Postnatal Support Ukraine

Коли Джері Хейл та Альона Альона виступили у пів фіналі Євробачення, одна моя френдесса з фб написала допис, в чкому зазначила, як виросла джері Хейл від "охрана - атмєна" до сьогодняшнього рівня, а Альона, як виросла від простенького репчику також до сьогодняшнього рівня. Я прочитала і подумала: дідько! Дурний піп тебе похрестив! Ти хоч один "простенький репчик" Альони слухала, що таке кажешь?! Ось вам приклад з 2020, але є купа і більш ранніх прикладів Альониних сильно не простих репчиків Сама з собою розмовляла тисячі разів Питала Бога, як встояти на одній нозі Чи то мій зір схибив, чи сум в мені осів Я маю поле із жалів, в них навесні посів Жнива, жнива! В жилах жива вода тече А значить буду жити з цим іще В плачах печаль, в думках печаль, печаль і жаль Але в усьому є межа, і я Буду дивитись вперед, буду просити пробачення (пробач) Адже жалі не дають забувати, навпаки, придають значення (кому?) Різним подіям в житті, різним особам. Де моя совість? Інколи маєш добро на меті, але в думках тільки жаль, тільки сором І я вийматиму з себе цеглини, закладені кимось ще в ранніх літах Кажуть, людину зліпили із глини, тож можна змінити все те, що не так Варто поглянути у відображення — з душі йде потік із емоцій Це кожного може спіткати на кожному кроці..." І пісня, якщо хтось не чув⤵️

Ранку, притомні! В мене давно зріє думка про те, щоб зробити івент для своїх. Темою хочу зробити часті питання здоров'я дитини, з якими постійно ви стикаєтеся. "Все про соплі, кашель, температуру та швидку Настю" А може ще й висипок торкнутися по верхах. Хочу зробити онлайн для можливості спілкування та надати запис на місяць тим, хто не зміг прийти. + Чек лист, бо з голови все вилітає дуже швидко. Так як мої організаційні здібності наближаються до нуля, то не хочу носитися з рекламою та просуванням, а зробити все швидко. Тим більше, що запит від вас в чаті бачу постійно. Тепер мені потрібна ваша думка

Ще на святі роздають такий сир. Називається Каза Аджеду, що в перекладі означає - кислий сир. Це щось на кшталт йогурту, який можна різати ножем. Якщо щось куштував грузинський Мацоні, мені здається, дуже схожим. Взагалі, цікаво, наскільки схожа культура народів, що живуть в горах: і співи, і танці, і їжа

У нас тут свято Санта Барбари. Всі жителі містечка прийшли до парку, що має назву їх ім'ям. Нарід смажить м'ясо, п'є вино... Дівчата з муніципалітету роздають традиційні печива. Я сиджу та уявляю, що я я Ірландії)))

В тему горщика

Харків, ви як?

А це племінник мого чоловіка вчора присягав італійський державі. Від буде карабін'єром. Дуже мріяв про цю професію, відмінно склав іспити, а от з психологічним тестом прийшлося похвилюватися, бо спочатку йому сказали, що він тест не склав. У хлопця за місяць до цих тестів помер батько, в якому він мав бути стані? Але відбір на таку службу дуже суворий і тому прийшлося проходити якісь додаткові тестування для того, щоб довести свою психологічну стійкість.

5 років тому у мого Івана був останній дзвоник у школі. Я також дуже раділа закінченню, бо за останні 2 роки отримала повне занурення у моральну безодню батьківського активу класу. Саме в ці останні роки виявилося, що я живу в одному світі, а всі інші батьки - в іншому. В моєму світі були піклування про оточуюче середовище, виховання в дітях мінімальної відповідальності за свої вчинки, заохочування до щирого спілкування без постійного засудження з боку дорослих, прививання гуманізму та загально людських цінностей. В їхньому: подарунки вчителям на 8 березня та інші свята, як форма підлабузництва, випускання повітряних кульок в небо, чхаючи на життя птахів, дорогі сукні на випускний та пафосний ресторан (по факту вийшов не пафосний, а крінжовий), неповага до особистого простору наших дорослих дітей. Тому, коли пролунав останній дзвоник, я з радістю приєдналася до розпиття пляшки шампанського, яке принесли старші друзі мого сина та відкрили її з гучним вибухом прямо на шкільному дворі.

Ранку, притомні ❤️😘

Харків, ви як?