VIBE
الذهاب إلى القناة على Telegram
4 225
المشتركون
+124 ساعات
-47 أيام
-1230 أيام
جاري تحميل البيانات...
القنوات المماثلة
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
يوليو '26
يوليو '26
+57
في 3 قنوات
يونيو '26
+42
في 4 قنوات
Get PRO
مايو '26
+33
في 2 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+28
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '26
+152
في 2 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+28
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '26
+333
في 3 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+44
في 5 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+166
في 7 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+84
في 7 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+57
في 1 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+211
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+116
في 2 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+127
في 14 قنوات
Get PRO
مايو '25
+171
في 3 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+280
في 8 قنوات
Get PRO
مارس '25
+293
في 11 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+525
في 10 قنوات
Get PRO
يناير '25
+230
في 6 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+130
في 7 قنوات
Get PRO
نوفمبر '24
+39
في 5 قنوات
Get PRO
أكتوبر '24
+129
في 8 قنوات
Get PRO
سبتمبر '24
+89
في 5 قنوات
Get PRO
أغسطس '24
+53
في 3 قنوات
Get PRO
يوليو '24
+81
في 9 قنوات
Get PRO
يونيو '24
+60
في 5 قنوات
Get PRO
مايو '24
+134
في 8 قنوات
Get PRO
أبريل '24
+60
في 4 قنوات
Get PRO
مارس '24
+161
في 8 قنوات
Get PRO
فبراير '24
+55
في 6 قنوات
Get PRO
يناير '24
+98
في 7 قنوات
Get PRO
ديسمبر '23
+95
في 10 قنوات
Get PRO
نوفمبر '23
+119
في 6 قنوات
Get PRO
أكتوبر '23
+176
في 6 قنوات
Get PRO
سبتمبر '23
+75
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '23
+248
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '23
+1 372
في 0 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 26 يوليو | 0 | |||
| 25 يوليو | +3 | |||
| 24 يوليو | +2 | |||
| 23 يوليو | 0 | |||
| 22 يوليو | +2 | |||
| 21 يوليو | +3 | |||
| 20 يوليو | +2 | |||
| 19 يوليو | +4 | |||
| 18 يوليو | +2 | |||
| 17 يوليو | +2 | |||
| 16 يوليو | +2 | |||
| 15 يوليو | +3 | |||
| 14 يوليو | +3 | |||
| 13 يوليو | +6 | |||
| 12 يوليو | +2 | |||
| 11 يوليو | +1 | |||
| 10 يوليو | +4 | |||
| 09 يوليو | +1 | |||
| 08 يوليو | +2 | |||
| 07 يوليو | +2 | |||
| 06 يوليو | +1 | |||
| 05 يوليو | +4 | |||
| 04 يوليو | +2 | |||
| 03 يوليو | +2 | |||
| 02 يوليو | +2 | |||
| 01 يوليو | 0 |
منشورات القناة
“music, fashion, film” charli xcx вийшов вчора трохи непомітно. хоча промо було, не вдалося якось цій новині пробити в мій інфопростір.
послухав я цей альбом сьогодні за своїм улюбленим заняттям — ходьбою. з одинадцяти треків девʼять (!) тривають менше трьох хвилин. я сильно не люблю пісні по 02:00-02:30 хвилин, а тут весь альбом складається з таких «скетчів», а не пісень.
лірика неглибока, але відчувається дуже «charli». вона не намагається бути розумною, чи крутою, чи тусовочною як в «brat». мені взагалі здалося, що половина треків — це повторення однієї-двох фраз.
саунд новий, але не інноваційний. a.g. cook та finn keane свою роботу зробити класно.
якщо чесно, зараз це відчувається як альбом на 1-2 рази, але водночас я вважаю, що це правильний хід після такого гучного “brat”. основні хайлайти для мене — rock music, ss26, camera — себто три сінгли. альбом точно не поганий і вартий прослуховування, але ось ці короткі треки тупо вбивають весь кайф. я тому не слухаю pinkpantheress. і ще весь час прослуховування «music, fashion, film» я думав про daft punk.
як вам?
| 2 |  +3під час чергового балістичного обстрілу києва посеред дня хочеться, щоб найбільшою проблемою було “price upon request” і незручність взуття saint laurent. | 941 |
| 3 |  +1український митець сергій майдуков розповів, як не став першим українським художником, робота якого стала обкладинкою the new yorker, та став першим українським художником, що таку обкладинку намалював.
в листопаді минулого року журнал замовив у сергія обкладинку для грудневого номеру — це мав бути оммаж на маскота the new yorker, карикатуру на імʼя eustace tilley, який зʼявився на першій обкладинці видання в 1925 році. авжеж, обкладинка мала розповідати про україну.
майдуков каже, що журнал постійно змінює обкладинки в останній момент — тоді, в грудні, було обрано нового мера нью йорка, зорана момдані, що стало резонансом не тільки в самому місті, а й по всій америці, ну і навіть до нас дійшла, якщо ви на тій стороні тіктока.
цікаво, хто ж зрештою стане першим українцем, який зробить цю обкладинку? | 1 687 |
| 4 |  і так всі не сплять через черговий обстріл, який я сука вже впевнений розраховують так щоб заодно нарушити циркадний ритм, то скористаюся цією можливістю аби запросити вас завтра о 09:01 на площу франка.
я не пишу про політику тут, але ми не в росії і не в 2020 році, коли ігнорувати таку зміну уряду вважалося б адекватно. я — проти звільнення федорова з посади міністра оборони.
до зустрічі завтра та бережіть себе. | 2 280 |
| 5 | لا يوجد نص... | 1 |
| 6 |  Тепер офіційно
Олів'є Рустен став новим креативним директором Rabanne, змінивши на цій посаді Жульєна Доссену, який очолював модний дім з 2013 року.
Нагадаю, що на початку листопада 2025 року стало відомо, що Рустен залишив Balmain після 14 років роботи. Сьогодні ж бренд очолює Антонен Трон | 1 291 |
| 7 |  друзі, а що ви зараз слухаєте? я так чекав новий альбом kelela, але він трохи розчарував, мадонну в понеділок не хочеться слухати, лайв the maneken вже теж заслухав, а по триста пʼятдесят сьомому колу слухати caroline polachek і bjork вже не можу.
порадьте якісь класні альбоми, молю. я слухаю все від еріка саті до тайлера зе кріейтора. | 1 346 |
| 8 |  +8ельдар поставив задачу — я роблю, ділюсь книжками, які я встигла прочитати за червень та моїм tbr на найближчий час.
читати влітку для мене якийсь особливий вид задоволення - хочеться поринати в легкі романтичні історії, та проживати їх разом з героями, ніби в тебе не одне літо в офісі, а багато різних літ.
1. тереза енн фаулер «зельда» - біографічний роман про зельду фітцджеральд. це та книга, після якої хочеться перечитати «великого гетсбі» і водночас трохи його зненавидіти. зельда тут показана не божевільною, як її описував хемінгуей, а жінкою з власним талантом, амбіціями і мрією стати танцівницею та письменницею, але якій просто не дали бути собою. гарна історія кохання, але чоловіче его - тема вічна, як і класні вечірки, описів яких в книзі теж чимало.
2. dolly alderton “ghosts” - якщо коротко: це книга, власне, про гостінг і всі супутні психологічні фактори. але це вже третя книга цієї авторки, яку я читала і можу впевнено сказати, що вона ніколи не підводить, коли хочеться чогось смішного та життєвого.
3. sayaka murata “convenience store woman” - коротка, дивна, дууууже японська книга про жінку, яка вже 18 років працює в магазині продуктів і абсолютно щаслива від того, що знайшла своє місце, попри те, що все оточуюче суспільство вважає її нереалізованою. по факту це книга-ляпас усім, хто питає «а коли заміж/діти/кар’єра». читається за вечір і залишає бажання послати всіх, хто лізе в життя без спросу.
4. kiran millwood hargrave “almost life” - дві жінки, париж 70-х, літо, яке мало б закінчитись, але натомість визначило все наступне життя обох. роман про десятиліття, шлюби, дітей, таємні зустрічі і постійні думки «а що якби ми тоді залишились разом», які переслідували героїнь через усі ці роки. дуже красиво написано, в кінці поплакала. поки читала в голові грала chappell roan з її you’d have to stop the world just to stop the feeling. чимось схоже на книги sally rooney, або call me by your name але про кохання двох жінок і набагато якісніше написано.
мій summer tbr:
1. jeffrey eugenides “the virgin suicides” - зрозуміла, що ні фільм Софії копполи не дивилась, ні цю вже класику не читала. поки тільки почала, але вже відчутно, що вона full of vibes.
2. josh silver “fruit fly” - успішна в минулому 30-річна письменниця та за сумісництвом лондонська it-girl з багаторічним творчим ступором зустрічає молодого залежного гея на ім’я лео і вирішує, що саме його історія квиток назад у літературну релевантність. За описом трохи схоже на «жовтолику» r.f.kuang, а таке мені заходить сильно.
3. andrew sean greer “villa coco” - молодий американець їде в тоскану каталогізувати колекцію 92-річної баронеси на ім’я коко в її напіврозваленій віллі, і замість архівної роботи отримує хаос, і план баронеси возз’єднатися з коханням усього її життя.
4. jem calder “i want you to be happy” - в буктоці зараз бачу у всіх моїх улюблених блогерів, ніби теж прикольна історія кохання, обов’язково візьму у відпустку.
5. momo yamaguchi “hello limerence” - токіо, дівчина міка застрягла у власній голові та вигаданих романах.
6. patrick radden keefe “london falling” - non-fiction. 19-річний лондонець зак бреттлер стрибає з балкона елітного будинку, а його батьки, шукаючи відповіді, дізнаються, що син роками жив подвійним життям, видаючи себе за сина російського олігарха. (люблю коли росіяни, навіть фейкові, страждають)
7. katie kitamura “audition” - так багато про неї чула, але ніде не могла знайти, а виявляється вже є навіть переклад від видавництва «ранок». актриса зустрічається у нью-йоркському ресторані з молодим чоловіком, який заявляє, що вона його мати. роман поділений на дві частини з двома версіями однієї реальності: в одній у героїні немає дітей, в іншій - цей самий хлопець є її сином.
аня х | 1 812 |
| 9 |  я реально любив школу за список літератури на літо, хоч встигав прочитати 2-3 великих твори (кататися на велосипеді мені більше подобалося), і цього літа якось знову відчув цей вайб.
але ви не думайте, я про книжки ще писати не вмію — тому дав ані задачу видати нам всім список літератури на залишок літа. я маю привілей побачити цей пост раніше, ніж його побачите ви — можу вам сказати, що 6 з 7 книжок я тупо вставив у свій tbr list. але у нас все як у справжній школі: зробимо вам контрольну роботу «як я прочитав літо» у вересні.
btw зі своєї домашньої бібліотеки аня вручила мені «martyr!» kaveh akbar — я тупо в захваті, вкотре. одна з небагатьох книжок, до якої я біжу додому в ліжко, аби вмоститися та читати.
пост ані буде завтра зранку, готуйте ручки та листочки. добраніч! | 1 354 |
| 10 |  +7Девід Хокні створив сотні картин зі своїми сплячими таксами Стенлі та Бугі, які були зібрані у величезний альбом «Собачі дні Девіда Хокні» у 2006 році.
Хокні малював їх починаючи з 1993 року. По всьому будинку художника були розставлені чисті полотна, щоб він міг почати працювати, як тільки собаки вирішить подрімати.
"Я малював і малював своїх собак. Це вимагало серйозного планування, адже собакам байдуже на мистецтво. Для них цінні лише їжа та любов".
- Девід Хокні
〰️ Муза&Селінджер | 1 233 |
| 11 |  +1ви знаєте, я не те що б великий читун (сорі), не зберіглася зі мною ця звичка з дитинства. але під час своєї відпустки я прочитав аж дві книжки, однією з яких стала «just kids» патті сміт. зазвичай про книжки на цьому каналі розповідає аня. [note to self: змусити аню написати ще пост]
у мене доволі своєрідна learning curve всіляких культурних надбань: вперше я почув про патті сміт саме як про музу анн демельмейстер, ту саму з антверпенської шістки. патті вже багато років надихає й розкриває інтровертність та свободу в творчості демельмейстер.
пізніше, моє оточення всі як один почали мені радити “just kids” — як виявилося, найпопулярніше надбання патті сміт з усіх її мультдисциплінарних діянь. мені казали, що ця книжка ділить життя на «до» та «після».
і що я можу вам відзвітувати — oh boy, you all were right. жодна проза на моєму досвіді не була такою поетичною та кінематографічною. в жодній книжці так ненароком не згадувалися такі гучні імена зі світу мистецтва, від енді воргола та дженіс джоплін до сальвадора далі й вільяма барроуза. жодна книжка так не могла закохати в нью-йорк 70-их.
але ніщо не стоїть в порівнянні з простою, щирою, чистою та пожиттєвою любовʼю, яка є в центрі сюжету. любов, що може переходити з романтичної в платонічну; любов між музою та митцем, де ці ролі можуть змінюватися. любов безумовну та всеприймаючу — ту, яку так складно знайти.
“just kids” змусила мене переглянути стосунки з мистецтвом, з моєю діяльністю та з тим, що я шукаю в людях, будь то друзі чи романтичний партнер. в тому, як пише патті, добре прослідковується її любов до віршів артюра рембо.
від цієї книжки хочеться жити, дихати, любити, створювати. і попри те, що після неї я вже прочитав півтори книжки, весь час я подумки повертаюся до “just kids”. | 1 190 |
| 12 |  +1«нічого особистого» — фраза, яку зазвичай додають до не самих приємних речень. і я не стану виключенням.
вчора відбувся десятий показ christian dior під керівництвом джонатана андерсона, який «замкнув» його коло дебютів. а зранку я читав статтю кеті горін на the cut про те, в чому на її думку такий великий успіх матьє блазі, фібі файло та єдиної колекції даріо вітталє для versace (так, ми досі про неї говоримо).
хочу сфокусуватися саме на блазі та андерсоні, бо ці чоловіки зараз на чолі одних з найбільших модних домів в індустрії. і ми вже чітко можемо побачити, що chanel працює добре, а dior — не так гладко.
однією з причин успіху chanel під наглядом блазі фешн-критикиня the cut пояснює так: нас приваблює чіткий, одинарний та особистий погляд дизайнера на колекцію. в кожному образі з-під рук бельгійця блазі ми бачимо його особисту візію жінки-chanel. і ця візія є послідовною та живою.
живою в тому значенні, що ми з легкістю можемо перенести образ з подіуму на вулицю будь-якої релевантної столиці. і не тому, що одяг простий, а тому, що в нього є автентичність — та сама автентичність, як торкає нас в музиці, літературі, кіно, мистецтві тощо.
повертаючись до андерсона, то статистика поки не виглядає такою, яка б сподобалась сео бренду дельфіні арно. та і самі дизайни не ставлять перед собою задачі зробити «нову жінку-dior».
мені це дуже гарно пояснює те відчуття, яке ти отримуєш від переглядів колекцій джонатана андерсона в цьому модному домі: якась незручність, непослідовність, наче відсутність сторітелу, фантазії, на яку хочеться відкладати гроші з зарплати.
втім, джонатан ніколи і не був таким дизайнером. в loewe він завжди робив те саме — підсвічував митців, що йому подобаються, експериментував з тканинами, цей його неконвенційний стайлинг, перенесення повсякденного у високе, але без commentary. просто для loewe цього було більше ніж достатньо — можливо саме на це і був запит тогочасної індустрії.
та dior висуває інші очікування, як мінімум грошові. в loewe не треба було думати, як вписати хітове взуття, сумку, високу ювелірку і ще купу зобовʼязань, які несе за собою цей модний дім (точніше, в якійсь мірі треба було, але не в такому ступені та обʼємі). loewe був ігровим майданчиком, який повністю створив джонатан — а зараз його посадили «гратися» у французькому офісі.
що ж я зрештою хочу сказати: мені подобається більшість того, що андерсон робить в dior з креативної точки зору. втім, я не думаю, що це те, що бренд хотів від нього отримати. такий безособистісний та ідейний, навіть абстрактний підхід до дизайну (я дивився дуже багато інтервʼю з джонатоном, в кожному з яких він каже “this idea of…”») просто не викликає горячого дитячого бажання забігти в бутик та купити щось від dior у сучасного модного споживача.
лише сподіваюсь, що цей невеликий місметч можна буде пофіксити без гучних звільнень.
нічого особистого, джонні. | 1 244 |
| 13 |  Ми вже майже на фініші цієї банки, вірю, що за цей тиждень добʼємо ці 6 тисяч 🥹
Якщо маєте можливість закинути хоча б 5, 10 гривень це вже буде суттєва допомога.
БАНКА ТУТ.
Тут допис в інста, який також можна поширювати в себе з лінком 🙏
Дякую 💜 і бережіть себе!
колекції • бренди • знахідки
telegram / instagram / podcast | 1 036 |
| 14 |  +4ну нарешті — всі почали говорити про taste slop. не знаю точної етимології цього терміну, але підозрюю, що він походить від ai slop – безкінечно генерованого контента, який не несе ніякого сенсового навантаження і просто забиває екранинй час (так, навіть мій улюблений серіал про пані вагітну від айкоса).
тільки у випадку taste slop мова йде про смак і про те, що все перетворилося на мудборди та згенеровані алгоритмами вподобання.
смішить мене в цьому всьому дві речі: невпинне бажання людей отримати той самий ефемерний «гарний смак», цей соціальний капітал, який можна монетизувати (як нам обіцяють експерти в тіктоці), та те, що виведення поняття «taste slop» — черговий спосіб інституцій та дистрибуторів смаку відхреститися від масової культури. «гарний смак» не може бути масовим за визначенням, і я вже навіть есей на ютуб про це робив.
супроводжують цей пост збережені з мого пінтересту — або з метою показати, що мій taste точно не є slop, або з метою показати, що мій taste is definitely slop. you decide. | 1 450 |
| 15 |  madonna is one of a kind.
друзі, я ці всі пости про неї пишу не просто так. цінуйте цю артистку, поки вона з нами.
черговий феноменальний едіторіал для vogue italia | 2 376 |
| 16 |  +1який же класний едіторіал з ізабель юппер для dust magazine.
стилізувала моя улюблена бетсі джонсон | 1 728 |
| 17 |  +1сьогодні у мене маленьке музичне свято — сингл випустила yuvi та jamala & cape cod.
мені музичні пресрелізи не присилають, тому, як то кажуть, пишу шо знаю.
«вабить» від yuvi — звучить як розуміння того, що в стосунках тебе приваблює біль та страждання. знайома штука, особливо для людини, яка виросла на строчках « he hit me and it felt like a kiss ».
у джа, натомість, дуже радісний теплий літній трек — тупо ідеальний для червня. її дует з cape cod нагадав мені про одну з найбільш улюблених моїх пісень джа — «крок», що зроблена теж в дуеті з cape cod, у далекому 2019-му.
ще випадково зранку послухав ремікс на англомовну пісню дорофеєвої — він поганий. якщо вам цікаво, що я маю на увазі, коли кажу «цивільне техно», то можете послухати.
і якщо ви вже дочитали до цього моменту — то я пишу цей пост, аби повідомити, що почав роботу над новим відеоесеєм — про звʼязок музики і моди. | 1 777 |
| 18 |  +1зараз маю час знову закохатися в моду — у мене з нею love-hate relationship, як думаю і у всіх, хто тут працює.
подумки протягом тижня повертаюся до сукні bambi від denis klimansky. такий талант — одна з причин, чому я так люблю моду. красі цієї сукні не треба складний чи трендовий стайлинг, вона абсолютно самостійна. в інтервʼю для журналу noire денис казав, що його бренд — це окремий всесвіт, який він з часом розширює, без поспіху.
хоч так кажуть майже всі, але денису я вірю. кожна нова робота — як ковток свіжого повітря. і завжди хочеться ще. | 1 370 |
| 19 |  +5а ось у мого бойфренда джонні (андерсона) теж гарна колекція для чоловічого dior.
колись десь хтось написав, що вони з демною, насправді, використовують майже однаковий підхід: беруть прості речі та роблять їх частиною «високого». тільки до демни ми ставимося критично та часто хейтимо його за це, а навколо джонні ореол безумовного прийняття.
в будь-якому випадку, андерсон має два підходи до комфорту — теми, яка не відпускає моду з часів пандемії ковіду: «окомфортлення» некомфортних речей (як-от костюм, але з напівпрозорої мʼякої тканини) та «знекомфортлення» комфортних речей (як-от піжама з робітничої бавовни).
і, авжеж, улюблений стилістичний прийом, який джонатан використовує роками: кежуал верх, яскраві крейзі брюки та неможливо страшне ортопедичне взуття.
з вас лайк за мої неологізми та за наше з джонні щасливе подружнє життя. | 1 295 |
| 20 |  +4друзі, недостатньо вашої уваги було приділено до взуття на чоловічому показі saint laurent. показую ще раз.
1. напівпрозора потна ніжка для футфетишистів, яких завжди більше навколо, ніж може здаватися
2. відьомські туфлі з екстравидовженим носом !!!
3. туфлі з контрастною анімалістичною вставкою з трохи більш адекватною формою (хоча не впевнений)
записуйте своїх тіпов на педікюр в pied de poule і готуйтеся до наступного літа. | 1 243 |
