Думками з тобою.

- так люблю твої ямочки на щоках - ці? - В той момент ти посміхаєшся і зʼявляються «ці» ямочки, в які я закохана. Щоразу, як вони виникають на твоєму обличчі я борюсь з бажанням поцілувати їх, і мені дуже хочеться здатись. Здатись і цілувати після них усього тебе.

Ти схожий на море, бо твоя любов торкається мене, як хвилі берега.

Думаю про те, що мені цікаво, який ти на смак, як ти цілуєшся. Але якщо ти в мене запитаєш «чи можна тебе поцілувати» я скажу ні, лише для того, щоб ти більше ніколи не запитував.

Його любов окриляє. Його любов нагадує, що я здатна летіти.

Ти відчуваєшся, як пісня, яку вперше чую, але знаю, що вона буде моєю улюбленою.

Досканалість твоїх вуст вбиває в мені всю раціональність, бо тоді я не можу ні про що думати, окрім як хочу, щоб вони торкнулись моїх.

Ти прописуєш слова своїм почерком на моїх аркушах, і я цілковито складаюсь з твоїх літер.

«Він цілує мене так, ніби я відповідь на кожне запитання.»

«Існувати в чиємусь мовчанні - це існувати в найінтимнішій частині життя іншої людини.»

♥️

«Попри всі величезні океани любові, які були між вами все може завершитися однією краплею.»

Твої поцілунки нагадують воду у найжаркіші дні. Спраглі і жадані.

Думати про тебе так спокійно.

Пристрасть між нами спалювала всі непорозуміння, затьмарювала розум, а ми були надто слабкі, щоб перечити її силі. Тож продовжували тонути один в одному, навіть не намагаючись врятуватись.

Я у розпачі, коли твої губи не торкаються моїх. Ти потрібен мені, як дихання…

щаслива бути твоєю.

Коли ти відпускаєш мене, весняне повітря пахне тобою і продовжує мене обіймати.