creators.prjctr | boyko-yuskevych week

Ще з цікавим відкриттям для мене була mixed-media дизайнерка і CD Danaé Gosset, яку я вперше побачила на конфі Offff і зачарувалась. Вона робить свої анімовані відео кадр за кадром, промальовуючи їх вручну. При тому деякі кадри попередньо моделює в 3D чи робить заготовки самостійно, знімаючи певні сцени на камеру телефону, а щось знімається в студії. Але потім оцей magic feel в анімації все одно вона робить руками, додаючи кольори, текстури, додаткового виміру. Це просто виносить мені мозок. Бо в час, коли ми звикли робити все дуже-дуже швидко, її робота виглядає як щось космічне. І після такого хочеться вкладати більше зусиль, спроб та ресурсу в свою роботу.

Ще з цікавим відкриттям для мене була mixed-media дизайнерка і CD Danaé Gosset, яку я вперше побачила на конфі Offff. Вона робить свої анімовані відео кадр за кадром, промальовуючи їх вручну. При тому деякі кадри попередньо моделює в 3D чи робить заготовки самостійно, знімаючи певні сцени на камеру телефону, а щось знімається в студії. Але потім оцей magic feel в анімації все одно вона робить руками, додаючи кольори, текстури, додаткового виміру. Це просто виносить мені мозок. Бо в час, коли ми звикли робити все дуже-дуже швидко, її робота виглядає як щось космічне. І після такого хочеться вкладати більше зусиль, спроб та ресурсу в свою роботу.

У цьому контексті мені дуже любиться цей проєкт від Liu Zhao. Можна було би для втілення ідеї зробити звичайну імітацію рваного паперу фотошопі. Хоч і довелось би прям заморочитися, що б вийшло гарно. Але точно не було б такого яскравого відчуття реальності та матеріалу. Але ж є кайф робити справжні речі — надрукувати, скласти, знайти найприкольніше механіку рвати папір на шматки. Й зробити це десятки разів, щоб вийшло прям класно і потрібна кількість носіїв. Гляньте відео всередині кейсу :)

Загалом крафтові проєкти — це зараз new luxury. Особливо в цю епоху активного бусту ШІ генерації зображень і відео. Часто бізнесу не дуже вигідно робити проєкти руками і справжніми матеріалами, бо: - це доволі дорого; - затратно по часу; - не завжди дає передбачуваний результат; - вимагає більше підготовки, кількох ітерацій та попередніх тестів. Класний приклад — остання анімація логотипу від Apple TV. Здавалось, це можна було б на ізі заанімувати в якомусь 3D редакторі, але тільки Apple чи подібного штибу компанія могла вкласти гроші в дуже зморочену студійну зйомку зі складним світлом, механікою руху та frame by frame олдскульною анімацією. Якби я не бачила залаштунків зйомки, я б ніколи не подумала, що це зроблено руками. Але який же кайф усвідомлювати весь процес, що за цим стоїть. То ж для мене крафтові проєкти — саме про процес. Він настільки ж цінний, як і сам результат. Хоч замовник може і не завжди так думати :)

Доброго вечора, креативні панове. Сьогодні дуже насичений робочий день, тож дісталась сюди тільки зараз. І щоб трохи перемкнутися з навколишніх новин, хочу поговорити про крафт 🔮. Це не випадковий перехід від теми вигорання, бо саме крафтом я рятувалась минулого року після вигорання. І трошки далі розкажу, як саме. Мені пощастило із наставниками, бо Гліб Капоріков і Саша Трегуб дуже пушили в свій час в Проджі нестандартні ідеї кампейнів. Один з улюблених таких кейсів — проєкт Prjctr Professiums, де ми спеціально ЗАЛИВАЛИ БЕТОН, щоб потім розфігачити його величезною кувалдою. І засняти це все на камеру, звісно. Я обожнюю в цьому проєкті все: поїздки в Епіцентр, опанування техніки фарбування літер з балону, естетику розбитого бетону під студійним світлом. І нашого Ігоря, який згодився цей бетон замішати, зробити форми і доставити їх на локацію. Прикольно, що нам тоді вистачило сміливості і віри в те, що воно вийде класно. Я ще ніколи до того не отримувала стільки кайфу і веселощів від процесу.

І останнє на сьогодні: 4. Не Відкладати Портфоліо На Потім. Майже чотири роки я працювала в Проджі в шаленому темпі — і на запаковку проєктів у портфоліо ніколи не було часу. Через це іноді відчувала себе ніби не справжньою дизайнеркою: роботи робила багато, а показати — нема чого, zero. Тільки після звільнення у самовільний саббатікал я знайшла час і сили на портфоліо. Витратила місяць-півтора — кожен кейс зайняв майже стільки ж, скільки й сам дизайн кожного проєкту. Збирала один, публікувала — і на хвилі задоволення фігачила наступний. До сих пір собі за це вдячна, бо це класна інвестиція в себе. Зараз я послуговуюсь правилом: робити кейс одразу, як тільки проєкт на фінальній стадії. Он кейс календаря ПЖ опублікувала день у день з релізом. А якщо немає сил на повноцінний кейс — зробіть неідеальну горталку в інсту. Скріни з Фігми, мокапи, бекстейдж фотки. Це теж рахується і дає сили рухатись далі (і трошки тішить дизайнерське его, що вже приховувати). Горіть і не вигорайте. Добраніч 🌚

І останнє на сьогодні: 4. Не Відкладати Портфоліо На Потім. Майже чотири роки я працювала в Проджі в шаленому темпі — і на запаковку проєктів у портфоліо ніколи не було часу. Через це іноді відчувала себе ніби не справжньою дизайнеркою: роботи робила багато, а показати — нема чого, zero. Тільки після звільнення у самовільний саббатікал я знайшла час і сили на портфоліо. Витратила місяць-півтора — кожен кейс зайняв майже стільки ж, скільки й сам дизайн кожного проєкту. Збирала один, публікувала — і на хвилі задоволення фігачила наступний. До сих пір собі за це вдячна, бо це класна інвестиція в себе. Зараз я послуговуюсь правилом: робити кейс одразу, як тільки проєкт на фінальній стадії. Он кейс календаря ПЖ опублікувала день у день з релізом. А якщо немає сил на повноцінний кейс — зробіть неідеальну горталку в інсту. Скріни з Фігми, мокапи, бекстейдж фотки. Це теж рахується і дає сили рухатись далі (і трошки тішить дизайнерське его, що вже приховувати). Горіть і не вигорайте. Добраніч 🌚

🍬3. Знайти швидкий дизайнерський дофамін. Цю штуку мені колись допоміг сформулювати Стас Говорухін на менторській сесії. Якщо у вас у роботі великі обʼємні проєкти, які довго тягнуться, а результа не можна "пощупати" — дуже раджу шукати маленькі задачі, де можна швидко побачити кінцевий продукт. В роботі чи поза нею — не важливо. Це може бути швидка ітерація якоїсь задачі з беклогу, яка там вже давно висить, або ж якийсь маленький personal project. Футболка для команди з приколом чи зі своїм власним принтом. Нова обкладинка для фейсбуку чи лінкедіну, яку треба було змінити ще рік тому. Або листівка на день народження друга — але така, що б вам самим було весело її робити. Будь-що, що не вимагає більше кількох годин, але дає готовий результат вже одразу. Мозок отримує сигнал "я щось зробив — і ось воно є, крутяк”. Таке відчуття завершеності дає надалі трохи енергії і мотивації. Мені дуже подобається так “їхати” вперед на дофаміні від маленьких або цікавих для мене задач. Так вистачає сил як на рутину та нудні технічні/системні таски, так і на придумування чогось класного. Така от стратегія.

2. Відмовитись від чекістів і списків. Колись я думала, що вони мені допомагають бути зібраною — виписувала всі задачі на папір, розбивала на маленькі підзадачі (типу “їсти слона по шматочкам”), ставила галочки. Але з часом зрозуміла, що ці списки ще більше тиснуть на мою менталку. Чим більший список — тим більше фонового стресу. Мабуть, це про завищені очікування від себе, вимогливість, перфекціонізм. А у вразливому втомленому стані такий тиск лише пришвидшує вигоряння та фруструє. Зараз, звичайно, я трекаю задачі в робочій Асані, щось тримаю в notes на телефоні. Але вони не диктують мій день, я можу без проблем забити на список і дати собі перепочити чи перемкнутись на задачі поза списком.

Що для мене працює, коли відчуваю, що вже "підгораю": 🧘‍♀️ 1. Просто перестати працювати Це дивно писати, але коли роботи занадто багато, я схильна брати на себе ще більше, складніше відчути свій ліміт. Відкласти роботу, делегувати або попросити про відстрочку дедлайну — буває дуже тяжко. Парадоксально, але я пишаюсь тим, що в певні моменти відмовлялась від класних проєктів, щоб зберегти менталку. Чотири роки тому, посеред фріланс-проєкту, зрозуміла, що не вивожу: паралельно був фуллтайм і розставання з колишнім. Ледь не ревіла над ноутбуком. Дуже боялась відмовити старшому дизайнеру — він же мене "взяв" у проєкт, довірився, ми були вже на екваторі. Але після торгів із собою я наважилась написати велике повідомлення-вибачення, повернула передплату (зараз би вже так не зробила, хехе) і відправила все з напрацюваннями. І що ж — світ не зупинився. Колега зрозумів, навіть не видалив з друзів. А я видихнула і зберегла останній ресурс. Mental breakdown все одно стався — але відновитись було набагато легше.

Якщо б мені довелось скласти якусь формулу ментального “дзену” для дизайнерів, до неї б увійшло кілька складників: — повага до своєї праці та праці інших; — вміння від***атися відстати від себе (відкинути власні очікування, вимоги, порівняння); — навичка пробачати собі косяки і дозволяти собі помилятися; — розуміння того, що будь-який проєкт починається з дуже поганих перших чорнових варіантів; Ще важливо — бути чесними з собою і брати паузи, коли не вивозиш. Втомитися чи навіть вигоріти — це окей. Але найскладніше і найцінніше — навчитись ловити себе напередодні цього стану чи хоча б на його початку. ➡️ То ж маю тепер питання до вас: Як ви розумієте, що підходите до межі — і що тоді робите? Може маєте лайфхаки і власні перевірені способи підзарядки й відновлення? Я далі, звісно, поділюсь своїми.)

Чесно, я не здивована, що тема вигорання і творчого страждання відгукується не тільки мені. Працювати в цей непростий час (тут можете вставити будь-яке нецензурне слово на власний смак), зберігати продуктивність і ту саму ✨креативність✨ — задача із зірочкою. І це окей — не справлятись з нею час від часу. Ми всі буквально цей мем з чоловіком, який кричить на фоні палаючого світу. Не люблю цю картинку в цілому, але вона класно передає емоційний стан і фрустрацію.

Загалом, я тішусь запрошенню Саші побути в цьому каналі , бо це класна можливість поділитися залаштунками своєї роботи, думками та темами, які дійсно вважаю важливими. У мене в голові вже є невеличкий план, але я не хочу робити ніякі заготовки наперед. Тому спитаю вас — про що вам було б цікаво поговорити, запрошую до опитувальника вище :)

Хелоу, крієйтори) Підіймаю цей келих Живчика за старт цього тижня разом з вами. 👷 У мене цей ранок почався з дощу, заторів, розлитої кави з термокружки, а також з кількох ранкових зустрічей. Сподіваюсь, що ваш ранок почався трошки краще :)

Ну що, зачекались? Вітайте кураторку каналу цього тижня — Юлю Строй. - лінкдін - біхенс Ми Юлю дуже любимо. Вона у нас робила буквально все — вчилась, курувала Graphic Design Medium, працювала у Проджі лід дизайнеркою 💙 Зараз — вона хед оф дизайн у Повернись Живим, до того лід дизайнерка в Uklon. Ну що, починаємо ✨

Твій практичний посібник зі снобства від Projector Publishing. Майбутній снобе. Ми нарешті артикулювали те, що давно потребувало кодифікації. «Снобник» — це не книга, а лексична афірмація твого естетичного становлення. 100 слів, що формують наратив міського інтелектуального класу. Лексеми з Золотих, очищені Юрієм Марченком від побутової профанації й подані з належною увагою до семантики, транскрипції та контекстуального використання. Візуальний наратив Наталії Куліш витримує баланс між іронією та зверхністю і формує тандем не принижений банальністю. Друк у травні. Бо навіть іронія потребує дисципліни. А передзамовлення відкрите — вже, тобто у поточному часовому континуумі ✨

Ух, Марго, це був розкішний тиждень. Дякуємо тобі за натхнення, референси, крафт, круті думки і море кольорів. — Приходьте на наступний Design Portfolio Camp, та підписуйтесь на Марго, вона прекрасна. - Projector

Сьогодні сталася неділя. Єдиний вихідний. Я поривалася написати ще пару дописів, але якість їх могла б бути сумнівна, тож … Я рада була бути з вами цей тиждень. Важко писати багато але я точно буду за цим сумувати. Дякую всім хто був, читав і реагував. Дякую за синій, жовтий, білий, червоний та воду. Живіть дизайном, читайте кіно, пийте натуральне і бережіть себе. Побачимось 😘

Сьогодні сталася неділя. Єдиний вихідний. Поривался написати ще пару дописів але чесно, якість їх могла би бути сумнівною тож вирішила — не варто) Я рада була провести з вами цей тиждень, втомилася писати але буду за цим сумувати. Вдячна за реакції і за синій, жовтий, білий, червоний та воду))) Живіть дизайном, пийте натуральне, читайте фільми, пишіть книжки. Побачимось 😘