Транскрипція
الذهاب إلى القناة على Telegram
мистецька організація, діяльність якої націлена на розвиток нової української [кул`ту́ри]. наші соцмережі — linktr.ee/trnscription надіслати твір/зв'язок — @Uniform_Request
إظهار المزيد730
المشتركون
لا توجد بيانات24 ساعات
+17 أيام
+130 أيام
جارٍ تحميل البيانات
القنوات المماثلة
لا توجد بيانات
هل تواجه مشاكل؟ يرجى تحديث الصفحة أو الاتصال بمدير الدعم الخاص بنا.
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
نوفمبر '26نوفمبر '26
نوفمبر '26
+4
في 1 قنوات
أكتوبر '26
+9
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '26
+20
في 1 قنوات
Get PRO
أغسطس '26
+8
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '26
+17
في 8 قنوات
Get PRO
يونيو '26
+39
في 1 قنوات
Get PRO
مايو '26
+112
في 3 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+12
في 2 قنوات
Get PRO
مارس '26
+7
في 2 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+13
في 11 قنوات
Get PRO
يناير '26
+30
في 7 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+27
في 1 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+65
في 2 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+79
في 2 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+59
في 4 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+95
في 4 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+58
في 1 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+43
في 2 قنوات
Get PRO
مايو '25
+75
في 3 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+83
في 7 قنوات
Get PRO
مارس '25
+404
في 12 قنوات
Get PRO
فبراير '250
في 9 قنوات
Get PRO
يناير '25
+22
في 12 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 07 نوفمبر | 0 | |||
| 06 نوفمبر | 0 | |||
| 05 نوفمبر | +1 | |||
| 04 نوفمبر | 0 | |||
| 03 نوفمبر | +1 | |||
| 02 نوفمبر | +1 | |||
| 01 نوفمبر | +1 |
منشورات القناة
Вдивляюсь в озера осінні й похмурі
В їх середині буре гілля
Здіймає бажання, хвилі та бурі
Лазуритовий поклик здаля
Зіниці поцілили влучно у серце
З лічильника жовтень сплива
Тут світло і морок зійшлися у герці
Минається друга глава
Стихії байдужі, мені не підвладні
Холоднеча заводить вітри
І шурхіт, і бриж, й громовиці безладні
Опускається сірість згори...
Озера відблизкують листя і небо
І на дні зберігають тепло
Тонути повільно так тихо й буремно
Листопадом гладінь замело
#Анастасія_Митко
#вірш
| 2 | раночку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 97 |
| 3 | 3.10
2:22
раптом стає настільки порожньо
що хоч лізь на стіну
не бачиться сенсу в існуванні чи диханні
щіпаю себе за руку чи це насправді,
бо можливо це все просто ілюзії?
вдома холодно
хоча коли тут було тепло,
можливо влітку звичайно,
це без агресії.
скоріше так, в усвідомленні ностальгічному
що життя ніби стоїть на місці.
змінюються числа, назви місяця
іноді це лякає, іноді просто хочеться замислитись
тону в думках ніби в болоті
що затягує більше з кожним своїм кроком
і ти прориваєшся мов у штормі
та тебе змітає назад, в глибину усвідомлення
або ж у його повну відсутність.
і лунає свист у вухах
отямся нарешті, подивись навколо себе,
що тобою рухає? що надихає на кількість твоїх різнобарвних ілюзій.
квіти у вазі засохли
викинь нарешті, очисть простір.
поринь у свій ,мабуть, найстрашніший кошмар,
зустрінься зі страхом сам на сам
і буде насправді лиш два шляхи,
повна темнота
і те що ти ще мабуть не розумієш сповна.
#Рина
#вірш | 435 |
| 4 | раночку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 203 |
| 5 | Закоханих не відправляють у космос.
Дуже швидко з’являться проблеми з тиском,
Боюсь, перевантаження нанесе непоправну шкоду,
Коли серце, вибиваючи рекордні “сто дев’яносто”, затопить кров’ю мозок.
Боюсь, пильність згасне, проте легко спалахне повітря.
У закритій капсулі на орбіті Землі вже дуже романтично горіти.
А що як їй остогиднуть мої балачки про політ?
Числа Вольфа, зорепад “Персеїди”
І тренування виявляться того не варті.
Як і зіпсований зір.
А що, як ми зійдемо з орбіти і більше не побачимо світла?
Тоді залишимось на поживу простору.
“Справжні star crossed lovers”,— говоритиму я, втираючи округлі сльози.
А що як, змість дивитись на курс, я цілуватиму її волосся?
Чи не розіб’ємося ми в перші дні?
Ні…
Закоханих не можна відправляти разом у космос
#Ірен_Огненко
#вірш | 356 |
| 6 | раночку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 245 |
| 7 |  ТІЛЬКИ НЕ ВИКЛАДАЙ У СТОРІЗ
Є вечори, які хочеться зафільмувати, а є такі, які краще просто прожити.
16.10 збираємося на творчому вечорі у Stories Café.
Будемо читати власні тексти, слухати інших, ділитися музикою, думками та всім тим, що зазвичай залишається у чернетках.
Без пафосу.
Без необхідності бути тим «справжнім поетом».
Просто живі голоси, тексти і люди.
А що станеться цього вечора —
ну… тільки не викладай у сторіз.🤫
🗓 16.10 | 19:00
📍Stories Cafe, вул. Костянтинівська, 20/14
Вхід – донат від 200 грн
Запис на вечір: @andybur ✍️ | 255 |
| 8 | БЕЗВИХІДЬ
Я спіткнувся об сонячний промінь
Сьогодні
Він лежав на леноліумі
стомлений
Промінь пробіг важкий марафон
Вийшов на
Балкон. Радянський стіл і бетонні діви
Я в окулярах. Кучері - втомлені змії
Папірці, блокноти, сигарети:
Розкидані, суки, як зорі й комети
З рубашки у кліточку - дістаю ручку
Індустріальна поверхня і мої пальці
формують хімічну сполуку
Я чорт його зна, що пишу
Кожен день я пишу
Форми малюю
Живу
Моє дихання - зітхання парової машини
Вихлопи газу, нафта - думки мої
Я намалював сталевий чайник
Настрій неба сьогодні - авторитарний
Вітер, той зморщений кіт
Злизує мій піт зі шкіри
Злизує зі шкіри мій піт
Десь біля воріт - крики
Крики десь - біля воріт
Моя душа - єдиний тут, курва
вільний світ
Господи Боже
#Богодар_Смотритель
#вірш | 202 |
| 9 | Друг
Ми відпочинемо, і сядем тут під дубом.
Розпалим вогнище, всю ніч балакать будем.
Ти друже сядь, і просто мовчки слухай,
Я з твого дозволу впаду тобі на вуха.
А ти згадай як вперше ми зустрілись,
І близько тижня через дурню сварились.
Ми один одного терпіти не могли,
Але в бою одразу згоду віднайшли.
А пам'ятаєш минулої зими, мене поранили і я меч батька втратив.
Ти мене виходив в покинутім селі, і в завірюху пішов той меч шукати.
Ти цілу ніч стрибав по кучугурами, а я чекав не мавши змоги встати.
А вже на ранок валився ти із ніг, та все ж той меч зумів ти відшукати.
Спасибі друже, що допоміг мені.
Та залізяка ця була не варта втрати.
В холодній хаті упав ти долілиць.
Тепер лишається тобі мене чекати...
#Волосожар
https://t.me/DeepMorok
#вірш | 211 |
| 10 |  У гурту нашого улюбленого адміністратора Черкуна Кирила вийшов трек, і ми вітаємо його усією командою «Віршонуті».
🥳🥳🥳🥳🥳🥳🥳🥳🥳🥳🥳
Ви також можете привітати Кирила в коментарях та послухати трек:
https://listen-muzika.com/link/awive-personazhi-chuzhykh-knyzhok
Дамо шуму! | 209 |
| 11 |  ✨ Театралізована лекція "Відлуння"
А що, якби українські митці могли самі розповісти вам історії свого життя? Про кохання, творчість, втрати й те, що залишалося за лаштунками офіційної історії.
"Відлуння" — другий проєкт творчого обʼєднання Diem, створений із любов’ю до української культури.
Цього вечору прозвучать розповіді про Юлію Сонцеву, Леоніду Світличну, Людмилу Півторадню та їхніх чоловіків. Три мистецькі родини, три різні долі й багато того, що досі відгукується в нас.
🎫 Квитки
🗓️ 05.11 | 19:00
📍 Будинок кіно, Зал Вавілон | 226 |
| 12 | Липове дерево
Писати слова, прості і ліниві
Солодкі як міль
Як міль невразливі
Легкі і пружинисті, натяжні
І натужні
Чистісінький помисел
Натомленого дурня
Слова нев'язкі, без великого сенсу
Не в багні
Вони як і ми
Тут таки (прилягли)
Безпристрасні й (без)слушні
У лінивому танці за руки взялись
Виспались, випадком, реченням
— так легко читаємось —
— так легко даємося
— такі вже солодкі:
Слова — липове дерево.
#Шмелик
#вірш | 227 |
| 13 | СТРИБОК
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.
Пишу, пишу життя, немов роман,
Пишу у порожнечу, безнадію.
Пишу я у майбутнє. Я - Ремарк,
Що загубив у темряві подію.
Я бачу танець навіжених мавп,
Та птаха нагодую і зігрію.
І порожнеча матиме свій лик.
Ніщо постане привидом могутнім.
Нехай сміється демон і двійник.
Слова укрили вістря злобних гунів.
Хай твориться незримий материк,
Будується, мов дійство незабутнє.
#Борис_Костиря
#вірш | 298 |
| 14 | ранку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 245 |
| 15 | Забуті речі
Найбільше за все я боявся, що ти поцілуєш мене, коли ти повертатимеш худі, яке я навмисно забув в тебе вдома. Ти з'їдеш зі студії, станеш відома, щоночі когось цілуватимеш в клубі — на зло, на прощання чи з жалю, неначе вертаєш їм одяг. А я до світання здиратиму нігтями рештки помади, яку ти колись ненавмисно забула в кишені рожевого худі. Губитимусь в бруді міських променадів, а ти себе знайдеш у світлі неонових вивісок, в відблиску третьої склянки у барі, удома у хлопця, що грав на гітарі. Стогнатимеш в слухавку подрузі зранку, що в тебе закінчилась пам'ять, бо кожен такий гітарист безпідставно вважав, що заслужить на місце в твоїй галереї. Можливо, я теж відберу в тебе цю привілею та видалю всі фотографії, зроблені нами напам'ять, і зможу знайти собі спокій хоча б до наступної флюорографії. Ти раз на рік очищатимеш пам'ять від зайвих людей, коли я додаватиму фото легенів в розперту медкартку, і кожен з рентгенів міститиме риси обличчя у лівій частині грудей.
https://t.me/someoniada
#Самван
#вірш | 283 |
| 16 | ранку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 219 |
| 17 | СЛЬОЗА
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
Оголять шпагу, як вину.
Не осягнеш ти щастя й муку
Безмежності сумних морів.
В них причаїлися розлука,
Таємна туга кораблів.
Початок у сльозі чаїться.
Вона породить океан.
У сльозах спалах розмаїтий,
Гармонія і ураган.
У сльозах альфа і омега,
Війна і мир, добро і зло,
Єрусалим, Тибет і Мекка,
Укрите тернами чоло.
#Борис_Костиря
#вірш | 327 |
| 18 | ранку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 213 |
| 19 | НЕПОВЕРНЕННЯ
Я після двобою
заснув під землею.
Пісок холодив тіло вогкістю,
а порох довкола повіяв тривогою.
Зненацька — нема ані жодного звуку.
Всі постріли вмить припинилися,
а над бліндажем як неначебто з пуху
з'явилася рідна потилиця.
Ступив я додому,
де пахло плодами.
Ось мати поставила чашку кудись в невідомість,
А батько сів поруч на часом потертий фундамент.
Стілець залишився порожнім.
Порожня просторість
всі обриси мала знайомі.
Пояснення було відсутнє і навіть для сторіз.
Кімната ставала широкою в цьому тандемі,
а відстань зростала натомість
і виникла схема:
Д
І М
Д І М
Д І М А
Д І М К А
Між літерами відчувались далекі торкання,
тепер для свідомості спогади стали незручні.
Долоню свою простягнув, доторкнувся до ранку,
прокинувся в ґрунті.
Згори засвистіло. Уже п'яту осінь
повернення не відбулося.
#Мирослав_Манюк
#вірш | 268 |
| 20 | ранку, ви як?
надіслати твір на публікацію — @uniform_request
оформлення/умови подачі творів | 206 |
