[☧]Ангарта.

«Християнський фундаменталізм» Екзегетика – як принцип вивчення слова Божого, напряму пояснює те, що більшість з можливих біблійних трактовок – хибні через занадто сильне заглиблення в філософські ідеї, які зачасту не мають ніякого відношення до реального сенсу. І таких дуже багато, майже кожна друга людина трактує Біблію, намагаючись додати в неї те, чого там немає. Можливо, про таких сказано:

«І якщо хто відніме від слів книги пророцтва цього, відніме Бог участь його від дерева життя та з міста святого, записаного в книзі цій.»

Або не про тих, чиї слова намагаються зробити письмо безумовно ідеальним, прирівняним до античних, людських понять, про яких також йдеться у писанні, як про тих, що вводять в ліси темні та безпросвітні:

«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом.»

Безумовно, у писанні є своя філософія, проте вона не людська і не ставить питань на які вже є відповіді. В цьому її особливість – у тому, щоб не ставити питань, а давати відповіді. Бо як тоді б ми, люди, йшли до Царства Божого, маючи лише питання, але не маючи відповідей? Коли дав нам Христос все потрібне для розуміння Його, дав контекст і дав слово, як тоді хтось не розуміє, що навіть вбивство, страшний гріх, може бути побачено через Його причину? Бо лише Бог знає потаємне. Як тоді ти скажеш, що не можеш вдарити у відповідь, коли сказано: "Нема більшоє любови за ту, щоб хто душу поклав за друзів своїх." Проте і тут сказано, що не за себе, а за ближнього, бо сам маєш бути смиренним і терплячим:

«Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. Бо гнів людський не чинить правди Божої.»

Тож хто правильним буде в трактуванні? Хто каже, що треба стерпіти все, чи той, хто виправдає вбивство в мечетях? Ніхто з них. Обидва в омані – бачать лише вирш, але не бачать контексту. Саме це породжує розкол, коли брат стає ворогом, і коли піднімається питання: що ближче Україні – язичники проти мусульман чи мусульмани проти язичників? Саме через тих, хто хоче під себе підгорнути слово Боже і увести людей у філософію людську, а не божу. Саме через таких ми втрачаємо надію на церкву Христову. Натомість маємо поодинокі храми в полі без квітів, коли кожен з тих, хто існує, стає проповідником. Тоді як пояснимо цей уривок?

«І зараз Він підходить до Ісуса й каже: Радуйся, Учителю!» І поцілував Його. Ісус же відповідає: «Чого, друже, прийшов ти?» Тоді приступили та руки наклали на Ісуса і схопили Його. А ось один із тих, що були з Ісусом, витягнув руку і вихопив меч свого та рубонув раба первосвященика і відтяв йому вухо. Тоді промовляє до нього Ісус: «Сховай свою меча на мiсцi; бо всi, хто вiзьме мечa , вiд мечa і загинуть.» «Чи думаєш ти , що я не можу зараз упросити Свого Отця , і Вiн пошле Менi бiльше нiж дванадцять легiонiв Анголiв?» «Але як збудеться Писання, що так повинно статися?»

Чи сказав Христос стерпiти, коли вдарили ближнього? –так. Чи сказав так само, що треба забуть писання пророкiв, отже не треба ховати меч? –так. Чи сказав , що той , хто нападе , програє, як би то не було? –так. Так як у такому випадку ти хочеш додати сюди один сенс , коли сенсiв , що переплiтають один одного , тут бiльше , нiж можна уявити? Не варто шукати у словi Всевишнього те , що можеш осягнути розумом , нi одним вiршем , нi начебто потаємними сенсами. Кожен знає притчу про чоловiка , що побудував дiм на пiску , i кожен знає , що з таким домом станеться. Так може вже настав час зрозумiти , що тi , кого ми кличемо лжепророками , ховаються серед нас?

Стережiться лжепророкiв , якi приходять замаскованi в овечу шкуру , а насправдi є вовками лютими . Ви їх впiзнаєте по їхнiх вчинках : бо не буде добрих вчинкiв вiд злої людини , саме як не буде винограду на терновому кущi або фиг на будяку . Добре дерево дає добрi плоди , а погане – поганi . Не буває доброго дерева , що приносить поганi плоди , як не буває й поганого дерева , що приносить добрi плоди . Кожне дерево , що не дає добрих плодiв , зрубують i кидають у вогонь .

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]@AnghartaBot

8 червня на Харківщині під час виконання бойового завдання загинув Іван Парамонов — один із перших членів нашої Організації, громадський активіст, людина високих ідеалів та просто наш друг. Олди могли пам'ятати Івана по ролі "консула новоросії" в одному з дуже старих ракових відосів Наступа. Словами неможливо висловити який це біль та втрата для близьких та України. Висловлюємо найглибші співчуття родині та друзям. Прощання з Іваном відбудеться завтра об 11.00 біля стели на Майдані Незалежності. О 13.00 поховання на Алеї Героїв. Очікується дощ, тому приходьте з парасольками. Збір підрозділу, де служив Іван, на помсту за нього https://send.monobank.ua/jar/6SuEo4nuA7 Вічна пам'ять. Іван Парамонов - присутній 🫡

«Історію пише переможець» Саме тому мета Right Stomper — спонукання до повного переосмислення більшовицьких стереотипів і протистояння безперервному потоку хибних фактів ЗМІ, що транслюються. Right Stomper - об'єднання каналів, що утворюють противагу існуючій системі поглядів на безальтернативну історію та фундаментальні цінності, закладені червоною чумою Ми вважаємо, що зараз настала година, коли необхідно спільними зусиллями довести прихильність до єдиної культури і не дозволяти очорнювати історію Приєднуйся до рядів Right Stomper. Будь на правильній стороні дійсності –•– t.me/addlist/qGEWUgHoj9tiNmNi t.me/addlist/qGEWUgHoj9tiNmNi t.me/addlist/qGEWUgHoj9tiNmNi –•–

❗️РОЗІГРАШ❗️ 📍На 3 тисячі учасників 📍 1️⃣ Худі PNVG GROUP . 2️⃣ Футболка PNVG GROUP . 3️⃣ Футболка з колаборації PNVG GROUP . 4️⃣ Кепка PNVG GROUP. 5️⃣ Кепка з колаборації PNVG GROUP. 6️⃣Лімітований патч PNVG (з порядковим номером 001) 7️⃣Лімітований патч з колаборації PNVG GROUP. 8️⃣Patch Black PNVG. 9️⃣Patch Pink PNVG. 🔟Old Pin PNVG. 📍Умови 📍 1.Підписка на канал @pnvg_group 2.Натиснути кнопку «Прийняти Участь» 3.Завершення розіграшу автоматично,після відмітки в 3 тисячі учасників. 📍Бажаємо кожному перемоги в розіграші 📍

❗️РОЗІГРАШ❗️ 📍На 3 тисячі учасників 📍 1️⃣ Худі PNVG GROUP . 2️⃣ Футболка PNVG GROUP . 3️⃣ Футболка з колаборації PNVG GROUP . 4️⃣ Кепка PNVG GROUP. 5️⃣ Кепка з колаборації PNVG GROUP. 6️⃣Лімітований патч PNVG (з порядковим номером 001) 7️⃣Лімітований патч з колаборації PNVG GROUP. 8️⃣Patch Black PNVG. 9️⃣Patch Pink PNVG. 🔟Old Pin PNVG. 📍Умови 📍 1.Підписка на канал @pnvg_group 2.Натиснути кнопку «Прийняти Участь» 3.Завершення розіграшу автоматично,після відмітки в 3 тисячі учасників. 📍Бажаємо кожному перемоги в розіграші 📍

«Доктрина Війни і її апостол Колодзінський»

Ми, націоналісти,–ідеалісти, а тим самим ми взагалі відкидаємо матеріалістичне розуміння життя. У світі не діє матерія, але дух. Все має своє призначення і свою місію і не нам збагнути, чому це так є. Це, зрештою, зайве, бо тоді життя втратило б свою романтику. Ця вічна непевність, туга за чимось великим, це брак яких-небудь границь у поступі культури, це ті ірраціональні сили, які надають сенс життю одиниці, а теж і життю сильних народів. Ми мусимо вірити в призначення, яке дав людині Всемогутній Творець, а не шлунок. Нинішній поступ не є твором «матерії», але духа людини. І ніхто з людей не має права змінювати божого призначення. «У поті чола будеш їсти свій хліб».

Як полководець оперує полками, так Господь оперує народами, а тому народи, в свою чергу, приречені на життя у вирієві химерних цілей, як-то свято вірив Рим у містичний голос особливого завдання латінської раси, аж по останній реальний порив експансійного бажання - Велику Албанію, що не вийшла. Між ними великами епохами проживали свої цілі та прагнення народи пік покровом Вседержителя.

Коли глянемо на історію українського народу від хвилини його появи, побачимо, що українському народові було знане поняття тільки «абсолютної війни». Я подав навмисно короткий історичний погляд на воєнні доктрини Західної Європи, щоби тим краще підкреслити, що такий погляд на війну, який винесла французька революція і який науково обґрунтував Клавзевіц, був питомий українському народові від найдавніших часів. Війна в Україні не могла ніколи звиродніти в того роду забавки, як бачимо у часнім середньовіччі в Європі.

В поняття абсолютної війни, притаманної українському народові як формотворчий його елемент, у найжорсткіших баталіяхна стику світів, лісу й степу, орди й ордену, Европи й Азії.  В умовах абсолютистичної кризи взростилася й наша національна, вольова експансія, яка була, коли розбирати за концептом цілей та ідей, які нею рухали, як колись Римом, можна відповідно назвати унітарність, підсвідомий потяг до якоїсь неадміністративної єдности центрової України, "руської землі", як пише Колодзінський:

Візьмімо хоч би те, що Святослав накликує «постояти за руську землю», тобто українська воєнна доктрина вважала в той час «руську землю» за неподільний терен, який княжа дружина має боронити. У той час, коли Італія, Франція й Німеччина були поділені на різні республіки, князівства й монархії, коли на їхній території не було такої армії, яка вважала б своїм обов'язком боронити цілу державу, то в Україні така армія існує. Гасло «Оборонити руську землю, або згинути!», це було гасло єднання.

Притаманна психологічність та заперечення матерічльної "системности" певного ладу, що є істиною дає зрозуміти, доктрина війни - духова, як і сама війна, морально-психологічна, яка відповідно до теперішніх цілей та мети нації виставляє її воїнську етику, естетику та практику, виходячи з етернальних засад. Підсвідома єдність, унітарність індивідуальних частин нашої богемії війни дала колись можливість розповсюдити дружинницьку військову доктрину, яка стала певною воєнною етикою, естетикою, й ясною практикою війни, яку вели дружиники. Так, нею перейнявшись, увібрали цю доктрину та покращили згодом козаки, утворивши величну доктрину з своєю етикою, естетикою та практикою. Всі ці аспекти воєнної доктрини та експансії обєднали руські землі від опришківських Карпат, до Тмутаракані підсвідомим ідейним полюсом. Так само як Клавцевіц, якого повсякчас наводить Колодзінський як приклад, відродив німецький мілітаризм та взростив його психологічно тяглою експансивністю та воєнною доктриною, так й ми, на доктрині тепер Колодзінського, що буде адаптована сучасною війною, маємо взростити власну доктрину війни. Нація має зламати розуміння часу й простору, меж експансії та кордонів реального, існуючого раціо до адміністративних завойовань, й завершити міряти велич лінійкою.

Кожний здоровий народ мусить з почуттям радісного фаталізму вести боротьбу за це все, що підшептус йому зов крові й до чого тягне його історичне призначення.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]@AnghartaBot

«Політика, взята із самих слів Святого Письма» –•– «Ознаки роялті» Жака Беніня Боссюе — витончений філософський трактат, в якому йде дослідження сутності королівської влади. Пан Жак розкриває у своїй роботі ідею про владу як божественного покликання, де монарх є моральним взірцем для свого народу. Автор дає змогу для поглиблення в тематику концепції абсолютної монархії, ставлячи пріоритет на тому, що справжня влада вимагає мудрості, справедливості та моральної відповідальності. Ця робота, занурюючи нас у глибини філософської думки, залишається актуальною і на сьогодні. Запрошуємо вас до перегляду статті й роздумів про природу влади і морального обов’язку. –•– Автор - Жак Бенінь Боссюе. Сторінки - 12. Дата публікації - 1709р. [☧] ᏗЗᎩᎢ [☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: тиць

«Ангарта набирає лицарів!» Шановні читачі, інтелігенти, авантюристи та воїни пера! До вас звертається адміністрація першого незалежного монархічного часопису України з пропозицією: ви можете стати частиною історії, вписавши своє ім'я у лави тих, хто цю історію будує. Для розвитку наших ідей і розквіту української ідеї ми маємо бути єдні, тож сьогодні пропонуємо вам долучитися до лав Ангарти у якості: • Писарів • Художників • Рекрутерів • SMM-фахівців У цей час, коли на Сході гримлять гармати, а за ними перероджується нація, нам потрібно, за заповітом традиції, мобілізувати творчі сили нації для творення зовсім нового духу. Не втрачайте можливості, зустрінемося за пером! [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@AnghartaBot

... Українська література повинна бути нашій нації тим смолоскипом, що безжально обпікає її ворогів, горном, що піднімає на штурм і мінезангом, який оспівує змаг великих лицарів. Це є першочергове. Тобто фактично, вона має бути молотом пропаганди, що дає можливість досягти загальнонаціональної мети – побудови могутньої держави. Саме цієї проблеми так влучно торкається Дмитро Донцов у своїй праці «Дві літератури нашої доби»: «В світовій літературі здибуємо представників обох напрямків, обох темпераментів, співців краси і жерців культу енергії. Зовсім інший образ побачимо, коли приглянемося українському красному письменству. Зі здивуванням ствердимо тут, що культ енергії – в нас майже незнаний, що релігія краси – це одинока поширена в нас релігія.» Дійсно, саме того енергійного пориву, заклику, маніфесту боротьби так не вистачало нам у всі часи нашого існування. Бо не оспівування хуторської краси жадав нарід, але залізних лат і міцного списа. У сентиментальнім болоті потонули роботи письменництва українського в ХІХ столітті. Меланхолія і приземленість сюжетів властива їм. І це жахливо. Коли автор, наприклад, Пантелеймон Куліш бачить завданням літератури – зворушувати людей, чи отримаємо ми щось, що спонукає до дії? Ця плаксивість і безкрая туга відвертає, вона викликає огиду. Та і взагалі, бачимо у Куліша перехід від українофільства до відвертого і не прикритого москвофільства. Наприклад, в поемі «Україна» він пише: «не було на світі люду одважнішого і славнішого над греків і козаків». А от вже пізніше козаків він характеризує наступним чином: «предків диких, гірких п’яниць та розбишак великих». Він береться і за паплюження взагалі усієї святості боротьби вкраїнського народу за свою волю, дозволяючи собі писати про «бунт черні» проти «господарного порядку». Взагалі, все від чого віє справжнім, полумʼяним патріотизмом його відвертає. Він не хоче цього бачити. Та не скінчилась трагедія української літератури ХІХ століття лише цим, були ще й Драгоманов, і Квітка-Основ’яненко, і інші. Драгоманівська засторога відносно робіт Шевченка полягає у страху боротьби. Він вважає це не потрібним, бо не ворог для нього московитська імперія, що вчепилася своїми пазурями в Україну. Донцов, стосовно цього пише таке:«Для Драгоманова і для всіх визнавців тих туманних і тумануватих ідей міжнародного братерства, зло було не в пануванні москалів на Україні, лише в «злих порядках», з якими не мала ніякого діла боротьба пород між собою. Усунути ті порядки треба було лише – взявшись за руки з Белінскіми, лише з «провідною ідеєю» – «про спільність змагань усяких пород…» На думку Драгоманова той, хто описує духовну сторону нації є «диваком і неуком». Авжеж, шевченківського біблійного пафосу він не виносив. Він тільки постійно шукає якогось незрозумілого псевдонаукового пояснення для тих явищ, які неможливо пояснити таким чином в принципі. Ніколи науковець не пояснить нічого про націю, для цього потрібен трубадур! Щодо Квітки-Основ’яненка, то тут можна знову навести цитатату, вельми шанованого нами, Дмитра Донцова: «Там – горіння, тут – чадіння. Там – затиснуті кулаки, заповіт відплати над свіжою могилою приятеля, тут – безутішний розманіжуючий плач над нею. Тим плачем і плаче наша література. Скиглінням перейнята вона ціла.» Такою огидою видавалася наша література, що досі панує в серцях та головах людей, як джерело "українства", коли це були не більш як отруєні Москвою ренеґати та "болохівці серед козацького роду", які дикі нам, а ми їм. [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur