until august

Почала «Сім Місяців Маалі Алмейди», і поки що це геть не те, що я собі уявляла 👀 Але дуже цікаво! Виділила декілька цитат:

Ти бачив більш ніж достатньо трупів і завжди знав, куди зникає душа. Туди ж, куди й полум'я, коли його задмухати, куди й слово, коли його вимовити.

Ти вважав себе розумнішим за овець, що сходяться до храмів, мечетей і церков, а тепер виявляється, що мудрішими були вівці.

Нам варто боятися не зла. Істоти, що мають владу та діють у своїх власних інтересах, — от що має наводити жах. А як інакше пояснити світове божевілля? Якщо існує небесний отець, він, певно, схожий на вашого батька: відсутній, ледачий і, мабуть, злий.

Спогади приходять до тебе разом із тілесними недугами. У чханні, у болях, у подряпинах і в свербінні. І це дивно, бо в тебе більше немає тіла, хоча, можливо, гіпнотизери мають рацію, біль та насолода — лише в нашій голові.

— Я допомагаю лише тим, хто допомагає мені. Якщо вам не потрібна моя допомога, я можу піти. — Звучиш, як ООН.

Не думала, що буду сміятись з friendly banter мертв'яків, але вони жартують про ООН... until august | #книги

Деанон книг з голосування :) Судячи з усього, перемагає Шрі-Ланка! 🖤 — «Роман про Трістана та Ізольду» Жозе Бедьє Про цю книгу було ось тут. 🏙 — «Страшенно голосно і неймовірно близько» Джонатана Сафрана Фоера Оскар, дев’ятирічний винахідник, мрійник (і трішки детектив), втрачає батька під час теракту 11 вересня. Після знахідки загадкового ключа у батькових речах починається одіссея Оскра Нью-Йорком — подорож до інших втрачених речей й людей. 📸 — «Сім Місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака Шрі-Ланка, громадянська війна, 1990 рік. Історія про фотографа, який, потрапивши у потойбіччя, намагається розгадати таємницю власної смерті і змінити хід історії. ☀️ — «Літня книжка» Туве Янсон Лаконічна, щемка й тепла повість про одне літо на маленькому фінському острові. Книжка складається з коротких епізодів — про природу, тишу, любов, старіння, втрату й допитливе дитяче світосприйняття. until august | #книги

О, і окремо хочу виділити оформлення від Стилета і Стилоса, бо воно чудово передає атмосферу. Книгу проілюстрував ветеран російсько-української війни й військовослужбовець 72 ОМБР Руслан Лубинський. А взагалі — підтримуйте це ветеранське видавництво! Вони чудові 🤲

Ідуть живі трупи людей по трупі природи.

Повість-поема «Поза межами болю» займає особливе місце в українській літературі й особливу нішу в літературі про війну загалом. Написана на основі особистого досвіду, вона не є суто художнім твором: це скоріше крик або передсмертне хрипіння. У 1915 році Осип Турянський, як військовополонений австро-угорської армії, був змушений разом з іншими полоненими відступати "стежкою смерті" через албанські гори під конвоєм сербів. Виснажені голодом, холодом і хворобами, багато полонених вмирали в дорозі. Тих, хто відставав, убивали конвоїри. Турянський описує групу з семи полонених різних національностей (тут і угорець, і євреї, і поляк, і німець, і українець, і невідомий, що забув власне ім'я), що відділилися від основної колони. Вони намагаються навіть не врятуватись, а хоча б померти своєю смертю — не від кулі. Надія на виживання занадто мала. Щемливо і страшно описаний стан свідомості людини на межі життя й смерті, її роздуми і марення. Що взагалі ми робимо на цій війні? Чи живі наші рідні й товариші?.. Що залишається від людини, коли вона доведена до крайності? Як співвідносяться інстинкт самозбереження і моральні принципи? Чи можливе збереження людської гідності в нелюдських умовах? Як на мене, «Поза межами болю» стоїть в одному ряду з такими шедеврами антивоєнної літератури, як «На Західному фронті без змін» Ремарка чи «Вогонь» Барбюса, однак у нас він став відомим набагато пізніше, ніж у західному світі. У радянські часи повість була фактично вилучена з літературного обігу, бо не відповідала політиці партії. До шкільної програми твір Турянського увійшов вже в незалежній Україні, проте я не знаю, наскільки доцільно давати його дітям. Зрозуміти й осягнути його важко навіть дорослому, бо це не та книга, яку відкриваєш з радістю. Та, можливо, наше суспільство просто дозріло до відвертої розмови про травматичний досвід — особистий і колективний. Можливо, в епоху, коли війна знову стала нашою реальністю, ми шукаємо в літературі не розради, а правди. Якою б гіркою вона не була. until august | #книгоогляди

Ідуть живі трупи людей по трупі природи.

Повість-поема «Поза межами болю» займає особливе місце в українській літературі й особливу нішу в літературі про війну загалом. Написана на основі особистого досвіду, вона не є суто художнім твором: це скоріше крик або передсмертне хрипіння. У 1915 році Осип Турянський, як військовополонений австро-угорської армії, був змушений разом з іншими полоненими відступати "стежкою смерті" через албанські гори під конвоєм сербів. Виснажені голодом, холодом і хворобами, багато полонених вмирали в дорозі. Тих, хто відставав, убивали конвоїри. Турянський описує групу з семи полонених різних національностей (тут і угорець, і євреї, і поляк, і німець, і українець, і невідомий, що забув власне ім'я), що відділилися від основної колони. Вони намагаються навіть не врятуватись, а хоча б померти своєю смертю — не від кулі. Надія на виживання занадто мала. Щемливо і страшно описаний стан свідомості людини на межі життя й смерті, її роздуми і марення. Що взагалі ми робимо на цій війні? Чи живі наші рідні й товариші?.. Що залишається від людини, коли вона доведена до крайності? Як співвідносяться інстинкт самозбереження і моральні принципи? Чи можливе збереження людської гідності в нелюдських умовах? Як на мене, «Поза межами болю» стоїть в одному ряду з такими шедеврами антивоєнної літератури, як «На Західному фронті без змін» Ремарка чи «Вогонь» Барбюса, однак у нас він став відомим набагато пізніше, ніж у західному світі. У радянські часи повість була фактично вилучена з літературного обігу, бо не відповідала політиці партії. До шкільної програми твір Турянського увійшов вже в незалежній Україні, проте я не знаю, наскільки доцільно давати його дітям. Зрозуміти й осягнути його важко навіть дорослому, бо це не та книга, яку відкриваєш з радістю. Та, можливо, наше суспільство просто дозріло до відвертої розмови про травматичний досвід — особистий і колективний. Можливо, в епоху, коли війна знову стала нашою реальністю, ми шукаємо в літературі не розради, а правди. Якою б гіркою вона не була. until august | #книгоогляди

Насправді цей пост мав би вийти вчора. Та дуже дивно під час повномасштабної війни писати відгук на книгу про Першу світову в День пам'яті жертв Другої світової... Що поробиш, така вже в нас реальність. «Поза межами болю» Осипа Турянського. Мало що можна сказати про цю книгу такого, що не сказано у її назві. Вона крихітна. Вона страшна. З нею метафора "написано кров'ю" перестає бути метафорою. Мені декілька разів доводилося відкладати книгу і просто дивитися у вікно. Як передати словами те, що за межами слів? Як говорити про біль, який виходить за межі болю? until august | #книгоогляди

Середньовічні варіації мемів про зайчиків. Бо якщо ти маленький і пухнастий, то тобі потрібен ніж або тесак. Або і те, і те until august | #цікаве

Зайчики (і кролики), які перешли на темну сторону. До приблизно 1440 року, коли ювелір Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат, книги копіювалися вручну. Зазвичай цю важку роботу виконувала ціла армія ченців, які жили в монастирях. Це не було веселою роботою. Уявіть собі: десь у холодному монастирі сидить монах, годинами переписуючи якийсь супер-серйозний релігійний текст. Він втомився. Він знудився. Він хоче трохи відволіктись. І тоді починає малювати на полях книги кроликів, які... буквально вбивають людей 🐰🗡 Ці малюнки — це маргіналії, ті самі божевільні зображення на полях середньовічних рукописів, де тварини, люди й гібриди роблять те, чого точно не побачиш в недільній школі. Ці гротескні фігурки часто суперечать основному серйозному змісту книги. Та серед усіх цих дивацтв кролики й зайчики є справжніми зірками жанру. У середньовіччі кролики розглядалися як символи чистоти та безпомічності: саме тому їх дуже часто можна побачити у сценах зі Святим Сімейством. Проте в маргіналіях життя перевертається з ніг на голову. Чорне стає білим, а милі невинні тваринки перетворюються на озброєних до вух психопатів. Уявіть собі пухнастика з мечем, який обезголовлює лицаря. Або зайчика, який проводить ритуальну страту людини. Або навіть не уявляйте, а просто подивіться на картинки з рукописів. Деякі науковці пов'язують це з соціальними і релігійними рамками тих часів. Бідні середньовічні люди, затиснуті в жорсткому суспільстві, знаходили розраду в уявленні світу, де маленькі стають великими, слабкі — сильними, а пухнасті кролики — кривавими вбивцями. Таким чином, кролики-убивці в середньовічних рукописах — це не просто курйозні зображення. Це важливе джерело для розуміння середньовічної культури, а також спосіб, яким люди того часу намагалися впоратися з жорсткими обмеженнями світу через гумор та абсурд. until august | #цікаве

Що ви (можливо) очікуєте побачити на каналі наступним: рецензію на «Зайчика» Мони Авад, цікаві теорії і обговорення. Що ви отримуєте натомість: плоди мого міні-дослідження зображень зайчиків у середньовічних манускриптах. 🙂‍↕️

Випадково натрапила на фото Лондона і не могла не поділитися з вами :) Джек Лондон — один з найвідоміших і найуспішніших американських письменників початку XX століття, який здобув величезну популярність і заробив статки завдяки своїм творам, що й досі не втратили актуальності. Однак мало хто знає, що він також був талановитим фотографом 📸 Окрім літературної спадщини, Лондон залишив близько 12 тисяч фотографій. Це сильні й емоційні знімки: життя безпритульних у східному Лондоні, сцени з російсько-японської війни, портрети корінних мешканців островів Південного Тихого океану, а також фото наслідків руйнівного землетрусу в Сан-Франциско. until august | #цікаве

Ура! Пулітцера цього року взяв «Джеймс» Еверетта 🤍 Найвищу літературну відзнаку США присуджено роману, що переосмислює класичний твір американської літератури і пропонує альтернативний погляд на знаменитий роман Марка Твена. «Джеймс» зберігає основну сюжетну канву оригіналу — втеча Джима разом з Геком та їхні пригоди — але надає їй нового звучання через призму досвіду поневоленої людини. Еверетт майстерно балансує між гострим гумором та глибоким трагізмом, створюючи потужну історію про рабство та людську гідність. Через філософські роздуми, гумор та іронію автор досліджує питання расової нерівності, пошуку свободи, особистої ідентичності та людської гідності. Журі премії особливо відзначило майстерність, з якою твір розкриває абсурдність расових стереотипів. Дуже радісно, що премія стала можливістю для 68-річного автора стати більш затребуваним і знаним після десятиліть маловідомості широкій публіці. А в нас скоро буде переклад! 😎 until august | #книги

🚑 Невелика підбірка книг для емоційної першої допомоги. Бо іноді нам це потрібно. 〰️ «Листи до сина» Василя Стуса Це не просте читання, але іноді лікування — гірке. Чудова книга, що нагадує про людську гідність й допомагає вистояти в темні часи. 〰️ «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння» Мері Енн Шаффер та Енні Берроуз Щемкий епістолярний роман про цілющу силу літератури та людської доброти. 〰️ «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса Казкова історія, яка повертає віру в добро та диво, навіть коли навколо царює темрява. 〰️ «Дари недосконалості» Брене Браун Легка, проте змістовна книга про прийняття власної вразливості як шлях до справжньої сили. 〰️ «Життя Пі» Янна Мартеля Пригодницький роман-притча про виживання, віру та чудеса. 〰️ «Квіти для Елджернона» Деніела Кіза Яку ціну маємо ми платити за свої бажання і чи варті вони того? Зворушлива історія, що вчить цінувати кожну мить життя. 👉 А які книги ви порадите, якщо потрібно трохи відволіктись і емоційно підзарядитись? until august | #книги

Хей, хей, я тут до вас з красою для очей ✨ Переміщуємося в бібліотеку Чатсворт-хаусу, тому що вона виглядає ідеальним місцем для читання в дощові дні. Чатсворт-хаус (Chatsworth House) у Дербіширі — це один із найпишніших «будинків-скарбниць» Англії, який упродовж століть слугував головною резиденцією герцогів Девонширських. Герцоги Девонширські, на нашу з вами радість, були затятими бібліофілами і зібрали чудову колекцію. Загалом зібрання їхньої бібліотеки налічує близько 40 000 томів, які охоплюють більше ніж шість століть. Особливу увагу привертають середньовічні ілюміновані рукописи та стародруки XV і XVI століть. До 1940-х років у бібліотеці також зберігалися малюнки старих майстрів, які згодом перемістили до спеціального сховища з контрольованим мікрокліматом. Скарб! 🫶 until august | #бібліотеки

«Полювання» (також відома як «Діана та її німфи») Роберт Бернс, 1926. Роберт Бернс (1869 — 1941) — шотландський художник, графік і дизайнер, що працював у стилі модерн. Вивчав живопис у Лондоні та Парижі, подорожував Північною Африкою, проте працював в основному у рідному Единбурзі. Яскраві кольори і візерунки цього панно створюють екзотичну обстановку джунглів для грецької богині Діани та німф-супутниць. Дикі птахи і тварини (особливо вражаючі золоті леопарди на передньому плані) натякають на її роль богині полювання. Це панно наповнене буйною енергією і ритмом, характерними для дизайну 1920-х років. Воно було створено для амбітного оформлення першого поверху для Чайної кімнати Кроуфорда на Прінсес-стріт, 70, в Единбурзі. Бернс відповідав за кожну деталь дизайну інтер'єру — від фресок до підставок для тортів. Місцезнаходження: Національна галерея Шотландії, Единбург. until august | #мистецтво

Але я принесла вам картину! Вона не пов'язана з книгою ні сюжетно, ні образно, але чомусь в моїй підсвідомості вони пов'язались 👀

Вчора, до речі, дочитала «Зайчика» 🐇 Нічого про свої враження говорити не буду, хай це буде для мене натхненням написати відгук.

Трошки милоти: історія про те, як стенд маленького видавництва привернув увагу завдяки вірусному відео TikTok. Невелике видавництво «Сітон» спочатку залишалося малопомітним серед численних експозицій фестивалю, а потім опинилося в центрі уваги. Все почалося з того, що одна з відвідувачок, Богдана, помітила майже порожній стенд видавництва. Вражена щирістю продавця Юрія, який радісно зустрічав кожного відвідувача, дівчина вирішила купити щось. Після придбання книги вона навіть отримала ще одну 🥹 Богдана поділилася своїм досвідом у TikTok (bohdanabohelska). Це стало початком справжнього феномену: вже наступного дня біля стенду «Сітону» утворилася черга з бажаючих придбати книги. Пан Юрій розповів: «Сьогодні для нас дивовижний день. Перші три дні фестивалю були непогані, але четвертий перевершив усі сподівання. Ми й не очікували, що стільки читачів завітає до нас. І все це завдяки TikTok та старанням однієї чудової дівчини. Особливо приємно, що відгукнулася молодь». Така милота! 🥹🤲 until august | #цікаве

Дайджест дописів за квітень 🌸✍️ Щось про книжки: 〰️ Рецензія на «Hello Beautiful» + добірка цитат. 〰️ Короткий список Букера 2025. 〰️ Шматочок з «Song of Myself» Волта Вітмена. 〰️ Рецензія на «Не відпускай мене». 〰️ Оновлення полиць від Стилета і Стилоса. 〰️ Рецензія на «Ніби ми злодії». 〰️ Ваша книжкова рекомендація на Великдень. 〰️ Добірка цитат стоїків. 〰️ Рецензія на «Деміана» + обкладинки різних видань. 〰️ Рецензія на «Друга». Щось для очей: 〰️ Неймовірне видання «Крадійки книжок». 〰️ Особиста бібліотека П'єра Берже. 〰️ Квітневі обкладинки «The New Yorker». 〰️ Крихітний часослов XVI століття. 〰️ Найцікавіші обкладинки минулого місяця. Щось цікаве: 〰️ День народження Ганса Крістіана Андерсена. 〰️ Смішне + ще смішне. 〰️ Маріо Варгас Льйоса про Україну. 〰️ Історія про те, як Гільгамеш з Енкіду боровся. 〰️ Як рідна мова формує наше сприйняття світу. 〰️ Літературні факти про... отруєння. 〰️ Карл Саган про книжки. 〰️ Персонажі, з якими було б важко вижити в одній квартирі. until august | #дайджест

Персонажі, з якими було б важко вижити в одній квартирі: 🪳 Ґреґор Замза Після того, як він перетворився на велетенського жука, щось не склалося з прибиранням. Залишає луски у ванній, під диваном шурхотить, а ще той звук, коли він повзе... 🍸 Джей Гетсбі Щоп’ятниці — вечірка з незнайомими людьми, які розносять квартиру. Він каже, що все під контролем, але на вашій кухні знову спить незнайомка у паєтках. 🥀 Гіткліфф Постійно страждає, бурчить, ревнує і дивиться в стіну з таким драматизмом, що хочеться виселитись. Уявіть: ви просто хочете повечеряти, а він знову б'є тарілки і плаче. 🧂 Мотря Кайдашиха Може пересолити борщ, зате точно не пересолить драму. Влаштує скандал, бо "ти не так подивилась на миску". Кожен день як новий сезон реаліті-шоу, тільки без реклами. 🔍 Шерлок Голмс Він, безперечно, геній, але в морозилці (на вашій поличці) можна знайти людське око «для дослідження». А ще він знає про вас більше, ніж ваша мама. until august | #цікаве