cogito ergo deus Est

Вірити в чужу віру легше, ніж шукати своєї власної.

Благословіння від фюрера

Нацистський вівтар

Обманута церква В оточенні прапорів зі свастиками, розставлених навколо вівтаря Магдебурзького собору, його настоятель доктор Мартін заявив у 1933 році: «Кожен, хто ображає цей символ, ображає нашу Німеччину... Прапори зі свастикою навколо вівтаря випромінюють надію — надію на те, що нарешті, наблизився світанок цього дня ». З церковних кафедр Німеччини виливалася повага перед Гітлером. Пастор Зігфрід Леффлер проголосив: «У темряві історії церкви Гітлер став для нашого часу вікном, через яке падає світло на історію християнства. Через нього ми змогли побачити Спасителя в історії німців». 30 серпня 1933 року пастор Юліус Лотерсер фонтанував перлами: «Христос прийшов до нас через Гітлера... Завдяки його чесності, його вірі та його ідеалізму, Спаситель знайшов нас... Сьогодні ми знаємо, що прийшов Спаситель...«. Очевидно, що навіть на самому початку цієї боротьби свастика для пасторів була дорожчою за Хрест. Сталося так, що країна, яка дала нам Лютера та Баха, тепер дала світові Гітлера та Вагнера. Церква, яка була покликана Богом протистояти злу нацистського режиму, вважала за краще прийняти його. Церкви були прикрашені свастиками, в центр яких іноді був майстерно вплетений хрест Христів. Ламаний хрест політичного рятівника був об'єднаний із хрестом духовного Спасителя, щоб вивести Німеччину з прірви, в якій вона знаходилася, до славних висот почуття власної гідності та єдності німецькомовних областей Європи. Батьківщина воскресла, німці знову могли посміхатися. Сьогодні картини цієї «святої єдності» вражають нас, проте за часів Гітлера бути добрим християнином мало на увазі бути добрим німецьким націоналістом. Бог і вітчизна стали фактично тим самим. Коли священнослужителі прокинулися від свого духовного та політичного сну, то надто пізно виявили обман. Тільки небагато з них одразу зрозуміли, що Гітлер заслуговує на зречення, а не шанування, але їхні голоси потонули в тріумфуючих переможних вигуках. Німеччина була єдина у своєму гніві до ворогів — як реальних, так і уявних. Принизливий Версальський договір, комуністи та ліберальна еліта, яка вірила в демократію, всі вони розглядалися як загроза відновленню Німеччини. Навіть для тих, хто називав себе християнами, сильна Німеччина означала набагато більше, ніж сильне свідчення Євангелія, якщо тільки Євангеліє (як це часто траплялося) не розумілося по-новому як заклик до вірності німецькій справі. Ненависть до євреїв процвітала також усередині церков. Праці Чемберлена та популярні видання, які зображали євреїв зрадниками, були прочитані багатьма німцями. Те, що Ісус був євреєм, визнавалося неохоче, і при цьому заявлялося, що «іноді квіти виростають і на купі гною». Коли Гітлер 1 квітня 1933 року закликав до одноденного бойкоту єврейських магазинів, багато християн підтримали його. Церкви були настільки одурманені успіхами Гітлера, що не зупинилися і не запитали себе: в ім'я кого їм було дано всі ці переваги? Вони говорили про політичне відновлення як пробудження, час відновлення і духовного зміцнення. Церкви набули сили внаслідок зміцнення економіки та запаморочливого оптимізму нації з приводу світлого майбутнього для Німеччини. Багато з більш розсудливих членів церкви не обдурилися, проте більшість не ставила запитань. Відтепер усе, що було благом для Німеччини, було благом для церкви. Приблизно третину населення Німеччини складали католики і дві третини – протестанти. Католицька церква протистояла Гітлеру з більшою згуртованістю, ніж протестанти. Гітлер знав, що католицька церква має організаційну мережу в багатьох країнах, тому вважав за краще підтримувати добрі стосунки з Ватиканом настільки, наскільки це було можливо. Фактично з Ватиканом було підписано угоду, яка гарантує свободу віросповідання за політичну підтримку. На жаль, коли Гітлер почав порушувати свої обіцянки, лідерів церкви було поставлено в глухий кут. Вони вже заявили про свою вірність йому і тепер їх змушували бути невірними. У результаті їх спіткала, по суті, та сама доля, що й протестантів. Багато священнослужителів були обдурені.

Один католицький парафіяльний священик на ім'я отець Фалкан сказав: «Я повинен визнати, що радий був бачити, як нацисти приходять до влади, бо в той час думав, що Гітлер як католик був богобоязливою людиною, яка зможе битися з комунізмом заради Церкви. . Антисемітизм нацистів, так само як і їх антимарксизм, був для церкви привабливим». Гітлер з презирством відгукувався як про протестантів, так і про католиків, будучи впевненим, що всі християни зрадять свого Бога, коли будуть вимушені зробити вибір між свастикою і хрестом: «Ви справді вірите в те, що маси залишаться християнами? Дурниця! Ніколи! Казка закінчена. Більше ніхто її не слухатиме. Однак, ми можемо прискорити процес. Священики викопають могили самі собі. Вони зрадять свого Бога заради нас. Та вони всі зрадять заради своєї жалюгідної роботи та зарплати». «Вони зрадять свого Бога заради нас». На жаль, багато пасторів саме так і вчинили. Слабкість церкви у певних питаннях призвела до того, що чинити опір подібній спокусі було важко. У темну ніч гонінь вони зрадили свого Бога. У результаті як католики, так і протестанти усвідомили своє безсилля у тому, щоб зупинити нацистську «ковзанку». Проте, хоча опір церкви і був слабким, він був єдиним організованим опором Гітлеру. Йому не кинули виклик ні університети, ні школи, і лише частина церкви мала мужність це зробити.

«Мені потрібен був відвернений, недосяжно високий ідеал віри. І взявшись за Євангеліє, якого я ніколи ще не читав, а мені вже було 38 років від роду, - я знайшов для себе цей ідеал». Микола Пирогов

«Вісник Нового Риму» –•– Ультраправий погляд на новини і не тільки! Розносимо в щепки: ліваків, елгебетешників, соросят, вату і вишивату, сіоністів і їх адептів! Погляд Царгороду на події тлінного, недолугого світу... Актуальні новини, ексклюзивні відеоматеріали, та статті! Все це в історико-політичному, філософському і культурному розрізах! –•– Вісник Нового Риму|Підписатись Вісник Нового Риму|Підписатись Вісник Нового Риму|Підписатись

Якби Бог час від часу не «укладав нас на лопатки», нам ніколи було б подивитися на небо.

Запрошуємо Вас на націоналістично-християнський канал "ЛНК" -Новини і меми для людей з правою та християнською позицією -Християнський мерч -Ідея відродження войовничої та консервативної церкви в сучасних реаліях -Щоденні надихаючі цитати з Біблії . Приєднуйтесь: https://t.me/lnksupport https://t.me/lnksupport https://t.me/lnksupport

У Бога – три особи, як у куба – шість квадратів, хоча він – одне тіло. Нам не зрозуміти такої структури, як не уявити куб плоским.