pole

Не чесна, Не гарна, Не хороша 2024 Коли я росла, наша дружня компанія формувалася навколо дівчат, і тільки виросши та поїхавши звідти, я дізналася про страшний патріархат. Було враження, що чоловіки на Закарпатті існують для жінок. авторка: саша мураха замовити зін тут

як я сильно люблю Закарпаття

у нас в «Збірці» в наявності архівний випуск українського журналу про фотографію Saliut, присвяченого 90-м – у спогадах, рефлексіях, реконструкціях та ретроспективах примірничок усього один щоби купити, пишіть: https://www.instagram.com/zbirka_bookshop?igsh=bHF2NDYwOGYxNnps щиро вам його раджу

Robby Müller полароїди

«Візуальні мистецтва завжди існували у такому собі заповіднику — спершу в заповіднику магічного чи священного. Вони були відгороджені вже фізично: роботу створювали у певному місці чи для певного місця, печери або будівлі. Мистецтво спочатку розвинулося як ритуальний досвід, відділений від решти життя - саме для того, щоб здобути над життям владу. Згодом мистецтво опинилося в соціальному заповіднику. Воно ввійшло до культури панівного класу й виявилося фізично відділеним та ізольованим по палацах і маєтках. Протягом цілої історії влада мистецтва була невіддільною від своєрідної влади цього заповідника»

«Зараз ми бачимо мистецтво з минулого так, як його не бачили ніколи доти. Наше сприйняття змінилося. Цю зміну можна проілюструвати тим, що називається перспективою. Умовність, знана як перспектива, властива тільки свропейському мистецтву. Вона постала на початку Ренесансу й розміщує око спостерігача в центрі картини. Око — як світло з маяка, тільки в цьому випадку не промінь лине назовні, а види линуть всередину. Цей прийом звикли називати «реальністю». Перспектива робить центром видимого світу єдине око. Усе збігається до того ока як до точки зникнення в нескінченності. Видимий світ організовано навколо глядача так само, як колись вважалося, що всесвіт організовано навколо Бога. Умовність перспективи не передбачає жодної візуальної взаємності. У Бога немає потреби розташовувати себе у стосунку до інших: він — сам собі розташування. Внутрішня суперечність перспективи полягає в тому, що всі зображення реальності структуровано навколо єдиного глядача, який, на відміну від Бога, може перебувати тільки в одній точці в один момент»

«Минуле не чекає статично, коли його відкриють і точно схарактеризують. Історія — це завжди про стосунки між теперішнім і минулим. Відповідно, страх перед теперішнім веде до містифікації минулого. Минуле — не для того, щоб у ньому жити; це — джерело, з якого можемо черпати висновки, щоб діяти. Культурна містифікація минулого призводить до подвійної втрати. Твори мистецтва виявляються віддаленішими від нас, ніж могли б, а минуле пропонує менше висновків, які можна втілити в дії»

розказуйте, що вибачили і що збираєтеся подивитися я учора глянула Будинок за склом (потім якось прокоментую, бо то ж має якось аргументовано бути, а я не хо) а сьогодні планую на Pigen med nålen і покладаю на нього досить високі сподівання

мій перший досвід як просто глядачки ОМКФ is so weird

дуже літні постери від Criterion Collection