Клуб дослідників Толкіна
- المشتركون
- التغطية البريدية
- ER - نسبة المشاركة
جاري تحميل البيانات...
جاري تحميل البيانات...
Раніше ми писали про плани Warner Bros. зняти новий фільм за мотивами книг Толкіна. Цього разу, як і у випадку з «Перснями влади» від Amazon, планується використати додатки до «Володаря перснів». Однак через кілька років після створення трилогії Пітера Джексона фанати вже зняли за мотивами додатків короткометражний фільм з однойменною назвою «Полювання на Ґолума» (The Hunt for Gollum). Одразу після анонсу проєкту фанатський фільм було
видалено з YouTube. Щоправда, невідомо як, але творці цієї короткометражки або домовилися з Warners Bros., або
відступили,
щоб не провокувати свою цільову аудиторію.
«Полювання на Ґолума» — любительський фільм, заснований на доповненнях до «Володаря перснів». Він повністю створений фанатами й безплатно для перегляду викладений в інтернет у 2009. Місця знімання — ліс Епінг і Сноудонія, Північний Уельс. У тому ж році фільм отримав нагороди «Найкращий художній фільм, створений для інтернету», а на Балтиконі — «Найкращий живий фільм».
Згідно з сюжетом, дунаданець, на ім'я Блукач на прохання Ґандальфа вирушає на пошуки істоти Ґолума, який знає, де знаходиться Перстень. Події відбуваються в період між «Гобітом» і «Володарем перснів».
Це некомерційний, фанатський, неофіційний фільм, створений з нуля інді-кінематографістами з Великої Британії на честь книжок «Володар перснів» (і під враженням від фільмів Пітера Джексона). Режисером став Кріс Бушар
Короткометражку можна переглянути ось тут: https://youtu.be/9H09xnhlCQU?si=Obdbmxh9n2-R8oGu
Ваш ТолкіністThe Hunt for Gollum is an independent film based on appendices in The Lord of the Rings. It was produced entirely by fans, and released free to the Internet in 2009. Locations include Epping Forest and Snowdonia, north Wales. Awards include 'Best Fiction Produced for the Web', 2009 and Best Live Action at Balticon. Prompted by Gandalf, a ranger by the name of Strider sets out to search for the creature Gollum, who knows the location of the Ring. This is a not-for-profit unofficial fan-made film, created from scratch by indie film makers in the U.K. as a tribute to The Lord of the Rings books (and inspired by the films of Peter Jackson). Directed by Chris Bouchard Info & Behind the Scenes: http://www.thehuntforgollum.com The 2019 Redux version is recommended for improved audio volume and brightness:
https://youtu.be/uZWuxEwqYzM?si=QCO85GShSVE87xuKСтарець повернувся й пішов до купи каміння та брил, що скотилися до підніжжя кручі позаду них. І відразу, мовби з них зняли закляття, мандрівники теж очуняли і поворухнулися. Рука Ґімлі негайно потяглася до сокири. Араґорн вихопив меча. Леґолас підібрав лук. Старий не зважав на це, нахилився й умостився на низькому плескатому камені. Тоді сіре рамʼя розкрилося й усі троє побачили, що зісподу він одягнутий у біле. — Саруман! — скрикнув Ґімлі, метнувшись до старого зі сокирою в руці. — Говори! Скажи нам, де ти заховав наших друзів! Що ти з ними зробив? Говори — інакше я зроблю в твоєму капелюсі таку діру, що навіть чарівникові буде важко її залатати!
Проте старець виявився надто прудким для ґнома. Незнайомець зірвався на рівні й вистрибнув на верхівку чималої брили. Там він і стояв, зненацька вирісши та нависаючи над побратимами. Сіре рамʼя впало з його плечей. Зблиснули білі шати. Старець здійняв патерицю — й сокира Ґімлі вислизнула зі затиснутих пальців і, дзенькнувши, упала долі. Араґорнів меч, якого міцно стискала його незворушна долоня, раптом зайнявся вогнем. Леґолас пронизливо скрикнув і випустив стрілу високо в повітря, де вона вмить спопеліла. Мітрандір! — закричав ельф. — Мітрандір!
Підведися, мій добрий Ґімлі! Ти не завинив, бо не завдав мені шкоди. Утім, друзі мої, жоден із вас не має такої зброї, яка могла би мене вразити. Радійте! Нарешті ми зустрілися знову. На зламі часоплину. Гряде страхітлива буря, та хода часу таки змінила свій біг. Він поклав руку на голову Ґімлі, й ґном звів погляд і несподівано засміявся. — Ґандальфе! — сказав він. — Але ж ти тепер у білому! Так, тепер я білий, — відказав Ґандальф. - Власне, я і є Саруман, єдиномогутній, сказати би, Саруман такий, яким йому належало бути.Володар Перснів: Дві вежі. Білий вершник
Цить! Говори тихіше! Дивися! — сказав Леґолас, указуючи напрямок. — Онде в лісі, на тому шляху, яким щойно йшли ми. Це він. Хіба ти не бачиш, як він переходить від дерева до дерева? Бачу, вже бачу! — прошепотів Ґімлі. — Глянь, Араґорне! Хіба я не застерігав тебе? Там знову той старець. Увесь у брудному сірому лахмітті — тому я спершу й не розгледів його. Араґорн подивився туди й побачив горблену постать, яка повільно рухалася. Вона була вже недалеко і скидалася на старого жебрака, котрий стомлено бреде, спираючись на грубу патерицю. Жебрак похилив голову і не дивився в їхній бік. В інших краях вони би привітали його добрим словом; натомість тепер стояли мовчки, і кожен напружено вичікував: до них наближався хтось, хто володів прихованою силою. Чи злобою.
Ґімлі якусь мить пильно стежив, як стареча постать крок за кроком підходить до них. Потому раптом, не в змозі довше себе стримувати, закричав: Бери лук, Леґоласе! Натягуй тятиву! Готуйся! Це Саруман. Не дозволь йому заговорити чи накласти на нас чари! Стріляй перший! Леґолас узяв лук і натягнув тятиву, проте повільно, ніби йому протистояв чийсь дух. Він тримав стрілу в руці, та не накладав її на тятиву. Араґорн стояв мовчки, обличчя його було сторожке й напружене. — Чого чекаєш? Що з тобою? — запитав Ґімлі хрипким шепотом. — Леґолас правий, — тихо сказав Араґорн. — Ми не можемо так просто вистрелити у старця — зненацька та без виклику — хоч би який страх чи сумнів долав нас.
Тієї миті старець прискорив крок і з подиву гідною швидкістю дійшов до підніжжя скелястої стіни. Потому враз підняв очі, а троє друзів тим часом стояли непорушно, дивлячись униз. Не було чути жодного звуку. Обличчя старого побачити було годі: він мав каптура, поверх якого надягнув іще й капелюха зі широкими крисами, тож із-під усього цього стирчали тільки кінчик його носа та сива борода. Проте Араґорнові здалося, ніби він мигцем побачив очі старця — ясні й пронизливі — з-під тіні кошлатих брів. І ось старий порушив тишу. — Нарешті ми зустрілися, друзі мої, — проказав лагідним голосом. — Я хочу з вами поговорити. Ви спуститеся, чи мені піднятися до вас?
І, не чекаючи відповіді, почав підніматися. — Ну ж бо! — крикнув Ґімлі. — Зупини його, Леґоласе! — Хіба я не сказав, що хочу з вами поговорити? — запитав старець. — Відклади того лука, пане ельфе! Лук і стріла негайно випали з Леґоласових рук, а самі руки безвільно звисли вздовж тіла. — А ти, пане гноме, забери, будь ласкавий, руку з руківʼя сокири, доки я піднімуся! Такі засоби переконання вам не знадобляться. Ґімлі здригнувся, а потім укляк, мов камінь, незмигно дивлячись, як старий перестрибує через нерівні східці з легкістю кози, струснувши зі себе всю втому. Коли він став на уступ, на мить — надто коротку, щоби мати певність, — щось блиснуло, ніби майнуло, відкрившись, наче біле вбрання, заховане під сірим лахміттям. Вдих Ґімлі відлунив у тиші протяжним свистом.
Старець зайшовся сміхом і сміявся довго й лагідно. Араґорн відчув, як від того звуку йому по спині побігли мурахи — дивний холодний дрож; але то не був переляк чи жах, а радше щось на кшталт ковтка морозяного повітря чи удару холодного дощу, який пробуджує від тривожного сну. — Моє імʼя! — повторив старий. — Невже ви досі його не відгадали? Думаю, воно вам знайоме. Так, ви чули його раніше.