Християнські вірші 🕊

Дух Святий Як дозріває в чистім полі Налитий колос молодий, Так сповнює мене поволі Своєю міццю Дух Святий. Пориви вітру гнуть колосся, Дощ прибиває до землі. І вже в ту мить мені здалося: Тече сльозою сік в стеблі. Цілюще сонце благодаті У полудень своїм теплом Зігріє колоски прим’яті І випрямить назад стебло. І Дух Святий поллється в серці, І буде сповнювати ще. І не сльоза вже по стебельці, А сік невпинно потече. Стрункі, вусаті колосочки Шепочуться до самих жнив. Як неба синього шматочки,  Цвітуть волошки поміж них. Це краплі Божої любові У полі нашого життя. Не мислю іншої я долі, Як тільки — Божеє дитя! Росою правди вмитись вранці, Боротись з вітром, що є сил. І затискати серп у пальцях,  Щоб вижинати бур’яни. Зерном багатий буде колос, Яу Дух Святий його зростить. Нехай пречистий Божий голос В тобі лунає кожну мить, Що це життя, як довга нива, Яку нелегко перейти. І доля в того лиш щаслива, Хто став колоссям золотим.

ТИ ВЧИВ МЕНЕ ХОДИТИ ПО ВОДІ... Ти вчив мене ходити по воді, А я завжди дивилася на хвилі. Себе сама бажала зберегти, А Ти хотів щоб я жила по вірі. І хвилі відчаю,страху і безнадій Мене не раз хотіли потопити... Та Ти спішив змінити хід подій Продовжував мене й тоді любити. Ти вів мене так часто крізь вогонь. Ні, не для того щоби спопелити! А щоб відчула там тепло долонь І щоб по вірі далі могла жити. Життя по вірі... це нелегкий шлях.. Це дні і ночі у сльозах,в молитві. Це твердо знати,що на небесах Є Батько,він підтримає у битві... О скільки їх було,смертельних битв! Коли не мала більш надії жити... Та в них пізнала всю красу молитв І вчилась з Татом просто говорити... Життя по вірі вище всіх тривог. Це впевненість у тому,що не бачиш. Це завжди тісний з Богом діалог Навіть коли ночами гірко плачеш... Не сильна я... Ти знаєш це Господь! Так часто падаю,боюсь і плачу. Та дякую,що любиш і ведеш Що я для Тебе так багато значу! Щаслива бути донькою Царя! З Тобою я пройду крізь буревії. Тримай мене за руку як дитя І проведи вузьким шляхом по вірі...

Мені потрібна ваша молитовна підтримка і піст як ніколи. У мене зараз дуже важкий стан. І духовна битва ,я втомилася дуже від цих битв . Я не можу встояти. Прошу моліться за мене

СПІШІТЬ ДО БОЖОГО КОВЧЕГУ Спішіть до Божого ковчегу, люди! Поки ще час є...Потім пізно буде! Близьких і рідних також закликайте, І вічні душі від біди спасайте! Суд Божий на планету наступає, Бо в беззаконні людство потопає, Терпіння чаша вже до краю повна, Зіпсована земля наша й гріховна. Отак було колись в епоху Ноя, Розмноживсь гріх над кулею земною, Несила Господу було терпіти,－ Рішив Він світ водою затопити. А Ной був мужем праведним, побожним, ”Будуй ковчег!”－почув він голос Божий,－ ”Спасешся ти і вся твоя родина Тоді, як прийде тяжкая година...” І Ной повірив щиро слову Бога, Отримав слушні вказівки від Нього, Та корабля узявся будувати, ДеревинУ почав заготовляти. Не рік й не два звершалось будівництво Під пильним тим Господнім керівництвом, Та чоловік посилено трудився, Бо сильну віру мав й хотів спастися. Ви думаєте люди не сміялись?.. Повірити у це й не намагались! Я думаю, що кепкували з Ноя, Як він казав: ”Заллє Бог світ водою...” Ніхто не вірив, що біда почнеться, Жили в гріхах і думали: ”Минеться...” І гадки не було в ковчег ховатись, І перед Богом з каяттям схилятись. Той день настав, прийшла тяжка година, Ідуть по парі у ковчег тварини, Птахи і плазуни туди тяглися, Так Бог звелів їм йти, щоби спастися. А слідом Ной з дружиною ступає, Сини із невістками поспішають, По слову Бога двері зачинились Й небесні отвори в той час відкрились. Я думаю, що люди, вчувши лихо, Заметушились, не сиділи тихо, І стукали в ковчег, ридали слізно... Але було тоді вже надто пізно... Закриті двері не могли відкрити, А дощ все лив.. його не зупинити... Так сорок днів й ночей була негода, Покрили світ глибокі шумні води. Загинуло усе живе творіння, Лиш Ной з сім'єю заслужив спасіння... Історію цю я не випадково Хотіла нагадати всім вам знову... Як за днів Ноя люди веселились: Їли й пилИ, йли заміж і женились, До дня, коли ввійшов Ной до ковчегу, Прийшла погибіль всім на грішну землю. Так буде і в прихІд Христа творитись, Ітимуть заміж, будуть теж женитись,－ Прийде Христос й закриті стануть двері, Й готові війдуть з Агнцем на вечерю... На жаль, не вірять і сьогодні люди, Що Суд Господній над народом буде, Що Божий Син прийде на землю в славі, Що світом буде правити лукавий... Вони цю вість байдУже геть приймають, І часто чула так відповідають: ”Вже стільки літ новИну цю ми чуєм, Але земля і досі ще існує!.. Тож буде прихід, а чи ні－ загадка, А може все це лиш людська вигАдка?.” А дехто жартувати починає: ”Що всіх－то те і мене там чекає!” Бог вибір дав для кожної людини, Ніхто до Нього не іде насильно, Чи то широка, чи вузька дорога, Чи муки у вогні, чи вічність з Богом. Якщо ти хочеш, друже мій спастися,－ То до ковчегу йди, не запізнися, А тим ковчегом Церква є Господня, Тому подумай ти про це сьогодні... Бо потім пізно буде щось змінити І милості в Всевишнього просити, Погибель прийде на цей світ велика, Закриє двері Бог на вічні віки! Слова, як грім із неба пролунають: ”Від Мене відійдіть...Я вас не знаю!..”

Це дуже дуже повчальна історія 😍🔥❤️‍🔥

ОСЬ ЧАС ОСТАННІЙ НАСТУПАЄ 1.Ось час останній наступає І скоро-скоро прийде день, Коли востаннє залунає Голос євангельських пісень. 2.Коли в останній раз поллється Братерська проповідь свята, Коли назавжди перерветься Чудова пісня про Христа. 3.Не буде того, щоб спокійно Сиділи браття за столом, Не буде того, щоб так ніжно Лунав євангельський псалом. 4.Заплаче той, хто сидить дома, Сьогодні в зібрання не йде, Тоді ще збільшиться утома І він у вічність не дійде. 5.Візьметься Дух із цього світу І землю болі обіймуть, А Книгу Божого завіту Від всіх народів заберуть. 6.Тоді настане почин горя, Заплаче вся людська земля, Заграють сумно води моря І жахом вкриється земля. 7.І забажають в ту хвилину Святого Слова, мов їди, Мов подорожній в літню днину Напитись зимної води. 8.Тоді від моря і до моря Підуть юнацькії гуртки Та не знайдуть святого Слова, Коли візьметься від землі. 9.Та все дарма, ніхто не зможе Вернути той свобідний час, Сьогодні кличе Слово Боже: «О, друже мій, роби запас!» 10.Роби запас Святого Масла, Духовних сил роби запас, Вважай, щоб віра не погасла, Іди, трудись у кожний час. 11.Поки Дух Божий підкріпляє Всі утомлені серця Іди, трудись, нехай Він помагає, Твій труд для Господа Христа. 12.Іди, не гаючи хвилини, Іди, хоч трудно вже тобі, Ось видно світ нової днини І нагороду впереді. 13.Поглянь вже скільки дітей Божих В недолі й горі полягли Та поміж всіх умов ворожих До смерті вірними були. 14.Поглянь за сотні кілометрів Сьогодні трудяться брати, А ти отут за кілька метрів Не хочеш в зібрання іти. 15.Но прийде час, коли згадаєш Згадаєш нинішнє колись, Тому ще поки силу маєш Ревнуй, трудись, іди й молись! 16.Молися, як Христос молився У Гефсиманському саду, Із Нього піт кровавий лився, За що хвала і честь Йому! 17.Молися, поки ти ще в тілі, Поки живий молись Христу! І одягнись в одежу білу, Господню праведність святу. 18.Збудуй Христу домівку в серці, Йому віддай всі почуття, Йому будь вірним аж до смерті, Він дасть тобі вінець життя!

Раджу кожному зайти і прочитати цю книгу 🥹😍❤️‍🔥 І взяти щось важливе для себе. Сама сьогодні почну її читати 🙈❤️‍🩹

Християнка книга для молоді «Заріна» https://t.me/olishabyks

БУДЬМО ГОТОВІ Чекає небо вибраних своїх, Для кожного час зустрічі призначений, Переступити вічності поріг, І віч-на-віч Ісуса там побачити Лиш зможе той, хто тут для Нього жив, Серце чиє любов'ю було сповнене, Хто з рук Господніх воду живу пив, До неба йшов вузенькою дорогою. Настане час, Бог зважить серця стан, Хоч може зараз і не видно сутності, Багато є і намірів, й бажань, Та перевіриться усе в Божій присутності. В очах Господніх хто насправді ми: Зерно, полова? Злетимо чи встоїмо? Покаже день великих Божих жнив. О, дай Господь, щоб не були половою! Дай, Боже, стати в числі мудрих дів Із каганцями,що палають в темряві, Запас оливи кожен щоб зробив, Й Тебе чекав із вірою упевнено. А час збігає, час просто летить, І скільки днів лишилося до зустрічі Не знаємо. Та може хтось ще спить, Хтось може зволікає й не готується. То ж варто пробудитися від сну, Турбот земних тягар із себе скинути, І сміло йти назустріч Жениху, Із серцем, що горить любов'ю й вірою. А ще важливо зрозуміти у житті Призначення сердечного світильника, Скількох теплом своїм він обігрів? Кого ще запалив своєю вірою? Кому вказав дорогу до небес? Чи, може, хтось від світла надто тьмяного Не зміг дійти, упав, згубився десь? Все Бог оцінить й зважить дня останнього. І перед Ним за все складемо звіт, А поки ще є час приготуватися, Хай милість Господа нас збереже усіх, Й поможе на землі цій не зостатися. Бо небо лише вибраних прийме, Для них туди двері завжди відкриті. Пильнуймо завжди,щоб в останній день Нам Господа готовими зустріти.