Театр Мало Букв
Що хочу, те і пишу. Про театр і його фігурантів.
إظهار المزيد677
المشتركون
لا توجد بيانات24 ساعات
لا توجد بيانات7 أيام
لا توجد بيانات30 أيام
- المشتركون
- التغطية البريدية
- ER - نسبة المشاركة
جاري تحميل البيانات...
معدل نمو المشترك
جاري تحميل البيانات...
Коли б у неї про подібне запитали у наш час, на початку 21 століття, то вона імовірно могла би відповісти на таке запитання лише добірним матюком.
Отже, бажаю Валерії Вікторівні Чайковській і надалі зберігати трепет та любов до мистецтва театру, а ще повсякденну мужність жити, хоч би і як важко не було жити у важкий час.
Бажаю чудовій актрисі також, насамперед, спільної очікуваної усіма Перемоги та приємних творчих сюрпризів від її власної акторської долі вже у переможний мирний період
ЛІТО і ДИМ
Пост про актрису ТЮГу Валерію Чайковську
Якби "Вікіпедія" не написала, то я би і не повірив, що сьогодні, 14 серпня, знаковий ювілей у талановитої актриси киівського ТЮГУ на Липках, у Валерії Вікторівни ЧАЙКОВСЬКОЇ. Їй 75. Аж не віриться. Але ж, як кажуть Сара Бернар і Лариса Валентинівна Кадочникова:"Актрисі завжди 18!" І ні роком більше.
Якось, ще до повномасштабної війни та особистих землетрусів, ми записували з пані Валерією програму для телеканалу "Культура" про режисера Миколу Івановича Мерзлікіна, що працював у ТЮГу в 1977 - - 1983 рр. Якраз тоді вийшла і книжка про режисера - "Микола Мерзлікін. Пошук досконалості" . І я бачив як актриса видозмінювалася перед телевізійною камерою. Ніби поринала подумки у роки свого театрального щастя, коли театр ще сприймався за храм, а не за боксерський ринг (де традиційно триває бій тільки за приміщення у центрі, а не за химерні художні ідеали) .
Так от, саме Чайковська серед тих лічених наших актрис, яка не може витравити з себе уявлення про художні ідеали.
Після телевізійної зйомки мені і подумалося: а таки було б добре, якби ця хороша актриса колись стала в уявну чергу за іншою, успішнішою, акторською долею, на яку саме така, як вона, без сумніву заслуговує.
Ні, вона не ремствувала під час зйомки на своє акторське життя/буття, приймала його таким , яким воно вже склалося. Бо направду були сезони цікавої творчої співдружності з Миколою Мерзлікіним, Юрієм Одиноким, з Віктором Сергійовичем Гиричем, новий керманич ТЮГУ, Слава Жила, також, я переконаний, не стане притісняти хорошу актрису у трупі, бо розуміє їй ціну.
Я про інше. Про те, що саме така особлива актриса зі своїм безкомпромісним сценічним ліризмом, з внутрішнім психологічним надломом, з загостреним драматизмом, що пробивається навіть у комедійних сюжетах, так от саме така як вона велінням долі і мала би на творчому шляху отримати у подарунок з Небес "свого"режисера. Так як зустріли колись "своїх" режисерів інші видатні актриси, вельми споріднені з українською Чайковською своєю психофізикою. Так, наприклад, Джульєтта Мазіна колись зустріла свого Федеріко Фелліні і народилися "Ночі Кабіріі" та "Дорога". Так, наприклад, Ольга Яковлєва зустріла "свого" Анатолія Ефроса і згодом народилися сценічні шедеври - - "Літо і дим" Вільямса "Ромео і Джульєтта" Шекспіра, "Одруження" Гоголя.
Що не кажи, а тут би кожна з наших хороших актрис погодилася стати в таку уявну чергу за " іншою долею", щасливішою, успішнішою, навіть медійнішою, якщо хочете.
На жаль, таких черг не існує. Як і не існує можливості переписати творче життя з чистого аркуша. Бо театральне життя, як дим на сільському городі під завісу спекотного літа:спалять бур'яни та картоплиння, вітер розвіє попіл та дим, а потім знову і знову гострий плуг обробляє свою цілину.
З іншого боку, гадаю, Валерія Чайковська, як жінка скромна, терпелива, інтелігента, ніколи б і нічого не переписувала заново.
Бо, оглядаючи життя у свої теперішні 75, вона і пригадає, що у її доробку були хороші і навіть улюблені постановки у Києві: "Кохання, джаз і чорт" , "Скляний звіринець", "Гарольд і Мод" , "Лісова пісня" , "Оскар - - Богу" (роль Рожевої пані), деякі інші вистави, були і державні звання, які вона заслужила чесною творчою працею . З кіно, правда, не вельми щастило. Але це і не дивина. Для такого обличчя, як у неї, треба спеціальні режисер та оператор, що глибоко копають у психології і знають як подати саме таке доросле/діточе акторське жіноче обличчя.
ВалеріяЧайковська - - одна з небагатьох украінських актрис сучасності, що зберегла до мистецтва театру - - трепет.
Колись, ще на початку 1980-х, критик Наталія Кримова запитала Фаіну Георгіівну Раневську у телевізійному інтерв'ю:"Фаина Георгиевна, а что, на ваш взгляд, сегодня стремительно уходит из Театра? - - "Трэпэт, деточка, трэпэт... Из театра ушёл трэпет. " - - відповіла тоді велика актриса.
Війна рф проти України - як російське вторгнення вплинуло на українську поезію
https://zn.ua/ukr/ART/rima-do-slova-vijna-pershij-ukrajinskij-poetichnij-front.html
Рима до слова «війна»: перший український поетичний фронт
Олег Вергеліс у статті для ZN.UA розповів, який вплив війна має на сучасну українську поезію.
Франківський драмтеатр проведе фестиваль короткого метру, щоб підтримати ЗСУ та переселенців
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3549403-frankivskij-dramteatr-provede-festival-korotkogo-metru-sob-pidtrimati-zsu-ta-pereselenciv.html
Франківський драмтеатр проведе фестиваль короткого метру, щоб підтримати ЗСУ та переселенців
Франківський драмтеатр 15-18 вересня проведе фестиваль короткого метру «4 на 3», щоб зібрати кошти для допомоги переселенцям та ЗСУ.
КОШКІНА СКАЗАЛА:"ГОВОРИ!"
У Києві представлятьфотовиставка "Український театр після 24 лютого... "
Благодійний культурно-освітній хаб Марини Кошкіної під назвою "Говори!" триватиме 2 дні, 29 та 30 серпня 2022 р. :перший день буде присвячений театру, а другий - кіно. Хаб Говори - - цесукупність творчих зустрічей, майстер-класів та воркшопів, коротких лекцій, діалогів з митцями, які творять сучасне українське мистецтво.
Гостями івенту стануть відомі театральні та кіно-режисери України, актори, журналісти та критики.
Усі зібрані кошти будуть перераховані на потреби фонду Мистецький український рух (МУР), який створений з метою підтримувати творчий розвиток украінських дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених та багатодітних родин, а також надавати матеріальну та ментальну протекцію людям усіх творчих професій та їхнім сім`ям.
В рамках івенту буде діяти спеціальна виставка
"Український театр після 24 лютого... " .
Выставка (концепт та контент проєкту від інформаційно-мистецького порталу "Театрально-концертний Киів') присвячена театральним прем’єрам, що відбулися від початку повномасштабної війни в Україні." Попри все, мистецтво живе, рефлексує і продукує нові сенси. Театр не здається", - - каже актриса Національного театру імені Івана Франка Марина Кошкіна. У межах майбутньої фотовиставки - - світлини нових театральних проєктів з різних українських міст, саме тих проєктів, що народилися у період воєнного вторгнення російського агресора в Украіну: Киів ("Калігула" , "Ми з України" , "З цією виставою щось не так", "Цап-ка-цап", "Зальот" інші вистави ),Львів ("П'ять пісень Полісся" , "Імперія має впасти"), Запоріжжя ("Тіні забутих предків" ), Івано-Франківськ ("Бій за Украіну", Маріуполь/Ужгород ("Крик націі") та інші.
Згадуючи Віктора Олександровича у день його 80-річчя, не можу не пригадати і його дружину Тамару Іллівну Бірченко-Шулакову., світла їй пам'ять.... В різні періоди режисерського життя Шулакова саме дружина могла впевнено брати на себе функції і головного захисника режисера, і функції менеджера та піар-агента Віктора Олександровича..
От, думаю, була би зараз на світі Тамара Іллівна, то вже б підняла на ноги добру половину Києва у зв'язку з 80-лріччям свого суженого.
Світла пам' ять їм обом... Унікальні були люди.
Миттєвості театральної історії...
Режисер з оголеним нервом
.
Сьогодні, 11 серпня, виповнюється 80 років з дня народження видатного українського театрального режисера Віктора Олександровича ШУЛАКОВА (1942-2009).
От я написав "видатного" і тут таки і з
пригадав миттєво, що сам В. О. Шулаков ще за свого життя ніби уникав і ніби соромився якихось високопарних характеристик стосовно свого творчого доробку.
Був людиною максимально скромною, делікатною, зі своїм крихким внутрішнім світом, що не завжди римувався з доволі жорстоким світом театру. Не умів працювати ліктями у театрі. Тому подекуди і траплялися його театральні драми - - і в Київському Молодіжному театрі, і в Київському Театрі оперети. Колись, ще за життя режисера, критик С. Г. Васильєв назвав його в одній зі своїх публікацій "сивою дитиною". І то був ідеально точний образ. Пригадуючи суто дитяче сприйняття світу самим режисером, Пригадуючи його щиру природну наівність та ще якусь його щиру дитячу беззахисність перед світом дорослого і доволі цинічного театрального середовища.
І це при тому, що його вистави повсякчас ставали репертуарними шлягерами, всеукраїнськими сценічним хітами.
Варто згадати, насамперед, його постановку "За двома зайцями" з Тамарою Яценко, Ярославом Гаврилюком та іншими зірками тоді ще Молодіжного театру:вистава витримала десь так 800 показів і може б і далі її грали при переповнених залах, якби Тамара Яценко не сказала:"Стоп! Досить! Я вже за віком не Проня!" Актрисі, звісно, видніше, але Шулаков тоді, ще1980-го ставив виставу про "Проню без віку" і його героїня сприймалася глядачем, як якесь метафізичне, або стихійне явище з Подолу, зі старовинних київських вулиць.
У 1980/ті, коли цю виставу побачив критик Сергій Ніколаєвич і написав статтю у всесоюзному журналі "Театр", то він же і написав тоді, що київська Проня випливала на сцену, "ніби відгодована лебідка".
У свій час та давня публікація у всесоюзному виданні дещо поліпшила положення Віктора Олександровича у театральному Києві, бо повсякчас його нові вистави спеціальні цензорські радянські прийомі комісіі приймали з боєм. Чіплялися до дрібниць, дорікали відсутністю у його постановках соціальних та ідеологічних мотивацій. Перевертні дурноголові!
А він не умів і не хотів робити театр на потребу свого часу. А робив театр на потребу своєї дитячої режисерської душі. Тому така душевність і пробивалася повсякчас у його постановках різних сезонів:"Сірано де Бержерак" , "Слово о полку Ігоревім", "Маленька футбольна команда" , інших.
І не випадково вже майже чотири десятиліття не сходить зі сцени Киівського Молодого театру його "Сватання на Гончарівці" . Нещодавно А. Ф. Білоус вже, мабуть, удвадцяте оновив/омолодив склад головних виконавців у цій шулаковській виставі, а на аншлаги це не впливає. Бо і у" Сватанні" є та сама дитяча наївна висока театральна енергія Шулакова, що перетворює на бешкетних дітей і акторів, і глядачів.
Дякую долі і обставинам , що останні років десять життя режисера пощастило спілкуватися і з ним, і з його родиною. Бачив його авторські картини, що відкривали все нові і нові грані таланту цієї людини. Бачив рефлексії та сумніви стосовно чергових постановок Зайців Старицького - - у Донецьку та в Севастополі.
Втім, сумніви були марними, бо жодна вистава не повторювала попередню, а в одній і тій де п'єсі Михайла Старицького Віктрр Шулаков міг відкрити якийсь новий, несподіваний, план.
Його донецький Голохвастов в театрі Марка Бровуна у блискучому виконанні А. Романія (Андрію, як ти там? ) був результатом театральних галюцинацій Проні Прокопівни (О. Хохлаткіна) , що жила, дурепа, у світі власнихвигаданих театральних ілюзій.
А його Голохвастов у севастопольської театрі у Володимира Магара інколинагадував заблукалого Дон Жуана, що збився з дороги у своїх мандрівках поміж містами, часами та дівками і, нарешті, хоче прибитися хочеб до якогось берега. Хороший колись був театр у Севастополі за Магара. Що нині, не знаю.
У джазі тільки дівчата - в Івано-Франківську покажуть виставу за мотивами відомого фільму
https://zn.ua/ukr/CULTURE/teatr-vojennoji-dobi-na-stseni-ivano-frankivska-ochikujut-merilin-monro.html
Театр воєнної доби: на сцені Івано-Франківська очікують Мерилін Монро
Івано-Франківський національний театр покаже виставу «У джазі тільки дівчата».
Робота театрів під час війни - як працюють Театр Франка, Національна опера, Молодий театр та інші влітку
https://zn.ua/ukr/CULTURE/stsena-vojennoho-stanu-stalo-vidomo-jaki-kijivski-teatri-pratsjujut-vlitku-bez-antraktu.html
Сцена воєнного стану: стало відомо, які київські театри працюють влітку без антракту
Війна внесла корективи у графіки та особливості роботи театрів.
А вже Алекс грав свого князя Світла, як людину, у котрій живе Бог.
Тоді ж, під час вистави, думаючи про майбутню рецензію, навіть занотовув у блокнот у своєму ж українському перекладі рядок з відомої доронінської пісні про сонячного зайчика з кінофільму "Ще раз про кохання"
"Навесні линяють різні тварини!
Не линяє тільки сонячний зайчик!"
Що побажати князю і воїну Світла, іменниику та віляру Алексу у цей його день?
Тут, звісно, побажання одне на всіх - - ПЕРЕМОГИ!
І ще, перефразовуючи Франсуазу Саган, побажаю йому і усім - - якомога більше доброго СОНЦЯ у каламутній воді цього оскаженілого геополітичного світу!
Будь здоровим, дорогий, перемагай і грай!
اختر خطة مختلفة
تسمح خطتك الحالية بتحليلات لما لا يزيد عن 5 قنوات. للحصول على المزيد، يُرجى اختيار خطة مختلفة.