Книга Об'явлення | Book of Revelation

РОЗДІЛ 3:7-13 (продовження). Двері, які Ісус відчинив для церкви у Філадельфії, і є тими, що ведуть у «святе святих» на небесах. Господь бажає, щоб люди знали, наскільки значне служіння звершується в небесному храмі в даний час. Милосердний Первосвященик, який постраждав за нас на Голгофі, хоче представити нас невинними перед Своїм Отцем. І хоча всі ми грішники, Він спонукає нас вірити в Нього і прийняти Його бездоганну праведність на Суді. @book_of_revelation

РОЗДІЛ 3:7-13 (продовження). Божий храм на небесах складається з двох відділень, у кожному з яких є свої «двері». Після Свого воскресіння Ісус увійшов через «перші двері» у відділення, яке в Біблії названо «святе», і клопотав за людство. Але 1844 року, згідно з книгою Даниїла (Дан. 8:14; 7:24-27), Ісус перейшов до особливого служіння у «святому святих». Так він заступив до першої фази Суду, про який йдеться в Біблії. Цей Суд триває зараз (див. Об'явл. 11:19; 14:6,7). Далі буде... (в наступній публікації ви зрозумієте, як це повʼязано з біблійними текстами, які досліджуємо) @book_of_revelation

РОЗДІЛ 3:7-13. Своїм прихильникам у невеличкому містечку Філадельфії (назва якого означає «братерська любов») Ісус посилає лише слова привітання та підбадьорення. Хоч вони і зустрічалися з важкими випробуваннями, хоч їх намагалися змусити зректися Господа, вони залишилися відданими Ісусу, назавжди довірившись Йому. Їхному приклад наслідувало чимало християн у 1700-х і на початку 1800-х років. У цей період християнство переживає значне відродження. Беручи початок від таких людей, як брати Уеслі і Джордж Уайтфілд, які викрили формалізм, що проник у церкву, і закликали до повернення істинного благочестя, відродження набирало силу і досягло вищого розквіту на початку 1800-х років, коли багато хто заговорив про повернення Христа. Тисячі людей в усьому світі, спостерігаючи, як незмінно збуваються пророцтва Даниїла та Об'явлення, увірували в швидке Його пришестя. Перед цими людьми Ісус, «Святий, Справжній, що має ключ Давидів» (символ Його влади й авторитету, через які Він править Своїм народом; див. Іс. 22:20-22), «відчинив... двері». Далі буде... @book_of_revelation

РОЗДІЛ 3:1-6. Сардійці прийняли Ісуса щиро, з радістю, але, подібно до християн в Ефесі, теж втратили первісну любов до Нього. Протестантська реформація 1500-х років змушує згадати про це. Подібно до перших християн, протестанти не уявляли себе поза життєдайною любов'ю і силою Христа. Мартін Лютер, Джон Кальвін і багато інших шукали шляхи для того, щоб повернути церкві первісну чистоту і силу. Але, на жаль, подібно до ранньої церкви, протестантизм загалом не зміг зберегти тісний зв'язок із Христом. Через кілька коротких десятиліть протестантський рух втягнувся в полеміку з приводу доктрин. Були утворені різні деномінації – кожна зі своїм віровченням або зі списком доктрин, яких її члени мають дотримуватися. Церкву охопив формалізм, що означало духовну смерть, хоча вона все ще здавалася живою. Але, незважаючи на це, і в римо-католицькій, і в протестантських церквах незмінно знаходилися й справжні християни, які «не опоганили свого одягу», зберігаючи віру в чистоті (див. Іс. 64:6). Христос обіцяв їм перемогу (символом якої був білий одяг), вічне життя і Своє свідчення на їхню користь перед Богом і ангелами. @book_of_revelation

Друзі, потрібна ваша допомога! Наші партнери, благодійна організація ADRA Ukraine бере участь у всеукраїнському конкурсі «Народний доброчинець». Будемо дуже вдячні, якщо ви витратите всього 1 хвилину, щоб проголосувати за ADRA Ukraine за цим посиланням: https://bit.ly/narodny2023 У списку вони перші. Це дуже допоможе їм у майбутньому мати ще більше можливостей для допомоги нужденним в Україні. t.me/help_of_christians_UA

Ефес, у якому знаходилася перша з церков, згаданих Іваном, посідав провідне становище серед міст римської провінції Азії. Стоячи на магістральному шляху, що з'єднує Малу Азію і Сирію, великий порт на узбережжі Егейського моря, він по праву вважався відомим торговим центром Стародавнього світу. Апостол Павло провів тут три роки – більше, ніж у будь-якому іншому місці, і згадав Ефес у записах про свої місіонерські подорожі. @book_of_revelation

РОЗДІЛ 2:18-29. Прихожани церкви у Тиятирі чітко ділилися на дві групи: тих, хто потурав розпусниці «Єзавелі» і, таким чином, не був істинним християнином, і тих, хто зберігав вірність Христу. ℹ Ім'я Єзавель вживається тут образно, так звали дружину Ахава, ізраїльського царя, який правив у IX столітті до н.е. Підступна й хитромудра цариця, закореніла язичниця, піддавала гонінням і згубила істинних пророків Бога та підтримувала язичництво й ідолопоклонство в Ізраїлі. У середні віки (від початку 500-х до 1500-х років) становище в церкві дуже нагадувало обставини, про які говорить Ісус у Своєму посланні до Тиятирської церкви. У цей період лише деякі залишилися вірними Христу. Більшість тих, хто називав себе християнами, прийняли «глибини сатанинські» і ступали темною й трагічною стежкою гордині та компромісу зі злом (див. 1 Цар. 16:31; 19:1-3; 21:23-25; 2 Цар. 9:21-37; Об'явл. 17). @book_of_revelation

РОЗДІЛ 2:12-17. Місто Пергамос (або Пергам) ─ столиця римської провінції Азія. Багате, впливове, воно було і релігійним центром прихильників поклоніння імператору, і центром різних язичницьких вірувань. Ісус зображує Пергам як місто, що перебуває під владою сатани, ватажка всіх злих сил (див. Об'явл. 12:9; 13:1,2). Христос викриває Пергамську церкву за те, що вона дозволила поширення язичницьких, нехристиянських впливів, зокрема вчення Валаама. Валаам – це ім'я людини, яка незабаром після виходу євреїв з Єгипту втягнула їх через зв'язок з язичниками в ідолопоклонство і розпусту (Чис. 22-25; 31:13-16). ℹ Історія церкви загалом після 313 р. н.е., коли імператор Костянтин узаконив християнство, схожа з долею церкви в Пергамі. Починаючи з цього часу, церква дедалі більше й більше приймала язичницькі ідеї та звичаї й поступово скочувалася до відступництва, що й передбачив Павло (2 Сол. 2:3). Єдина надія церкви полягала в тому, щоб дозволити «двосічному мечу», який був у руках Ісуса, відсікти від віруючих егоїзм і гординю (див. Євр. 4:12). @book_of_revelation

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸 🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸

Воскресне й Україна! І вже із тліну й пилу воскресає! І хоч пітьма ордою наступила - проте надії світло не згасає!

І щоб Світло Христове, ще яскравіше сяяло🔥, адміни християнських ресурсів створили папку з євангельськими каналами на будь-який смак: ✔️духовні роздуми, ✔️ пасторські блоги, ✔️ресурси для служінь, ✔️ Біблійні загадки та вікторини, ✔️пісні, фонограми та аудіокниги, ✔️історія християнства, ✔️ новини, аналітика та досвіди з Богом. 💥 Підпишись і розкажи друзям💛

РОЗДІЛ 2:8-11. Тим, хто належав до Смирнської церкви, Ісус оголосив: «Знаю». Він знав про їхню скорботну долю і скруту не тільки тому, що Він – Бог і все знає. А й тому, що Сам Він став одним із людством, що переживає страждання. Жив посеред тяжких випробувань і злиднів. У Своєму посланні до Смирни Ісус запевняє вірян, що Він винагородить їхню безмежну любов – любов, що залишилася істинною навіть перед лицем смерті, – і дасть їм життя вічне. Випробування, що стали долею церкви в Смирні, є нібито прообразом доль усього християнського світу з часів апостолів і аж до IV століття, коли Римська імперія припинила переслідувати християнство. Найтяжчий час переслідувань припадає на десятиліття 303-313 рр. н.е. – «днів десять», передбачених Ісусом («день» у пророчій термінології, як правило, означає рік, див. книгу Єз. 4:6). @book_of_revelation