Музи тут не буде | Ріна Есмерай х Пауліна Литвинова

Слухаю, поки бігаю. Поки мені подобається ця історія, хоча й вона доволі повільна. Але блін, ну як же ж гарно це написано.

Тема, яку чомусь ще досі треба пояснювати. https://t.me/kuzminasays/1313

В моїй книжці багато міфічних створінь, і хоча я інтерпретую їх по-своєму і трохи змінюю властивості, все ж намагаюсь за основу брати якісь "оригінальні" риси. Що ви думаєте, моя ✨️тривожність✨️ негайно цим скористалася, і тепер при редагуванні ми сумніваємося геть у кожному створінні. В рукописі повно приміток "перевірити, чи це справді так" і "звідки я це взяла?". Я перегуглюю кожну істоту і назву, а якщо одразу не знаходжу підтверджень, то починається розслідування 👮‍♀️ Сьогодні, наприклад, залазила в "Лісову пісню" заради двох рядків про мару. А найсмішніше те, що я пишу фентезі, і правдою в ньому буде буквально все, що я тільки вигадаю 🤡

Сиджу зараз, коротше, редагую правку одну і зрозуміла, що треба якось прописати всі сигіли, які використовуються в трилогії. І от тепер думаю — чи робити список найбазовіших, чи вже самі собі там додумаєте…

Тим часом Домінік:

До сліз.

Забавний факт: один з головних героїв — пан Кірін — сподобався лише двом людям: самому прототипу (ну авжеж) і одній беті, всі інші його просто ненавидять, хоча й визнають, що його арка дуже цікава. Тому, коли запитують «чи є там любовна лінія?» — я не знаю що відповідати. Бо ЛЮБОВНОЇ або хоча б РОМАНТИЧНОЇ лінії там немає. І не чекайте її. І взагалі, нічого хорошого не чекайте. Я вас попередила. https://t.me/shadows_queens/2490

Щирі співчуття родинам загиблих і постраждалих. Посилання на мій збір: https://send.monobank.ua/jar/78GyhwbNtC

Просто подивіться яка краса прийшла мені від моїх котусів Readberry 🖤

Чесно кажучи, поки друга частина — це найскладніший текст по наповненню, відсилках, подіях, сценах, прийомах, алюзіях і новий форматах, який я коли-небудь писала. (Готуйтеся, здам цей — буду так казати про третю книгу.) Але чесно, іноді придумую щось таке, від чого аж сама у захваті. Як мінімум, це неочікувано. Як максимум — я хочу використовувати всі можливості інструментів від першої особи, бо інакше тоді навіщо я вчилася на психолога. Влада, як завжди, кричить. А це значить, що в нас вечір хороших ідей АХАХХА

Чесно кажучи, поки друга частина — це найскладніший текст по наповненню, відсилках, подіях, сценах, прийомах, алюзіях і новий форматах, який я коли-небудь писала. (Готуйтеся, здам цей — буду так казати про третю книгу.) Але чесно, іноді придумую щось таке, від чого аж сама у захваті. Як мінімум, це неочікувано. Як максимум — я хочу використовувати всі можливості інструментів від першої особи, бо інакше тоді навіщо я вчилася на психолога. Влада, як завжди, кричить. А це значить, що в нас вечір хороших ідей АХАХХА

Перш ніж почати писати роман, я багато вчилася письменницькій майстерності. Тож я знала правила "пиши як можеш" і "перша чернетка має бути поганою". Я спокійно писала, майже не застрягаючи на поганих сценах, із думкою, що під час редагування все виправлю. Однак я не врахувала, що нова версія мене, якій доведеться це редагувати, набагато розумнішою за цей час не стане. На жаль. Бо я сподівалася. 🤡 Тож доводиться так само думати і страждати над проблемними сценами: по суті я просто відклала цей момент у часі. Але те, що книжка вже написана, все одно тішить. Працює як батут, який не дасть тобі розбитися, якщо впадеш у відчай.

Щоб ви розуміли НАСКІЛЬКИ спекотно — в мене в кімнаті на термометрі 40 градусів. Я вже втрачала свідомість двічі. З плюсів: 🌟 нагалюціонувала на нову сцену. З мінусів: 💀 фізично не можу її написати. Поклала телефон у холодильник, лежу і не рухаюся. А ще, принесли отакі сердечка, щоб я не нервувала.

Фандом Ріни Есмерай дивиться на читачів, які не можуть розгадати всі великодки

До сліз.

Чого я так кричу, скажіть мені?) Обожнюю такі назви, а тут ще й сапфічна лінія = продано 🔨

Кілька днів тому під час редагування виділила 70 сторінок, які треба повністю переписати, а значить, перепридумати, а ще бажано скоротити. І це в частині, яку я вважала найменш хаотичною 🌹 Але пишаюся тим, що витратила на істерику всього 10 хвилин (в мене просто немає сил зайвий раз ворушитись).

Всі веселяться. Я не веселюсь.

Валерія визначила жанр моєї трилогії: страждентезі — це жанр, в якому додавай романтичні лінії чи не додавай; додавай пригоди чи не додавай; додавай іронію та жарти чи не додавай — головна героїня всеодно страждає за всіх нас і всіх вас. Просто запамʼятайте.

Мій найкращий друг — велике пацючидло, яке не сказало, що їде до нашої подруги. На крису просто. Знай, Ілля, твоєму прототипу у книзі дістанеться дай Боже.