукає можливість зробити хоч щось. І саме такі люди зрештою змінюють Долину Капібар

Каер Морхен бачив багато. Кров на камені, чужинці в лабораторії, вогонь у вікнах, мечі в руках тих, кого давно вже немає. Але навіть найпохмуріші фортеці мають свої миті краси… якщо вміти їх помічати. Тож настав час поглянути на старі стіни інакше. Оголошується конкурс фотографій на території Каер Морхену 🏰🐺 Темні коридори, вітряні вежі, туман над подвір’ям чи світло смолоскипів серед ночі...покажіть фортецю так, як бачите її саме ви. Неважливо, чи ти мисливець на чудовиськ, мандрівник чи просто той, кого привели сюди власні демони. Якщо зможеш впіймати дух цього місця, то знай, що твоя робота не залишиться непоміченою. 🥇 1 місце - 3 стаки БНЗ 🥈 2 місце - 1 стак БНЗ 🥉 3 місце - 1 стак НЗ

Лише пам’ятай… Каер Морхен любить тишу. І не кожна тінь на фото буде випадковою.

Свої творіння надсилайте в повідомлення каналу, а голосування почнеться 21 травня, тому часу у вас буде достатньо. Участь у конкурсі можуть взяти всі, хто не в чорному списку :)

Знаєте, друзі… Для декого бути українцем - це просто випадковість. Просто місце народження. Просто паспорт. Просто синьо-жовта обкладинка документа, яку дістали ще в пологовому будинку. І, на превеликий жаль, дехто так і не зрозумів, що Україна - це не штамп у свідоцтві. Україна - це вибір. Бо для когось бути українцем - це випадковість. Просто народився тут. Просто отримав паспорт. Просто звик чути українську десь на фоні. Але серцем так ніколи й не став частиною цього народу. І потім ми бачимо людей, які соромляться української. Які кажуть «какая разніца». Які готові проміняти все українське на популярність, комфорт чи кілька зайвих переглядів. Людей, яким байдужа пам’ять тих, хто століттями боровся за право просто говорити своєю мовою. І це боляче. Бо Україна сьогодні тримається не на тих, кому «без різниці». Україна тримається на людях, які свідомо її обирають. Навіть тоді, коли це невигідно. Навіть тоді, коли важко. Навіть тоді, коли простіше було б піти в інший бік. І сьогодні день народження саме у такої людини. У людини, яка могла б жити спокійніше. Могла б працювати на іншу аудиторію. Могла б обрати легший шлях, де більше грошей, більше популярності, більше можливостей. Але замість цього - обрала українців. Обрала українську мову. Обрала україномовний майнкрафт. Обрала спільноту, яка роками жила майже без надії. І знаєте… це не просто викликає повагу. Це змушує вірити, що ми ще не втратили найголовніше. Бо поки є такі люди - Україна буде жити. Сьогодні день народження у людини, яка стала для багатьох не просто адміністратором, не просто творцем чи лідером. А символом того, що українське - може бути сильним. Що українське - може бути живим. Що українське - може перемагати. Пан Ховайто… Ти навіть не уявляєш, скільки людей ти надихнув. Скільки людей завдяки тобі знову повірили в УМК. Скільки людей почали говорити українською сміливіше. Скільки людей відчули, що вони не самі. Ти працював тоді, коли інші опускали руки. Ти залишався тоді, коли інші йшли. Ти будував тоді, коли навколо все руйнувалося. І, можливо, ти сам не помічаєш цього… але для багатьох ти став частиною чогось значно більшого, ніж просто майнкрафт. Ти став частиною української історії в цьому маленькому кубічному світі. І сьогодні хочеться сказати тобі не просто «з днем народження». Хочеться сказати - дякую. Дякую за безсонні ночі. Дякую за нерви. Дякую за віру в людей навіть тоді, коли люди її не заслуговували. Дякую за те, що не зламався. Дякую за те, що залишився собою. Бо справжня сила людини не в грошах, не в цифрах, не в популярності. Справжня сила - це коли після тебе людям хочеться любити Україну ще більше. Я дуже хочу, щоб ти був щасливий. По-справжньому. Щоб у твоєму житті були люди, які любитимуть тебе так само щиро, як ти любиш свою справу. Щоб одного дня ти озирнувся назад - і зрозумів: усе це було не дарма. Усі ці ночі. Усі ці переживання. Уся ця боротьба. Бо десь прямо зараз хтось заходить на сервер, чує українську мову, бачить українську спільноту - і вперше в житті починає пишатися тим, що він українець. І частина цієї заслуги твоя. Многая літа тобі, Пане Ховайто. Нехай Бог береже тебе. Нехай у тебе ніколи не згасає це світло всередині. І нехай одного дня вся українська майнкрафт-спільнота зможе сказати тобі те, що сьогодні хочеться сказати мені: «Дякуємо, що ти є. Дякуємо, що ти не здаєшся»

Культурна поліція: хто вони, як працюють і чому це проблема

Культурна поліція - це неформальна, але дуже активна група людей (часто анонімних або з маленькими акаунтами), які призначили себе головними охоронцями «українськості». Вони не створюють контент, не розвивають мову, не роблять проєкти, не платять податки в Україні і часто навіть не живуть в Україні. Але зате з величезним ентузіазмом патрулюють український інтернет і визначають, хто «достатньо український», а хто «зрадник», «москаль» чи «недостатньо патріотичний». Основні риси культурної поліції: Нульовий внесок, максимальний контроль. Вони майже ніколи не роблять нічого корисного для української культури: не знімають фільми, не пишуть пісні, не перекладають книги, не ведуть великі пабліки чи канали українською. Зате з легкістю влаштовують «судилища» тим, хто це робить. Методи роботи: Щоденний скринінг профілів. Перекопування старих постів (іноді 5–10-річної давнини). Пошук «компромату»: лайк під неправильним постом у 2018-му, жарт, російськомовний допис до 2022 року, спілкування з «неправильною» людиною. Створення скрінів, нарізок, «викриттів» і масових доносів у коментарях. Координація в закритих чатах: «давайте всі разом відмінимо цього тіпа». Важливий момент, на який варто звернути увагу: Багато з них не сидять в росії. Вони можуть бути в Україні, в Європі, в Канаді, Польщі - тобто в безпеці. Вони не платять податки агресору, не живуть під окупацією і не ризикують нічим. Але при цьому поводяться точно так само токсично, як і ті, хто в рф. Тобто це вже не «російські боти», а внутрішня українська проблема. Люди, які фізично далеко від росії, але ментально застрягли в тому ж стилі мислення: «тільки ми знаємо, як правильно любити Україну». Чому це шкідливо: Створює атмосферу страху. Ті, хто реально розвиває українську культуру (блогери, музиканти, перекладачі, ютубери, письменники), постійно озираються. Кожен новий проєкт супроводжується думкою: «а що скаже культурна поліція?» Це пригнічує творчість. Відлякує нормальних людей. Багато хто просто не заходить в український сегмент, бо бачить постійні розборки, полювання і взаємне пожирання. Легше зробити контент російською або англійською - там менше «патріотичних інквізиторів». Підміна понять. Замість підтримки тих, хто робить справу, - тотальне нишпорення і «чистки». Замість «давай разом розвивати українське» - «давай перевіримо, чи достатньо ти чистий». Гіпертрофоване почуття власної важливості. Людина, яка в реальному житті нічого не досягла, отримує владу через «викриття». Один допис «цей тип підозрілий» може зіпсувати репутацію людині, яка роками працює на культурному фронті. Реальна логіка культурної поліції: «Я сам нічого не створюю і не ризикую, але маю моральне право вирішувати, кому можна розвивати українську культуру, а кому - ні. Бо я чистий. А ти - ні, бо в 2019-му написав слово російською / полайкав неправильного блогера / не достатньо жорстко висловлювався». Це не патріотизм. Це соціальний вандалізм під соусом патріотизму. Справжній розвиток української культури відбувається не через чистки і доноси, а через створення: більше якісного контенту, більше проєктів, більше людей, які вивчають мову, більше успіху українських митців. А культурна поліція лише займається руйнуванням репутацій і поїданням своїх. Тому коли бачиш чергове «викриття» - завжди дивись: А що ця людина сама зробила для української культури? Чи створює вона щось, чи тільки нищить репутації інших? Відповідь майже завжди одна й та сама.

- Павлік Шерлок спеціально для ЄММ

Скін на замовлення від Pavlic_Sherlock🩳

Павлік, Павлічек, Павлусь... Я бачу його кожен день... Йдучи вулицями Капітолію, я бачу мурали з його постаттю. Гуляючи провулками, я бачу заклики в НБК та його постери, де він зі своїм жовто-блакитним чубом - ніби дивиться мені в душу. Я бачу його «символи» повсюди. У магазинах з м’якими іграшками продаються його мініатюри з пуху та ниток. Вони мають такі яскраві, гармонійні кольори, що ніби манять підійти ближче й купити їх. А їхні маленькі гудзики-очі дивляться прямо на мене, створюючи дивне відчуття занепокоєння. Якщо ви зустрінете простого громадянина Долини десь на вулиці та запитаєте: «З чим у вас асоціюються такі слова, як "Бізнес", "Мілєон Бнз" чи "Справжній українець"?» - Він відповість вам: «Звісно ж, це наш Великий Канцлер Капітолію - Павлік Шерлок!» Я вже починаю бачити його у снах. Я прокидаюся вночі від його гучних, величних промов у моїй голові. Я бачу його повсюди… І, чесно кажучи, я починаю його боятися. Його присутність ніби стискає повітря навколо мене...

Дуже гарна пропозиція. Тепер усі можуть, не контактуючи напряму, одразу отримати житло за гарною ціною 🙀

Oxenstråle: Тепер повністю автономний Ми цінуємо вашу приватність, тому від сьогодні Oxenstråle Grand Residence переходить на формат самообслуговування. Тепер ваш відпочинок - тільки у ваших руках. Як це працює? • Приходьте до готелю та обирайте будь-який вільний номер. (Ознайомитися з інтер'єрами можна буде прямо тут, у каналі) • Кладіть оплату у свою поштову скриньку в готелі. • Робіть скріншот оплати та надсилайте мені в особисті: Discord/Telegram @mukamarra. Ми покладаємося на ваше шляхетство та чесність. Детальні правила користування готелем та етикет проживання ви знайдете у книзі на ресепшені. Ваш "промінь спокою" в Оксенфурті чекає на вас✨

👉Вступити до НБК

Сонце Білої Європи сходить в Україні. Не забувайте, що в сьогоденній Україні цією війною ми визначаємо долю всієї Європи і всіх європейських народів на найближчі сто років

Захід давно помер. Справжня Європа зараз лише в нас, і якщо оздоровлення й почнеться, то лише з України

Україна – консервативна країна насправді