until august

Останні декілька днів намагалась написати рецензії на книги Кавабати, але зі світовими новинами якось не було на це сил 🫠 Точно можу сказати, що люблю образність японської літератури. Може здаватись, що сюжетно нічого не відбувається, але як багато ховається за бездіяльністю! І як майстерно передається емоційне забарвлення сцени у простих, здавалося б, речах:

Надворі щодень холоднішало, комахи залітали в його номер і неживі падали на татамі. Жучки перекидалися на спину і більше не ворушилися. Бджоли спотикалися, повзли і нарешті витягували ніжки. Їхня смерть була такою ж природною, як і зміна пір року. Спершу здавалося, що комахи вмирають тихо і без мук. Та придивившись уважніше, Шімамура побачив, що їхні лапки й вусики тремтять у смертельній агонії. Для цих маленьких смертей простір на вісім татамі був безмежним.

Її постать наче розчинилася на тлі чорної гори. Молочний Шлях наразився на хвилясті гори й, наче відбившись у небо широким віялом, залишив їх у ще більшій темряві.

Холодна поверхня глечика, що ніби пашіла жаром, викликала в уяві Кікуджі тіло пані Оота. І не було в тій згадці ні краплини сорому, ні каяття — краса перемагала. Дивлячись на шедевр кераміки, Кікуджі відчував, що пані Оота була довершеним витвором природи. А шедевр недосяжний для осуду.

Так гарно! until august | #книги

🔖 Джоан Дідіон, американська письменниця: Писала стільки, скільки могла, протягом дня. За годину до вечері випивала келих вина, щоб розслабитися, й приступала до редагування. Часто спала в одній кімнаті з рукописом: «Якось так виходить, що книга не залишає тебе, коли ти спиш поруч з нею». Дідіон розповіла репортеру, що вона проводить «більшу частину дня, нічого не записуючи, а намагаючись сформувати цілісну ідею... А потім, можливо, десь о п'ятій годині, до мене приходить натхнення, і я працюю кілька годин, щоб написати три-чотири речення, а може, і абзац». 🔖 Донна Тартт, американська письменниця: Пише вранці, зазвичай у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Знаходить описи для персонажів книг у перехожих. Пише переважно від руки, використовуючи кольорове кодування для правок. Якщо все йде добре: продовжує, поки не втомиться, якщо ні: зупиняється і займається чимось іншим. Вважає, що «написати хороший роман — це як намалювати картину розміром зі стіну пензликом для вій». until august | #цікаве

🔖 Мая Енджелоу, американська письменниця, активістка руху за громадянські права та політична діячка: Прокидалась о 5:30 ранку, пила каву з чоловіком, а потім йшла до готелю/мотелю, щоб почати роботу. Виходила о 12:30, якщо робота йшла погано; залишалась, поки все просувалось добре. Поверталась додому, переглядала роботу, приймала душ, готувала вечерю. Читала свої твори чоловікові, не просячи коментарів. 🔖 Урсула Ле Гуїн, американська письменниця, критикиня, феміністка та журналістка: Мала досить стабільний графік роботи, якого притримувалась багато років. «5:30 ранку — прокидаюся, лежу і думаю. 6:15 ранку — встаю і снідаю (багато). 7:15 ранку — приступаю до роботи: пишу, пишу, пишу. Опівдні — обід. 13:00-15:00 — читання, музика. 15:00-17:00 — листування, можливо прибирання в будинку. 17:00-20:00 — приготування вечері та її споживання. Після 20:00 — я починаю вести себе дуже нерозумно, і про це краще не говорити». until august | #цікаве

🔖 Сьюзен Зонтаґ, американська письменниця та критикиня єврейського походження: Писала уривками по 18-20 годин на день. У її щоденнику за 1977 рік був перелік правил, які вона намагалася встановити для себе: — прокидатися не пізніше 8 ранку; — не говорити ні з ким по телефону вранці; — виходити на обід тільки з редактором; — читати обмежено («Я занадто багато читаю — щоб утекти від писання»). Вона могла порушувати два правила на тиждень. 🔖 Симона де Бовуар, французька письменниця, філософиня та феміністка: «Я завжди поспішаю розпочати день, хоча загалом не люблю це робити. Спочатку я п'ю чай, а потім, приблизно о десятій, приступаю до роботи і працюю до першої години. Потім я зустрічаюся з друзями, а о п'ятій повертаюся до роботи і продовжую до дев'ятої. Якщо робота йде добре, я витрачаю чверть або півгодини на те, щоб прочитати те, що написала напередодні, і вношу кілька виправлень. Потім продовжую з того місця. Щоб продовжити роботу, я мушу прочитати те, що вже написала». until august | #цікаве

Сьогодні день письменника, тому вітаю усіх, хто пише, ви круті! ✍️ А ще принесла вам невеличку підбірку щоденних звичок відомих письменниць (бо березень і хочеться більше говорити про жінок у мистецтві). В один пост усе не помістилось, ловіть лонгрід!

Д(уже короткий)айджест дописів за лютий ✍️ Щось про книжки: 〰️ Цитата з «No Time to Spare» Урсули Ле Гуїн. 〰️ Підбірка книг про жінок у мистецтві + трохи більше про кожну з них. 〰️ Анонс книги Гарпер Лі «The Land of Sweet Forever: Stories and Essays». 〰️ Дві новинки від Лабораторії. 〰️ Рецензія на «Діву» Дейзі Ґудвін + про першу смерть митця. 〰️ Цитати з «Таїни царства» Міки Валтарі. Щось для очей: 〰️ Королева Маргрете II та її ілюстрації до «Володаря перснів». 〰️ Трилогія Толкіна від Gyldendal. 〰️ Суб'єктивно найцікавіші (західні) обкладинки жовтня 2025. 〰️ Суб'єктивно найцікавіші (західні) обкладинки за листопад 2025. 〰️ Найкращий мурал у світі за 2025 рік. 〰️ Казкова бібліотека Джорджа Пібоді. Щось цікаве: 〰️ Факти з життя Уласа Самчука. 〰️ Зі святом книгодарування :) 〰️ Декілька арій Марії Каллас в записі. P.S. Картина в пості — це «Зір» Енні Суіннертон, британської художниці. until august | #дайджест

Той рівень емоційної залученості до сюжету, який я розраховую отримувати від людей, коли раджу їм свої улюблені книги: until august | #книги

«Хочете, покажу вам казкову бібліотеку?» — хотіла запитати я. Проте навіть не буду питати, бо й так знаю, що хочете 😎 Ця красуня — Бібліотека Джорджа Пібоді, наукова бібліотека Університету Джонса Гопкінса в Балтиморі, США. Офіційно її було відкрито у 1878 році, і на даний момент колекція бібліотеки складається з 300 000 томів (в основному книг XIX століття). Завдяки неймовірному інтер'єру Бібліотека Пібоді вважається однією з найкрасивіших у світі. Один з проектантів будівлі описував її як «собор з книгами», що, в принципі, звучить справедливо. Фонди доступні для широкої громадськості, відповідно до мети балтиморського купця і філантропа Джорджа Пібоді створити бібліотеку «для вільного користування для всіх, хто бажає нею скористатися». until august | #бібліотеки

Почала сьогодні «Таїну царства» Міки Валтарі. Читається легко і цікаво, а ще автор на перших же сторінках змусив мене виділяти фрагменти про книги :) Про бібліотекарів (на жаль, досі актуально):

Асигнування в них мізерні, й самі вони бідні, як це часто буває з найрозумнішими книжниками і завжди — з чоловіками, що люблять книжки більше, ніж життя і свій зір.

Про книги загалом:

У бібліотеці якийсь підсліпуватий дідок, власне, й сказав мені іронічно, що пророцтва — це для молоді. Прочитавши тисячу книжок, людина починає передчувати гнітючу правду. Десять тисяч книжок роблять людину сумною.

— така собі відсилка на книгу Екклезіаста:

Бо в великій мудрості — багато скорботи, і хто примножує знання — примножує печаль.

Подобається! until august | #книги

Всесвітньо відома американська хореографка Марта Грем одного разу сказала:

Танцівник вмирає двічі — вперше, коли перестає танцювати, і саме ця смерть є більш болісною.

Думаю, кожен, хто присвятив всього себе одній справі, знає, що десь на фоні завжди цокає годинник, відміряючи час. Танцівники, спортсмени, художники, співаки й актори розуміють, що колись настане день, коли тіло просто відмовить. Можливо, саме це знання робить історію Марії такою пронизливою. Вона знала, що її голос — не вічний, і це усвідомлення жило в ній постійно. «Діва» не показує її "першої смерті", проте чудово пояснює, чому співачка так її боялась. P.S. Фото в пості — з виступів Марти Грем. until august | #цікаве

До речі, саме зображення Марії Каллас у грецькому місті Каламата було визнане найкращим муралом 2025 року у світі за версією платформи Street Art Cities. Автор муралу, художник Клеоменіс Костопулос, обрав місто невипадково: батько співачки був родом саме з цього регіону. Уквітчана сукня Каллас символізує благословенну землю регіону, а гілки дерев, птахи та сільськогосподарські продукти вказують на достаток. until august | #мистецтво

Хтось колись сказав фразу:

В історії опери є два види сопрано. Марія Каллас і всі інші.

На жаль, спів Марії ми з вами можемо почути лише в записах, але навіть так стає зрозумілим, чому її називали божественною. Принесла вам декілька фрагментів з її виступів: 〰️ «Vissi d’arte», арія Флорії з опери Джакомо Пуччіні «Тоска», Ковент-Гарден, Лондон, 1964. 〰️ «Casta Diva», каватина Норми з опери Вінченцо Белліні «Норма», опера Гарньє, Париж, 1958. 〰️ «Amami, Alfredo», арія Віолетти з опери Джузеппе Верді «Травіата», дату запису не знайшла. 〰️ «Habanera», арія Кармен з опери Жоржа Бізе «Кармен», Гамбург, 1962. Насолоджуйтесь 🤍 until august | #цікаве

Я не можу об'єктивно судити цю книгу, бо знала історію Марії і розуміла, чого очікувати. Та, не дивлячись на те, що сама собі була спойлером, я швидко поринула в сюжет й отримала насолоду від прочитання. Марія Каллас — легенда світової опери; її сопрано вважається одним із найкращих в історії, її виступи зворушували людей до сліз. Але книга не стільки про зірку опери, як про жінку за лаштунками. «Діва» розповідає про життя співачки фрагментарно, переплітаючи її раннє дитинство, юність, становлення та складні стосунки з оточуючими. Увесь роман пронизує відчуття смутку і жалю. Марія не була щасливицею: мати, що постійно цькувала дівчинку і віддавала перевагу її сестрі Джекі; батько, що тікав від проблем у сім'ї; юність в окупованих німцями Афінах; зайва вага, несприйняття свого тіла. Пізніше — чоловік, якого вона не любила, і що був зацікавлений лише у грошах, що вона приносить. Конфлікти з іншими оперними виконавцями. Постійна увага преси, що вишукувала найменші подробиці особистого життя зірки, вічна боротьба з наклепами... А вже потім — знайомство з іншим "золотим греком" — Арістотелем Онассісом, яке змінить життя Каллас назавжди. Єдине, що є у Марії у її двобої зі світом — це голос. І вона користується ним на повну, приносячи в жертву своєму таланту усе інше. Дуже реалістично показана тривога діви, адже голоси не вічні, і її кар'єра рано чи пізно добіжить кінця. І що тоді залишиться від Марії Каллас, якщо співати вона не зможе?.. Загалом — чесна і зворушлива книга про сильну жінку і про вибір між коханням та генієм. Мені сподобалось. until august | #книгоогляди

Якби мені потрібно було описати своє відношення до сюжету «Діви» Дейзі Ґудвін у одному реченні, то воно було б таким: May love like this never find me. (Нехай така любов ніколи не знайде мене). Ось так :) Власне, роман — це історія десяти років життя найвідомішої у світі оперної зірки, la divina (божественної) Марії Каллас. А ще — її кохання до казково заможного мільйонера Арістотеля Онассіса. until august | #книгоогляди

24 лютого 2022 року я не читала нічого, окрім новинних чатів і переписок з близькими людьми. Першою книгою, яку я змогла прочитати після початку повномасштабного вторгнення, була «Ніч у Лісабоні» Ремарка. Було дуже дивно сприймати її по-новому, не з досвіду підлітки (як було вперше, коли я її читала), а з точки зору людини, яка ближче познайомилась з війною. А яка книга у вас була першою після 24 лютого? Пам'ятаєте? until august | #поговорити

Ось і обкладинка «Міфу про красу» Наомі Вульф 👀 А ще, поки дивилась на цю книгу, зачепилась поглядом за видання «1913: Літо століття» Флоріана Іллієса, і яка ж воно гарне! Тепер мені потрібні обидві книги 🥲 until august | #книги

Новина, виявляється, була ще восени минулого року, але я дізналась про неї тільки сьогодні, тому... Американське видавництво HarperCollins випустило нову збірку від Гарпер Лі — «The Land of Sweet Forever: Stories and Essays». Рукописи знайшли в квартирі письменниці незабаром після її смерті у 2016 році. За своє життя Лі встигла видати дві книги: «Вбити пересмішника» (1960, за яку отримала Пулітцерівську премію), та «Іди, вартового постав» (2015). Збірка містить шістнадцять творів — вісім оповідань, що ніколи раніше не публікувалися та були написані ще до «Вбити пересмішника», і вісім есе. У цих текстах відчувається атмосфера американського півдня та перші літературні пошуки авторки. Цікаво! until august | #книги

Ну що, я офіційно повернулась з відпустки і пости на каналі (сподіваюсь) знову будуть! 🤭 📖 Розкажіть, друзі, як ваші справи? Що зараз читаєте? until august | #поговорити

〰️ Епічну трилогію Самчука «Волинь» висували на Нобелівську премію з літератури. Письменник не отримав її через відсутність іноземних перекладів і міжнародної промоції. 〰️ З 82 років життя в Україні письменник прожив лише 22 роки, але сумував за Батьківщиною дуже сильно. Ненавидів радянську систему і не сприймав "руского міра". 〰️ Був засновником і першим редактором газети «Волинь», першого і найбільш популярного друкованого видання на окупованій гітлерівцями українській території.  У 1942 році його арештували, тому що німецька влада вважала його діяльність шкідливою. 〰️ Був близьким другом поетеси та діячки ОУН Олени Теліги, з якою познайомився в Празі (згодом її розстріляли нацисти в Бабиному Яру). 〰️ З 1948 року жив у Торонто (Канада), де створив об'єднання українських письменників «Слово». Життя в еміграції було складним; письменнику навіть доводилося мести вулиці, аби заробити на прожиття. Попри це, він усе своє життя писав. until august | #цікаве

Сьогодні рівно 101 рік з дня народження Уласа Самчука — українського письменника, публіциста й борця за незалежність України. На честь цієї дати — декілька цікавих фактів з його життя: 〰️ Вважається літописцем Голодомору: у 1934 році написав «Марію» — перший у світовій літературі художній твір про Голодомор 1932 — 1933 років. Пізніше написав і «Темноту» — один із перших романів про радянські табори (ГУЛАГ). 〰️ Не закінчив жодного вищого навчального закладу, та займався самоосвітою й досконало володів німецькою, польською, чеською, російською мовами. Читав світову літературу в оригіналі. 〰️ У СРСР його твори були під забороною, але люди читали їх таємно. У незалежній Україні Міністерство освіти під керівництвом Табачника вилучило твори Самчука зі шкільної програми — нібито через «шкоду для психіки дітей». until august | #цікаве