Архітектурний Гід України

Бучацька ратуша #фото Знамениту ратушу звели близько 1750 року за ініціативою Миколи Потоцького, активного діяча і старости канівського. Його ім'я можна побачити на одному з фасадів будівлі – напис «M. P. S. K.». Головним архітектором був Бернард Меретин, скульптором – Іоан Пінзель. Раніше Бучацька ратуша була заввишки 38 метрів, а її шпиль – 18. Однак він згорів 1811 року, та, на жаль, так і не був відновлений. У середині 18 століття у вежі під шпилем перебувала спеціальна людина, яка оглядала міські вулиці. З будівлі можна було навіть роздивитись околиці міста. Окрасою фасаду слугували 14 скульптур античних та біблійних героїв. До нашого часу їх збереглося всього 9. Перша реставрація будівлі розпочалась 1987 року. З того часу її поступово відновлюють.

Палац князів Четвертинських #історія На півночі Хмельниччини вже більше століття стоїть палац, який, за розповідями істориків, був свідком драматичної історії кохання його першого власника - князя Четвертинського. Князь викупив землі навколо сучасного села Стригани (Славутський район Хмельницької області), де й облаштував маєток, а у 1904 році збудував вишуканий палац, де залишився жити. Молодша на двадцять років дружина князя часто гуляла, насолоджувалася красою парку, але більшість часу нудилася на самоті. Їздити до подруг було далеко, а пан Четвертинський надовго міг відлучатися по справах. Невдовзі вона почала зустрічатися з коханцем. Згідно з переказами, ним начебто виявився хтось із німецьких зодчих. Чутки про невірність дружини швидко дійшли до князя. Аби їх перевірити, він повідомив, що їде на кілька днів у Варшаву. Коли ж раптово повернувся додому, то заглянув у віконце над дверима спальні дружини. Після побаченого князь випив оцтової есенції та помер.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії #фото Костел в Мурафі заснований в 1624 р монахами домініканцями. Після реконструкції храм зберіг риси бароко, підкреслені архітектурою порталу з двома високими вежами, прекрасно зберігся не тільки зовнішній декор, але і інтер'єри з ліпниною, вітражами, настінними фресками.

Церква святого Миколая в Нижній Апші #фото Цей храм вважається найстарішою дерев’яною церквою у стилі мармароської готики в Україні. Храм святителя Миколая був зведений 1561 року. Правда, деякі датують його на 43 роки пізніше... Дивно, що храм не тільки зберігся, а всередині також збереглися розписи, а ще він є діючим. Відтоді, коли у 1994 році храм віддали до греко-католицької громади, кожен день тут не припиняється молитва до Бога. У радянський період у приміщенні храму влаштували на музей народного побуту. Церкву навіть реставрували у 1969 році. Храм зведений з дубових брусів, він двозрубний та тричасний, з високою каркасною вежею, яка має в плані квадрат. Вежа піднімається над бабинцем, вона з підсебиттям і круговою аркадою голосників під чотиригранним шатровим дахом, що переходить у восьмигранний шпиль. По чотирьох кутах намету височіють маленькі вежі зі шпилями. Дах храму та вежі вкритий дубовим ґонтом.

Меджибізька фортеця #фото Фортеця збудована у XVІ ст. у стилі ренесансу на мисі, який утворений річками Південний Буг і Бужок, завдяки цьому у плані фортеця має форму видовженого трикутника з кутовими вежами і могутніми стінами, причому кутові вежі значною мірою виступають за межі стін. Площа замкового подвір'я займає 0,75га., довжина подвір'я становить 130м., а найбільша ширина – до 85м. Висота замку у найвищих місцях сягає майже 17м, а товщина його мурів – до 4м. Мури фортеці мають прямокутні стрільниці, які перекриті кам'яними плитами. В центрі подвір'я височіє старовинний замковий костел св.Миколая.

Дубенський замок #легенда Як годиться кожному замку, є у Дубенського власна легенда. Говорять, що у 1577 році, коли весь палац готувався до весілля князевої племінниці Беати, на замок напали татари. Всі гості були наполохані, але не наречена. Вона забігла до однієї з веж та вистрілила з гармати. Ядро влучило просто у намет, де перебували хан та його син. Татари, що лишились без ватажка, відступили, а хоробру Беату називали відьмою.

Збаразький замок #історія Замок був збудований протягом 1620-1631 років останніми представниками роду князів Збаразьких – Юрієм і Христофором. Проект видатного італійського архітектора Вінченццо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Акава. Після завершення будівництва замок складався з двоповерхового палацу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. Увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Влітку 1649 року замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Про ці події розповів Г.Сенкевич в романі «Вогнем і мечем». Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, згодом – Потоцьких. В середині XVIII століття відбулися зміни, які спричинили втрату фортифікаційної слави замку. Польські магнати Потоцькі перетворили замок на звичайне феодальне помістя. Пожежа 1896 року та воєнні дії майже повністю знищили замок. Відбудова пам’ятки триває і досі.

Палац Тарновських #історія У с. Качанівка Чернігівської обл. особливою пам’яткою є палац Тарновських. Ця садиба збудована в XVIII ст. У ній побувало багато видатних особистостей: Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Ілля Рєпін та інші. У комплекс садиби входить розкішний парк із 12-ма ставками. Тут проводяться екскурсії та дозволено влаштовувати пікніки. У 1770 р. будівництво палацу розпочав власник цих земель – генерал-губернатор П. Румянцев-Задунайський. Спочатку споруда була побудована у стилі псевдоготики, але поміщик Г. Почека (новий власник) у 1808–1824 рр. перебудував її у стилі класицизму. Коли палац перейшов у володіння роду Тарновських, він була значно більший. У палаці Тарновських було зібрано велику колекцію творів мистецтва. До комплексу, крім палацу, входять: Георгіївська церква (1780 р.), два флігелі, водонапірна вежа та великий ландшафтний парк зі ставками, де знаходяться альтанка Глінки, галявина Шевченка, гірка Любові, Романтичні руїни, розташовані уздовж Майорського озер .

Китайський палац #фото Китайський палац у Золочівському замку – один з небагатьох зразків східної архітектури в Європі. А в Україні – і зовсім єдиний. Китайський палац побудований наприкінці XVII – початку XVIII ст. сім’єю Собєських, що володіли Золочівським замком. Китайський палац є яскравим прикладом моди тих часів на «китайщину», яка поширилася по всій Європі і досягла свого апогею в XVIII столітті. Китайський палац у Золочівському замку – це увінчана куполом двоповерхова ротонда з бічними партерами.

Білокриницький палац #історія Історія цієї споруди тягнеться ще з ХVІІ століття. У різні часи вона перебувала у князів Збаразьких, родини Вишневецьких, потім належала роду Радзівілів, які продали маєток у 1806 році шляхтичу Колонна-Чосновському. Більше 30 років палац був зруйнованою пусткою, аж поки в середині XIX століття нащадок Чосновського не збудував на замкових руїнах новий прекрасний палац. Але через величезну вартість будівництва, Чосновський збанкрутував і палац був виставлений на аукціон. У 1866 році Білокриницький палац та прилеглі землі купив на аукціоні граф Олександр Воронін. Ставши власником білокриницького маєтку, Воронін повністю його відновив. Після смерті Вороніна у 1890 році через 2 роки в палаці відкривається білокриницька трирічна рільнича школа. У 1920 році цей навчальний заклад закрили, але на його місці польська влада створила агрономічну та лісову школу як підрозділ Кременецького ліцею. Радянська влада перетворила навчальний заклад на Кременецький лісотехнічний технікум.