until august

🪶 Невеличка драма, велика література. Коли читаєш Підмогильного, не виходить абстрагуватись від рамок часу, в яких він писав свої роботи. Арифметика досить проста й моторошна: радянська влада розстрілювала не просто наших людей. Вона нищила найкращих; тих, хто творив на світовому рівні, тих, кого боялась. Бо давайте будемо відверті — чим Підмогильний гірше яких-небудь розрекламованих толстоєвських? А нічим, бо він краще! І саме за це отримав кулю у лоб 1937 року — за 7 років після написання «Невеличкої драми».

Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне природжене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи. І от часом те перше оголяється. Ви не знали цього, Марто, тому здивувались.

Ця фраза для мене стала основною підказкою до розуміння роману. Підмогильний пише про маски, які ми свідомо чи не свідомо носимо, про тонке нашарування цивілізації, що стирається під тиском почуттів. Про вічну драму між розумом і серцем, між тим, що треба, і тим, чого хочеться. until august | #книгоогляди

Підбірка з 5 книг, які, на мою думку, гарно читаються у таку от снігову погоду, як зараз. Беріть чай, плед, гарну книгу і забудьте трошки про світ навколо 🍵 P.S. Перше зображення — це «Котедж Айві, Колдхарбор: сонце і сніг» французького художника-імпресіоніста Люсьєна Піссарро. until august | #книги

Спойлер: справа не в грошах. Може здаватись, що скорочення витрат на науку, культуру чи освіту — це банальна економія. Проте Рут Бен-Гіат, історикиня та фахівчиня з фашизму, пояснює, що подібні дії є характерними для авторитарних режимів. Навіщо ж це робиться? 1. Дискредитація експертів: Якщо люди перестають вірити науковцям, лікарям та вчителям, вони починають вірити єдиному «джерелу істини» — правителю. Коли інтелігенція втрачає ресурси та голос, державі стає легше контролювати інформаційний простір. 2. Створення інформаційного вакууму: Коли незалежні інституції слабшають, реальність стає "пластичною". Стає набагато легше легше утримувати владу та уникати відповідальності. 3. Залякування: З рештою, переслідування стають сигналом усім професіоналам: «Або будьте лояльними, або станете непотрібними». Історикиня та журналістка Енн Епплбаум стверджує: автократія в сучасному світі не завжди приходить з фізичною зброєю. Іноді вона атакує закриттям лабораторій, звільненням незручних держслужбовців та інформаційними атаками на факти:

Коли ми втрачаємо спільну мову фактів, ми втрачаємо здатність сперечатися, а отже — і здатність до самоврядування.

На жаль, ми з вами прямо зараз бачимо, як швидко демократичні інститути можуть бути трансформовані для досягнення власних цілей влади. until august | #статті

🧠 Чому автократи бояться розумних? Або як переписується наша реальність, поки ми з вами намагаємося вижити. Останнім часом я дуже рідко читаю новини з-за кордону, тому що вони мене засмучують. От і стаття за епізодом подкасту «Autocracy in America» підтверджує, що для суму є причини. Отже. Уявіть, що ви — вчена зі світовим ім'ям, 50 років вивчаєте рак і рятуєте життя. І раптом держава перекриває фінансування вашої лабораторії у Гарварді. І не тому, що ваші дослідження нерезультативні, або погані, або недоцільні, а тому, що ви... не вписуєтесь. Так сталось у реальному житті онкологині та професорки клітинної біології Джоан Брюгге. І це не просто історія про бюджетні скорочення, а про те, як працює механізм захоплення влади. І як тиск на науку та освіту стає передвісником змін у політичній системі. until august | #статті

Читаю (нарешті!) автобіографію Марини Абрамович і цей мем чудово підсумовує мій читацький досвід. Періодично кажу "That's wild", ну бо... так... 📖 Розкажіть, що ви читаєте зараз? Діліться в коментарях! until august | #поговорити

Кавасе Хасуї (18 травня 1883 — 7 листопада 1957) — видатний японський художник першої половини XX століття, чиє ім'я стало синонімом витонченості та гармонії в пейзажі. Художник багато подорожував Японією, створюючи начерки та акварелі безпосередньо з натури, які згодом ставали основою для гравюр. Працюючи в техніках акварелі, олійного живопису та гравюри, він залишив по собі понад 600 сільських та міських краєвидів. Це при тому, що землетрус 1923 року було знищив ксилографічні дошки художника та понад 200 його начерків. Хасуї вважають одним із провідних пейзажистів століття. Його ксилографії (гравюри на дереві) вирізняються гармонією й бездоганною композицією. У 1956 році, за рік до смерті, талант митця було відзначено на найвищому рівні — він отримав почесне звання Живого національного скарбу Японії. У коментарях додам ще його робіт, бо не змогла зупинитись на десяти... :) until august | #мистецтво

А взагалі, хочете я вам покажу одного зі своїх улюблених японських художників? Його роботи часто використовують у оздобленні японської літератури та листівок, тому це дотична до літератури тема... 👀

І знову я дивлюся на обкладинки іноземних видань 🙂‍↕️ Це видання книг Ясунарі Кавабати: англійською від Penguin (перші п'ять фото) та китайською від 联合读创, Beijing United Publishing (останні чотири). Наші обкладинки, як на мене, не гірші! until august | #книги

Ще трошки цікавого: будучи колекціонером, Кавабата володів двома національними скарбами — Tōun shinsetsu zu («Сніг, просіяний крізь застиглі хмари», XIX століття) Ураґамі Ґьокудо та Jūben jūgi zu («Десять переваг і десять радощів», 1771 рік) Іке но Тайґи й Йоси Бусона. У Японії є окреме поняття: Національні скарби (яп. 国宝, кокухо) — культурні пам'ятки і надбання, що визначені як неповторний скарб японської нації, що має важливе значення для світової культури і людства в цілому. До національних скарбів зараховують навіть людей. Цікаво те, що обидва вищезазначені твори, які нині зберігаються в колекції Фонду Ясунарі Кавабати, були визнані національними скарбами вже після того, як він їх придбав, що свідчить про його виняткове естетичне чуття. until august | #мистецтво

〰️ Був не лише письменником, а й активним літературним діячем. Багато років очолював японський ПЕН-клуб (об'єднання професійних письменників, редакторів і перекладачів), сприяв перекладам японської літератури у світі. 〰️ Довго боровся з депресією. У 1931 році одружився з Хідеко, і їхній шлюб став для нього острівцем стабільності серед внутрішніх переживань. 〰️ Кавабата був пристрасним колекціонером мистецтва. Він особливо цінував японську кераміку та живопис. 〰️ Особливе місце в житті Кавабати посідали коти. У його домі завжди мешкало кілька котів, і письменник жартував, що це найкращі критики — бо вони ніколи не скаржаться на рукописи :) 〰️ Болісним ударом для письменника стало самогубство його близького друга Юкіо Місіми у 1970 році. Ця подія глибоко вразила Кавабату й ще більше загострила його відчуття крихкості життя. 〰️ Смерть Ясунарі Кавабати 16 квітня 1972 року й досі залишається загадкою. Офіційно її вважають самогубством через отруєння газом, проте відсутність передсмертної записки породила численні версії — від нещасного випадку до політичного вбивства. until august | #цікаве

Сьогодні в мене не було електрохарчування, тому при денному світлі встигла прочитати книгу Кавабати і його лекцію. Після цього застрибнула у кротову нору гугла... і під спойлером залишила милоту для вас :) Не можу не принести пару цікавих фактів з життя письменника: 〰️ Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в Осаці, і його життя від початку було пронизане самотністю. У віці двох років він втратив батька, менш ніж через рік — матір. Опікувались ним дідусь та бабуся. 〰️ У п’ятнадцятирічному віці Кавабата жив із осліплим дідусем і доглядав за ним. Цей досвід близькості з людською вразливістю й неминучим старінням назавжди залишився в його прозі. 〰️ У 1920 році вступив до Імператорського університету у Токіо. Там він започаткував літературний журнал «Bungei Jidai», у якому формувався новий стиль прози. 〰️ Захоплювався грою у ґо — стародавньою китайською грою, схожою на шахи. Кавабата писав есе про стратегії ґо, порівнюючи кожен хід із життєвим вибором між красою та перемогою. until august | #цікаве

Не те щоб хизуюсь, але погляньте, які вони гарні 🥹 По фото на сайті я думала, що «Тисяча журавлів» чорна, проте в реальності вона дуже приємного шоколадного кольору. Вже не терпиться почати! until august | #книги

Дочитую «Невеличку драму» Валер’яна Підмогильного і мене жахливо дратують майже усі чоловічі персонажі 🙂 Бідна Марта, сил і терпіння їй! Знаючі люди, підкажіть, наприкінці стане ліпше? (Здається, що ні) В іншому — одні плюси. Такий насичений текст, чудово прописані персонажі, опис історичної доби! Справжня насолода це читати 🥹 until august | #книги

Деанон книг з голосування 😎 Іііі перемагає Підмогильний! ☀️ — «Син роду» Челучи Он'ємелукве-Онубії Роман про долі двох нігерійських жінок із різних верств суспільства, чиї життя несподівано переплітаються в полоні, розкриваючи глибоку драму, стійкість і пошук свого шляху в умовах нерівності. 🍵— «Тисяча журавлів» Ясунарі Кавабати На чайній церемонії сходяться ті, хто втратив, зрадив і залишив у минулому невисловлене. Через моно-но аваре Кавабата передає своє ставлення до героїв: симпатії і співчуття, милосердя і ніжність, гіркоту і біль. 🖌 — «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного Роман розповідає про життя Марти, яка працює, закохується й обирає свій шлях в буремні 1920-ті. На фоні міниться Київ й розкривається конфлікт між розумом і почуттями. 📿 — «Гра в бісер» Германа Гессе Magnum opus письменника. Філософський роман про життя в далекому майбутньому, де знання мистецтва й науки переплітаються в символічну «гру в бісер», а головний герой проходить шлях від учня до майстра. until august | #книги

Ой, тут така інтрига з переможцем! Почекаю ще трошки, щоб визначився фаворит, і розкажу вам про книги з голосування 👀

А давайте разом подивимось на січневі обкладинки журналу «The New Yorker» різних років, бо хто може нас зупинити? ❄️ until august | #цікаве

🪶 І декілька цитат, які приблизно передають атмосферу роману. Ну красиво ж! until august | #книги

Дочитала «Held» Енн Майклз, але багато про неї сказати не можу. Дуже лірична книга, відчувається, що написана поеткою :) Це роман-збірка історій життя членів однієї родини (і трохи Марії Кюрі). Оповідь нелінійна, події розкриваються поступово, іноді у листах, іноді у спогадах. Роман починається на полі бою у Франції 1917-ого. Поранений Джон лежить в окопі, то втрачаючи свідомість, то знову приходячи до тями. Він згадує своє життя: людей, яких він знав, місця, які бачив, речі, які відчував. Пізніше ми знайомимось з коханою дружиною Джона, його дочкою і внучкою, а ще — людьми навколо них. Важко сказати, про що конкретно цей роман. Мабуть, про спогади, втрату, надію, фотографії і життєві вибори. Мінорний, образний текст. Дуже рефлексивна книга, багато гарних думок, проте.... Проте. Не буду брехати: враження мені зіпсували діалоги персонажів (іноді штучні) і згадки про "велику культуру" країни, яку я не хочу називати. Та стиль і атмосфера книги прекрасні ❤️‍🩹 until august | #книгоогляди

Не зовсім бібліотека, але! Приблизно ось це я відчуваю, коли дивлюся на свій список до прочитання 🤠 Ця башта з книг — інсталяція під назвою «Ідіома» словацького художника Матея Крена. Вона була створена у 1998 році і зараз знаходиться у Празькій міській бібліотеці. Інсталяція містить приблизно з 8000 справжніх книг різними мовами, складених у циліндричну башту. Зверху і знизу вмонтовані дзеркала, які створюють вражаючу оптичну ілюзію — книжковий тунель без кінця-краю. Таким чином, «Ідіома» символізує безкінечність знань і мудрості, що містяться в книгах. until august | #бібліотеки